Віллегальм (нім. Willehalm) — незакінчена середньоверхньонімецька поема Вольфрама фон Ешенбаха. Твір датується другим десятиліттям XIII ст., оскільки в ньому наявна згадка про коронацію імператора Отто 1212 року. Джерелом для поеми послугувала французька жеста XII ст. — «Алісканс» (фр. Aliscans), в якій зображується битва між християнською та язичницькою арміями.
Віллегальм | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Willehalm | ||||
Сторінка з рукопису «Віллегальма» | ||||
Жанр | поема | |||
Форма | вірш[d] | |||
Автор | Вольфрам фон Ешенбах | |||
Мова | середньоверхньонімецька | |||
Написано | XIII ст. | |||
Опубліковано | 13 століття | |||
Попередній твір | Парцифаль | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі | ||||
Датування
Найраннішою датою написання поеми є 1212 рік, оскільки саме цього року вперше використано нову зброю трабушет, яку Вольфрам зобразив для опису облоги Оранджу. Крім того, цього ж року відбулася коронація імператора Отто IV, що також згадана у поемі. Кінцевою ж датою можливого написання твору є 1217 рік — смерть Вольфрамового покровителя Германа Тюрингського, після чого поету скоріш за все довелось закінчити свою роботу над поемою. Отже, твір датується другим десятиліттям XIII ст.
Сюжет
Книга I (1 — 57)
Позбавивши синів спадку, граф Геймріх Нарбонський робить своїм спадкоємцем хрещеника. Синам ж він дає пораду шукати лицарської слави та вступити на службу до короля Франції. Найстаршому з синів — Віллегальму — вдається завоювати серце сарацинської королеви Арабель, яка навертається в християнство та бере нове ім'я — Гібурк. Разом вони тікають із язичницьких володінь. Король Террамер, Арабелів батько, збирає величезне військо та перепливає море, аби повернути свою доньку до її чоловіка — короля Тібальта, якого та залишила. ЇЇ колишній чоловік та сини теж беруть участь в поході. У долині Алісканс чимале сарацинське військо вступає в бій з нечисельною армією Віллегальма. Християнське військо тримається гідно, але прибічники Магомета все-таки здобувають перемогу.
Книга II (58 — 105)
Християнське військо повністю розбите. Віллегальм оплакує смерть племінника Вівіяна, який є уособленням лицарської хоробрості. Відступаючи, герой зустрічає на своєму шляху п'ятнадцять королів. Віллегальм милує сина Гібурк, сімох вбиває, а решта восьмеро королів рятуються втечею. Згодом герой перемагає короля Арофела та, забравши в нього коня, лати та шолом, майже безперешкодно вислизає з рук язичників. Прибувши до воріт міста Орандж, Гібурк одразу ж не впізнає переодягнутого Віллегальма (невпізнавання — характерна риса середньовічної літератури), але згодом виявляє знайомий їй шрам на носі героя. Язичницькі війська беруть місто в облогу, а Віллегальм під виглядом поганина вирушає у пошуках підмоги. Багато чим йому допомагає й знання поганської мови.
Книга III (106—161)
Віллегальм прибуває до Лані, де при дворі короля Людвіга мають відбутися збори усієї знаті. Але королева, Віллегальмова сестра, наказує зачинити перед героєм ворота міста, адже «він і без того вже створив багато проблем для Франції». Заночувавши у місцевого купця, наступного дня Віллегальм повен злості з'являється при дворі та починає дорікати королю за мерзенний прийом. Нагадує можновладцю, що своїм троном той багато чим завдячує саме йому. Королева виступає за те, щоб відмовити брату в допомозі. Розгніваний Віллегальм зриває з неї корону та жбурляє об землю. І якби не Імненшарт, їхня матір, вона б щонайменше поплатилася головою. Молода красуня-племінниця Алізе вмовляє героя пробачити таку неприйнятну поведінку її матері.
Книга IV (162—214)
Віллегальм зрештою заручається підтримкою короля та королеви та збирає величезне військо. Йому в око впадає надзвичайно сильний молодий хлопець Ренневарт, який працює пажем на кухні. Насправді він є сарацином знатного походження, якого викрали купці, і якби не відмова прийняти християнську віру, він би зайняв чільну позицію при дворі короля. Ренневар переходить у служіння Віллегальму та вирушає разом із ним та військом в Оранж, прихопивши лишень одну важку дубинку, яка слугує йому за зброю. Ренневар та Алізе таємно закохані одне в одного.
Книга V (215—268)
Облога Оранжу сарацинами. Прибуття та зустріч з Ґибурґ.
Книга VI (269—313)
Військова нарада християн. Ґибурґ закликає при можливості помилувати сарацинів.
Книга VII (314—361)
Шикування армій перед боєм. Сарацини під командуванням Террамера мають явну чисельну перевагу. Християнською армією керують Віллегальм та Ренневарт.
Книга VIII (362—402)
Початок битви. Через чисельну перевагу сарацинів, християнська армія на межі поразки.
Книга IX (403—467)
Бойовий дух Ренневарта змінює хід битви. Розгром та втеча сарацинського війська. Зникнення Ренневарта. Вшанування полеглих сарацинських царів.
Сприйняття
Джерела
- John Greenfield, Lydia Miklautsch: Der «Willehalm» Wolframs von Eschenbach. Eine Einführung. Berlin 1998,
- Gillian Mary Humphreys: Wolfram von Eschenbach's Willehalm. Göppingen 1999,
- Martin H. Jones: Wolfram's «Willehalm». Fifteen essays. Columbia 2002,
- Barbara Sabel: Toleranzdenken in mittelhochdeutscher Literatur. Wiesbaden 2003,
- Joachim Bumke: Wolframs «Willehalm». Studien zur Epenstruktur und zum Heiligkeitsbegriff der ausgehenden Bluetezeit. Heidelberg 1959
- Wolfgang Kuehnemann: Soldatenausdrücke und Soldatensarkasmen in den mittelhochdeutschen Epen bei besonderer Berücksichtigung von Wolframs «Willehalm». (Dissertation) Tübingen 1970
- Carl Lofmark: Rennewart in Wolfram's «Willehalm». A study of Wolfram von Eschenbach and his sources. Cambridge 1972
- Jürgen Vorderstemann: Die Fremdwörter im «Willehalm» Wolframs von Eschenbach. Göppingen 1974
- Marie-Noël Marly: Traduction et paraphrase dans Willehalm de Wolfram d'Eschenbach. Göppingen 1982
- Claudia Grill: Das Frauenbild und das Heidenbild in Wolframs und in Ulrichs «Willehalm». (Dissertation) Wien 1988
- Christopher Young: Narrativische Perspektiven in Wolframs «Willehalm». Figuren, Erzähler, Sinngebungsprozess. Tübingen 2000
- Karin Genser: Der Orient und die Heiden in Wolframs von Eschenbach «Parzival» und «Willehalm». Salzburg 2001
- Przybilski, Martin: Giburgs Bitten. Politik und Verwandtschaft. In: ZfdA 133 (2004), S. 49-60.
- Przybilski, Martin: Verwandtschaft als Wolframs Schlüssel zur Erzählten Welt. In: Zeitschrift für Germanistik NF 15. 2005. 122—137.
- Joachim Bumke: Wolfram von Eschenbach. 8. Auflage. Stuttgart 2004, S.343-351. Hier findet sich auch ein guter Literaturüberblick.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віллегальм |
- Wolfram von Eschenbach: Willehalm. [ 20 листопада 2007 у Wayback Machine.] Digitalisierter Volltext in der Bibliotheca Augustana.
- Willehalm-Kodex. [ 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Digitalisierte, vollständige Willehalm-Trilogie von 1334: der Willehalm Wolframs von Eschenbach, der (Fortsetzung des Willehalm) und die Arabel (Vorgeschichte des Willehalm) im Online-Archiv ORKA der Universitätsbibliothek Kassel.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Villegalm nim Willehalm nezakinchena serednoverhnonimecka poema Volframa fon Eshenbaha Tvir datuyetsya drugim desyatilittyam XIII st oskilki v nomu nayavna zgadka pro koronaciyu imperatora Otto 1212 roku Dzherelom dlya poemi posluguvala francuzka zhesta XII st Aliskans fr Aliscans v yakij zobrazhuyetsya bitva mizh hristiyanskoyu ta yazichnickoyu armiyami Villegalmnim WillehalmStorinka z rukopisu Villegalma ZhanrpoemaFormavirsh d AvtorVolfram fon EshenbahMovaserednoverhnonimeckaNapisanoXIII st Opublikovano13 stolittyaPoperednij tvirParcifal Cej tvir u VikishovishiDatuvannyaNajrannishoyu datoyu napisannya poemi ye 1212 rik oskilki same cogo roku vpershe vikoristano novu zbroyu trabushet yaku Volfram zobraziv dlya opisu oblogi Orandzhu Krim togo cogo zh roku vidbulasya koronaciya imperatora Otto IV sho takozh zgadana u poemi Kincevoyu zh datoyu mozhlivogo napisannya tvoru ye 1217 rik smert Volframovogo pokrovitelya Germana Tyuringskogo pislya chogo poetu skorish za vse dovelos zakinchiti svoyu robotu nad poemoyu Otzhe tvir datuyetsya drugim desyatilittyam XIII st SyuzhetKniga I 1 57 Pozbavivshi siniv spadku graf Gejmrih Narbonskij robit svoyim spadkoyemcem hreshenika Sinam zh vin daye poradu shukati licarskoyi slavi ta vstupiti na sluzhbu do korolya Franciyi Najstarshomu z siniv Villegalmu vdayetsya zavoyuvati serce saracinskoyi korolevi Arabel yaka navertayetsya v hristiyanstvo ta bere nove im ya Giburk Razom voni tikayut iz yazichnickih volodin Korol Terramer Arabeliv batko zbiraye velichezne vijsko ta pereplivaye more abi povernuti svoyu donku do yiyi cholovika korolya Tibalta yakogo ta zalishila YiYi kolishnij cholovik ta sini tezh berut uchast v pohodi U dolini Aliskans chimale saracinske vijsko vstupaye v bij z nechiselnoyu armiyeyu Villegalma Hristiyanske vijsko trimayetsya gidno ale pribichniki Magometa vse taki zdobuvayut peremogu Kniga II 58 105 Hristiyanske vijsko povnistyu rozbite Villegalm oplakuye smert pleminnika Viviyana yakij ye uosoblennyam licarskoyi horobrosti Vidstupayuchi geroj zustrichaye na svoyemu shlyahu p yatnadcyat koroliv Villegalm miluye sina Giburk simoh vbivaye a reshta vosmero koroliv ryatuyutsya vtecheyu Zgodom geroj peremagaye korolya Arofela ta zabravshi v nogo konya lati ta sholom majzhe bezpereshkodno vislizaye z ruk yazichnikiv Pribuvshi do vorit mista Orandzh Giburk odrazu zh ne vpiznaye pereodyagnutogo Villegalma nevpiznavannya harakterna risa serednovichnoyi literaturi ale zgodom viyavlyaye znajomij yij shram na nosi geroya Yazichnicki vijska berut misto v oblogu a Villegalm pid viglyadom poganina virushaye u poshukah pidmogi Bagato chim jomu dopomagaye j znannya poganskoyi movi Kniga III 106 161 Villegalm pribuvaye do Lani de pri dvori korolya Lyudviga mayut vidbutisya zbori usiyeyi znati Ale koroleva Villegalmova sestra nakazuye zachiniti pered geroyem vorota mista adzhe vin i bez togo vzhe stvoriv bagato problem dlya Franciyi Zanochuvavshi u miscevogo kupcya nastupnogo dnya Villegalm poven zlosti z yavlyayetsya pri dvori ta pochinaye dorikati korolyu za merzennij prijom Nagaduye mozhnovladcyu sho svoyim tronom toj bagato chim zavdyachuye same jomu Koroleva vistupaye za te shob vidmoviti bratu v dopomozi Rozgnivanij Villegalm zrivaye z neyi koronu ta zhburlyaye ob zemlyu I yakbi ne Imnenshart yihnya matir vona b shonajmenshe poplatilasya golovoyu Moloda krasunya pleminnicya Alize vmovlyaye geroya probachiti taku neprijnyatnu povedinku yiyi materi Kniga IV 162 214 Villegalm zreshtoyu zaruchayetsya pidtrimkoyu korolya ta korolevi ta zbiraye velichezne vijsko Jomu v oko vpadaye nadzvichajno silnij molodij hlopec Rennevart yakij pracyuye pazhem na kuhni Naspravdi vin ye saracinom znatnogo pohodzhennya yakogo vikrali kupci i yakbi ne vidmova prijnyati hristiyansku viru vin bi zajnyav chilnu poziciyu pri dvori korolya Rennevar perehodit u sluzhinnya Villegalmu ta virushaye razom iz nim ta vijskom v Oranzh prihopivshi lishen odnu vazhku dubinku yaka sluguye jomu za zbroyu Rennevar ta Alize tayemno zakohani odne v odnogo Kniga V 215 268 Obloga Oranzhu saracinami Pributtya ta zustrich z Giburg Kniga VI 269 313 Vijskova narada hristiyan Giburg zaklikaye pri mozhlivosti pomiluvati saraciniv Kniga VII 314 361 Shikuvannya armij pered boyem Saracini pid komanduvannyam Terramera mayut yavnu chiselnu perevagu Hristiyanskoyu armiyeyu keruyut Villegalm ta Rennevart Kniga VIII 362 402 Pochatok bitvi Cherez chiselnu perevagu saraciniv hristiyanska armiya na mezhi porazki Kniga IX 403 467 Bojovij duh Rennevarta zminyuye hid bitvi Rozgrom ta vtecha saracinskogo vijska Zniknennya Rennevarta Vshanuvannya poleglih saracinskih cariv SprijnyattyaDzherelaJohn Greenfield Lydia Miklautsch Der Willehalm Wolframs von Eschenbach Eine Einfuhrung Berlin 1998 ISBN 3 11 014479 4 Gillian Mary Humphreys Wolfram von Eschenbach s Willehalm Goppingen 1999 ISBN 3 87452 903 7 Martin H Jones Wolfram s Willehalm Fifteen essays Columbia 2002 ISBN 1 57113 211 2 Barbara Sabel Toleranzdenken in mittelhochdeutscher Literatur Wiesbaden 2003 ISBN 3 89500 272 0 Joachim Bumke Wolframs Willehalm Studien zur Epenstruktur und zum Heiligkeitsbegriff der ausgehenden Bluetezeit Heidelberg 1959 Wolfgang Kuehnemann Soldatenausdrucke und Soldatensarkasmen in den mittelhochdeutschen Epen bei besonderer Berucksichtigung von Wolframs Willehalm Dissertation Tubingen 1970 Carl Lofmark Rennewart in Wolfram s Willehalm A study of Wolfram von Eschenbach and his sources Cambridge 1972 Jurgen Vorderstemann Die Fremdworter im Willehalm Wolframs von Eschenbach Goppingen 1974 ISBN 3874522415 Marie Noel Marly Traduction et paraphrase dans Willehalm de Wolfram d Eschenbach Goppingen 1982 Claudia Grill Das Frauenbild und das Heidenbild in Wolframs und in Ulrichs Willehalm Dissertation Wien 1988 Christopher Young Narrativische Perspektiven in Wolframs Willehalm Figuren Erzahler Sinngebungsprozess Tubingen 2000 ISBN 3 484 32104 0 Karin Genser Der Orient und die Heiden in Wolframs von Eschenbach Parzival und Willehalm Salzburg 2001 Przybilski Martin Giburgs Bitten Politik und Verwandtschaft In ZfdA 133 2004 S 49 60 Przybilski Martin Verwandtschaft als Wolframs Schlussel zur Erzahlten Welt In Zeitschrift fur Germanistik NF 15 2005 122 137 Joachim Bumke Wolfram von Eschenbach 8 Auflage Stuttgart 2004 S 343 351 Hier findet sich auch ein guter Literaturuberblick PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Villegalm Wolfram von Eschenbach Willehalm 20 listopada 2007 u Wayback Machine Digitalisierter Volltext in der Bibliotheca Augustana Willehalm Kodex 16 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Digitalisierte vollstandige Willehalm Trilogie von 1334 der Willehalm Wolframs von Eschenbach der Fortsetzung des Willehalm und die Arabel Vorgeschichte des Willehalm im Online Archiv ORKA der Universitatsbibliothek Kassel