Візантійський тип тексту (також: текст більшості, традиційний, церковний, константинопольський, антіохійський, сирійський) — один з чотирьох головних типів новозавітного тексту. Назву запроваджено Б. X. Стрітером і Ф. Г. Кеніоном. Умовне позначення: або Byz.
Свідки Візантійського типу тексту
Головні свідки цього тексту — Александрійський кодекс, Кодекс Єфрема та Вашингтонський кодекс. До цієї групи рукописів належить більшість мінускулів. Візантійський тип тексту відображають переклади готською мова та Пешітта.
Позначення | Назва | Дата | Рукопис включає |
A (02) | Александрійський кодекс | бл. 400 | Євангеліє |
C (04) | Кодекс Єфрема | V | Євангеліє |
W (032) | Вашингтонський кодекс | V | Матв 1-28; Лк 8, 13 — 24, 53 |
Q (026) | V | Лука — Іван | |
061 | - | V | 1 Тим 3, 15-16; 4, 1-3; 6, 2-8 |
E (07) | Базельський кодекс | VIII | Євангеліє |
F (09) | Бореліанський кодекс | IX | Євангеліє |
G (011) | Кодекс Вольфа A | IX | Євангеліє |
H (013) | Кодекс Вольфа B | IX | Євангеліє |
L (020) | IX | Діяння, Послання | |
V (031) | IX | Євангеліє | |
Y (034) | IX | Євангеліє | |
Θ (038) | IX | Євангеліє (за винятком Мк) | |
S (028) | Ватиканський кодекс 354 | 949 | Євангеліє |
Особливості візантійського тексту
Особливою рисою цього тексту є покращений стиль, граматичні форми, наближені до класичної мови. У тексті Євангелія є деякі гармонійні додатки. Англійські видавці Хорт та Весткот називали візантійський тип тексту сирійським.
Візантійський тип тексту є змішаним текстом, що утворився внаслідок виправлень редактора або групи редакторів IV століття. З часом він був привезений до Константинополя, звідки й поширився на всій Візантійській імперії. Як раніше , Хорт та Весткот називають представниками цього тексту кодекс А (в Євангеліях), пізні унціальні та більшість мінускульних рукописів. Textus Receptus — це пізніша форма сирійського типу тексту. Як вказують видавці, автори (редактори) цього типу тексту прагнули насамперед ясності й повноти викладу, прибираючи незрозумілі місця й по можливості підкреслюючи повчальність тексту. Пропуски рідкісні, зате інтерполяції досить часті, слововживання відрізняється повнотою. Хоча в літературному і богословському плані в цьому типі тексту важко знайти вади, та на думку дослідників, він є маловиразним за формою. Крім кодексу А (в частині Євангелій), серед представників цього типу можна назвати унціальні рукописи E, F, G, H, S, V і Y. Хорт та Весткот демонструють, що сирійський тип тексту є пізнішим у порівнянні з іншими типами, оскільки він містить комбіновані різночитання, що утворилися з елементів ранніх форм тексту і які не цитуються жодним з донікейських Отців. При порівнянні з читаннями інших рукописів стає очевидною вторинність читань представлених сирійським типом тексту. Таким чином, цей тип тексту найменш значущий для реконструкції оригіналу. Хорт пише, що «всі читання, які є виключно сирійськими, можуть бути без вагань відкинуті, оскільки вони безперечно виникли пізніше середини третього століття й тому є „псуванням“ тексту часів апостолів».
У системі фон Зодена сирійському текстові за Хортом-Весткотом відповідає група К «Кοινή», що поділяється на 17 підгруп, з яких текст К1 вважався найдавнішим і найкращим. Цей текст, написаний Лукіаном Антіохійським, з наступними виправленнями набув широкого поширення у Візантії.
Теорія виникнення візантійського тексту зазнавала неодноразових змін. Дж. Петцер підбиває такий підсумок: «Хорт та Весткот вважали, що згаданий тип тексту був створений Лукіаном, потім ця теорія ставилася під сумнів, і нарешті Аланд Курт знову її відродив. Аланд розглядає цей тип тексту як такий, що виник в результаті поступового й природного розвитку, який завершився нарешті рецензією Лукіана. Таким чином, постає переконливе історичне пояснення двох фактів — з одного боку, наявності читань, характерних для візантійського типу тексту, в папірусах, і, з іншого, переважання цього типу тексту в рукописах Нового Заповіту».
Див. також
Критичні видання грецького тексту Нового Заповіту, складені за текстами Візантійського типу
- «Textus Receptus» — 1516—1522
- «The Greek New Testament According to the Majority Text», второе издание, под редакцией Зэйна С. Ходжеса (Zane C. Hodges) и Артура Л. Фарстада (Arthur L. Farstad), 1985
- «The New Testament in the Original Greek: Byzantine Textform», за редакцією Моріса А. Робінсона (Maurice A. Robinson) та Вільяма Г. Пірпонта (William G. Пірпонт), 2005
Література
- Burnett H. Streeter, The Four Gospels. A Study of Origins the Manuscripts Tradition, Sources, Authorship, & Dates, MacMillan and Co Limites, Oxford 1924.
- Frederic G. Kenyon, Our Bible and the Ancient Manuscripts (4th ed.), London 1939.
- Bruce M. Metzger, The Text of the New Testament, Oxford University Press, New York, Oxford 1980, ss. 156—185.
- Bruce M. Metzger, A Textual Commentary on the Greek New Testament: A Companion Volume To The United Bible Societies' Greek New Testament, 1994, United Bible Societies, London & New York, pp. 7*-9*, 15*-16*.
- L. Jańczuk, Wstęp do Nowego Testamentu, ss. 54-55, at the: [2] [ 1 лютого 2009 у Wayback Machine.]
Посилання
- , Daniel B. Wallace, Bibliotheca Sacra, vol. 146, 1989. 270—290.
- The Byzantine Priority Hypothesis [ 13 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Свідки Візантійського тексту [ 29 листопада 2010 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vizantijskij tip tekstu takozh tekst bilshosti tradicijnij cerkovnij konstantinopolskij antiohijskij sirijskij odin z chotiroh golovnih tipiv novozavitnogo tekstu Nazvu zaprovadzheno B X Striterom i F G Kenionom Umovne poznachennya M displaystyle mathfrak M abo Byz Aleksandrijskij kodeks najstarishij greckij kodeks vizantijskogo tipu sho nalezhit do sim yi P Luka 12 54 13 4 Borelianskij kodeks Codex Boreelianus vizantijskij tip tekstu sim ya E Vatikanskij kodeks Codex Vaticanus 354 S 028 uncialnij kodeks z vizantijskim tipom tekstu sho nalezhit do sim yi K1 Pochatok Yevangeliya vid Ioanna v Aleksandrijskomu kodeksiSvidki Vizantijskogo tipu tekstuGolovni svidki cogo tekstu Aleksandrijskij kodeks Kodeks Yefrema ta Vashingtonskij kodeks Do ciyeyi grupi rukopisiv nalezhit bilshist minuskuliv Vizantijskij tip tekstu vidobrazhayut perekladi gotskoyu mova ta Peshitta Poznachennya Nazva Data Rukopis vklyuchaye A 02 Aleksandrijskij kodeks bl 400 Yevangeliye C 04 Kodeks Yefrema V Yevangeliye W 032 Vashingtonskij kodeks V Matv 1 28 Lk 8 13 24 53 Q 026 V Luka Ivan 061 V 1 Tim 3 15 16 4 1 3 6 2 8 E 07 Bazelskij kodeks VIII Yevangeliye F 09 Borelianskij kodeks IX Yevangeliye G 011 Kodeks Volfa A IX Yevangeliye H 013 Kodeks Volfa B IX Yevangeliye L 020 IX Diyannya Poslannya V 031 IX Yevangeliye Y 034 IX Yevangeliye 8 038 IX Yevangeliye za vinyatkom Mk S 028 Vatikanskij kodeks 354 949 YevangeliyeOsoblivosti vizantijskogo tekstuOsoblivoyu risoyu cogo tekstu ye pokrashenij stil gramatichni formi nablizheni do klasichnoyi movi U teksti Yevangeliya ye deyaki garmonijni dodatki Anglijski vidavci Hort ta Vestkot nazivali vizantijskij tip tekstu sirijskim Vizantijskij tip tekstu ye zmishanim tekstom sho utvorivsya vnaslidok vipravlen redaktora abo grupi redaktoriv IV stolittya Z chasom vin buv privezenij do Konstantinopolya zvidki j poshirivsya na vsij Vizantijskij imperiyi Yak ranishe Hort ta Vestkot nazivayut predstavnikami cogo tekstu kodeks A v Yevangeliyah pizni uncialni ta bilshist minuskulnih rukopisiv Textus Receptus ce piznisha forma sirijskogo tipu tekstu Yak vkazuyut vidavci avtori redaktori cogo tipu tekstu pragnuli nasampered yasnosti j povnoti vikladu pribirayuchi nezrozumili miscya j po mozhlivosti pidkreslyuyuchi povchalnist tekstu Propuski ridkisni zate interpolyaciyi dosit chasti slovovzhivannya vidriznyayetsya povnotoyu Hocha v literaturnomu i bogoslovskomu plani v comu tipi tekstu vazhko znajti vadi ta na dumku doslidnikiv vin ye maloviraznim za formoyu Krim kodeksu A v chastini Yevangelij sered predstavnikiv cogo tipu mozhna nazvati uncialni rukopisi E F G H S V i Y Hort ta Vestkot demonstruyut sho sirijskij tip tekstu ye piznishim u porivnyanni z inshimi tipami oskilki vin mistit kombinovani riznochitannya sho utvorilisya z elementiv rannih form tekstu i yaki ne cituyutsya zhodnim z donikejskih Otciv Pri porivnyanni z chitannyami inshih rukopisiv staye ochevidnoyu vtorinnist chitan predstavlenih sirijskim tipom tekstu Takim chinom cej tip tekstu najmensh znachushij dlya rekonstrukciyi originalu Hort pishe sho vsi chitannya yaki ye viklyuchno sirijskimi mozhut buti bez vagan vidkinuti oskilki voni bezperechno vinikli piznishe seredini tretogo stolittya j tomu ye psuvannyam tekstu chasiv apostoliv U sistemi fon Zodena sirijskomu tekstovi za Hortom Vestkotom vidpovidaye grupa K Koinh sho podilyayetsya na 17 pidgrup z yakih tekst K1 vvazhavsya najdavnishim i najkrashim Cej tekst napisanij Lukianom Antiohijskim z nastupnimi vipravlennyami nabuv shirokogo poshirennya u Vizantiyi Teoriya viniknennya vizantijskogo tekstu zaznavala neodnorazovih zmin Dzh Petcer pidbivaye takij pidsumok Hort ta Vestkot vvazhali sho zgadanij tip tekstu buv stvorenij Lukianom potim cya teoriya stavilasya pid sumniv i nareshti Aland Kurt znovu yiyi vidrodiv Aland rozglyadaye cej tip tekstu yak takij sho vinik v rezultati postupovogo j prirodnogo rozvitku yakij zavershivsya nareshti recenziyeyu Lukiana Takim chinom postaye perekonlive istorichne poyasnennya dvoh faktiv z odnogo boku nayavnosti chitan harakternih dlya vizantijskogo tipu tekstu v papirusah i z inshogo perevazhannya cogo tipu tekstu v rukopisah Novogo Zapovitu Div takozhKategoriyi rukopisiv Novogo Zapovitu Aleksandrijskij tip tekstu Kesarijskij tip tekstu Zahidnij tip tekstu Textus ReceptusKritichni vidannya greckogo tekstu Novogo Zapovitu skladeni za tekstami Vizantijskogo tipu Textus Receptus 1516 1522 The Greek New Testament According to the Majority Text vtoroe izdanie pod redakciej Zejna S Hodzhesa Zane C Hodges i Artura L Farstada Arthur L Farstad 1985 The New Testament in the Original Greek Byzantine Textform za redakciyeyu Morisa A Robinsona Maurice A Robinson ta Vilyama G Pirponta William G Pirpont 2005LiteraturaBurnett H Streeter The Four Gospels A Study of Origins the Manuscripts Tradition Sources Authorship amp Dates MacMillan and Co Limites Oxford 1924 Frederic G Kenyon Our Bible and the Ancient Manuscripts 4th ed London 1939 Bruce M Metzger The Text of the New Testament Oxford University Press New York Oxford 1980 ss 156 185 Bruce M Metzger A Textual Commentary on the Greek New Testament A Companion Volume To The United Bible Societies Greek New Testament 1994 United Bible Societies London amp New York pp 7 9 15 16 L Janczuk Wstep do Nowego Testamentu ss 54 55 at the 2 1 lyutogo 2009 u Wayback Machine Posilannya Daniel B Wallace Bibliotheca Sacra vol 146 1989 270 290 The Byzantine Priority Hypothesis 13 serpnya 2012 u Wayback Machine Svidki Vizantijskogo tekstu 29 listopada 2010 u Wayback Machine