Відпускна грамота (також Відпускний лист, представницька грамота, мирна грамота) - християнський церковний документ, що видається архієреєм клірику при переході в іншу єпархію. Клірику, який хоче перейти, необхідно приносити з собою дві грамоти, представницьку та відпускну, щоб першою міг скористатися для доказу "здорового способу мислення щодо християнської віри і бездоганності життя", а також священицького ступеня, який належить йому, а другою для того, щоб можна було безперешкодно священнодіяти в іншій церкві, або навіть зарахувати себе до її кліру.
- Представницькі грамоти даються клірикам, що переміщається в інше місто, від висвячених їх єпископів і сповіщають або про свій сан, або про те, що вони шанують християнську віру, або свідчать про те, що на них було порушено звинувачення або наклеп, але вони виявилися невинними . І мирянам, які зазнали відлучення і відходять в чужу країну, даються грамоти, які сповіщають єпископа тієї країни про те, що вони вже звільнились від епітимії.
- Відпускні грамоти свідчать, що єпископу або клірику дозволяється переміщення, за згодою архієрея, безперешкодно звершувати богослужіння.
Канонічне право християнської церкви з найдавніших часів наказувало приймати в єпархію кліриків з інших місць не інакше, як за наявності у них спеціальних документів від єпископа їх колишньої єпархій. Так, Апостольські правила говорять про представницьких грамотах, а 17 правило VI Вселенського (Трульського) собору (691 рік) передбачає для подібних випадків грамоти звільнювальні, наказуючи, в разі прийняття без таких документів, накладати кару (позбавленню сану) і самого прийнятого клірика, і єпископа який прийняв його.
На Русі подібні документи були відомі під ім'ям відпускних грамот і видавалася архієреєм, за що єпископу платили особливе мито, скасоване в 1765 році . Міграція духовенства в Стародавній Русі була звичайним явищем з огляду на погане матеріальне утримання в деяких місцях. У зв'язку з цим отримання відпускних грамот було поширеним явищем, деякі священнослужителі мігрували і без наявності відпускних грамот, що є порушенням канонічних норм. З огляду на ці зловживання, Віленський собор західноруської митрополії (1509) і Стоглавий собор Московської митрополії (1551) підтвердили обов'язковість наявності відпускних грамот. Відповідно до Стоглавого соборк, наявність у прийшлих священнослужителів відпускних грамот повинні були перевіряти попівські старости, благочинні і архієрейські тівуни.
Якщо до Петра І на Русі у відпускній грамоті прямо вказувався дозвіл священнослужителям відправлятися в усі єпархії, в які побажають, і священнодіяти всюди, де їм дозволять місцева церковна влада, то в Синодальний період обговорювався перехід в конкретну єпархію, а часто і на певну посаду. Причому такий перехід відбувався з відома Синоду.
Канони
33-тє правило святих Апостолів заповідає - "єпископів що прийшли з іншої країни й інших кліриків аж ніяк не приймати в спілкування без представницьких грамот. Але якби і принесли з собою такі, і тоді не без дослідження мати спілкування з ними; бо траплялося іноді, що деякі клірики, які грішать у вірі, брали, на спокусу багатьом, представницькі грамоти від деяких єпископів які можливо не знали про приховану в них згубну оману щодо догматів; бо ми знаємо, що багато таких грамот є підробкою: Через це з багатьма віруючими траплялося велике нещастя, а невіруючим випадала на частку блискуча доля. Отже, якщо виявляться безсумніву християнином, дати їм спілкування, а якщо ні, відсилати, подавши їм необхідне, щоб не накликати на себе звинувачення у скупості".
13 правило IV Вселенського собору і 7-е Антіохійського собору постановляють, щоб чужі і невідомі клірики не служили без представницьких грамот їх власного єпископа.
32 правило Карфагенського собору не дозволяє єпископу відправлятися в далеку морську подорож хіба за загальним дозволом єпископів області, а переважно за встановленою і скріпленою печаттю на грамоті першого на соборі патріарха або митрополита, яка дається тим, до кого він відправляється і тим, хто клопоче за нього.
А 71-е (82-е правило) (Карфагенського собору) не дозволяє єпископу відходити і до іншої, підпорядкованої йому, більш прибуткової церкви в своїй же єпархії і довго перебувати там, залишаючи попередню церкву, нехтуючи даними їй "спасительними обіцянками" і даючи перевагу власній вигоді ніж спасінню людей.
21-е правило (Анкірського собору) визначає, щоб єпископ не переходив із своєї єпархії в іншу, ні по самовільному вторгненні, ні по насильству від народу, ні з примусу від єпископів, але щоб перебував у тій, яку прийняв від Бога в жереб собі віддавна, і не переміщався.
Джерела
- ПСЗ-I. Т4. № 2352;
- Т. 7. № 4190; (Акты исторические), собранные и изданные археографической комиссией. СПб., 1841. Т. 1. № 24, 31;
- Послание архиепископа Новгородского Серапиона къ митрополиту Московскому Симону// Памятники старинной русской литературы, издаваемые Графом Григорием Кушелевым-Безбородко. Выпуск четвёртый: Повести религиознаго содержания, древние поучения и послания, извлеченные из рукописей Николаем Костомаровым. СПб., 1862. С. 210—212;
- Памятники древне-русского канонического права (памятники XI—XV в.): Русская историческая библиотека, издаваемая Императорской Археографической комиссией. Т. 6: ч. 1. 2-е изд. СПб., 1908. № 54, 107 и др.;
- Российское законодательство X—XX веков. В 9 т. Т.2: Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства / Под общ.ред. О. И. Чистякова; Отв.ред.тома А. Д. Горский; Рец. В. И. Корецкий. М.: Юридическая литература, 1985;
- Емченко Е. Б. Церковный суд в постановлениях Стоглавого собора 1551 г.// Исторический вестник. 2002. № 1(16);
- Макарий (Булгаков), митрополит. История Русской Церкви. М., 1996. Кн. 3. Т. 5 и Кн. 4. Т. 8;
- Круглова Т. В. Церковь и государство средневекового Пскова// Интернет-издание «Международный исторический журнал». № 15 (май-июнь 2001. Режим доступа свободный: ;
- Карташев А. В. Очерки по истории русской церкви. СПб., 2004. Т. 1. С. 598.
- Ионов А. С. Отпускная грамота// Государственность России: Словарь-справочник/ Росархив; ВНИИДАД. М.: Наука, 2009. Кн. 6. Ч. 2. С. 94-95.
Примітки
- . azbyka.ru (рос.). Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 7 вересня 2019.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет