Віденський вокзал , Варшавсько-Віденський вокзал , з 1919 Головний вокзал — колишній залізничний вокзал у Варшаві . Будувався з 14 липня 1844 року по 14 червня 1845 року для Варшавсько-Віденської залізниці за проектом Генрика Марконі . Він знаходився на розі Алеє Єрозолімських і Маршалковської . 14 червня 1845 року було відкрито станцію та першу ділянку залізничної лінії до Гродзіська.
Віденський вокзал | |
---|---|
52°13′46″ пн. ш. 21°00′33″ сх. д. / 52.22972200002777754° пн. ш. 21.00944400002777712° сх. д.Координати: 52°13′46″ пн. ш. 21°00′33″ сх. д. / 52.22972200002777754° пн. ш. 21.00944400002777712° сх. д. | |
Країна | Республіка Польща |
Розташування | Варшава |
Архітектор | Генрик Марконі |
Відкриття | 1845 |
Стиль | класицизм |
Віденський вокзал Віденський вокзал (Польща) | |
Віденський вокзал у Вікісховищі |
На початку 20 століття до станції було добудовано нову будівлу для прибуття пасажирів (т.зв. станція прибуття), а в 1920-1921 рр. від вул. Хмельницької зведено тимчасову дерев’яну споруду Головного залізничного вокзалу.
У міжвоєнний період більшу частину будівлі Віденського вокзалу було знесено у зв'язку з будівництвом міжміської лінії Варшави. На місці Віденського залізничного вокзалу з’явилася сучасна будівля нового Головного залізничного вокзалу, який почали будувати в 1932 році, однак він залишився недобудованим і був остаточно зруйнований німцями в 1944 році після припинення Варшавського повстання .
Довжина станції становила 160 м, стільки ж був середній потяг того часу. Він був розроблений так, щоб нагадувати два парових локомотива, що торкаються один одного . Фасади мали форми, характерні для флорентійського Відродження. Він складався з двоповерхової центральної будівлі, двох триповерхових веж з боків. Центральну частину та вежі з’єднували двоповерхові флігелі . У західній вежі розмістили телеграф, а в східній - годинник. Платформи були в задній частині будівлі. Перед станцією висаджено два ряди італійських тополь. Всередині великого залу не було. У невеликих приміщеннях були влаштовані окремі каси, зали очікування і буфети для пасажирів трьох класів, для військовослужбовців окремі кімнати для жінок і осіб високого рангу. У наступні роки флігелі трохи розширили. Під час одного з ремонтів було знято різьблення на балюстрадах головного корпусу.
Вокзал виявився замалим для потреб зростаючого пасажиропотоку . Наприкінці 19 століття було прийнято рішення про будівництво нової станції. Підготовку проекту доручили Юзефу Гусу. Нова станція мала бути побудована за зразком залізниці Магдебург-Гальберштадт у Берліні. Він мав мати неоренесансний фасад, схожий на тріумфальну арку. Всередині мала бути велика зала з майданчиками, накритими скляним циліндричним дахом. Фасад мав виходити на вулицю Маршалковську, а не на Єрозолімські алеї, як раніше. Проект не був прийнятий, оскільки не передбачав сполучення з широкими коліями залізничних компаній з лівого берега Вісли. Також влада вимагала змінити фасад із неоренесансного на візантійський, на що проектант не погодився.
У 1900 році з боку вулиці Хмельницької була побудована невелика електрична станція прибуття, названа «Нова зала очікування» . Нова будівля вокзалу мала 62 м в довжину і 13,5 м в ширину . Люди, які виїжджали, в основному використовували стару будівлю вокзалу .
У серпні 1915 року після окупації міста німецькою армією назву станції було змінено на Haupt-Bahnhof Warschau (Центральний вокзал Варшави), а у вересні 1915 року — на Wiener Bahnhof (Віденський вокзал)
Після відновлення Польщею незалежності залізничний вокзал, який обслуговував вокзал, отримав назву Warszawa Główna. З 1919 року станція мала назву Головний вокзал .
У 1920-1921 роках у зв'язку з початком робіт з реконструкції Варшавського залізничного вузла, біля Віденського вокзалу з боку вул. Хмельницької було зведено дерев’яну будівлю тимчасового Головного залізничного вокзалу . Він мав взяти на себе функції Віденського залізничного вокзалу після його очікуваного знесення . Будівлю спроектували Тадеуш Зелінський та Максиміліан Бистидзенський . Головним залізничним вокзалом стали офіційно називати комплекс історичного Віденського вокзалу разом із тимчасовою дерев'яною будівлею 1921 року .
У 1930-х роках почалося будівництво міжміської лінії. Для цього знадобилося перенести майбутню станцію на захід і знести західне крило Віденського вокзалу, щоб розмістити східну головку колії, що йде від Ал. Єрозолімські. Частково на місці знесеного західного крила (з телеграфною вежею) розпочато будівництво сучасного Головного залізничного вокзалу над міжміськими коліями. Решта будівлі була спалена у вересні 1939 року.
Руїни годинникової вежі на станції були підірвані під час розчищення завалів у цій частині міста в травні 1947 року . У 1955 році її відзначили меморіальною дошкою (не збереглася) на місці площі («сковороди») перед входом на станцію метро Centrum .
Вшанування пам'яті
- Під час будівництва площі Дефіляд у 1955 році біля місця східної вежі, що знаходилась там, де проїжджа частина розширеної вул. Marszałkowska з’явилася пам’ятна дошка з текстом: «Тут стояла годинникова вежа вокзалу Варшава-Відень». Дошка була втрачена під час будівництва станції метро. У цьому місці знаходиться заглиблений сквер (так звана сковорода) перед станцією Центрум .
- Пам'ятна дошка на східному павільйоні залізничного вокзалу Варшава-Середмістя, збудованого у 1960-х роках. 20 століття .
Виноски
- . Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. 1994. с. 159. ISBN .
- Kieniewicz, Stefan (1976). Warszawa w latach 1795–1914. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. с. 122.
- Majewski, Jerzy S. (2003). Warszawa nieodbudowana. Metropolia belle époque. Warszawa: VEDA. с. 31. ISBN .
- Marcinkowski, Robert (2013). Ilustrowany Atlas Dawnej Warszawy. Warszawa: Wydawnictwo Oliwka. с. 74. ISBN .
- Zieliński, Jarosław (2014). Warszawa wielkomiejska. Marszałkowska, róg Świętokrzyskiej i okolice. Warszawa: EKBiN Studio PR. с. 73. ISBN .
- . Portal magazynu historycznego „Mówią Wieki”. czerwiec 2007. Архів оригіналу за 21 вересня 2011. Процитовано 5 травня 2023.
- Bielski, Rafał (2016). Utracone miasto. Warszawa wczoraj i dziś. Warszawa: Skarpa Warszawska. с. 106. ISBN .
- Przewodnik po Warszawie (do 1944 roku).
- Hensel-Moszczyńska, Barbara (2018). Odzyskana społeczność. Warszawa 1915–1918. Muzeum Warszawy. с. 51. ISBN .
- Waydel Dmochowska, Jadwiga (1960). Jeszcze o dawnej Warszawie. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. с. 141.
- Warszawski węzeł kolejowy. Wczoraj, dziś i jutro. Warszawa: Wydawnictwa Komunikacji i Łączności. 1977. с. 29.
- Kasprzycki, Jerzy (1982). Warszawa nieznana. Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza. с. 23.
- Majewski, Jerzy S. (2003). Warszawa nieodbudowana. Metropolia belle époque. Warszawa: VEDA. с. 35. ISBN .
- Ciepłowski, Stanisław (2004). Wpisane w kamień i spiż. Inskrypcje pamiątkowe w Warszawie XVII–XX w. Warszawa: Argraf. с. 21. ISBN .
Бібліографія
- Majewski, Jerzy S. (2003). Warszawa nieodbudowana. Metropolia belle époque. Warszawa: VEDA. ISBN .
Зовнішні посилання
- Фотографії Віденського вокзалу на порталі warszawa1939.pl
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Videnskij vokzal Varshavsko Videnskij vokzal z 1919 Golovnij vokzal kolishnij zaliznichnij vokzal u Varshavi Buduvavsya z 14 lipnya 1844 roku po 14 chervnya 1845 roku dlya Varshavsko Videnskoyi zaliznici za proektom Genrika Markoni Vin znahodivsya na rozi Aleye Yerozolimskih i Marshalkovskoyi 14 chervnya 1845 roku bulo vidkrito stanciyu ta pershu dilyanku zaliznichnoyi liniyi do Grodziska Videnskij vokzal52 13 46 pn sh 21 00 33 sh d 52 22972200002777754 pn sh 21 00944400002777712 sh d 52 22972200002777754 21 00944400002777712 Koordinati 52 13 46 pn sh 21 00 33 sh d 52 22972200002777754 pn sh 21 00944400002777712 sh d 52 22972200002777754 21 00944400002777712Krayina Respublika PolshaRoztashuvannyaVarshavaArhitektorGenrik MarkoniVidkrittya1845StilklasicizmVidenskij vokzalVidenskij vokzal Polsha Videnskij vokzal u Vikishovishi Na pochatku 20 stolittya do stanciyi bulo dobudovano novu budivlu dlya pributtya pasazhiriv t zv stanciya pributtya a v 1920 1921 rr vid vul Hmelnickoyi zvedeno timchasovu derev yanu sporudu Golovnogo zaliznichnogo vokzalu U mizhvoyennij period bilshu chastinu budivli Videnskogo vokzalu bulo zneseno u zv yazku z budivnictvom mizhmiskoyi liniyi Varshavi Na misci Videnskogo zaliznichnogo vokzalu z yavilasya suchasna budivlya novogo Golovnogo zaliznichnogo vokzalu yakij pochali buduvati v 1932 roci odnak vin zalishivsya nedobudovanim i buv ostatochno zrujnovanij nimcyami v 1944 roci pislya pripinennya Varshavskogo povstannya Dovzhina stanciyi stanovila 160 m stilki zh buv serednij potyag togo chasu Vin buv rozroblenij tak shob nagaduvati dva parovih lokomotiva sho torkayutsya odin odnogo Fasadi mali formi harakterni dlya florentijskogo Vidrodzhennya Vin skladavsya z dvopoverhovoyi centralnoyi budivli dvoh tripoverhovih vezh z bokiv Centralnu chastinu ta vezhi z yednuvali dvopoverhovi fligeli U zahidnij vezhi rozmistili telegraf a v shidnij godinnik Platformi buli v zadnij chastini budivli Pered stanciyeyu visadzheno dva ryadi italijskih topol Vseredini velikogo zalu ne bulo U nevelikih primishennyah buli vlashtovani okremi kasi zali ochikuvannya i bufeti dlya pasazhiriv troh klasiv dlya vijskovosluzhbovciv okremi kimnati dlya zhinok i osib visokogo rangu U nastupni roki fligeli trohi rozshirili Pid chas odnogo z remontiv bulo znyato rizblennya na balyustradah golovnogo korpusu Stanciya pributtya blizko 1900 roku Vokzal viyavivsya zamalim dlya potreb zrostayuchogo pasazhiropotoku Naprikinci 19 stolittya bulo prijnyato rishennya pro budivnictvo novoyi stanciyi Pidgotovku proektu doruchili Yuzefu Gusu Nova stanciya mala buti pobudovana za zrazkom zaliznici Magdeburg Galbershtadt u Berlini Vin mav mati neorenesansnij fasad shozhij na triumfalnu arku Vseredini mala buti velika zala z majdanchikami nakritimi sklyanim cilindrichnim dahom Fasad mav vihoditi na vulicyu Marshalkovsku a ne na Yerozolimski aleyi yak ranishe Proekt ne buv prijnyatij oskilki ne peredbachav spoluchennya z shirokimi koliyami zaliznichnih kompanij z livogo berega Visli Takozh vlada vimagala zminiti fasad iz neorenesansnogo na vizantijskij na sho proektant ne pogodivsya U 1900 roci z boku vulici Hmelnickoyi bula pobudovana nevelika elektrichna stanciya pributtya nazvana Nova zala ochikuvannya Nova budivlya vokzalu mala 62 m v dovzhinu i 13 5 m v shirinu Lyudi yaki viyizhdzhali v osnovnomu vikoristovuvali staru budivlyu vokzalu U serpni 1915 roku pislya okupaciyi mista nimeckoyu armiyeyu nazvu stanciyi bulo zmineno na Haupt Bahnhof Warschau Centralnij vokzal Varshavi a u veresni 1915 roku na Wiener Bahnhof Videnskij vokzal Pislya vidnovlennya Polsheyu nezalezhnosti zaliznichnij vokzal yakij obslugovuvav vokzal otrimav nazvu Warszawa Glowna Z 1919 roku stanciya mala nazvu Golovnij vokzal 1 j legkij kavalerijskij polk i oficijna delegaciya ochikuyut zustrichi Amanullaha Hana korolya Afganistanu pered prikrashenim Videnskim zaliznichnim vokzalom kviten 1928 roku U 1920 1921 rokah u zv yazku z pochatkom robit z rekonstrukciyi Varshavskogo zaliznichnogo vuzla bilya Videnskogo vokzalu z boku vul Hmelnickoyi bulo zvedeno derev yanu budivlyu timchasovogo Golovnogo zaliznichnogo vokzalu Vin mav vzyati na sebe funkciyi Videnskogo zaliznichnogo vokzalu pislya jogo ochikuvanogo znesennya Budivlyu sproektuvali Tadeush Zelinskij ta Maksimilian Bistidzenskij Golovnim zaliznichnim vokzalom stali oficijno nazivati kompleks istorichnogo Videnskogo vokzalu razom iz timchasovoyu derev yanoyu budivleyu 1921 roku U 1930 h rokah pochalosya budivnictvo mizhmiskoyi liniyi Dlya cogo znadobilosya perenesti majbutnyu stanciyu na zahid i znesti zahidne krilo Videnskogo vokzalu shob rozmistiti shidnu golovku koliyi sho jde vid Al Yerozolimski Chastkovo na misci znesenogo zahidnogo krila z telegrafnoyu vezheyu rozpochato budivnictvo suchasnogo Golovnogo zaliznichnogo vokzalu nad mizhmiskimi koliyami Reshta budivli bula spalena u veresni 1939 roku Ruyini godinnikovoyi vezhi na stanciyi buli pidirvani pid chas rozchishennya zavaliv u cij chastini mista v travni 1947 roku U 1955 roci yiyi vidznachili memorialnoyu doshkoyu ne zbereglasya na misci ploshi skovorodi pered vhodom na stanciyu metro Centrum Vshanuvannya pam yatiPid chas budivnictva ploshi Defilyad u 1955 roci bilya miscya shidnoyi vezhi sho znahodilas tam de proyizhdzha chastina rozshirenoyi vul Marszalkowska z yavilasya pam yatna doshka z tekstom Tut stoyala godinnikova vezha vokzalu Varshava Viden Doshka bula vtrachena pid chas budivnictva stanciyi metro U comu misci znahoditsya zagliblenij skver tak zvana skovoroda pered stanciyeyu Centrum Pam yatna doshka na shidnomu paviljoni zaliznichnogo vokzalu Varshava Seredmistya zbudovanogo u 1960 h rokah 20 stolittya Vinoski Warszawa Wydawnictwo Naukowe PWN 1994 s 159 ISBN 83 01 08836 2 Kieniewicz Stefan 1976 Warszawa w latach 1795 1914 Warszawa Panstwowe Wydawnictwo Naukowe s 122 Majewski Jerzy S 2003 Warszawa nieodbudowana Metropolia belle epoque Warszawa VEDA s 31 ISBN 83 85584 82 X Marcinkowski Robert 2013 Ilustrowany Atlas Dawnej Warszawy Warszawa Wydawnictwo Oliwka s 74 ISBN 978 83 931203 1 4 Zielinski Jaroslaw 2014 Warszawa wielkomiejska Marszalkowska rog Swietokrzyskiej i okolice Warszawa EKBiN Studio PR s 73 ISBN 978 83 929745 5 0 Portal magazynu historycznego Mowia Wieki czerwiec 2007 Arhiv originalu za 21 veresnya 2011 Procitovano 5 travnya 2023 Bielski Rafal 2016 Utracone miasto Warszawa wczoraj i dzis Warszawa Skarpa Warszawska s 106 ISBN 978 83 63842 27 7 Przewodnik po Warszawie do 1944 roku Hensel Moszczynska Barbara 2018 Odzyskana spolecznosc Warszawa 1915 1918 Muzeum Warszawy s 51 ISBN 978 83 65777 56 0 Waydel Dmochowska Jadwiga 1960 Jeszcze o dawnej Warszawie Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy s 141 Warszawski wezel kolejowy Wczoraj dzis i jutro Warszawa Wydawnictwa Komunikacji i Lacznosci 1977 s 29 Kasprzycki Jerzy 1982 Warszawa nieznana Warszawa Krajowa Agencja Wydawnicza s 23 Majewski Jerzy S 2003 Warszawa nieodbudowana Metropolia belle epoque Warszawa VEDA s 35 ISBN 83 85584 82 X Cieplowski Stanislaw 2004 Wpisane w kamien i spiz Inskrypcje pamiatkowe w Warszawie XVII XX w Warszawa Argraf s 21 ISBN 83 912463 4 5 BibliografiyaMajewski Jerzy S 2003 Warszawa nieodbudowana Metropolia belle epoque Warszawa VEDA ISBN 83 85584 82 X Zovnishni posilannyaFotografiyi Videnskogo vokzalu na portali warszawa1939 pl