Вулиця Шевченка (Винники)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Шевченка.

Ву́лиця Шевченка — одна з головних вулиць міста Винники Львівської області, розташована в історичній частині міста. Бере початок від вулиці Галицької, 16 та прямує до вулиці Байди Вишневецького в південному напрямку. Названа на честь українського поета, письменника, художника Тараса Шевченка. Довжина вулиці близько 1,2 км.

Вулиця Шевченка  Україна
Населений пункт	Винники Львівська область
Загальні відомості
Координати	49°48′56″ пн. ш. 24°07′47″ сх. д. / 49.81555555558333026° пн. ш. 24.12972222225000252° сх. д. / 49.81555555558333026; 24.12972222225000252Координати: 49°48′56″ пн. ш. 24°07′47″ сх. д. / 49.81555555558333026° пн. ш. 24.12972222225000252° сх. д. / 49.81555555558333026; 24.12972222225000252
Поштові індекси	79495
Зовнішні посилання
Мапа
Вулиця Шевченка у Вікісховищі

До вул. Шевченка з парного боку прилучаються вул. Пилипа Орлика, 6-й Заозерний провулок, вул. Львівська, вул. Смерекова, вул. Івана Котляревського, а з непарного боку — вул. Просвіти, вул. Василя Стуса, вул. Садова, вул. Злагоди, вул. Довганика.

Будівлі та установи

№ 1: (Винниківська тютюнова фабрика). На місці фабрики у XIII столітті був дерев'яний замок, у XVII— XVIII століттях — кам'яний замок з поділом на верхній та нижній двори. У 1756—1776 роках в приміщенні замку знаходився монастир піарів (наглядач Самуель Ґловінський). 1779 року в приміщення колишнього Винниківського замку була переведена Львівська тютюнова фабрика.

№ 2: Бібліотека № 35 ЦБС.

№ 3-А: Культурний центр «Дозвілля», Львівська обласна федерація корфболу.

№ 4-А: (Церква святих Володимира і Ольги), що належить до Православної церкви України. Будівництво розпочато 1991 року, освячена церква 29 липня 2001 року.

№ 5: Винниківський Народний дім. Відкрито у 1924 році як дім читальні «Просвіта». За часів радянської влади — приміщення Будинку культури. Упродовж 1939—1952 років у приміщенні клубу діяла бібліотека для дорослих. У 1991 році перейменований на Народний дім Винників.

№ 13: (Церква Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа). Перша згадка датована 1515 роком. Церква спочатку була із соснового дерева, а у 1842 році освячена як новий мурований храм.

№ 22 1920-ті - 1930-ті рр. - приватна майстерня з виготовленням меблів Біньовського; 1940-ві-1950-ті рр. - артіль 1-го Травня; з 1959 р. – Винниківський цех №3 Львівської меблевої фабрики (де працювало 116 робітників на в-ві кімнатних буфетів та столиків під радіо); 1990-ті - меблевий магазин. .

№ 51—А: Спортивний клуб «Жупан-Юніор».

• Львівська тютюнова фабрика
  (вул. Шевченка, 1)
• Церква святих Володимира і Ольги
  (вул. Шевченка, 4-А)
• Народний дім
  (вул. Шевченка, 5)
• Церква Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа
  (вул. Шевченка, 13)
• Будинок
  (вул. Шевченка, 22)

Пам'ятки

• (Пам'ятник Тарасові Шевченку) (1913). Це перший на західноукраїнських землях скульптурний пам'ятник великому Кобзареві. Рішенням Львівської обласної ради № 183 від 5 травня 1972 року пам'ятнику присвоєно статус пам'ятки монументального мистецтва. Розташований при вулиці Шевченка, 11.
• Пам'ятник радянським воїнам, що загинули при визволенні міста Винники у липні 1944 року (вул. Шевченка, 3-А), відкритий у 1957 році.
• (Меморіальна дошка Маркіяну Шашкевичу у Винниках). Відкрита 3 грудня 1911 року у (церкві Воскресіння Господнього) на честь століття від дня народження письменника та є історичним об'єктом у Винниках. Це одна з найдавніших меморіальних таблиць Маркіяну Шашкевичу в Україні та у світі. Перша у Бережанах та друга у Львові не збереглися..

• 2005 року біля Церкви Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, у сквері, була встановлена і освячена фігура Божої Матері.

• Пам'ятник радянським воїнам, що загинули при визволенні міста Винники
• Пам'ятник Т. Г. Шевченку

Водойми

Винниківський ставок за будинком № 8.

Див. також

• Вулиці Винників
• Вулиця Галицька (Винники)

Примітки

1. . Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 21 листопада 2020.
2. Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016, 312 с., Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
3. . Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 21 листопада 2020.
4. Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — С. 222.
5. Байцар А. (12 березня 2014). З історії Винник: Фігури Божої Матері та хрести процесійні. plus.lviv.ua. Інформаційно-розважальний портал «Винники Plus». оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 17 лютого 2021.
6. . Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
7. . Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 23 листопада 2020.

Література

• Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
• Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.