Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вто ргнення у Квебе к англ Invasion of Quebec фр Invasion du Québec або вто ргнення в Кана ду перша масштабна військова

Вторгнення у Квебек

Вто́ргнення у Квебе́к (англ. Invasion of Quebec; фр. Invasion du Québec) або вто́ргнення в Кана́ду — перша масштабна військова кампанія новоствореної Континентальної армії проти Великої Британії під час війни за незалежність США, проведена у червні 1775 — жовтні 1776 років. Метою кампанії було захоплення провінції Квебек (частина сучасної Канади) та залучення франкомовних канадців до участі у війні за незалежність на боці «Тринадцяти колоній».

Вторгнення у Квебек
Війна за незалежність США
image
[en]. [en], 1786

[en]. [en], 1786
Дата: червень 1775 — жовтень 1776
Місце: Провінція Квебек
Результат: перемога Великої Британії
Сторони
image Об'єднані колонії image Велика Британія
Командувачі
image [en]
image Річард Монтгомері  †
image [en]  †
image [en] image
image [en]
image (Бенедикт Арнольд)
image [en] 		image (Ґай Карлтон)
image (Джон Бергойн)
Військові сили
10 000 700—10000

Одна з військових експедицій американців у ході кампанії, очолена генералом Річардом Монтгомері, вийшла з [en] та взяла в облогу й захопила [en] і Монреаль, ледве не захопивши в полон британського генерала (Ґая Карлтона). Інша експедиція, очолена (Бенедиктом Арнольдом), вийшла з Кембриджа (Массачусетс) і, доклавши значних виснажливих зусиль, перейшла неосвоєні землі Мену. Два угруповання зійшлися біля міста Квебек, однак зазнали поразки від британців у битві за місто в грудні 1775 року.

Експедиція Монтгомері покинула форт Тікондерога у серпні 1775 року, а в середині вересня розпочала [en] — головного оборонного пункту британців на південь від Монреаля. Після захоплення форту в листопаді британський генерал Карлтон покинув Монреаль і перейшов до Квебека. Монтгомері взяв без бою Монреаль і виступив на Квебек з армією, що постійно зменшувала свою чисельність через завершення термінів служби у багатьох солдатів. Монтгомері підійшов під місто й там об'єднався із силами генерала Арнольда, що вирушив з міста Кембридж у Массачусетсі на початку вересня й очолював армію, знесилену й виснажену походом через Мен.

Сили двох експедицій з'єдналися у грудні 1775 року. В останній день року, 31 грудня, що відзначився сильним снігопадом, вони атакували Квебек. Битва обернулася для Континентальної армії катастрофічною поразкою: Монтгомері був убитий, Арнольд — поранений. При цьому оборонці міста зазнали незначних втрат. Після цього Арнольд із силами, що залишилися, розпочав безуспішну облогу Квебека, у ході якої успішні британські пропагандистські кампанії підсилили суспільні настрої на користь лоялістів. Водночас у Монреалі дії генерала [en], залишеного американцями, збурили як прихильників, так і противників війни за незалежність.

Велика Британія надіслала до Квебеку кількатисячний контингент на чолі з (Джоном Бергойном), до якого також доєдналися (гессенські найманці). Тоді генерал Карлтон розпочав контрнаступ, відкидаючи назад до форту Тікондерога дезорганізовані й виснажені епідемією віспи сили Континентальної армії. Однак американським силам вдалося зупинити британський наступ, так що 1776 року британцям не вдалося атакувати Тікондерогу. Після Квебецької кампанії, 1777 року у долині річки Гудзон відбулася (Саратозька кампанія), розпочата британцями для придушення повстання Тринадцяти колоній.

Передумови

image
Провінція Квебек у 1775 році

Навесні 1775 року битвами при Лексінгтоні та Конкорді розпочалася війна за незалежність США. На той час конфлікт перебував у стані застою: британські підрозділи були оточені колоніальним ополченням під час [en]. Знаючи про наявність великої кількості зброї та боєприпасів у британському [en], у травні 1775 року генерали (Бенедикт Арнольд) та [en] силами колоніального ополчення (захопили його) та [en]. Крім того, ополчення здійснило рейд до [en]. Станом на червень 1775 року Тікондерога та Краун-Пойнт разом мали гарнізон у 1000 солдатів коннектикутського ополчення на чолі з [en].

Рішення конгресу

image
Генерал Філіп Скайлер

1774 року (Перший Континентальний конгрес) [en] франко-канадців долучитися до другого зібрання конгресу, запланованого на травень 1775 року. Другий Континентальний конгрес надіслав ще одне запрошення, однак на жодне з них відповіді не було.

Після взяття Тікондероги Арнольд та Аллен зазначили, що форт необхідно утримувати надалі для захисту від можливих спроб британців військовим шляхом розділити колонії; також вони повідомили, що Квебек був малозахищений. Арнольд та Аллен запропонували конгресу власні плани операцій проти Квебеку, припускаючи, що сил розміром 1200—1500 солдатів буде достатньо, щоб вигнати британців з регіону. Спершу конгрес ухвалив рішення покинути захоплені форти, поклавши на Нью-Йорк та Коннектикут завдання забезпечити війська усім необхідним для ведення оборонних дій. Однак публічні виступи в Новій Англії та, зокрема, Нью-Йорку змусили конгрес змінити свою позицію. Коли стало зрозуміло, що генерал (Ґай Карлтон), управитель Квебеку, укріпив форт Сен-Жан та намагався залучити індіанські племена ірокезів на бік Британії, конгрес вирішив зайняти більш активну позицію. 27 червня 1775 року конгрес наказав генералу [en] спланувати і, за можливості, організувати вторгнення у Квебек. Бенедикт Арнольд, що відтепер був підлеглим Скайлера, вирушив до Бостона, щоб вмовити генерала Джорджа Вашингтона відіслати частину своїх сил до Квебека під його командуванням.

Оборонні приготування британців

Після рейду американців до форту Сен-Жан генерал Ґай Карлтон був упевнений у наявності загрози з півдня й запросив підкріплення з Бостона від генерала [en]. Також до оборони Монреаля та міста Квебек Карлтон залучив місцеве ополчення, хоча його участь мала обмежений успіх. У відповідь на взяття Тікондероги та рейд до форту Сен-Жан Карлтон надіслав до останнього, розташованого на річці Рішельє на південь від Монреаля, загін із 700 солдатів, наказавши їм будувати судна для плавання по озеру Шамплейн; також він призвав для служби близько тисячі індіанців племені могавків. Оскільки Карлтон надав форту Сен-Жан роль головного оборонного пункту, сам він залишився в Монреалі із загоном у всього 150 солдатів. Оборону Квебека генерал Карлтон доручив лейтенанту-губернатору [en].

Переговори з індіанськими племенами

[en], лояліст, агент британців у справах індіанців, що проживав у [en] в Нью-Йорку, мав досить приязні стосунки з ірокезами штату. Джонсон був занепокоєний через загрозу для себе та своєї родини, коли з'ясувалося, що американські патріоти встановили контроль над Нью-Йорком. Будучи впевненим у неможливості свого подальшого безпечного перебування в Нью-Йорку, Джонсон покинув свій маєток із 200 лоялістами та прихильниками з племені могавків. Спершу він рушив до [en], де 17 червня прийняв обіцянки від індіанських племінних вождів (переважно ірокезів та гуронів) надалі допомагати зберігати продовольство та підтримувати лінії зв'язку й загалом підтримувати Британію в «роздратуванні ворога». Потім Джонсон рушив до Монреаля, де зустрівся з генералом Карлтоном та понад 1500 індіанцями, з якими було укладено такі ж домовленості. Однак більшість племен, що уклали домовленості з британцями, були могавками; водночас більшість племен ірокезької конфедерації уникали подібних переговорів, намагаючись зберігати нейтралітет. Після зібрання в Монреалі більшість могавків залишилися на територіях навколо міста. Утім, коли стало зрозуміло, що американці здійснять вторгнення до Квебеку, в середині серпня 1775 року більшість індіанців повернулися на місця свого проживання.

Континентальний конгрес мав намір не допустити участі ірокезів у війні. У липні 1775 року пресвітеріанський місіонер [en], впливовий серед індіанців [en], передав їм послання від конгресу: «Ми бажаємо, щоб ви залишалися вдома й не приєднувалися до жодної зі сторін, але тримали сокиру глибоко закопаною». Племена онайда й тускарора формально залишалися нейтральними, однак багато їхніх представників були прихильними до повстанців з Тринадцяти колоній. Повідомлення про укладення домовленостей між індіанцями та британцями в Монреалі спонукали генерала Скайлера скликати зібрання в Олбані в середині серпня. До зібрання долучилися 400 індіанців (переважно онайда та тускарора й лише кілька могавків), а також Скайлер та інші американські лідери, що пояснювали суть протистояння колоній з Великою Британією, підкреслюючи, що вони боряться за свої права й не мають на меті завоювання. Присутні на зібранні вожді погодилися зберігати нейтралітет; один із вождів могавків заявив, що ця війна є «сімейною справою» і що вони «сидітимуть спокійно й спостерігатимуть, як ви б'єтеся». Утім, американці пообіцяли індіанцям вирішити питання захоплення їхніх земель білими колоністами.

Експедиція Монтгомері

image
Генерал Річард Монтгомері

Провідну роль у вторгненні відіграв генерал Філіп Скайлер, що мав пройти озеро Шамплейн, дістатися Монреаля і звідти завдати удару по Квебеку. До сил експедиції мали увійти підрозділи, сформовані в Нью-Йорку, Коннектикуті та Нью-Гемпширі. Крім того, Нью-Йорк забезпечив підрозділ громадянського ополчення [en], командувачем якого став [en]. Однак Скайлер поводився занадто обережно й довго не розпочинав вторгнення. У середині серпня американці отримували повідомлення про те, що генерал Карлтон готує оборонні позиції за межами Монреаля і що деякі індіанські племена стали на бік британців.

Облога форту Сен-Жан

25 серпня, коли Скайлер перебував в Олбані на зібранні з індіанцями, генерал Річард Монтгомері отримав повідомлення про те, що кораблі, які за наказом Карлтона будували на озері Шамплейн, майже готові. Тоді Монтгомері, користуючись відсутністю Скайлера та чітких наказів щодо просування військ, очолив експедицію з 1200 солдатів і рушив з ними від форту Тікондерога до острова [en] на річці Рішельє, куди прибув 4 вересня. Генерал Скайлер, що тоді захворів, наздогнав війська Монтгомері на шляху до острова. Він надіслав листа [en] — канадцю, готовому зібрати місцеве ополчення та допомогти американцям під час бойових дій на півдні від Монреаля. Наступного дня сили американців підійшли до форту Сен-Жан, де відбулася коротка сутичка, в якій обидві сторони зазнали втрат. Після цього Монтгомері та Скайлер відвели свої сили до початкових позицій на Іль-о-Нуа. З боку британців у зіткненні взяли участь переважно індіанці, що не отримали жодної допомоги з форту Сен-Жан, через що вирішили відступити. Інших індіанських союзників Британії, могавків, що намагалися перейти від [en] до Сен-Жана, перехопили союзні американцям представники племені онайда. Вони вмовили їх повернутися до рідних сіл, куди згодом прибули британці Ґай Джонсон, [en] та [en], які намагалися повернути їх на свій бік. Відмовившись від зустрічі з Джонсоном та Клозом, онайда пояснили могавкам та Бранту умови угоди, укладеної в Олбані. Після цього Брант та британські агенти покинули їх, не отримавши жодних обіцянок про підтримку.

image
Ітан Аллен після взяття в полон

Після першого зіткнення з британцями під Сен-Жаном з'ясувалося, що через свою хворобу генерал Скайлер не може керувати армією. Він передав свої повноваження Монтгомері та повернувся до форту Тікондерога за кілька днів. Після ще одного невдалого для американців зіткнення та прибуття додаткових сил (800—1000 солдатів) з Коннектикуту, Нью-Гемпширу та Нью-Йорку, а також деяких підрозділів Green Mountain Boys 17 вересня Монтгомері розпочав [en]. Його силам вдалося розірвати сполучення форту з Монреалем та заволодіти продовольством, необхідним для його гарнізону. Наступного тижня в [en] під Монреалем британці взяли в полон [en], який, знехтувавши вказівками місцевого ополчення, намагався невеликими силами захопити місто. Ця поразка спричинила короткочасний перехід місцевого ополчення на бік британців, проте за кілька днів багато з них дезертували. 30 жовтня генерал Ґай Карлтон здійснив невдалу спробу відбити облогу форту. Уже 3 листопада американці остаточно захопили форт Сен-Жан.

Захолення Монреаля

Після взяття Сен-Жана Монтгомері повів свої війська на північ і 8 листопада захопив (острів Святого Павла) на річці Святого Лаврентія. Наступного дня генерал увійшов до [en], де його вітали як визволителя. Генерал Ґай Карлтон вважав, що після падіння Сен-Жана Монреаль захистити було неможливо, тому він покинув місто. Війська Монтгомері остаточно встановили контроль над містом 13 листопада без жодних серйозних боїв. Деякі американські війська пішли нижче за течією річки Святого Лаврентія, де зустріли кораблі, очолювані Карлтоном під час втечі. Пересуватися по річці суднам заважав напрямок вітру. Американці зупинили кораблі Карлтона поблизу міста (Сорель) й вимагали від них капітуляції, погрожуючи тим, що в іншому випадку американські батареї розстріляють їх нижче за течією. Карлтон, володіючи хибними даними щодо артилерії (насправді нижче за течією справді були артилерійські батареї, однак не настільки потужні, як про це говорили американці), вирішив покинути корабель, наказавши знищити продовольство та порох у разі капітуляції. Карлтон під виглядом звичайного мешканця зміг дістатися до міста Квебек. 19 листопада британський флот капітулював. На захоплених кораблях перебували, зокрема, військовополонені. Серед них був [en] — уродженець Массачусетсу, що через погане ставлення з боку британців вирішив стати на бік американців. Гейзен, що брав участь у франко-індіанській війні, де керував [en], долучився до армії Монтгомері.

Перед тим як вирушити до Квебека, Монтгомері оприлюднив звернення до мешканців Монреаля, у якому йшлося про бажання Конгресу, щоб Квебек приєднався до нього. Монтгомері налагодив контакти з прихильниками американців у Монреалі та вмовив їх провести з'їзд для обрання представників до Конгресу. Також він написав листа генералу Скайлеру, щоб той прислав до Монреаля делегацію для активізації дипломатичної діяльності.

Значна частина військ Монтгомері покинула його у зв'язку із завершенням терміну військової служби. Для руху в бік Квебека Монтгомері використав захоплені в британців судна. 28 листопада він вирушив на північний захід по річці Святого Лаврентія з 300 солдатами. Гарнізон з 200 солдатів Монтгомері залишив у Монреалі під командуванням генерала [en]. Дорогою до Квебека Монтгомері підібрав новосформований [en] [en], що нараховував 200 солдатів.

Експедиція Арнольда

image
Американська атака на Квебек. Штрих-пунктирною лінією позначено шлях Монтгомері, суцільною — Арнольда
image
(Бенедикт Арнольд)

Після невдалої спроби організувати експедицію до озера Шамплейн Бенедикт Арнольд повернувся до Кембриджа під Бостоном та запропонував Джорджу Вашингтону здійснити вторгнення до Квебеку зі сходу для підтримки сил Монтгомері. Вашингтон підтримав таку ідею й надав у розпорядження Арнольда 1100 солдатів, зокрема стрільців [en]. Сили Арнольда відплили з Ньюберіпорта до гирла річки [en], а потім рухалося угору по її течії до [en] (нині Огаста, Мен).

Експедиція Арнольда була успішною тим, що її командувачеві вдалося доставити війська до міста Квебек. Утім, експедицію спіткали труднощі одразу ж, як вона пройшла останній важливий форпост цивілізації на території сучасного штату Мен. Уздовж річки Кеннебек було багато (волоків), при переході яких човни, якими пересувалися війська, часто протікали, що спричиняло втрату пороху та продовольства. Вододіл між річками Кеннебек та [en] являв собою болотистий клубок озер і струмків. До того ж, погода під час переходу цієї місцевості була несприятливою. Це змусило чверть військ експедиції повернутися назад. Спуск униз за течією Шодьєра спричинив втрату суден, оскільки солдати не мали досвіду керування ними у швидких водах.

У листопаді 1775 року, коли Арнольд досяг поселень уздовж річки Святого Лаврентія, його сили нараховували лише 600 солдатів. Експедиції довелося пройти крізь 400 миль диких безлюдних місцевостей. 14 листопада війська дісталися (полів Авраама), звідки Арнольд послав до британців переговорника з вимогою капітулювати; утім, британці відповіли відмовою. Американці, що не мали артилерії й були виснажені переходом через Мен, опинилися під стінами добре укріпленого міста. У таких умовах 19 листопада Арнольд вирішив відступити до [en], щоб зачекати до прибуття Монтгомері, який нещодавно захопив Монреаль. Водночас Карлтон прибув до Квебека після своєї поразки в Монреалі.

2 грудня Монтгомері прибув до Квебека із 500 солдатами, захопленим британським продовольством та зимовим одягом. Сили двох експедицій об'єдналися й планували атаку на місто Квебек. За три дні Континентальна армія зайняла поля Авраама та почала облогу Квебека.

Битва при Квебеку

Докладніше: Битва при Квебеку (1775)

Під час підготовки атаки на Квебек до американців прибув [en], француз, що мешкав на околицях міста (Труа-Рів'єр), який просив зустрічі з Монтгомері. Пелісьє, керівник металургійного заводу в [en], був прихильником американців. Монтгомері обговорив з ним свою ідею організувати провінційний конгрес у Квебеку. Натомість Пелісьє виступив проти такого конгресу, допоки американці не зайняли місто, оскільки мешканці не почували б себе в безпеці під час зібрання. Однак вони уклали домовленість про те, що завод Пелісьє виготовлятиме боєприпаси для облоги Квебека.

Під час великого снігопаду 31 грудня 1775 року сили Монтгомері, Арнольда та Джеймса Лівінгстона атакували Квебек. Американські війська, що не мали ні чисельної переваги, ні тактичних переваг, зазнали від військ Ґая Карлтона значних втрат. Монтгомері був убитий, Арнольд — поранений. Велика кількість солдатів, серед яких був Деніел Морган — командувач стрільців експедиційних сил Арнольда. Після битви Арнольд відправив Моузеса Гейзена та солдата [en] до Девіда Вустера в Монреалі та Конгресу у Філадельфії з повідомленням про поразку під Квебеком.

image
Оборона Квебека від американського штурму. Грудень 1775

Командувач британськими силами генерал Карлтон вирішив не переслідувати переможених американців, а натомість залишився в межах міських фортифікацій, очікуючи на прибуття підкріплень із Великої Британії навесні 1776 року — після відлиги на річці. Арнольд командував безуспішною облогою міста до березня 1776 року, коли його замінили генералом Вустером і перевели до Монреаля. Протягом місяців облоги американська армія страждала від несприятливих зимових погодніх умов та епідемії віспи, що ширилася табором. Утім, ці втрати вдавалося покривати за рахунок підкріплень, які прибували до американців щомісяця. 14 березня Жан-Батист Шассьєр, квебецький мельник, повідомив генералу Карлтону, що на південному березі річки Святого Лаврентія є група із 200 солдатів, готова атакувати американців. Цих та інших чоловіків мобілізували, однак у [en] ці сили були розбиті проамериканським місцевим ополченням, що знаходилося на південному березі річки.

Ще до того як Конгрес дізнався про поразку під Квебеком, він зібрав направив у театр бойових дій 6500 солдатів. Ці сили, попри несприятливі зимові умови, пройшли через Монреаль до табору американців під Квебеком. На кінець березня американські сили біля міста нараховували майже 3000 осіб, при цьому майже чверть з них була непридатна для служби, переважно через епідемію віспи. Ветеран війни [en] згодом згадував, що солдати під час кампанії робили собі «щеплення» «шляхом розриву під нігтями за допомогою шпильок або голок». Така практика була поширеною й після вторгнення у Квебек попри те, що американські військові чиновники намагалися заборонити її через зниження боєздатності війська. Крім того, Джеймс Лівінгстон та Моузес Гейзен, що командували загоном із 500 солдатів-канадців, песимістично ставилися до їхньої вірності та співпраці з місцевим населенням через тривалу лоялістську пропаганду.

У Конгресі існували протиріччя з приводу прохання Арнольда про призначення більш досвідченого командувача для ведення облоги. У січні 1776 року Конгрес спершу обрав генерала [en], що служив у британській армії. Однак за тиждень Конгрес вирішив відправити Лі у південні штати для протистояння можливому британському вторгненню там (врешті, на півдні британську атаку відбили в червні 1776 року в ході [en]). У березні 1776 року Конгрес остаточно обрав генерала [en], що раніше служив під час облоги американськими військами Бостона.

Події в Монреалі

image
Девід Вустер
image
Карта Монреаля 1744 року

Коли генерал Монтгомері рушив до Квебека, він залишив Монреаль під управління бригадного генерала [en]. Хоча спершу Вустер мав добрі відносини з мешканцями міста, згодом він ухвалив кілька рішень, що викликали неприязнь місцевого населення до американців. Пообіцявши монреальцям втілення американських ідей на їхній території, Вустер розпочав арешти лоялістів та погрожував цим будь-кому, хто виступить проти американської влади. Також він роззброїв кілька громад і змушував місцеве ополчення виплачувати американцям королівські комісії. Тих, хто не погоджувався з політикою Вустера, арештовували та ув'язнювали у [en]. До того ж, американці для оплати поставок боєприпасів та надання послуг надавали перевагу готівці, тоді як канадці — монетам. Разом усе це спричинило розчарування канадців в американській експедиції. 20 березня 1776 року Вустер покинув Монреаль, щоб замінити Арнольда в командуванні військами під час облоги Квебека. Для управління містом він залишив Моузеса Гейзена та 2-й Канадський полк. 19 квітня до міста прибув Арнольд.

29 квітня до Монреаля прибула делегація Континентального конгресу на чолі з єзуїтським священником [en] та французьким видавцем із Філадельфії [en]. Серед членів делегації був відомий американський філософ, науковець та політик Бенджамін Франклін. Конгрес поставив делегації завдання вивчити та оцінити ситуацію у Квебеку та спробувати схилити громадську думку на свій бік. Оскільки відносини між американцями та канадцями вже були зіпсовані, делегації не вдалося виконати поставлені завдання. Також їй не вдалося вирішити ситуацію з великою кількістю боргів, що накопичилися в американців перед місцевими. Намагання схилити на свій бік католицьке духовенство також були марними, оскільки (Квебекський акт) Британського парламенту 1774 року знімав усі обмеження за релігійною ознакою. Флері Меспле встиг надати громаді Монреаля тільки свій типографський прес. Після звісток про поразку під Квебеком 11 травня Франклін та Керролл виїхали з Монреаля та повернулися до Філадельфії. Двоє інших делегатів, [en] та [en], залишилися в місті і, проаналізувавши ситуацію, зробили висновок, що та півдні та сході від Монреаля склалися сприятливі для американців умови для ведення оборони. 27 травня вони написали листа Конгресові, в якому виклали ситуацію, що склалася, а потім виїхали на південь від Монреаля.

Битва під Ле-Седром

image
Бойові дії на захід від Монреаля на початку 1776 року

Вище за течією річки Святого Лаврентія від Монреаля після його взяття військами Монтгомері залишилося багато невеликих британських гарнізонів, з якими американці не контактували. З настанням весни обзроєні групи індіанських племен каюга, сенека та [en] в (Освегатчі), одному з таких британських гарнізонів, зібрали під командуванням капітана Джорджа Форстера сили, достатні для завдання руйнівного удару по американських силах. Прислухавшись до порад лоялістів, що втекли з Монреаля, Форстер взяв цих індіанців на службу. Крім того, за часів свого перебування в Монреалі генерал Вустер заборонив торгівлю з індіанцями вище за течією від міста, побоюючись, що продане там продовольство може потрапити до рук британців. Однак делегація Конгресу, що перебувала в Монреалі у квітні-травні, скасувала це рішення.

Щоб перешкодити відтоку продовольства до британців, Моузес Гейзен відрядив загін із 390 солдатів на чолі з полковником [en] на позицію в 40 милях (64 кілометрах) вище за течією від Монреаля біля поселення [en], де вони почали зводити фортифікаційні укріплення. Індіанці та лоялісти повідомили про це капітана Форстера, і 15 травня із загоном місцевих племен, ополчення та регулярних сил чисельністю 250 осіб він рушив до Ле-Седра. 18 травня після кількох зіткнень, відомих як [en], американський лейтенант Ісаак Баттерфілд здався в полон, а наступного дня, 19 травня, після короткотривалого зіткнення здалися ще 100 американців, відправлених як підкріплення.

Кенз-Шен

Після звістки про поразку під Ле-Седром Бенедикт Арнольд, що перебував у Монреалі, почав негайно збирати сили й закріпився в поселенні [en] неподалік від міста вище за течією річки. Залишивши полонених у Ле-Седрі, капітан Форстер рушив у напрямку Монреаля із загоном чисельністю 500 солдатів. 24 травня він отримав дані розвідки про місцезнаходження Арнольда. Сам Арнольд очікував на прибуття підкріплень. Оскільки його сили постійно зменшувалися, він запропонував угоду про обмін американських полонених в Ле-Седрі на британських полонених, захоплених під час облоги форту Сен-Жан. Після короткої гарматної канонади поблизу поселення (Кенз-Шен) Арнольд підтвердив угоду. Обмін полоненими відбувся 27-30 травня.

Прибуття підкріплень до Квебека

Американські сили

Американський генерал Джон Томас не міг рухатися на північ до кінця квітня 1776 року через те, що озеро Шамплейн було вкрите льодом. Занепокоєний через повідомлення про неготовність військ та поширення серед солдатів хвороб, він попросив Джорджа Вашингтона надіслати додаткові сили, тоді як сам далі чекав на скресання льоду. Діставшись до Монреаля, Томас дізнався, що багато солдатів мали служити тільки до 15 квітня і що через це з одного полку, до якого входили 750 військових, тільки 75 перепливли Шамплейн. Таке становище призвело до того, що Конгрес наказав Вашингтону надіслати на північ більше військ. Наприкінці квітня він відрядив десять полків, очолених [en] та [en]. Це рішення значно послабило сили Вашингтона в Нью-Йорку, де він готувався зустріти британський флот. Водночас виникла проблема з транспортуванням військ: на озерах Джордж та Шамплейн не вистачало суден для переправлення солдатів на інший берег. До того ж, у Квебеку американським військам не вистачало продовольства, через що багато суден перевозили не війська, а провіант. Як наслідок, війська Саллівана залишалися у форті Тікондерога до початку червня.

Генерал Вустер прибув із підкріпленнями до американського табору під Квебеком на початку квітня. Підкріплення в невеликих кількостях продовжували прибувати й надалі, допоки наприкінці квітня не прибув генерал Томас, у якого номінально було 2000 солдатів, проте ці сили були ослаблені наслідками епідемії віспи та холодною канадською зимою. 2 травня почали ширитися чутки про те, що кораблі з британськими підкріпленнями увійшли в гирло річки Святого Лаврентія. 5 травня Томас вирішив відвести свої сили до (Труа-Рів'єра). Пізніше того ж дня він отримав дані про перебування 15 британських кораблів у 40 лігах від міста, що очікували на настання сприятливих умов для руху вище за течією річки. Евакуація американського табору розпочалася наступного дня, коли війська помітили щогли кораблів; пізніше вітер змінив свій напрямок, і трьом кораблям вдалося увійти до Квебека.

Британські сили

image
Генерал (Джон Бергойн), що прибув з підкріпленнями до Квебеку

Після того як до Лондона дійшли новини про поразку британських сил у битвах при Лексінгтоні та Конкорді, уряд лорда Норта, усвідомлюючи нестачу британських сил для придушення повстання, почав переговори з урядами інших європейських держав. Імператриця Росії Катерина II відхилила запит на російські війська, однак німецькі князівства погодилися надати свої сили. Із 50 тисяч солдатів, які Британія зібрала 1776 року, близько третини були надані німецькими правителями. Велика кількість військ прибула із князівств Гессен-Кассель та [en], через що їх прозвали («гессенськими найманцями»). Із загальних 50 тисяч британських сил приблизно 11 тисяч були задіяні у Квебеку. У лютому 1776 року війська з Гессе-Ганау та Брауншвейг-Люнебургу дісталися Корка в Ірландії й на початку квітня відпливли до Північної Америки разом з рештою британських підкріплень.

image
(Гессенські найманці)

Після прибуття військ до Квебека Карлтон, знаючи про евакуацію американських сил із табора під містом, організував висадку із кораблів й опівдні направив загін із 900 солдатів у розвідку. Серед американців почалася паніка, й вони почали неорганізовано відступати. Сподіваючись перемогти противника з мінімальними втратами, Карлтон відправив кілька кораблів угору за течією річки Святого Лаврентія, щоб переслідувати американців і за можливості заблокувати їх. Цим силам вдалося взяти в полон багато американських солдатів, більшість з яких були хворі або поранені, а також загін солдатів, покинутий на південному березі річки. Неорганізовано відступаючи, американці залишили британцям багато гармат та пороху. 7 травня поблизу [en], в сорока милях від Квебека, американці перегрупувалися. Там Джон Томас провів військову раду, на якій більшість командувачів виступили за відступ. Томас вирішив залишити 500 солдатів у Дешамбо, а решту — перекинути до (Сореля). Також він надіслав до Монреаля лист із проханням про допомогу, оскільки його солдати мали тільки власний одяг та запас їжі лише на кілька днів.

Делегація Конгресу, що тоді перебувала в Монреалі, вважала, що утримання річки Святого Лаврентія вже було неможливе, тож надіслала до Дешамбо невеликий загін солдатів. Томас, що протягом шести днів чекав на відповідь із Монреаля, яка так і не надійшла, продовжив відступ далі до Труа-Рів'єра. Водночас він зіткнувся із британськими силами, що висадилися з кораблів, які наздогнали їх річкою. 15 травня сили Томаса дійшли до Труа-Рів'єра, де вони залишили хворих солдатів та загін військових із Нью-Джерсі для захисту від британців. 18 травня сили Томаса, дійшовши до Сореля, об'єдналися із силами генерала Томпсона. Там же 21 травня відбулася військова рада з делегатами від Конгресу. Того ж дня Томас захворів на віспу й помер 2 червня. Війська замість нього очолив Томпсон.

Контрнаступ Карлтона

image
Генерал (Ґай Карлтон)

Труа-Рів'єр

6 травня 1776 року невелика ескадра британських кораблів на чолі з капітаном [en] прибула до Квебека з 3000 солдатів та продовольством, прискоривши відступ американців до Сореля. Однак генерал Ґай Карлтон не проводив наступальних дій аж до 22 травня, коли він все ж направив до Труа-Рів'єра 29-й та 47-й полки. Дізнавшись про успіх капітана Форстера під Ла-Седром, Карлтон призначив [en] командувачем військ, що переслідували американців, а сам залишився у Квебеку. У Труа-Рів'єрі Маклін зустрівся з генерал-лейтенантом (Джоном Бергойном), що 1 червня прибув до Канади з ірландськими рекрутами, гессенськими найманцями та грошима.

Відступивши до Сореля, американці отримали повідомлення про перебування в Труа-Рів'єрі «лише 300 солдатів», тож вони вирішили, що зможуть повернути місто. Не знаючи про прибуття великого британського підкріплення і знехтувавши ландшафтом навколо міста, генерал Томпсон направив 2000 солдатів у болотисту місцевість навколо Труа-Рів'єра. Оскільки британські сили встигли облаштувати добре укріплені позиції, американські солдати у [en] зазнали катастрофічної поразки. У британський полон потрапили Томпсон та більшість його офіцерів, а також 200 солдатів і кораблів, що брали участь в американській експедиції. Сили в Сорелі, якими відтепер командував генерал Салліван, були змушені відступити. Утім, Карлтон не скористався перевагою, здобутою за результатом битви, а в серпні він повернув американських військовополонених до Нью-Йорка.

Відступ до Краун-Пойнта

14 червня Карлтон з армією відплив до Сореля. Того ж дня вони дісталися міста й виявили, що американці покинули його вранці й рухалися вздовж долини річки Рішельє до фортів Шамблі та Сен-Жан. На відміну від відступу з-під Квебека, зараз американці рухалися більш організовано, хоча після прибуття британського флоту деякі підрозділи відірвалися від основних сил та були змушені рухатися до Монреаля, щоб там з'єднатися із військами Арнольда. Карлтон направив Бергойна з 4000 солдатів переслідувати американців уздовж Рішельє, тоді як сам продовжив рухатися на Монреаль.

У Монреалі Арнольд, не знаючи про події на схід уздовж річки Святого Лаврентія, зміг завершити переговори з Форстером. 15 червня він надіслав до Сореля гінця по новини від генерала Саллівана. Коли гінець виявив у місті британський флот, він втік до берега річка й на вкраденому коні повернувся до Монреаля. За чотири години Арнольд та американські сили в Монреалі та навколо нього покинули місто та передали його місцевому ополченню, перед тим спробувавши його спалити. Флот Карлтона прибув до Монреаля 17 червня.

Того ж дня сили Арнольда наздогнали основні сили американців поблизу форту Сен-Жан. Армія Саллівана на той час була небоєздатною, тож на військовій раді було ухвалено рішення відступити до Краун-Пойнта. Американці покинули форт буквально перед прибуттям туди військ Бергойна.

Залишки американських військ прибули до Краун-Пойнта на початку липня. Однак кампанія цим не закінчилася, оскільки британці продовжили наступ.

Будівництво флоту

Увесь шлях уздовж Рішельє та озера Шамплейн американці уникали британські кораблі та спалювали всі човни, які не використовували самі. Через це британці були змушені кілька місяців будувати судна на озері Шамплейн. 28 вересня 1776 року Карлтон написав у Лондон: «Я очікував, що наш флот скоро відпливе з надією на успіх, якщо він вступить у дію». Водночас озеро досі патрулював невеликий флот, який збудували Арнольд та Аллен після захоплення форту Тікондерога.

Поки британські війська будували флот, Карлтон займався облаштуванням у Монреалі. Ще до того як американці відступили від Квебека, Карлтон створив комітети для розслідування дій їхніх прихильників та відправив їх у сільські місцевості, щоб арештувати тих, хто активно співпрацював з американцями та, зокрема, арештовував лоялістів. Після повернення британців до Монреаля там були створені такі ж комісії.

Острів Валькур

image
[en] — корабель Континентальної армії, що брав участь у битві біля острова Валькур

На початку липня 1776 року сили Континентальної армії на півночі очолив генерал [en]. Він перевів більшість наявних сил до форту Тікондерога, залишивши в Краун-Пойнті тільки 300 солдатів. У Тікондерозі американці будували фортифікації, тоді як Арнольд у Краун-Пойнті будував американський флот. Протягом літа в Тікондерозі збиралися підкріплення, і чисельність американських сил зросла до 10 тисяч солдатів. У Південній затоці озера Шамплейн, в селі Скенесборо (нині (Вайтголл)), для будівництва флоту там також перебувала невелика група кораблебудівельників.

image
План битви біля острова Валькур. Карта 1776 року

7 жовтня, коли флот британців був готовий, Карлтон продовжив наступати. 9 жовтня британці вже були на озері Шамплейн. 11 жовтня між [en] та західним узбережжям озера почалася [en], в якій британці завдали значної шкоди флоту Арнольда, змусивши його відступити до Краун-Пойнта. Повважавши, що Краун-Пойнт не є надійним місцем для оборони, Арнольд відступив до Тікондероги. 17 жовтня британці захопили Краун-Пойнт.

Війська Карлтона пробули в Краун-Пойнті два тижні. Деякі підрозділи просунулися на три милі в напрямку Тікондероги, намагаючись змусити армію Ґейтса вступити в бій. З настанням зими 2 листопада британці покинули Краун-Пойнт і повернулися у Квебек.

Наслідки

Вторгнення у Квебек обернулося для американців катастрофою, однак відступ Арнольда з Квебека та будівництво флоту на озері Шамплейн відклали дії британців у відповідь на 1777 рік. Історики виокремлюють багато причин американської поразки у Квебеку, серед яких на чільному місці епідемія віспи. Карлтон зазнав критики з боку Бергойна через те, що не переслідував американців під час їхнього відступу з більшою агресивністю. Через це [en], державний секретар у справах колоній та уповноважений уряду короля Георга III у справах війни, призначив командувачем військ у кампанії 1777 року Бергойна. Тоді Карлтон подав у відставку з посади губернатора Квебеку.

Значна частина сил Континентальної армії у форті Тікондерога разом з генералами Ґейтсом та Арнольдом у листопаді передислокувалися на південь, щоб підсилити війська генерала Джорджа Вашингтона. На той час він уже втратив Нью-Йорк, а на початку грудня перетнув Делавер та увійшов до Пенсильванії. Завоювання Квебеку та інших британських колоній у Північній Америці залишалося ціллю Конгресу впродовж усієї війни. Утім, Джордж Вашингтон, що хоча й підтримував вторгнення до Канади, вважав такі експедиції непріоритетними, оскільки вони потребують значних людських та матеріальних ресурсів, тож ці плани не були втілені.

Кілька сотень солдатів британського та французького походження продовжували воювати в лавах Континентальної армії. Під командуванням Лівінгстона та Гейзена вони брали участь у бойових діях на різних театрах війни. Втративши значне майно у Квебеку, ці солдати були змушені залишитися в армії й під час служби чинили тиск на американську політичну та військову владу з вимогами виконувати свої фінансові зобов'язання. Наприкінці війни франко-канадці возз'єдналися зі своїми сім'ями, що проживали в Олбані та (Фішкіллі); деякі з них оселилися в районі на півночі Нью-Йорка, який відвели спеціально для «біженців» із Квебеку та Нової Шотландії.

Під час мирних переговорів у Парижі американські делегати, зокрема Бенджамін Франклін, безуспішно вимагали віддати Сполученим Штатам весь Квебек. Як наслідок, Британія віддала США [en]. Під час британсько-американської війни 1812—1814 років Армія США здійснила вторгнення до Квебеку, так само сподіваючись на підтримку місцевого населення. Утім, вторгнення зазнало поразки і зараз розглядається як важливий фактор формування сучасної [en].

Примітки

  1. Davies, Blodwen (1951). Quebec: Portrait of a Province. Greenberg. с. 32.Carleton's men had won a quick and decisive victory
  2. Kingsford (vol 5), 1892, p. 391.
  3. Smith (vol 1), 1907, pp. 182–183.
  4. Alden, 1989, pp. 195–198.
  5. Smith (vol 1), 1907, p. 178.
  6. Smith (vol 1), 1907, pp. 179–242.
  7. Alden, 1989, p. 202.
  8. Coffin, 1896, pp. 496–497.
  9. Alden, 1989, p. 199.
  10. Lanctot, 1967, p. 53.
  11. Smith (vol 1), 1907, p. 293.
  12. Glatthaar, 2006, p. 91.
  13. Smith (vol 1), 1907, pp. 295–296.
  14. Glatthaar, 2006, pp. 91–93.
  15. Glatthaar, 2006, pp. 93.
  16. Glatthaar, 2006, pp. 94.
  17. Lossing, 1888, pp. 227–228.
  18. Smith (vol 1), 1907, pp. 309–310.
  19. Smith (vol 1), 1907, pp. 291–292.
  20. Smith (vol 1), 1907, pp. 317–324.
  21. Smith (vol 1), 1907, p. 357.
  22. Glatthaar, 2006, pp. 97.
  23. Glatthaar, 2006, pp. 98.
  24. Smith (vol 1), 1907, p. 335.
  25. Smith (vol 1), 1907, pp. 361–365.
  26. Smith (vol 1), 1907, p. 384.
  27. Smith (vol 1), 1907, pp. 388, 410.
  28. Lossing, 1888, p. 229.
  29. Smith (vol 1), 1907, p. 474.
  30. Stanley, 1977, pp. 67–70.
  31. Smith (vol 1), 1907, pp. 487–490.
  32. Everest, 1977, pp. 31–33.
  33. Gabriel, 2002, p. 141.
  34. Shelton, 1996, pp. 122–127.
  35. Smith (vol 2), 1907, p. 86.
  36. Smith (vol 1), 1907, pp. 398–399.
  37. Smith (vol 1), 1907, pp. 515.
  38. Smith, 1903.
  39. Desjardin, 2006.
  40. Simeon, 1867, p. xiv.
  41. Kingsford (vol 5), 1892, p. 463.
  42. Alden, 1989, p. 206.
  43. Smith (vol 2), 1907, p. 98.
  44. Gabriel, 2002, pp. 185–186.
  45. Proc. RSC, 1887, pp. 85–86.
  46. Smith (vol 2), 1907, pp. 111–147.
  47. Everest, 1977, p. 35.
  48. Lanctot, 1967, p. 126.
  49. Lanctot, 1967, p. 130.
  50. Lanctot, 1967, pp. 131–132.
  51. Nelson, 2006, p. 167.
  52. Fenn, Elizabeth A. (2002). Pox Americana: The Great Smallpox Epidemic of 1775-82. . ISBN . (англ.)
  53. Lanctot, 1967, pp. 133.
  54. Nelson, 2006, p. 173.
  55. Winsor, 1888, pp. 168–172.
  56. Stanley, 1977, p. 110.
  57. Stanley, 1977, p. 111.
  58. Stanley, 1977, pp. 112–113.
  59. Stanley, 1977, pp. 115.
  60. Lanctot, 1967, p. 141.
  61. Stanley, 1977, pp. 116.
  62. Stanley, 1977, pp. 117.
  63. Stanley, 1977, p. 118.
  64. Stanley, 1977, pp. 118.
  65. Stanley, 1977, pp. 119–121.
  66. Stanley, 1977, pp. 121–123.
  67. Nelson, 2006, p. 184.
  68. Nelson, 2006, pp. 187–188.
  69. Nelson, 2006, p. 188.
  70. Nelson, 2006, p. 189.
  71. Nelson, 2006, p. 210.
  72. Smith (vol 2), 1907, pp. 294–295.
  73. Nickerson, 1967, p. 46.
  74. Nickerson, 1967, p. 92.
  75. Ketchum, 1997, pp. 89–96.
  76. Lanctot, 1967, p. 139.
  77. Smith (vol 2), 1907, pp. 345–346.
  78. Stanley, 1973, pp. 126–127.
  79. Stanley, 1973, pp. 127–128.
  80. Stanley, 1973, p. 128.
  81. Stanley, 1973, p. 129.
  82. Stanley, 1973, p. 130.
  83. Stanley, 1973, p. 131.
  84. Stanley, 1973, p. 132.
  85. Stanley, 1973, pp. 132–133.
  86. Stanley, 1973, pp. 134.
  87. Stanley, 1973, p. 124.
  88. Stanley, 1973, pp. 136.
  89. Nelson, 2006, p. 228.
  90. Stanley, 1973, pp. 137–143.
  91. Stanley, 1973, pp. 144.
  92. Morrissey, 2003, p. 87.
  93. «Gen. George Washington — A Threat of Bioterrorism, 1775». EYEWITNESS, US National Archives.
  94. Debora Mackenzie, «17th century plot to use plague hats as bioweapons revealed» New Scientist, 25 November 2015.
  95. «Smallpox». The Washington Library at Mount Vernon.
  96. Nickerson, 1928, p. 71.
  97. Nickerson, 1928, p. 102.
  98. Winsor, 1888, pp. 367–373.
  99. Smith (vol 2), 1907, pp. 459–552.
  100. Lacroix, Patrick (2019). Promises to Keep: French Canadians as Revolutionaries and Refugees, 1775–1800. Journal of Early American History. 9 (1): 59—82. doi:10.1163/18770703-00901004. S2CID 159066318.
  101. Rideau, Roger. A Brief History of Canada. Facts on File. pp. 98–9.
  102. Dale, 2003, p. 8.

Джерела

Література

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
Vto rgnennya u Kvebe k angl Invasion of Quebec fr Invasion du Quebec abo vto rgnennya v Kana du persha masshtabna vijskova kampaniya novostvorenoyi Kontinentalnoyi armiyi proti Velikoyi Britaniyi pid chas vijni za nezalezhnist SShA provedena u chervni 1775 zhovtni 1776 rokiv Metoyu kampaniyi bulo zahoplennya provinciyi Kvebek chastina suchasnoyi Kanadi ta zaluchennya frankomovnih kanadciv do uchasti u vijni za nezalezhnist na boci Trinadcyati kolonij Vtorgnennya u Kvebek Vijna za nezalezhnist SShA en en 1786 en en 1786 Data cherven 1775 zhovten 1776 Misce Provinciya Kvebek Rezultat peremoga Velikoyi Britaniyi Storoni Ob yednani koloniyi Velika Britaniya Komanduvachi en Richard Montgomeri en en en Benedikt Arnold en Gaj Karlton Dzhon Bergojn Vijskovi sili 10 000 700 10000 Odna z vijskovih ekspedicij amerikanciv u hodi kampaniyi ocholena generalom Richardom Montgomeri vijshla z en ta vzyala v oblogu j zahopila en i Monreal ledve ne zahopivshi v polon britanskogo generala Gaya Karltona Insha ekspediciya ocholena Benediktom Arnoldom vijshla z Kembridzha Massachusets i doklavshi znachnih visnazhlivih zusil perejshla neosvoyeni zemli Menu Dva ugrupovannya zijshlisya bilya mista Kvebek odnak zaznali porazki vid britanciv u bitvi za misto v grudni 1775 roku Ekspediciya Montgomeri pokinula fort Tikonderoga u serpni 1775 roku a v seredini veresnya rozpochala en golovnogo oboronnogo punktu britanciv na pivden vid Monrealya Pislya zahoplennya fortu v listopadi britanskij general Karlton pokinuv Monreal i perejshov do Kvebeka Montgomeri vzyav bez boyu Monreal i vistupiv na Kvebek z armiyeyu sho postijno zmenshuvala svoyu chiselnist cherez zavershennya terminiv sluzhbi u bagatoh soldativ Montgomeri pidijshov pid misto j tam ob yednavsya iz silami generala Arnolda sho virushiv z mista Kembridzh u Massachusetsi na pochatku veresnya j ocholyuvav armiyu znesilenu j visnazhenu pohodom cherez Men Sili dvoh ekspedicij z yednalisya u grudni 1775 roku V ostannij den roku 31 grudnya sho vidznachivsya silnim snigopadom voni atakuvali Kvebek Bitva obernulasya dlya Kontinentalnoyi armiyi katastrofichnoyu porazkoyu Montgomeri buv ubitij Arnold poranenij Pri comu oboronci mista zaznali neznachnih vtrat Pislya cogo Arnold iz silami sho zalishilisya rozpochav bezuspishnu oblogu Kvebeka u hodi yakoyi uspishni britanski propagandistski kampaniyi pidsilili suspilni nastroyi na korist loyalistiv Vodnochas u Monreali diyi generala en zalishenogo amerikancyami zburili yak prihilnikiv tak i protivnikiv vijni za nezalezhnist Velika Britaniya nadislala do Kvebeku kilkatisyachnij kontingent na choli z Dzhonom Bergojnom do yakogo takozh doyednalisya gessenski najmanci Todi general Karlton rozpochav kontrnastup vidkidayuchi nazad do fortu Tikonderoga dezorganizovani j visnazheni epidemiyeyu vispi sili Kontinentalnoyi armiyi Odnak amerikanskim silam vdalosya zupiniti britanskij nastup tak sho 1776 roku britancyam ne vdalosya atakuvati Tikonderogu Pislya Kvebeckoyi kampaniyi 1777 roku u dolini richki Gudzon vidbulasya Saratozka kampaniya rozpochata britancyami dlya pridushennya povstannya Trinadcyati kolonij PeredumoviProvinciya Kvebek u 1775 roci Navesni 1775 roku bitvami pri Leksingtoni ta Konkordi rozpochalasya vijna za nezalezhnist SShA Na toj chas konflikt perebuvav u stani zastoyu britanski pidrozdili buli otocheni kolonialnim opolchennyam pid chas en Znayuchi pro nayavnist velikoyi kilkosti zbroyi ta boyepripasiv u britanskomu en u travni 1775 roku generali Benedikt Arnold ta en silami kolonialnogo opolchennya zahopili jogo ta en Krim togo opolchennya zdijsnilo rejd do en Stanom na cherven 1775 roku Tikonderoga ta Kraun Pojnt razom mali garnizon u 1000 soldativ konnektikutskogo opolchennya na choli z en Rishennya kongresu General Filip Skajler 1774 roku Pershij Kontinentalnij kongres en franko kanadciv doluchitisya do drugogo zibrannya kongresu zaplanovanogo na traven 1775 roku Drugij Kontinentalnij kongres nadislav she odne zaproshennya odnak na zhodne z nih vidpovidi ne bulo Pislya vzyattya Tikonderogi Arnold ta Allen zaznachili sho fort neobhidno utrimuvati nadali dlya zahistu vid mozhlivih sprob britanciv vijskovim shlyahom rozdiliti koloniyi takozh voni povidomili sho Kvebek buv malozahishenij Arnold ta Allen zaproponuvali kongresu vlasni plani operacij proti Kvebeku pripuskayuchi sho sil rozmirom 1200 1500 soldativ bude dostatno shob vignati britanciv z regionu Spershu kongres uhvaliv rishennya pokinuti zahopleni forti poklavshi na Nyu Jork ta Konnektikut zavdannya zabezpechiti vijska usim neobhidnim dlya vedennya oboronnih dij Odnak publichni vistupi v Novij Angliyi ta zokrema Nyu Jorku zmusili kongres zminiti svoyu poziciyu Koli stalo zrozumilo sho general Gaj Karlton upravitel Kvebeku ukripiv fort Sen Zhan ta namagavsya zaluchiti indianski plemena irokeziv na bik Britaniyi kongres virishiv zajnyati bilsh aktivnu poziciyu 27 chervnya 1775 roku kongres nakazav generalu en splanuvati i za mozhlivosti organizuvati vtorgnennya u Kvebek Benedikt Arnold sho vidteper buv pidleglim Skajlera virushiv do Bostona shob vmoviti generala Dzhordzha Vashingtona vidislati chastinu svoyih sil do Kvebeka pid jogo komanduvannyam Oboronni prigotuvannya britanciv Pislya rejdu amerikanciv do fortu Sen Zhan general Gaj Karlton buv upevnenij u nayavnosti zagrozi z pivdnya j zaprosiv pidkriplennya z Bostona vid generala en Takozh do oboroni Monrealya ta mista Kvebek Karlton zaluchiv misceve opolchennya hocha jogo uchast mala obmezhenij uspih U vidpovid na vzyattya Tikonderogi ta rejd do fortu Sen Zhan Karlton nadislav do ostannogo roztashovanogo na richci Rishelye na pivden vid Monrealya zagin iz 700 soldativ nakazavshi yim buduvati sudna dlya plavannya po ozeru Shamplejn takozh vin prizvav dlya sluzhbi blizko tisyachi indianciv plemeni mogavkiv Oskilki Karlton nadav fortu Sen Zhan rol golovnogo oboronnogo punktu sam vin zalishivsya v Monreali iz zagonom u vsogo 150 soldativ Oboronu Kvebeka general Karlton doruchiv lejtenantu gubernatoru en Peregovori z indianskimi plemenami en loyalist agent britanciv u spravah indianciv sho prozhivav u en v Nyu Jorku mav dosit priyazni stosunki z irokezami shtatu Dzhonson buv zanepokoyenij cherez zagrozu dlya sebe ta svoyeyi rodini koli z yasuvalosya sho amerikanski patrioti vstanovili kontrol nad Nyu Jorkom Buduchi vpevnenim u nemozhlivosti svogo podalshogo bezpechnogo perebuvannya v Nyu Jorku Dzhonson pokinuv svij mayetok iz 200 loyalistami ta prihilnikami z plemeni mogavkiv Spershu vin rushiv do en de 17 chervnya prijnyav obicyanki vid indianskih pleminnih vozhdiv perevazhno irokeziv ta guroniv nadali dopomagati zberigati prodovolstvo ta pidtrimuvati liniyi zv yazku j zagalom pidtrimuvati Britaniyu v rozdratuvanni voroga Potim Dzhonson rushiv do Monrealya de zustrivsya z generalom Karltonom ta ponad 1500 indiancyami z yakimi bulo ukladeno taki zh domovlenosti Odnak bilshist plemen sho uklali domovlenosti z britancyami buli mogavkami vodnochas bilshist plemen irokezkoyi konfederaciyi unikali podibnih peregovoriv namagayuchis zberigati nejtralitet Pislya zibrannya v Monreali bilshist mogavkiv zalishilisya na teritoriyah navkolo mista Utim koli stalo zrozumilo sho amerikanci zdijsnyat vtorgnennya do Kvebeku v seredini serpnya 1775 roku bilshist indianciv povernulisya na miscya svogo prozhivannya Kontinentalnij kongres mav namir ne dopustiti uchasti irokeziv u vijni U lipni 1775 roku presviterianskij misioner en vplivovij sered indianciv en peredav yim poslannya vid kongresu Mi bazhayemo shob vi zalishalisya vdoma j ne priyednuvalisya do zhodnoyi zi storin ale trimali sokiru gliboko zakopanoyu Plemena onajda j tuskarora formalno zalishalisya nejtralnimi odnak bagato yihnih predstavnikiv buli prihilnimi do povstanciv z Trinadcyati kolonij Povidomlennya pro ukladennya domovlenostej mizh indiancyami ta britancyami v Monreali sponukali generala Skajlera sklikati zibrannya v Olbani v seredini serpnya Do zibrannya doluchilisya 400 indianciv perevazhno onajda ta tuskarora j lishe kilka mogavkiv a takozh Skajler ta inshi amerikanski lideri sho poyasnyuvali sut protistoyannya kolonij z Velikoyu Britaniyeyu pidkreslyuyuchi sho voni boryatsya za svoyi prava j ne mayut na meti zavoyuvannya Prisutni na zibranni vozhdi pogodilisya zberigati nejtralitet odin iz vozhdiv mogavkiv zayaviv sho cya vijna ye simejnoyu spravoyu i sho voni siditimut spokijno j sposterigatimut yak vi b yetesya Utim amerikanci poobicyali indiancyam virishiti pitannya zahoplennya yihnih zemel bilimi kolonistami Ekspediciya MontgomeriGeneral Richard Montgomeri Providnu rol u vtorgnenni vidigrav general Filip Skajler sho mav projti ozero Shamplejn distatisya Monrealya i zvidti zavdati udaru po Kvebeku Do sil ekspediciyi mali uvijti pidrozdili sformovani v Nyu Jorku Konnektikuti ta Nyu Gempshiri Krim togo Nyu Jork zabezpechiv pidrozdil gromadyanskogo opolchennya en komanduvachem yakogo stav en Odnak Skajler povodivsya zanadto oberezhno j dovgo ne rozpochinav vtorgnennya U seredini serpnya amerikanci otrimuvali povidomlennya pro te sho general Karlton gotuye oboronni poziciyi za mezhami Monrealya i sho deyaki indianski plemena stali na bik britanciv Obloga fortu Sen Zhan 25 serpnya koli Skajler perebuvav v Olbani na zibranni z indiancyami general Richard Montgomeri otrimav povidomlennya pro te sho korabli yaki za nakazom Karltona buduvali na ozeri Shamplejn majzhe gotovi Todi Montgomeri koristuyuchis vidsutnistyu Skajlera ta chitkih nakaziv shodo prosuvannya vijsk ocholiv ekspediciyu z 1200 soldativ i rushiv z nimi vid fortu Tikonderoga do ostrova en na richci Rishelye kudi pribuv 4 veresnya General Skajler sho todi zahvoriv nazdognav vijska Montgomeri na shlyahu do ostrova Vin nadislav lista en kanadcyu gotovomu zibrati misceve opolchennya ta dopomogti amerikancyam pid chas bojovih dij na pivdni vid Monrealya Nastupnogo dnya sili amerikanciv pidijshli do fortu Sen Zhan de vidbulasya korotka sutichka v yakij obidvi storoni zaznali vtrat Pislya cogo Montgomeri ta Skajler vidveli svoyi sili do pochatkovih pozicij na Il o Nua Z boku britanciv u zitknenni vzyali uchast perevazhno indianci sho ne otrimali zhodnoyi dopomogi z fortu Sen Zhan cherez sho virishili vidstupiti Inshih indianskih soyuznikiv Britaniyi mogavkiv sho namagalisya perejti vid en do Sen Zhana perehopili soyuzni amerikancyam predstavniki plemeni onajda Voni vmovili yih povernutisya do ridnih sil kudi zgodom pribuli britanci Gaj Dzhonson en ta en yaki namagalisya povernuti yih na svij bik Vidmovivshis vid zustrichi z Dzhonsonom ta Klozom onajda poyasnili mogavkam ta Brantu umovi ugodi ukladenoyi v Olbani Pislya cogo Brant ta britanski agenti pokinuli yih ne otrimavshi zhodnih obicyanok pro pidtrimku Itan Allen pislya vzyattya v polon Pislya pershogo zitknennya z britancyami pid Sen Zhanom z yasuvalosya sho cherez svoyu hvorobu general Skajler ne mozhe keruvati armiyeyu Vin peredav svoyi povnovazhennya Montgomeri ta povernuvsya do fortu Tikonderoga za kilka dniv Pislya she odnogo nevdalogo dlya amerikanciv zitknennya ta pributtya dodatkovih sil 800 1000 soldativ z Konnektikutu Nyu Gempshiru ta Nyu Jorku a takozh deyakih pidrozdiliv Green Mountain Boys 17 veresnya Montgomeri rozpochav en Jogo silam vdalosya rozirvati spoluchennya fortu z Monrealem ta zavoloditi prodovolstvom neobhidnim dlya jogo garnizonu Nastupnogo tizhnya v en pid Monrealem britanci vzyali v polon en yakij znehtuvavshi vkazivkami miscevogo opolchennya namagavsya nevelikimi silami zahopiti misto Cya porazka sprichinila korotkochasnij perehid miscevogo opolchennya na bik britanciv prote za kilka dniv bagato z nih dezertuvali 30 zhovtnya general Gaj Karlton zdijsniv nevdalu sprobu vidbiti oblogu fortu Uzhe 3 listopada amerikanci ostatochno zahopili fort Sen Zhan Zaholennya Monrealya Pislya vzyattya Sen Zhana Montgomeri poviv svoyi vijska na pivnich i 8 listopada zahopiv ostriv Svyatogo Pavla na richci Svyatogo Lavrentiya Nastupnogo dnya general uvijshov do en de jogo vitali yak vizvolitelya General Gaj Karlton vvazhav sho pislya padinnya Sen Zhana Monreal zahistiti bulo nemozhlivo tomu vin pokinuv misto Vijska Montgomeri ostatochno vstanovili kontrol nad mistom 13 listopada bez zhodnih serjoznih boyiv Deyaki amerikanski vijska pishli nizhche za techiyeyu richki Svyatogo Lavrentiya de zustrili korabli ocholyuvani Karltonom pid chas vtechi Peresuvatisya po richci sudnam zavazhav napryamok vitru Amerikanci zupinili korabli Karltona poblizu mista Sorel j vimagali vid nih kapitulyaciyi pogrozhuyuchi tim sho v inshomu vipadku amerikanski batareyi rozstrilyayut yih nizhche za techiyeyu Karlton volodiyuchi hibnimi danimi shodo artileriyi naspravdi nizhche za techiyeyu spravdi buli artilerijski batareyi odnak ne nastilki potuzhni yak pro ce govorili amerikanci virishiv pokinuti korabel nakazavshi znishiti prodovolstvo ta poroh u razi kapitulyaciyi Karlton pid viglyadom zvichajnogo meshkancya zmig distatisya do mista Kvebek 19 listopada britanskij flot kapitulyuvav Na zahoplenih korablyah perebuvali zokrema vijskovopoloneni Sered nih buv en urodzhenec Massachusetsu sho cherez pogane stavlennya z boku britanciv virishiv stati na bik amerikanciv Gejzen sho brav uchast u franko indianskij vijni de keruvav en doluchivsya do armiyi Montgomeri Pered tim yak virushiti do Kvebeka Montgomeri oprilyudniv zvernennya do meshkanciv Monrealya u yakomu jshlosya pro bazhannya Kongresu shob Kvebek priyednavsya do nogo Montgomeri nalagodiv kontakti z prihilnikami amerikanciv u Monreali ta vmoviv yih provesti z yizd dlya obrannya predstavnikiv do Kongresu Takozh vin napisav lista generalu Skajleru shob toj prislav do Monrealya delegaciyu dlya aktivizaciyi diplomatichnoyi diyalnosti Znachna chastina vijsk Montgomeri pokinula jogo u zv yazku iz zavershennyam terminu vijskovoyi sluzhbi Dlya ruhu v bik Kvebeka Montgomeri vikoristav zahopleni v britanciv sudna 28 listopada vin virushiv na pivnichnij zahid po richci Svyatogo Lavrentiya z 300 soldatami Garnizon z 200 soldativ Montgomeri zalishiv u Monreali pid komanduvannyam generala en Dorogoyu do Kvebeka Montgomeri pidibrav novosformovanij en en sho narahovuvav 200 soldativ Ekspediciya ArnoldaAmerikanska ataka na Kvebek Shtrih punktirnoyu liniyeyu poznacheno shlyah Montgomeri sucilnoyu Arnolda Benedikt Arnold Pislya nevdaloyi sprobi organizuvati ekspediciyu do ozera Shamplejn Benedikt Arnold povernuvsya do Kembridzha pid Bostonom ta zaproponuvav Dzhordzhu Vashingtonu zdijsniti vtorgnennya do Kvebeku zi shodu dlya pidtrimki sil Montgomeri Vashington pidtrimav taku ideyu j nadav u rozporyadzhennya Arnolda 1100 soldativ zokrema strilciv en Sili Arnolda vidplili z Nyuberiporta do girla richki en a potim ruhalosya ugoru po yiyi techiyi do en nini Ogasta Men Ekspediciya Arnolda bula uspishnoyu tim sho yiyi komanduvachevi vdalosya dostaviti vijska do mista Kvebek Utim ekspediciyu spitkali trudnoshi odrazu zh yak vona projshla ostannij vazhlivij forpost civilizaciyi na teritoriyi suchasnogo shtatu Men Uzdovzh richki Kennebek bulo bagato volokiv pri perehodi yakih chovni yakimi peresuvalisya vijska chasto protikali sho sprichinyalo vtratu porohu ta prodovolstva Vododil mizh richkami Kennebek ta en yavlyav soboyu bolotistij klubok ozer i strumkiv Do togo zh pogoda pid chas perehodu ciyeyi miscevosti bula nespriyatlivoyu Ce zmusilo chvert vijsk ekspediciyi povernutisya nazad Spusk uniz za techiyeyu Shodyera sprichiniv vtratu suden oskilki soldati ne mali dosvidu keruvannya nimi u shvidkih vodah U listopadi 1775 roku koli Arnold dosyag poselen uzdovzh richki Svyatogo Lavrentiya jogo sili narahovuvali lishe 600 soldativ Ekspediciyi dovelosya projti kriz 400 mil dikih bezlyudnih miscevostej 14 listopada vijska distalisya poliv Avraama zvidki Arnold poslav do britanciv peregovornika z vimogoyu kapitulyuvati utim britanci vidpovili vidmovoyu Amerikanci sho ne mali artileriyi j buli visnazheni perehodom cherez Men opinilisya pid stinami dobre ukriplenogo mista U takih umovah 19 listopada Arnold virishiv vidstupiti do en shob zachekati do pributtya Montgomeri yakij neshodavno zahopiv Monreal Vodnochas Karlton pribuv do Kvebeka pislya svoyeyi porazki v Monreali 2 grudnya Montgomeri pribuv do Kvebeka iz 500 soldatami zahoplenim britanskim prodovolstvom ta zimovim odyagom Sili dvoh ekspedicij ob yednalisya j planuvali ataku na misto Kvebek Za tri dni Kontinentalna armiya zajnyala polya Avraama ta pochala oblogu Kvebeka Bitva pri KvebekuDokladnishe Bitva pri Kvebeku 1775 Pid chas pidgotovki ataki na Kvebek do amerikanciv pribuv en francuz sho meshkav na okolicyah mista Trua Riv yer yakij prosiv zustrichi z Montgomeri Pelisye kerivnik metalurgijnogo zavodu v en buv prihilnikom amerikanciv Montgomeri obgovoriv z nim svoyu ideyu organizuvati provincijnij kongres u Kvebeku Natomist Pelisye vistupiv proti takogo kongresu dopoki amerikanci ne zajnyali misto oskilki meshkanci ne pochuvali b sebe v bezpeci pid chas zibrannya Odnak voni uklali domovlenist pro te sho zavod Pelisye vigotovlyatime boyepripasi dlya oblogi Kvebeka Pid chas velikogo snigopadu 31 grudnya 1775 roku sili Montgomeri Arnolda ta Dzhejmsa Livingstona atakuvali Kvebek Amerikanski vijska sho ne mali ni chiselnoyi perevagi ni taktichnih perevag zaznali vid vijsk Gaya Karltona znachnih vtrat Montgomeri buv ubitij Arnold poranenij Velika kilkist soldativ sered yakih buv Deniel Morgan komanduvach strilciv ekspedicijnih sil Arnolda Pislya bitvi Arnold vidpraviv Mouzesa Gejzena ta soldata en do Devida Vustera v Monreali ta Kongresu u Filadelfiyi z povidomlennyam pro porazku pid Kvebekom Oborona Kvebeka vid amerikanskogo shturmu Gruden 1775 Komanduvach britanskimi silami general Karlton virishiv ne peresliduvati peremozhenih amerikanciv a natomist zalishivsya v mezhah miskih fortifikacij ochikuyuchi na pributtya pidkriplen iz Velikoyi Britaniyi navesni 1776 roku pislya vidligi na richci Arnold komanduvav bezuspishnoyu oblogoyu mista do bereznya 1776 roku koli jogo zaminili generalom Vusterom i pereveli do Monrealya Protyagom misyaciv oblogi amerikanska armiya strazhdala vid nespriyatlivih zimovih pogodnih umov ta epidemiyi vispi sho shirilasya taborom Utim ci vtrati vdavalosya pokrivati za rahunok pidkriplen yaki pribuvali do amerikanciv shomisyacya 14 bereznya Zhan Batist Shassyer kvebeckij melnik povidomiv generalu Karltonu sho na pivdennomu berezi richki Svyatogo Lavrentiya ye grupa iz 200 soldativ gotova atakuvati amerikanciv Cih ta inshih cholovikiv mobilizuvali odnak u en ci sili buli rozbiti proamerikanskim miscevim opolchennyam sho znahodilosya na pivdennomu berezi richki She do togo yak Kongres diznavsya pro porazku pid Kvebekom vin zibrav napraviv u teatr bojovih dij 6500 soldativ Ci sili popri nespriyatlivi zimovi umovi projshli cherez Monreal do taboru amerikanciv pid Kvebekom Na kinec bereznya amerikanski sili bilya mista narahovuvali majzhe 3000 osib pri comu majzhe chvert z nih bula nepridatna dlya sluzhbi perevazhno cherez epidemiyu vispi Veteran vijni en zgodom zgaduvav sho soldati pid chas kampaniyi robili sobi sheplennya shlyahom rozrivu pid nigtyami za dopomogoyu shpilok abo golok Taka praktika bula poshirenoyu j pislya vtorgnennya u Kvebek popri te sho amerikanski vijskovi chinovniki namagalisya zaboroniti yiyi cherez znizhennya boyezdatnosti vijska Krim togo Dzhejms Livingston ta Mouzes Gejzen sho komanduvali zagonom iz 500 soldativ kanadciv pesimistichno stavilisya do yihnoyi virnosti ta spivpraci z miscevim naselennyam cherez trivalu loyalistsku propagandu U Kongresi isnuvali protirichchya z privodu prohannya Arnolda pro priznachennya bilsh dosvidchenogo komanduvacha dlya vedennya oblogi U sichni 1776 roku Kongres spershu obrav generala en sho sluzhiv u britanskij armiyi Odnak za tizhden Kongres virishiv vidpraviti Li u pivdenni shtati dlya protistoyannya mozhlivomu britanskomu vtorgnennyu tam vreshti na pivdni britansku ataku vidbili v chervni 1776 roku v hodi en U berezni 1776 roku Kongres ostatochno obrav generala en sho ranishe sluzhiv pid chas oblogi amerikanskimi vijskami Bostona Podiyi v MonrealiDevid Vuster Karta Monrealya 1744 roku Koli general Montgomeri rushiv do Kvebeka vin zalishiv Monreal pid upravlinnya brigadnogo generala en Hocha spershu Vuster mav dobri vidnosini z meshkancyami mista zgodom vin uhvaliv kilka rishen sho viklikali nepriyazn miscevogo naselennya do amerikanciv Poobicyavshi monrealcyam vtilennya amerikanskih idej na yihnij teritoriyi Vuster rozpochav areshti loyalistiv ta pogrozhuvav cim bud komu hto vistupit proti amerikanskoyi vladi Takozh vin rozzbroyiv kilka gromad i zmushuvav misceve opolchennya viplachuvati amerikancyam korolivski komisiyi Tih hto ne pogodzhuvavsya z politikoyu Vustera areshtovuvali ta uv yaznyuvali u en Do togo zh amerikanci dlya oplati postavok boyepripasiv ta nadannya poslug nadavali perevagu gotivci todi yak kanadci monetam Razom use ce sprichinilo rozcharuvannya kanadciv v amerikanskij ekspediciyi 20 bereznya 1776 roku Vuster pokinuv Monreal shob zaminiti Arnolda v komanduvanni vijskami pid chas oblogi Kvebeka Dlya upravlinnya mistom vin zalishiv Mouzesa Gejzena ta 2 j Kanadskij polk 19 kvitnya do mista pribuv Arnold 29 kvitnya do Monrealya pribula delegaciya Kontinentalnogo kongresu na choli z yezuyitskim svyashennikom en ta francuzkim vidavcem iz Filadelfiyi en Sered chleniv delegaciyi buv vidomij amerikanskij filosof naukovec ta politik Bendzhamin Franklin Kongres postaviv delegaciyi zavdannya vivchiti ta ociniti situaciyu u Kvebeku ta sprobuvati shiliti gromadsku dumku na svij bik Oskilki vidnosini mizh amerikancyami ta kanadcyami vzhe buli zipsovani delegaciyi ne vdalosya vikonati postavleni zavdannya Takozh yij ne vdalosya virishiti situaciyu z velikoyu kilkistyu borgiv sho nakopichilisya v amerikanciv pered miscevimi Namagannya shiliti na svij bik katolicke duhovenstvo takozh buli marnimi oskilki Kvebekskij akt Britanskogo parlamentu 1774 roku znimav usi obmezhennya za religijnoyu oznakoyu Fleri Mesple vstig nadati gromadi Monrealya tilki svij tipografskij pres Pislya zvistok pro porazku pid Kvebekom 11 travnya Franklin ta Kerroll viyihali z Monrealya ta povernulisya do Filadelfiyi Dvoye inshih delegativ en ta en zalishilisya v misti i proanalizuvavshi situaciyu zrobili visnovok sho ta pivdni ta shodi vid Monrealya sklalisya spriyatlivi dlya amerikanciv umovi dlya vedennya oboroni 27 travnya voni napisali lista Kongresovi v yakomu viklali situaciyu sho sklalasya a potim viyihali na pivden vid Monrealya Bitva pid Le Sedrom Bojovi diyi na zahid vid Monrealya na pochatku 1776 roku Vishe za techiyeyu richki Svyatogo Lavrentiya vid Monrealya pislya jogo vzyattya vijskami Montgomeri zalishilosya bagato nevelikih britanskih garnizoniv z yakimi amerikanci ne kontaktuvali Z nastannyam vesni obzroyeni grupi indianskih plemen kayuga seneka ta en v Osvegatchi odnomu z takih britanskih garnizoniv zibrali pid komanduvannyam kapitana Dzhordzha Forstera sili dostatni dlya zavdannya rujnivnogo udaru po amerikanskih silah Prisluhavshis do porad loyalistiv sho vtekli z Monrealya Forster vzyav cih indianciv na sluzhbu Krim togo za chasiv svogo perebuvannya v Monreali general Vuster zaboroniv torgivlyu z indiancyami vishe za techiyeyu vid mista poboyuyuchis sho prodane tam prodovolstvo mozhe potrapiti do ruk britanciv Odnak delegaciya Kongresu sho perebuvala v Monreali u kvitni travni skasuvala ce rishennya Shob pereshkoditi vidtoku prodovolstva do britanciv Mouzes Gejzen vidryadiv zagin iz 390 soldativ na choli z polkovnikom en na poziciyu v 40 milyah 64 kilometrah vishe za techiyeyu vid Monrealya bilya poselennya en de voni pochali zvoditi fortifikacijni ukriplennya Indianci ta loyalisti povidomili pro ce kapitana Forstera i 15 travnya iz zagonom miscevih plemen opolchennya ta regulyarnih sil chiselnistyu 250 osib vin rushiv do Le Sedra 18 travnya pislya kilkoh zitknen vidomih yak en amerikanskij lejtenant Isaak Batterfild zdavsya v polon a nastupnogo dnya 19 travnya pislya korotkotrivalogo zitknennya zdalisya she 100 amerikanciv vidpravlenih yak pidkriplennya Kenz Shen Pislya zvistki pro porazku pid Le Sedrom Benedikt Arnold sho perebuvav u Monreali pochav negajno zbirati sili j zakripivsya v poselenni en nepodalik vid mista vishe za techiyeyu richki Zalishivshi polonenih u Le Sedri kapitan Forster rushiv u napryamku Monrealya iz zagonom chiselnistyu 500 soldativ 24 travnya vin otrimav dani rozvidki pro misceznahodzhennya Arnolda Sam Arnold ochikuvav na pributtya pidkriplen Oskilki jogo sili postijno zmenshuvalisya vin zaproponuvav ugodu pro obmin amerikanskih polonenih v Le Sedri na britanskih polonenih zahoplenih pid chas oblogi fortu Sen Zhan Pislya korotkoyi garmatnoyi kanonadi poblizu poselennya Kenz Shen Arnold pidtverdiv ugodu Obmin polonenimi vidbuvsya 27 30 travnya Pributtya pidkriplen do KvebekaAmerikanski sili Amerikanskij general Dzhon Tomas ne mig ruhatisya na pivnich do kincya kvitnya 1776 roku cherez te sho ozero Shamplejn bulo vkrite lodom Zanepokoyenij cherez povidomlennya pro negotovnist vijsk ta poshirennya sered soldativ hvorob vin poprosiv Dzhordzha Vashingtona nadislati dodatkovi sili todi yak sam dali chekav na skresannya lodu Distavshis do Monrealya Tomas diznavsya sho bagato soldativ mali sluzhiti tilki do 15 kvitnya i sho cherez ce z odnogo polku do yakogo vhodili 750 vijskovih tilki 75 pereplivli Shamplejn Take stanovishe prizvelo do togo sho Kongres nakazav Vashingtonu nadislati na pivnich bilshe vijsk Naprikinci kvitnya vin vidryadiv desyat polkiv ocholenih en ta en Ce rishennya znachno poslabilo sili Vashingtona v Nyu Jorku de vin gotuvavsya zustriti britanskij flot Vodnochas vinikla problema z transportuvannyam vijsk na ozerah Dzhordzh ta Shamplejn ne vistachalo suden dlya perepravlennya soldativ na inshij bereg Do togo zh u Kvebeku amerikanskim vijskam ne vistachalo prodovolstva cherez sho bagato suden perevozili ne vijska a proviant Yak naslidok vijska Sallivana zalishalisya u forti Tikonderoga do pochatku chervnya General Vuster pribuv iz pidkriplennyami do amerikanskogo taboru pid Kvebekom na pochatku kvitnya Pidkriplennya v nevelikih kilkostyah prodovzhuvali pribuvati j nadali dopoki naprikinci kvitnya ne pribuv general Tomas u yakogo nominalno bulo 2000 soldativ prote ci sili buli oslableni naslidkami epidemiyi vispi ta holodnoyu kanadskoyu zimoyu 2 travnya pochali shiritisya chutki pro te sho korabli z britanskimi pidkriplennyami uvijshli v girlo richki Svyatogo Lavrentiya 5 travnya Tomas virishiv vidvesti svoyi sili do Trua Riv yera Piznishe togo zh dnya vin otrimav dani pro perebuvannya 15 britanskih korabliv u 40 ligah vid mista sho ochikuvali na nastannya spriyatlivih umov dlya ruhu vishe za techiyeyu richki Evakuaciya amerikanskogo taboru rozpochalasya nastupnogo dnya koli vijska pomitili shogli korabliv piznishe viter zminiv svij napryamok i trom korablyam vdalosya uvijti do Kvebeka Britanski sili General Dzhon Bergojn sho pribuv z pidkriplennyami do Kvebeku Pislya togo yak do Londona dijshli novini pro porazku britanskih sil u bitvah pri Leksingtoni ta Konkordi uryad lorda Norta usvidomlyuyuchi nestachu britanskih sil dlya pridushennya povstannya pochav peregovori z uryadami inshih yevropejskih derzhav Imperatricya Rosiyi Katerina II vidhilila zapit na rosijski vijska odnak nimecki knyazivstva pogodilisya nadati svoyi sili Iz 50 tisyach soldativ yaki Britaniya zibrala 1776 roku blizko tretini buli nadani nimeckimi pravitelyami Velika kilkist vijsk pribula iz knyazivstv Gessen Kassel ta en cherez sho yih prozvali gessenskimi najmancyami Iz zagalnih 50 tisyach britanskih sil priblizno 11 tisyach buli zadiyani u Kvebeku U lyutomu 1776 roku vijska z Gesse Ganau ta Braunshvejg Lyuneburgu distalisya Korka v Irlandiyi j na pochatku kvitnya vidplivli do Pivnichnoyi Ameriki razom z reshtoyu britanskih pidkriplen Gessenski najmanci Pislya pributtya vijsk do Kvebeka Karlton znayuchi pro evakuaciyu amerikanskih sil iz tabora pid mistom organizuvav visadku iz korabliv j opivdni napraviv zagin iz 900 soldativ u rozvidku Sered amerikanciv pochalasya panika j voni pochali neorganizovano vidstupati Spodivayuchis peremogti protivnika z minimalnimi vtratami Karlton vidpraviv kilka korabliv ugoru za techiyeyu richki Svyatogo Lavrentiya shob peresliduvati amerikanciv i za mozhlivosti zablokuvati yih Cim silam vdalosya vzyati v polon bagato amerikanskih soldativ bilshist z yakih buli hvori abo poraneni a takozh zagin soldativ pokinutij na pivdennomu berezi richki Neorganizovano vidstupayuchi amerikanci zalishili britancyam bagato garmat ta porohu 7 travnya poblizu en v soroka milyah vid Kvebeka amerikanci peregrupuvalisya Tam Dzhon Tomas proviv vijskovu radu na yakij bilshist komanduvachiv vistupili za vidstup Tomas virishiv zalishiti 500 soldativ u Deshambo a reshtu perekinuti do Sorelya Takozh vin nadislav do Monrealya list iz prohannyam pro dopomogu oskilki jogo soldati mali tilki vlasnij odyag ta zapas yizhi lishe na kilka dniv Delegaciya Kongresu sho todi perebuvala v Monreali vvazhala sho utrimannya richki Svyatogo Lavrentiya vzhe bulo nemozhlive tozh nadislala do Deshambo nevelikij zagin soldativ Tomas sho protyagom shesti dniv chekav na vidpovid iz Monrealya yaka tak i ne nadijshla prodovzhiv vidstup dali do Trua Riv yera Vodnochas vin zitknuvsya iz britanskimi silami sho visadilisya z korabliv yaki nazdognali yih richkoyu 15 travnya sili Tomasa dijshli do Trua Riv yera de voni zalishili hvorih soldativ ta zagin vijskovih iz Nyu Dzhersi dlya zahistu vid britanciv 18 travnya sili Tomasa dijshovshi do Sorelya ob yednalisya iz silami generala Tompsona Tam zhe 21 travnya vidbulasya vijskova rada z delegatami vid Kongresu Togo zh dnya Tomas zahvoriv na vispu j pomer 2 chervnya Vijska zamist nogo ocholiv Tompson Kontrnastup KarltonaGeneral Gaj Karlton Trua Riv yer 6 travnya 1776 roku nevelika eskadra britanskih korabliv na choli z kapitanom en pribula do Kvebeka z 3000 soldativ ta prodovolstvom priskorivshi vidstup amerikanciv do Sorelya Odnak general Gaj Karlton ne provodiv nastupalnih dij azh do 22 travnya koli vin vse zh napraviv do Trua Riv yera 29 j ta 47 j polki Diznavshis pro uspih kapitana Forstera pid La Sedrom Karlton priznachiv en komanduvachem vijsk sho peresliduvali amerikanciv a sam zalishivsya u Kvebeku U Trua Riv yeri Maklin zustrivsya z general lejtenantom Dzhonom Bergojnom sho 1 chervnya pribuv do Kanadi z irlandskimi rekrutami gessenskimi najmancyami ta groshima Vidstupivshi do Sorelya amerikanci otrimali povidomlennya pro perebuvannya v Trua Riv yeri lishe 300 soldativ tozh voni virishili sho zmozhut povernuti misto Ne znayuchi pro pributtya velikogo britanskogo pidkriplennya i znehtuvavshi landshaftom navkolo mista general Tompson napraviv 2000 soldativ u bolotistu miscevist navkolo Trua Riv yera Oskilki britanski sili vstigli oblashtuvati dobre ukripleni poziciyi amerikanski soldati u en zaznali katastrofichnoyi porazki U britanskij polon potrapili Tompson ta bilshist jogo oficeriv a takozh 200 soldativ i korabliv sho brali uchast v amerikanskij ekspediciyi Sili v Soreli yakimi vidteper komanduvav general Sallivan buli zmusheni vidstupiti Utim Karlton ne skoristavsya perevagoyu zdobutoyu za rezultatom bitvi a v serpni vin povernuv amerikanskih vijskovopolonenih do Nyu Jorka Vidstup do Kraun Pojnta 14 chervnya Karlton z armiyeyu vidpliv do Sorelya Togo zh dnya voni distalisya mista j viyavili sho amerikanci pokinuli jogo vranci j ruhalisya vzdovzh dolini richki Rishelye do fortiv Shambli ta Sen Zhan Na vidminu vid vidstupu z pid Kvebeka zaraz amerikanci ruhalisya bilsh organizovano hocha pislya pributtya britanskogo flotu deyaki pidrozdili vidirvalisya vid osnovnih sil ta buli zmusheni ruhatisya do Monrealya shob tam z yednatisya iz vijskami Arnolda Karlton napraviv Bergojna z 4000 soldativ peresliduvati amerikanciv uzdovzh Rishelye todi yak sam prodovzhiv ruhatisya na Monreal U Monreali Arnold ne znayuchi pro podiyi na shid uzdovzh richki Svyatogo Lavrentiya zmig zavershiti peregovori z Forsterom 15 chervnya vin nadislav do Sorelya gincya po novini vid generala Sallivana Koli ginec viyaviv u misti britanskij flot vin vtik do berega richka j na vkradenomu koni povernuvsya do Monrealya Za chotiri godini Arnold ta amerikanski sili v Monreali ta navkolo nogo pokinuli misto ta peredali jogo miscevomu opolchennyu pered tim sprobuvavshi jogo spaliti Flot Karltona pribuv do Monrealya 17 chervnya Togo zh dnya sili Arnolda nazdognali osnovni sili amerikanciv poblizu fortu Sen Zhan Armiya Sallivana na toj chas bula neboyezdatnoyu tozh na vijskovij radi bulo uhvaleno rishennya vidstupiti do Kraun Pojnta Amerikanci pokinuli fort bukvalno pered pributtyam tudi vijsk Bergojna Zalishki amerikanskih vijsk pribuli do Kraun Pojnta na pochatku lipnya Odnak kampaniya cim ne zakinchilasya oskilki britanci prodovzhili nastup Budivnictvo flotu Uves shlyah uzdovzh Rishelye ta ozera Shamplejn amerikanci unikali britanski korabli ta spalyuvali vsi chovni yaki ne vikoristovuvali sami Cherez ce britanci buli zmusheni kilka misyaciv buduvati sudna na ozeri Shamplejn 28 veresnya 1776 roku Karlton napisav u London Ya ochikuvav sho nash flot skoro vidplive z nadiyeyu na uspih yaksho vin vstupit u diyu Vodnochas ozero dosi patrulyuvav nevelikij flot yakij zbuduvali Arnold ta Allen pislya zahoplennya fortu Tikonderoga Poki britanski vijska buduvali flot Karlton zajmavsya oblashtuvannyam u Monreali She do togo yak amerikanci vidstupili vid Kvebeka Karlton stvoriv komiteti dlya rozsliduvannya dij yihnih prihilnikiv ta vidpraviv yih u silski miscevosti shob areshtuvati tih hto aktivno spivpracyuvav z amerikancyami ta zokrema areshtovuvav loyalistiv Pislya povernennya britanciv do Monrealya tam buli stvoreni taki zh komisiyi Ostriv Valkur en korabel Kontinentalnoyi armiyi sho brav uchast u bitvi bilya ostrova Valkur Na pochatku lipnya 1776 roku sili Kontinentalnoyi armiyi na pivnochi ocholiv general en Vin pereviv bilshist nayavnih sil do fortu Tikonderoga zalishivshi v Kraun Pojnti tilki 300 soldativ U Tikonderozi amerikanci buduvali fortifikaciyi todi yak Arnold u Kraun Pojnti buduvav amerikanskij flot Protyagom lita v Tikonderozi zbiralisya pidkriplennya i chiselnist amerikanskih sil zrosla do 10 tisyach soldativ U Pivdennij zatoci ozera Shamplejn v seli Skenesboro nini Vajtgoll dlya budivnictva flotu tam takozh perebuvala nevelika grupa korablebudivelnikiv Plan bitvi bilya ostrova Valkur Karta 1776 roku 7 zhovtnya koli flot britanciv buv gotovij Karlton prodovzhiv nastupati 9 zhovtnya britanci vzhe buli na ozeri Shamplejn 11 zhovtnya mizh en ta zahidnim uzberezhzhyam ozera pochalasya en v yakij britanci zavdali znachnoyi shkodi flotu Arnolda zmusivshi jogo vidstupiti do Kraun Pojnta Povvazhavshi sho Kraun Pojnt ne ye nadijnim miscem dlya oboroni Arnold vidstupiv do Tikonderogi 17 zhovtnya britanci zahopili Kraun Pojnt Vijska Karltona probuli v Kraun Pojnti dva tizhni Deyaki pidrozdili prosunulisya na tri mili v napryamku Tikonderogi namagayuchis zmusiti armiyu Gejtsa vstupiti v bij Z nastannyam zimi 2 listopada britanci pokinuli Kraun Pojnt i povernulisya u Kvebek NaslidkiVtorgnennya u Kvebek obernulosya dlya amerikanciv katastrofoyu odnak vidstup Arnolda z Kvebeka ta budivnictvo flotu na ozeri Shamplejn vidklali diyi britanciv u vidpovid na 1777 rik Istoriki viokremlyuyut bagato prichin amerikanskoyi porazki u Kvebeku sered yakih na chilnomu misci epidemiya vispi Karlton zaznav kritiki z boku Bergojna cherez te sho ne peresliduvav amerikanciv pid chas yihnogo vidstupu z bilshoyu agresivnistyu Cherez ce en derzhavnij sekretar u spravah kolonij ta upovnovazhenij uryadu korolya Georga III u spravah vijni priznachiv komanduvachem vijsk u kampaniyi 1777 roku Bergojna Todi Karlton podav u vidstavku z posadi gubernatora Kvebeku Znachna chastina sil Kontinentalnoyi armiyi u forti Tikonderoga razom z generalami Gejtsom ta Arnoldom u listopadi peredislokuvalisya na pivden shob pidsiliti vijska generala Dzhordzha Vashingtona Na toj chas vin uzhe vtrativ Nyu Jork a na pochatku grudnya peretnuv Delaver ta uvijshov do Pensilvaniyi Zavoyuvannya Kvebeku ta inshih britanskih kolonij u Pivnichnij Americi zalishalosya cillyu Kongresu vprodovzh usiyeyi vijni Utim Dzhordzh Vashington sho hocha j pidtrimuvav vtorgnennya do Kanadi vvazhav taki ekspediciyi neprioritetnimi oskilki voni potrebuyut znachnih lyudskih ta materialnih resursiv tozh ci plani ne buli vtileni Kilka soten soldativ britanskogo ta francuzkogo pohodzhennya prodovzhuvali voyuvati v lavah Kontinentalnoyi armiyi Pid komanduvannyam Livingstona ta Gejzena voni brali uchast u bojovih diyah na riznih teatrah vijni Vtrativshi znachne majno u Kvebeku ci soldati buli zmusheni zalishitisya v armiyi j pid chas sluzhbi chinili tisk na amerikansku politichnu ta vijskovu vladu z vimogami vikonuvati svoyi finansovi zobov yazannya Naprikinci vijni franko kanadci vozz yednalisya zi svoyimi sim yami sho prozhivali v Olbani ta Fishkilli deyaki z nih oselilisya v rajoni na pivnochi Nyu Jorka yakij vidveli specialno dlya bizhenciv iz Kvebeku ta Novoyi Shotlandiyi Pid chas mirnih peregovoriv u Parizhi amerikanski delegati zokrema Bendzhamin Franklin bezuspishno vimagali viddati Spoluchenim Shtatam ves Kvebek Yak naslidok Britaniya viddala SShA en Pid chas britansko amerikanskoyi vijni 1812 1814 rokiv Armiya SShA zdijsnila vtorgnennya do Kvebeku tak samo spodivayuchis na pidtrimku miscevogo naselennya Utim vtorgnennya zaznalo porazki i zaraz rozglyadayetsya yak vazhlivij faktor formuvannya suchasnoyi en PrimitkiDavies Blodwen 1951 Quebec Portrait of a Province Greenberg s 32 Carleton s men had won a quick and decisive victory Kingsford vol 5 1892 p 391 Smith vol 1 1907 pp 182 183 Alden 1989 pp 195 198 Smith vol 1 1907 p 178 Smith vol 1 1907 pp 179 242 Alden 1989 p 202 Coffin 1896 pp 496 497 Alden 1989 p 199 Lanctot 1967 p 53 Smith vol 1 1907 p 293 Glatthaar 2006 p 91 Smith vol 1 1907 pp 295 296 Glatthaar 2006 pp 91 93 Glatthaar 2006 pp 93 Glatthaar 2006 pp 94 Lossing 1888 pp 227 228 Smith vol 1 1907 pp 309 310 Smith vol 1 1907 pp 291 292 Smith vol 1 1907 pp 317 324 Smith vol 1 1907 p 357 Glatthaar 2006 pp 97 Glatthaar 2006 pp 98 Smith vol 1 1907 p 335 Smith vol 1 1907 pp 361 365 Smith vol 1 1907 p 384 Smith vol 1 1907 pp 388 410 Lossing 1888 p 229 Smith vol 1 1907 p 474 Stanley 1977 pp 67 70 Smith vol 1 1907 pp 487 490 Everest 1977 pp 31 33 Gabriel 2002 p 141 Shelton 1996 pp 122 127 Smith vol 2 1907 p 86 Smith vol 1 1907 pp 398 399 Smith vol 1 1907 pp 515 Smith 1903 Desjardin 2006 Simeon 1867 p xiv Kingsford vol 5 1892 p 463 Alden 1989 p 206 Smith vol 2 1907 p 98 Gabriel 2002 pp 185 186 Proc RSC 1887 pp 85 86 Smith vol 2 1907 pp 111 147 Everest 1977 p 35 Lanctot 1967 p 126 Lanctot 1967 p 130 Lanctot 1967 pp 131 132 Nelson 2006 p 167 Fenn Elizabeth A 2002 Pox Americana The Great Smallpox Epidemic of 1775 82 ISBN 978 1 46680 804 1 angl Lanctot 1967 pp 133 Nelson 2006 p 173 Winsor 1888 pp 168 172 Stanley 1977 p 110 Stanley 1977 p 111 Stanley 1977 pp 112 113 Stanley 1977 pp 115 Lanctot 1967 p 141 Stanley 1977 pp 116 Stanley 1977 pp 117 Stanley 1977 p 118 Stanley 1977 pp 118 Stanley 1977 pp 119 121 Stanley 1977 pp 121 123 Nelson 2006 p 184 Nelson 2006 pp 187 188 Nelson 2006 p 188 Nelson 2006 p 189 Nelson 2006 p 210 Smith vol 2 1907 pp 294 295 Nickerson 1967 p 46 Nickerson 1967 p 92 Ketchum 1997 pp 89 96 Lanctot 1967 p 139 Smith vol 2 1907 pp 345 346 Stanley 1973 pp 126 127 Stanley 1973 pp 127 128 Stanley 1973 p 128 Stanley 1973 p 129 Stanley 1973 p 130 Stanley 1973 p 131 Stanley 1973 p 132 Stanley 1973 pp 132 133 Stanley 1973 pp 134 Stanley 1973 p 124 Stanley 1973 pp 136 Nelson 2006 p 228 Stanley 1973 pp 137 143 Stanley 1973 pp 144 Morrissey 2003 p 87 Gen George Washington A Threat of Bioterrorism 1775 EYEWITNESS US National Archives Debora Mackenzie 17th century plot to use plague hats as bioweapons revealed New Scientist 25 November 2015 Smallpox The Washington Library at Mount Vernon Nickerson 1928 p 71 Nickerson 1928 p 102 Winsor 1888 pp 367 373 Smith vol 2 1907 pp 459 552 Lacroix Patrick 2019 Promises to Keep French Canadians as Revolutionaries and Refugees 1775 1800 Journal of Early American History 9 1 59 82 doi 10 1163 18770703 00901004 S2CID 159066318 Rideau Roger A Brief History of Canada Facts on File pp 98 9 Dale 2003 p 8 DzherelaAlden John R A history of the American Revolution New York Knopf 1989 ISBN 0 306 80366 6 angl Coffin Victor The Province of Quebec and the Early American Revolution University of Wisconsin Press 1896 angl Dale Ronald J The Invasion of Canada Battles of the War of 1812 James Lorimer 2003 ISBN 978 1 55028 738 7 angl Desjardin Thomas A Through a Howling Wilderness Benedict Arnold s March to Quebec 1775 New York St Martin s Press 2006 ISBN 0 312 33904 6 angl Everest Allan Seymour Moses Hazen and the Canadian Refugees in the American Revolution Syracuse University Press 1977 ISBN 978 0 8156 0129 6 angl Gabriel Michael P Major General Richard Montgomery The Making of an American Hero Fairleigh Dickinson Univ Press 2002 ISBN 978 0 8386 3931 3 angl Glatthaar Joseph T Martin James Kirby Forgotten Allies The Oneida Indians and the American Revolution New York Hill and Wang 2006 ISBN 978 0 8090 4601 0 angl Ketchum Richard M Saratoga Turning Point of America s Revolutionary War New York Henry Holt 1997 ISBN 978 0 8050 6123 9 angl Kingsford William The History of Canada Volume 5 Roswell amp Hutchinson 1892 angl Lacroix Patrick Promises to Keep French Canadians as Revolutionaries and Refugees 1775 1800 Journal of Early American History 2019 T 9 vip 1 S 59 82 DOI 10 1163 18770703 00901004 angl Lanctot Gustave Canada and the American Revolution 1774 1783 Harvard University Press 1967 angl Lossing Benson John The Empire State A Compendious History of the Commonwealth of New York Funk amp Wagnalls 1888 ISBN 9780871520500 angl Morrissey Brendan Quebec 1775 The American Invasion of Canada Osprey Publishing 2003 ISBN 978 1 84176 681 2 angl Nelson James L Benedict Arnold s Navy New York McGraw Hill 2006 ISBN 978 0 07 146806 0 angl Nickerson Hoffman The Turning Point of the Revolution Port Washington NY Kennikat 1967 angl Porter Joseph Whitcomb Memoir of Col Jonathan Eddy of Eddington Me With Some Account of the Eddy Family and of the Early Settlers on Penobscot River Sprague Owen amp Nash 1877 angl Royal Society of Canada Proceedings and Transactions of the Royal Society of Canada Deliberations Et Memoires de la Societe Royale Du Canada 1886 Series 1 Volume 4 Royal Society of Canada 1887 angl Stanley George Canada Invaded 1775 1776 Toronto Hakkert 1977 angl Shelton Hal T General Richard Montgomery and the American Revolution From Redcoat to Rebel NYU Press 1996 ISBN 978 0 8147 8039 8 angl Smith Justin H Arnold s March from Cambridge to Quebec New York G P Putnams Sons 1903 angl Smith Justin H Our Struggle for the Fourteenth Colony Vol 1 New York G P Putnam s Sons 1907 angl Smith Justin H Our Struggle for the Fourteenth Colony Vol 2 New York G P Putnam s Sons 1907 angl Stanley George Canada Invaded 1775 1776 Hakkert 1973 angl Thayer Simeon Stone Edwin Martin Rhode Island Historical Society The Invasion of Canada in 1775 Including the Journal of Captain Simeon Thayer Describing the Perils and Sufferings of the Army Under Colonel Benedict Arnold in Its March Through the Wilderness to Quebec Providence RI Knowles Anthony amp Co 1867 angl Winsor Justin Narrative and Critical History of America The United States of North America Boston Houghton Mifflin 1888 angl LiteraturaAnderson Mark R 2013 Battle for the Fourteenth Colony America s War of Liberation in Canada 1774 1776 Hanover University Press of New England ISBN 978 1611684971 Bird Harrison 1968 Attack on Quebec New York Oxford University Press Codman John 2nd 1902 William Abbatt red Arnold s Expedition to Quebec vid 2nd New York The Macmillan Company OCLC 1287849333 Desjardin Thomas A 2006 Through a Howling Wilderness Benedict Arnold s March to Quebec 1775 New York St Martin s Press ISBN 0 312 33904 6 Hatch Robert McConnell 1979 Thrust for Canada The American Attempt on Quebec in 1775 1776 Boston Houghton Mifflin ISBN 0 395 27612 8 Roberts Kenneth Lewis 1980 March to Quebec Journals of the Members of Arnold s Expedition Down East Books ISBN 978 0 89272 083 5 Rumilly Robert 1970 Histoire de Montreal fr T 2 Montreal Fides
Топ