Всенічна

Все́нічна́, заст. Всено́шна, або Всенічне́ бді́ння (церк.-слов. бдѣніє; грец. αγριπνία; παννυχις; лат. vigilia) — церковне богослужіння, що відправляється за встановленим чином у православ'ї. За суворого дотримання Уставу має тривати від заходу сонця до світанку — цілу ніч під Великдень, напередодні великих дванадесятих свят. Складається з Полієлейної ранньої і Великої вечірні.

Історія

Практика «старозавітної церкви» не знала регулярної нічної молитви. Але вже в писаннях апостольських трапляється часте згадування всенічних молінь (Лк. 6:12; Лк. 9:28-36; Мт. 26:36-45; Дії 16:25). Про часті бдіння пише апостол Павло (2Кор. 6:5; 2Кор. 11:27).

Новий Завіт заповідає пам'ятати про Друге пришестя Христа (1Петр. 5:8; 1Кор. 16:13; Кол. 4:2; 1Сол. 5:6; Одкр. 3:2-3; Одкр. 16:15) та невпинно молитися (1Сол. 5:17; Еф. 6:18).

У записах західної прочанки Егерії містяться докладні відомості про нічні служби-чування в Єрусалимі та його околицях у IV ст.

Отці Церкви пояснюють практику нічного чування есхатологічними очікуваннями Другого пришестя Христа й настання Царства, а також прагненням уникнути гріха.

Термін грец. αγριπνία (агріпніа — «відсутність сну») стосовно нічного богослужіння знаходимо у Василія Великого (бл. 330–379), який пише, що такі мали повсюдне поширення на Сході та відбувалися напередодні недільних днів протягом всього року, у святу ніч Великодня, свята Богоявлення та днів пам'яті святих мучеників.

Словом же грец. παννυχις, калькою якого і є укр. всенічна, у візантійський практиці називалася відносно коротка нічна служба, що існувала як у парафіяльній, так і в монастирській редакції. Остання в спрощеному вигляді служиться сьогодні як приватна відправа без зв'язку з часом літургічної доби і відома як молебень; коли правиться за померлих — зберігає історичну назву панахида.

Всенічне бдіння — основна відмінність Єрусалимського уставу від Студійського, первісно пов'язана з віддаленим проживанням ченців, які таким чином отримували змогу сходитися перед святами на спільну молитву один раз за ніч, а не двічі.

Див. також

• (Нічне чування)

Примітки

1. Пуряєва Н. В. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів : Свічадо, 2001. — 160 с. — .
2. Всеношна // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Усеношна // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
4. Тертуліан. De orat. 29; Кипріан Карфагенський. De orat. Dom 36; Hist. mon. Aeg. Prol. 7
5. Ps. Athanas. De virgin. 33
6. Чин всенощного бдения на православном Востоке и в Русской Церкви. — ., сб. 18. М., 1978, стр.11
7. Арранц М. Как молились Богу древние византийцы. ЛДА, 1979

Джерела

• «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький
• Присухін С. І. Всеношна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Всеношна
• Великоднє священнодійство. // Україна Молода. 31 березня 2010 р. С. 14.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite]

Посилання

• Всеношна // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Всеношна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Commons

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Великдень

• Ярослава Музиченко «Великдень» [ 28 лютого 2005 у Wayback Machine.]
• Що ж то за свято — Великдень? [ 7 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• КПУЛ (1910). (староцерк.-слов. ) . Кї́ев: Тѷпогра́фїѧ Кї́ево-Пече́рскїѧ Успе́нскїѧ Ла́ѵры. Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 25 червня 2016.
• КПУЛ (1910). (PDF) (староцерк.-слов. ) . Кї́ев: Тѷпогра́фїѧ Кї́ево-Пече́рскїѧ Успе́нскїѧ Ла́ѵры. Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2016. Процитовано 25 червня 2016.