Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем Вовченко Іва н Анто нович Во вченко нар 12 січня 1905 с Кирдани

Вовченко Іван Антонович

Вовченко Іван Антонович
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Вовченко.

Іва́н Анто́нович Во́вченко (нар. 12 січня 1905, с. Кирдани, Таращанського повіту, Київської губернії — пом. 28 жовтня 1976, Київ) — генерал-майор радянських танкових військ (1943). З вересня 1944 по травень 1947 начальник 2-го Київського училища самохідної артилерії імені Фрунзе.

Іван Антонович Вовченко
image
Народження12 січня 1905(1905-01-12)
Кирдани
Смерть28 жовтня 1976(1976-10-28) (71 рік)
Київ
Країнаimage СРСР
Приналежністьimage Радянська армія
Рід військimage танкові війська
ОсвітаВійськова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби1926–1947
ПартіяКПРС
Званняimage Генерал-майор
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
image image image image
image image image image

Життєпис

Народився 12 січня 1905 року в селі Кирдани Таращанського повіту Київської губернії.

В Червоній Армії з серпня 1926 року.

З квітня 1941 року — командир 261 окремого танкового батальйону 34-ї запасної спеціалізованої бригади Орловського військового округу.

З початку війни — командир 48-го окремого розвідувального батальйону 48-ї танкової дивізії на Західному фронті.

З вересня 1941 року — командир 9-го танкового полку 9-ї танкової бригади.

З лютого 1942 року — командир 81-ї стрілецької бригади Калінінського фронту. Командувач армії зазначав, що полковник Вовченко проявив себе в боях «… рішучим, ініціативним, сміливим командиром, що володів великими організаторськими здібностями».

З квітня 1942 року — командир 3-ї гвардійської танкової бригади 7-го танкового корпусу, що брав участь у розгромі німецьких військ під Сталінградом. Командир корпусу генерал-лейтенант П. О. Ротмістров відмічав, що «… у всіх проведених операціях товариш Вовченко проявив себе як грамотний, сміливий та рішучий командир, вимогливий та дисциплінований… Зі своєю бригадою він не лише зупиняв наступаючі сили ворога, а й неодноразово примушував їх відступати, наносячи їм суттєві втрати та повертав втрачені населені пункти».

З січня 1943 року — командир 3-го гвардійського Котельніковського танкового корпусу Воронезького фронту, що брав участь у Воронезько-Касторненській та Харківській наступальних операціях, битві під Курськом, битві за Дніпро, Чернігівсько-Прип'ятській наступальних операціях, в наступі на київському напрямку та захопленні міста Прилуки.

У складі 5-ї гвардійської танкової армії корпус успішно діяв в Мінській наступальній операції, у форсуванні р. Березини та захопленні міста Борисів. За мужність та героїзм, проявлені при захопленні міста Мінськ, частини корпусу отримали почесне звання «Мінські». В цих операціях та наступних боях, за інформацією з бойової характеристики, Іван Антонович Вовченко «… проявив високі командирські здібності, вірно організовував взаємодію частин з усіма належним засобами, в результаті чого оборона ворога була прорвана. Генерал Вовченко в командуванні підлеглими військами проявив зразки ініціативності, винахідливості, оперативності, він чітко формував та безперечно виконував бойові задачі».

В подальшому 3-й гвардійський танковий корпус у складі 3-го Білоруського фронту брав участь у Вільнюській наступальній операції та захопленні міст Воложин, Ошмяни, Вільнюс та інших. За успіхи в цих боях корпус був нагороджений орденом Червоного Прапора.

З вересня 1944 року Іван Антонович Вовченко — начальник 2-го Київського Червонопрапорного училища самохідної артилерії імені Фрунзе.

З травня 1947 року у відставці.

Помер 28 жовтня 1976 року. Похований в Києві.Син Вовченко Олександр Іванович , Вовченко Володимир Іванович.Онук Вовченко Віталій Володимирович , Вовченко Володимир Володимирович,правнучка Вовченко Юлія Віталіївна 03.06.1998 р.у.м Єнакієве, Вовченко Олена Володимирівна.29.11.1990р.у Донецька область м Єнакієве

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 2-го ступеня, трьома орденами Червоної Зірки та медалями.

Бібліографія

І. А. Вовченко є автором книги мемуарів «Танкісти», що вийшла у видавництві "Радянський письменник" у 1969 році (українською мовою). У 1976 видавництво ДОСААФ представило надзвичайно скорочений переклад російською .

Примітки

  1. Вовченко И. А. Танкисты. — М.: ДОСААФ, 1976 [ 20 серпня 2012 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

  • Біографія І. А. Вовченка на сайті КВОКУ [ 25 листопада 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Vovchenko Iva n Anto novich Vo vchenko nar 12 sichnya 1905 s Kirdani Tarashanskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi pom 28 zhovtnya 1976 Kiyiv general major radyanskih tankovih vijsk 1943 Z veresnya 1944 po traven 1947 nachalnik 2 go Kiyivskogo uchilisha samohidnoyi artileriyi imeni Frunze Ivan Antonovich VovchenkoNarodzhennya12 sichnya 1905 1905 01 12 KirdaniSmert28 zhovtnya 1976 1976 10 28 71 rik KiyivKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaRid vijsk tankovi vijskaOsvitaVijskova akademiya bronetankovih vijsk imeni Marshala Radyanskogo Soyuzu R Ya MalinovskogoRoki sluzhbi1926 1947PartiyaKPRSZvannya General majorVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiZhittyepisNarodivsya 12 sichnya 1905 roku v seli Kirdani Tarashanskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi V Chervonij Armiyi z serpnya 1926 roku Z kvitnya 1941 roku komandir 261 okremogo tankovogo bataljonu 34 yi zapasnoyi specializovanoyi brigadi Orlovskogo vijskovogo okrugu Z pochatku vijni komandir 48 go okremogo rozviduvalnogo bataljonu 48 yi tankovoyi diviziyi na Zahidnomu fronti Z veresnya 1941 roku komandir 9 go tankovogo polku 9 yi tankovoyi brigadi Z lyutogo 1942 roku komandir 81 yi strileckoyi brigadi Kalininskogo frontu Komanduvach armiyi zaznachav sho polkovnik Vovchenko proyaviv sebe v boyah rishuchim iniciativnim smilivim komandirom sho volodiv velikimi organizatorskimi zdibnostyami Z kvitnya 1942 roku komandir 3 yi gvardijskoyi tankovoyi brigadi 7 go tankovogo korpusu sho brav uchast u rozgromi nimeckih vijsk pid Stalingradom Komandir korpusu general lejtenant P O Rotmistrov vidmichav sho u vsih provedenih operaciyah tovarish Vovchenko proyaviv sebe yak gramotnij smilivij ta rishuchij komandir vimoglivij ta disciplinovanij Zi svoyeyu brigadoyu vin ne lishe zupinyav nastupayuchi sili voroga a j neodnorazovo primushuvav yih vidstupati nanosyachi yim suttyevi vtrati ta povertav vtracheni naseleni punkti Z sichnya 1943 roku komandir 3 go gvardijskogo Kotelnikovskogo tankovogo korpusu Voronezkogo frontu sho brav uchast u Voronezko Kastornenskij ta Harkivskij nastupalnih operaciyah bitvi pid Kurskom bitvi za Dnipro Chernigivsko Prip yatskij nastupalnih operaciyah v nastupi na kiyivskomu napryamku ta zahoplenni mista Priluki U skladi 5 yi gvardijskoyi tankovoyi armiyi korpus uspishno diyav v Minskij nastupalnij operaciyi u forsuvanni r Berezini ta zahoplenni mista Borisiv Za muzhnist ta geroyizm proyavleni pri zahoplenni mista Minsk chastini korpusu otrimali pochesne zvannya Minski V cih operaciyah ta nastupnih boyah za informaciyeyu z bojovoyi harakteristiki Ivan Antonovich Vovchenko proyaviv visoki komandirski zdibnosti virno organizovuvav vzayemodiyu chastin z usima nalezhnim zasobami v rezultati chogo oborona voroga bula prorvana General Vovchenko v komanduvanni pidleglimi vijskami proyaviv zrazki iniciativnosti vinahidlivosti operativnosti vin chitko formuvav ta bezperechno vikonuvav bojovi zadachi V podalshomu 3 j gvardijskij tankovij korpus u skladi 3 go Biloruskogo frontu brav uchast u Vilnyuskij nastupalnij operaciyi ta zahoplenni mist Volozhin Oshmyani Vilnyus ta inshih Za uspihi v cih boyah korpus buv nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora Z veresnya 1944 roku Ivan Antonovich Vovchenko nachalnik 2 go Kiyivskogo Chervonoprapornogo uchilisha samohidnoyi artileriyi imeni Frunze Z travnya 1947 roku u vidstavci Pomer 28 zhovtnya 1976 roku Pohovanij v Kiyevi Sin Vovchenko Oleksandr Ivanovich Vovchenko Volodimir Ivanovich Onuk Vovchenko Vitalij Volodimirovich Vovchenko Volodimir Volodimirovich pravnuchka Vovchenko Yuliya Vitaliyivna 03 06 1998 r u m Yenakiyeve Vovchenko Olena Volodimirivna 29 11 1990r u Donecka oblast m YenakiyeveNagorodiNagorodzhenij ordenom Lenina troma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Suvorova 2 go stupenya troma ordenami Chervonoyi Zirki ta medalyami BibliografiyaI A Vovchenko ye avtorom knigi memuariv Tankisti sho vijshla u vidavnictvi Radyanskij pismennik u 1969 roci ukrayinskoyu movoyu U 1976 vidavnictvo DOSAAF predstavilo nadzvichajno skorochenij pereklad rosijskoyu PrimitkiVovchenko I A Tankisty M DOSAAF 1976 20 serpnya 2012 u Wayback Machine ros PosilannyaBiografiya I A Vovchenka na sajti KVOKU 25 listopada 2012 u Wayback Machine ros

Дата публікації:
Топ