Вешоцинко

Вешоцинко (Huexōtzinco) — альтепетль (місто-держава) в Центральній Мексиці, що утворилася в середині XIII століття. У 1350-х роках утворила конфедерацією з Тлашкалою. Тривалий час успішно протистояла ацтекам, але все зрештою зазнала поразки, втім зуміла зберегти незалежність. Перестала існувати внаслідок вторгнення іспанських конкістадорів.

Tlahtōlōyān Huexōtzinco Вешоцинко
1250 – 1520
Вешоцинко: історичні кордони на карті Конфедерація Вешоцинко і Тлашкали у XV —на поч. XVI ст.
Столиця	Вешоцинко
Мови
Форма правління	монархія
Тлатоані
- 1250-1280	Чайякамачан
- 1519-1521
Історія
- Засноване	1250
- Підкорено королівством Іспанія	1520

Історія

Зародження держави

Племена теочичимеків («досконалі варвари»), що в майбутньому стали основою держави Вешоцинко, були частиною чичимекського союзу, на початку XIII ст. разом з іншими союзниками повалили тольтекську державу. Під час розподілу земель більшість теочичмеків оселилася біля невеличкого містечка тольтеків Вешоцинко, що перекладається як «місце невеликої верби» (біля сучасного м. Сан-Хуан-ла-Лома). Від назви цього міста дістала назву вся держава.

Завдяки активній діяльності їхнього вождя Мішкакалькатля теочичмекам вдалося налагодити стосунки з підкореними тольтеками і приступити до утворення власної держави. Втім цей процес було завершено лише за часів Чайякамачана у 1250—1280 роках.

На початку XIV ст. на землі Вешоцинко прийшли племена тепанеків та акольхуа (останні в більшості). Згодом вешоцинки так посилилися, що стали становити небезпеку для сусідніх міст-держав. У 1359 році їхні війська завдали нищівної поразки місту-державі Чолула, що лежало дещо південніше. В результаті Вешоцинко став у цьому районі безсумнівним лідером. У союзі з Тепейакакой Вешотцинко досяг стану, що дозволяв створення, у тому числі і шляхом завоювань, більш великої держави. Вешоцинко став претендувати на землі Тлашкали, але зазнав невдачі внаслідок протидії Куаутінчана, Чололана, Тотімеуакана. За підсумком цієї війни стала формуватися конфедерація Тлашкала-Вешоцинко.

Піднесення

Водночас амбіціям володарів Вешоцинко заважала загарбницька діяльність Тезозомока, тлатоані Ацкапотцалько. Лише після смерті останнього та утворення у 1427 році коаліції проти його наступника Макстли вешоцинки вступили у війну з Ацкапотцалько Уешотцінк, прийняв сторону майбутніх членів Потрійного союзу. Після розгрому Ацкапотцалько уешотцінки віддалилися до себе, не продемонструвавши відкрито прагнення претендувати на плоди перемоги, на думку дослідників, через відсутність достатніх військових можливостей, щоб протидіяти могуті Теночтітлана, Тескоко й Тлакопана. Однак посилення ацтеків стало загрозливим. Тому Вешоцинко посилило союз з Тлашкалою. Разом вони здійснювали успішні походи проти Чалько і Куаукечоллана.

Тривалий час Вешоцинко протистояла військам ацтеків. Водночас з часів великого тлатоані Монтесуми I брала участь у (квіткових війнах), чим поступово себе виснажувала. В результаті вони втратили доступ до Мексиканської затоки. Водночас активно приймали біженців з міст, захоплених ацтеками. Особливо корисними біли переселенці з Чалько у 1465 році. У 1472 році було укладено союз з (Тлателолько), проте під час атаки з боку Теночтітлана, вешоцинки не прийшли на допомогу своєму союзникові.

Найбільшого розквіту Вешоцинко досягло за правління Тлакавепанцина (1470—1495 роки). В цей час набуло військово-політичної ваги. Водночас цей період характеризується розвитком економічних відносин, культури і мистецтва. Сам тлатоані був відомим поетом, з доробку якого збереглося 9 поем. Він надавав підтримку творчим людям. У 1490 році в Вешоцинко з його ініціативи відбувся значний диспут, в якому брали участь 8 найвідоміших поетів та тламатініме (філософів) того часу. Обговорювалося значення мистецтва, поезії для пізнання світу та справжнього спілкування з богами.

Занепад

У 1490-х роках розгорнулася боротьба за владу спадкоємцем вешкоцинського тлатоані Тлакавепанцина та жерцями верховного божества Камаштлі. Цим скористався тлатоані ацтеків Ауітцотль, який у 1499 році захопив його володаря Тольтекатля та стратив. До цього додалося підступне вторгнення Тлашкали. В результаті могутність Вешкоцинко була зруйнована. За наступного тлатоані Шайякамачана тиск ацтекської імперії посилився. На момент появи іспанців у Мексиці, незважаючи на збереження незалежності, вешоцинки залишалися в певній залежності від ацтеків. Ситуацію лише трохи покращала перемога союзних Тлашкали, Вешоцинко та Чололлана над ацтеками біля гори Аяокан. Проте тепер посилився вплив Тлашкали на Вешоцинко.

Колоніальний період

Під час війни Ернана Кортеса проти Ацтекської імперії у 1519—521 році Вешоцинко сильно постраждало. Багато вояків, які билися на боці іспанців, загинуло під час облоги Теночтітлана. Також населення зменшилося внаслідок епідемій. Останнього тлатоані Квекеватль було повалено у 1521 році за незрозумілих обставин. Незабаром Вешоцинко стало енкомьєдою Кортеса. На цей період приходиться складання документа, що став важливим джерелом з історії Месоамерики — «Кодексу Вешоцинко». Згодом іспанці перенесли місто на 40 км далі й дали йому ту саму назву. Нині це місто Вешоцинко знаходиться у штаті Пуебла (Мексика).

Територія та населення

Вешотцинко лежав на відстані близько 30 км від Тлашкали в долині Пуебли на східному схилі вулканів Попокатепетль і Істаксіуатль, а також у долині річки Атояк. Більшість населення розмовляло мовою науатль, оскільки належало до групи науа. Проте етнічний склад був доволі строкатий: тольтеки, теочичимеки, акольхуа, тепанеки, чальки, які взаємно асимілювалися (вплив перших двох був найвизначнішим). Тому зазвичай їх називали вешкоцинками.

В столиці мешкало бл. 80 тис. осіб, що становило значну частку населення усього альтепетля.

Державний устрій

На чолі стояв тлатоані. Його обирала Рада чотирьох, що складалася з тлатоке (тлекутлі) міст Вешоцинко, Шальтепетлапан, Альмойауакан і Окотепек. За своєю соціальною структурою був схожий на інші держави Мексики: тлатоані, знать, простолюдини, невелика частина торговців. Влада правителів спиралася на світську та військову знать. З часом перевагу отримала саме остання.

Військо

За приблизними підрахунками дослідників Вешоцинко в часи свого розквіту могло виставити від 10 до 30 тис. вояків. За своєю тактикою вешоцинки були схожі з ацтеками. Основу становили вояки-койоти. Вешоцинки використовували щити типу «клавіші піаніно» в чорно-білу смужку. На стегнах носили пов'язку червоного кольору. У всіх вояків було вставлено під самою губою зуб бивня або ягуара, який був символом вешоцинків. Шолом був прикрашений плюмажем з пір'я птиці кецаль. Як взуття вешоцинки використовували кактлі — ацтекські сандалі, які робилися з волокон агави або зі шкіри, що закривали п'яту, кріпилися до ноги зав'язками та мали каблуки. Крім вояків-койотів, існували воїни, що носили самі лише стьобані обладунки, а також воїни в тлавістлі і в шоломі з рогами або пащею крокодила.

Міфологія

Пантеон богів вешоцінко був значною мірою схожий з тольтекським та тлашкаланським. Головним божеством був Камаштлі (одна з форм Шіпе-Тотека). Йому було зведено великий теокаллі (храм) у місті Вешоцинко. На його місті після встановлення іспанського панування у 1524 році постав францисканський монастир.

Джерела

• Nigel Davies (1980). The Toltec Heritage: From the Fall of Tula to the Rise of Tenochtitlan. Civilization of the American Indian series 153. Norman: University of Oklahoma Press.
• Claude Nigel Byam Davies: Los señoríos independientes del imperio azteca. Instituto Nacional de antropología e Historia, México 1968.