Вацлав Теофіл Стахевич (пол. Wacław Teofil Stachiewicz; 19 листопада 1894 — 12 листопада 1973) — польський військовий діяч, дивізійний генерал, начальник Генерального штабу Війська Польського з 1935 по 1939 роки.
Вацлав Стахевич | |
---|---|
пол. Wacław Stachiewicz | |
Народився | 19 листопада 1894[1][2] Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина |
Помер | 12 листопада 1973[1][2] (78 років) Монреаль, Квебек, Канада |
Поховання | Монреаль |
Країна | Республіка Польща |
Діяльність | офіцер, геолог |
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
Знання мов | польська |
Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна |
Військове звання | дивізійний генерал |
Нагороди | |
|
Біографія
Народився у Львові в сім'ї лікаря Теофіла Стахевича. Мати — Аніела, уроджена Кірхмаєр, двоюрідна сестра Казимежа Кірхмаєра — батька , польського воєначальника, бригадного генерала, військового історика.
Мав сестру Марію і старшого брата Юліана (1890—1934), який став польським військовим істориком, бригадним генералом Війська Польського, з 1923 року керував Військово-історичним бюро Генерального штабу Війська Польського.
Вацлав вчився в V-й гімназії Львова. .
Після закінчення гімназії вивчав геологію у Львівському університеті.
У 1912 році вступив в таємну воєнізовану організацію Асоціація активної боротьби і воєнізовану організацію Стрілецький союз, в якому закінчив підофіцерську і нижчу офіцерську школу. Спеціалізувався на використанні картографії та топографії для військових потреб. Після початку Першої світової війни, в серпні 1914 року вступив в Польські легіони. Командував взводом в 5-му батальйоні 1-го піхотного полку 1-ї бригади легіонів. 9 жовтня 1914 йому присвоєно звання підпоручика. Потім на два місяці був направлений в Царство Польське для створення організаційних структур боротьби за незалежність. У лютому 1915 року переведений в 5-й піхотний полк Легіонів, в якому воював на фронті автро-угорсько-5російському, командуючи 4-й ротою. 22 травня 1915 був важко поранений. У легіоні виконував також функції командира батальйону та ад'ютанта (начальника штабу) полку.
У березні 1917 року закінчив курси офіцерів Генерального штабу при Інспекції Збройних Сил у Варшаві.
Після відмови солдатів Польських легіонів в липні 1917 року прийняти присягу на вірність імператору Німеччини, в серпні 1917 року покликаний до австрійської армії у званні сержанта і спрямований на Італійський фронт.
У березні 1918 року за наказом Головного коменданта Польської військової організації Едварда Ридз-Сміглого дезертирував з фронту і прибув до Варшави, де зайняв посаду начальника штабу Головної комендатури Польської військової організації.
З листопада 1918 року — у Війську Польському. Обіймав штабні посади: начальник I Відділу та заступник начальника штабу Командування Генерального округу Варшава, офіцер зв'язку Головного командування Війська Польського при командуванні III Корпусу Польської Армії у Франції, начальник відділу I Департаменту Міністерства військових справ Польщі, начальник організаційної секції I Відділу Штабу Міністерства з військовим справах. Під час радянсько-польської війни начальник I Відділу, а потім II Відділу штабу Резервної армії генерала Казімежа Соснковського.
Після розформування Резервної армії, повернувся в Міністерство військових справ начальником організаційної секції, потім організаційного відділу I Відділу Генерального штабу Війська Польського.
У жовтні 1921 року почав навчання у Вищій військовій школі (франц. École Supérieure de Guerre) в Парижі, потім стажувався у французькій армії. До Польщі повернувся в січні 1924 року і обійняв посаду асистента в Вищій військовій школі в Варшаві. У листопаді 1925 року переведений на посаду викладача школи. Читав лекції з тактики.
12 квітня 1926 року призначений на посаду начальника I Відділу Генерального штабу. 25 червня 1927 року призначений першим офіцером Інспекторату Армії. Потім був направлений на службу до війська: з січня 1928 року командир 27-го піхотного полку в Ченстохові . З січня 1929 року — командир дивізійної піхоти 1-ї піхотної дивізії Легіонів у Вільнюсі. 12 грудня 1933 року призначений командиром 7-ї піхотної дивізії в Ченстохові.
26 січня 1935 року за поданням Міністра з військових справ Юзефа Пілсудського Президентом Польської Республіки Стахевичу надано військове звання бригадного генерала. Це було останнє подання до генеральського звання, яке підписане Пілсудським.
5 червня 1935 року Президентом Польщі призначений начальником Генерального штабу Війська Польського. Був одним з найближчих співробітників нового генерального інспектора Збройних Сил Едварда Ридз-Сміглого. Вів інтенсивну роботу з перебудови та модернізації армії, контролював роботу над новим мобілізаційним планом.
Вважав, що головна загроза Польщі виходить з боку СРСР. У разі війни з Німеччиною робив ставку на негайне втручання Франції та Великої Британії і таким чином метою польської армії (за планами Генштабу) було утримання німецьких військ в очікуванні удару збройних сил Західних держав.
Стахевич координував роботу над планом війни з СРСР (план «Схід»), а з 4 березня 1939 року також і з Німеччиною (план «Захід»).
З початком війни 1 вересня 1939 року вступив на посаду начальника Штабу Верховного Головнокомандувача маршала Е.Ридз-Сміглого.
Після евакуації Верховного Головнокомандувача в Брест генерал Стахевич до 9 вересня 1939 року залишався у Варшаві для координації оборони по лінії середньої Вісли, потім приєднався до Штабу в Бресті. За наказом Верховного Головнокомандувача 18 вересня 1939 року перетнув зі штабом румунський кордон і був інтернований неподалік Плоєшті.
У січні 1940 року втік з Румунії, дістався до Югославії, звідки за наказом генерала вирушив до Алжиру.
Під натиском генерала Владислава Сікорського був інтернований французькою владою в Алжирі.
6 листопада 1943 року викликаний новим Верховним Головнокомандувачем генералом Казімежем Соснковськийм в Лондон, де і залишався до кінця війни, не отримавши ніякого призначення.
У грудні 1946 року демобілізований.
У грудні 1948 року Стахевич переїхав в Канаду, в Монреаль, де присвятив себе письменницькій роботі і дослідженням підготовки Польщі до Другої світової війни.
1 січня 1964 року Верховний Головнокомандувач Польської Армії на Заході генерал Владислав Андерс надав йому військове звання дивізійного генерала зі старшинством.
Помер в Монреалі 12 листопада 1973 року, там же похований.
Дружина — Ванда, уроджена Абрагам, сестра генерала Романа Абрагама. Мав двох синів: Богдана та Юліуша, і доньку Єву.
військові звання
- хорунжий — 29 вересня 1914 року
- підпоручик — 5 березня 1915 року
- поручик — 2 липня 1915 року
- капітан
- майор
- підполковник — 11 червня 1920, затверджений з 1 квітня 1920
- полковник Генерального штабу — 1 грудня 1924 року, зі старшинством з 15 серпня 1924 року
- бригадний генерал — 26 грудня 1935 року, з старшинством з 1 січня 1935 року
- дивізійний генерал — зі старшинством з 1 січня 1964 року.
Нагороди
- Срібний хрест ордена «Віртуті мілітарі» № 4934 (1921)
- Командорський хрест із Зіркою ордена Відродження Польщі (1938)
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1928)
- з мечами
- Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (2 травня 1922)
- Хрест хоробрих — чотириразово (перший раз в 1921)
- Золотий Хрест Заслуги (1928)
- Медаль «Учаснику війни. 1918—1921»
- Знак за поранення і контузію
- Знак «За вірну службу»
- Пам'ятний знак Генерального інспектора Збройних Сил (12 травня 1936)
- I ступеня (Югославія)
- Орден Орлиного хреста I ступеня (Естонія, 1937)
- Орден Білого лева III ступеня (Чехословаччина)
- Орден Почесного легіону II ступеня (Великий офіцер, Франція)
- Орден Почесного легіону V ступеня (Кавалер, Франція, 1922)
Примітки
- SNAC — 2010.
- Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- Yann Picand, Dominique Dutoit. . dictionnaire.sensagent.leparisien.fr. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2016.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до . |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vaclav Teofil Stahevich pol Waclaw Teofil Stachiewicz 19 listopada 1894 12 listopada 1973 polskij vijskovij diyach divizijnij general nachalnik Generalnogo shtabu Vijska Polskogo z 1935 po 1939 roki Vaclav Stahevichpol Waclaw StachiewiczNarodivsya19 listopada 1894 1894 11 19 1 2 Lviv Dolitavshina Avstro UgorshinaPomer12 listopada 1973 1973 11 12 1 2 78 rokiv Monreal Kvebek KanadaPohovannyaMonrealKrayina Respublika PolshaDiyalnistoficer geologAlma materLNU im I FrankaZnannya movpolskaUchasnikPersha svitova vijna i Druga svitova vijnaVijskove zvannyadivizijnij generalNagorodid Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Stahevich BiografiyaNarodivsya u Lvovi v sim yi likarya Teofila Stahevicha Mati Aniela urodzhena Kirhmayer dvoyuridna sestra Kazimezha Kirhmayera batka polskogo voyenachalnika brigadnogo generala vijskovogo istorika Mav sestru Mariyu i starshogo brata Yuliana 1890 1934 yakij stav polskim vijskovim istorikom brigadnim generalom Vijska Polskogo z 1923 roku keruvav Vijskovo istorichnim byuro Generalnogo shtabu Vijska Polskogo Vaclav vchivsya v V j gimnaziyi Lvova Vaclav Stahevich v period Polskih legioniv Pislya zakinchennya gimnaziyi vivchav geologiyu u Lvivskomu universiteti U 1912 roci vstupiv v tayemnu voyenizovanu organizaciyu Asociaciya aktivnoyi borotbi i voyenizovanu organizaciyu Strileckij soyuz v yakomu zakinchiv pidoficersku i nizhchu oficersku shkolu Specializuvavsya na vikoristanni kartografiyi ta topografiyi dlya vijskovih potreb Pislya pochatku Pershoyi svitovoyi vijni v serpni 1914 roku vstupiv v Polski legioni Komanduvav vzvodom v 5 mu bataljoni 1 go pihotnogo polku 1 yi brigadi legioniv 9 zhovtnya 1914 jomu prisvoyeno zvannya pidporuchika Potim na dva misyaci buv napravlenij v Carstvo Polske dlya stvorennya organizacijnih struktur borotbi za nezalezhnist U lyutomu 1915 roku perevedenij v 5 j pihotnij polk Legioniv v yakomu voyuvav na fronti avtro ugorsko 5rosijskomu komanduyuchi 4 j rotoyu 22 travnya 1915 buv vazhko poranenij U legioni vikonuvav takozh funkciyi komandira bataljonu ta ad yutanta nachalnika shtabu polku U berezni 1917 roku zakinchiv kursi oficeriv Generalnogo shtabu pri Inspekciyi Zbrojnih Sil u Varshavi Vaclav Stahevich v 1917 Pislya vidmovi soldativ Polskih legioniv v lipni 1917 roku prijnyati prisyagu na virnist imperatoru Nimechchini v serpni 1917 roku poklikanij do avstrijskoyi armiyi u zvanni serzhanta i spryamovanij na Italijskij front U berezni 1918 roku za nakazom Golovnogo komendanta Polskoyi vijskovoyi organizaciyi Edvarda Ridz Smiglogo dezertiruvav z frontu i pribuv do Varshavi de zajnyav posadu nachalnika shtabu Golovnoyi komendaturi Polskoyi vijskovoyi organizaciyi Z listopada 1918 roku u Vijsku Polskomu Obijmav shtabni posadi nachalnik I Viddilu ta zastupnik nachalnika shtabu Komanduvannya Generalnogo okrugu Varshava oficer zv yazku Golovnogo komanduvannya Vijska Polskogo pri komanduvanni III Korpusu Polskoyi Armiyi u Franciyi nachalnik viddilu I Departamentu Ministerstva vijskovih sprav Polshi nachalnik organizacijnoyi sekciyi I Viddilu Shtabu Ministerstva z vijskovim spravah Pid chas radyansko polskoyi vijni nachalnik I Viddilu a potim II Viddilu shtabu Rezervnoyi armiyi generala Kazimezha Sosnkovskogo Pislya rozformuvannya Rezervnoyi armiyi povernuvsya v Ministerstvo vijskovih sprav nachalnikom organizacijnoyi sekciyi potim organizacijnogo viddilu I Viddilu Generalnogo shtabu Vijska Polskogo U zhovtni 1921 roku pochav navchannya u Vishij vijskovij shkoli franc Ecole Superieure de Guerre v Parizhi potim stazhuvavsya u francuzkij armiyi Do Polshi povernuvsya v sichni 1924 roku i obijnyav posadu asistenta v Vishij vijskovij shkoli v Varshavi U listopadi 1925 roku perevedenij na posadu vikladacha shkoli Chitav lekciyi z taktiki Stahevich krajnij pravoruch i Yuzef Pilsudskij drugij zliva 1926 r 12 kvitnya 1926 roku priznachenij na posadu nachalnika I Viddilu Generalnogo shtabu 25 chervnya 1927 roku priznachenij pershim oficerom Inspektoratu Armiyi Potim buv napravlenij na sluzhbu do vijska z sichnya 1928 roku komandir 27 go pihotnogo polku v Chenstohovi Z sichnya 1929 roku komandir divizijnoyi pihoti 1 yi pihotnoyi diviziyi Legioniv u Vilnyusi 12 grudnya 1933 roku priznachenij komandirom 7 yi pihotnoyi diviziyi v Chenstohovi 26 sichnya 1935 roku za podannyam Ministra z vijskovih sprav Yuzefa Pilsudskogo Prezidentom Polskoyi Respubliki Stahevichu nadano vijskove zvannya brigadnogo generala Ce bulo ostannye podannya do generalskogo zvannya yake pidpisane Pilsudskim 5 chervnya 1935 roku Prezidentom Polshi priznachenij nachalnikom Generalnogo shtabu Vijska Polskogo Buv odnim z najblizhchih spivrobitnikiv novogo generalnogo inspektora Zbrojnih Sil Edvarda Ridz Smiglogo Viv intensivnu robotu z perebudovi ta modernizaciyi armiyi kontrolyuvav robotu nad novim mobilizacijnim planom Vvazhav sho golovna zagroza Polshi vihodit z boku SRSR U razi vijni z Nimechchinoyu robiv stavku na negajne vtruchannya Franciyi ta Velikoyi Britaniyi i takim chinom metoyu polskoyi armiyi za planami Genshtabu bulo utrimannya nimeckih vijsk v ochikuvanni udaru zbrojnih sil Zahidnih derzhav Vaclav Stahevich zliva i britanskij general Edmund Ajronsajd v civilnomu na shtabnih polsko britanskih peregovorah 17 21 lipnya 1939 roku Stahevich koordinuvav robotu nad planom vijni z SRSR plan Shid a z 4 bereznya 1939 roku takozh i z Nimechchinoyu plan Zahid Z pochatkom vijni 1 veresnya 1939 roku vstupiv na posadu nachalnika Shtabu Verhovnogo Golovnokomanduvacha marshala E Ridz Smiglogo Pislya evakuaciyi Verhovnogo Golovnokomanduvacha v Brest general Stahevich do 9 veresnya 1939 roku zalishavsya u Varshavi dlya koordinaciyi oboroni po liniyi serednoyi Visli potim priyednavsya do Shtabu v Bresti Za nakazom Verhovnogo Golovnokomanduvacha 18 veresnya 1939 roku peretnuv zi shtabom rumunskij kordon i buv internovanij nepodalik Ployeshti U sichni 1940 roku vtik z Rumuniyi distavsya do Yugoslaviyi zvidki za nakazom generala virushiv do Alzhiru Pid natiskom generala Vladislava Sikorskogo buv internovanij francuzkoyu vladoyu v Alzhiri 6 listopada 1943 roku viklikanij novim Verhovnim Golovnokomanduvachem generalom Kazimezhem Sosnkovskijm v London de i zalishavsya do kincya vijni ne otrimavshi niyakogo priznachennya U grudni 1946 roku demobilizovanij U grudni 1948 roku Stahevich pereyihav v Kanadu v Monreal de prisvyativ sebe pismennickij roboti i doslidzhennyam pidgotovki Polshi do Drugoyi svitovoyi vijni 1 sichnya 1964 roku Verhovnij Golovnokomanduvach Polskoyi Armiyi na Zahodi general Vladislav Anders nadav jomu vijskove zvannya divizijnogo generala zi starshinstvom Pomer v Monreali 12 listopada 1973 roku tam zhe pohovanij Druzhina Vanda urodzhena Abragam sestra generala Romana Abragama Mav dvoh siniv Bogdana ta Yuliusha i donku Yevu vijskovi zvannyahorunzhij 29 veresnya 1914 roku pidporuchik 5 bereznya 1915 roku poruchik 2 lipnya 1915 roku kapitan major pidpolkovnik 11 chervnya 1920 zatverdzhenij z 1 kvitnya 1920 polkovnik Generalnogo shtabu 1 grudnya 1924 roku zi starshinstvom z 15 serpnya 1924 roku brigadnij general 26 grudnya 1935 roku z starshinstvom z 1 sichnya 1935 roku divizijnij general zi starshinstvom z 1 sichnya 1964 roku NagorodiSribnij hrest ordena Virtuti militari 4934 1921 Komandorskij hrest iz Zirkoyu ordena Vidrodzhennya Polshi 1938 Komandorskij hrest ordena Vidrodzhennya Polshi 1928 z mechami Oficerskij hrest ordena Vidrodzhennya Polshi 2 travnya 1922 Hrest horobrih chotirirazovo pershij raz v 1921 Zolotij Hrest Zaslugi 1928 Medal Uchasniku vijni 1918 1921 Znak za poranennya i kontuziyu Znak Za virnu sluzhbu Pam yatnij znak Generalnogo inspektora Zbrojnih Sil 12 travnya 1936 I stupenya Yugoslaviya Orden Orlinogo hresta I stupenya Estoniya 1937 Orden Bilogo leva III stupenya Chehoslovachchina Orden Pochesnogo legionu II stupenya Velikij oficer Franciya Orden Pochesnogo legionu V stupenya Kavaler Franciya 1922 PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Internetowy Polski Slownik Biograficzny d Track Q96022943 Yann Picand Dominique Dutoit dictionnaire sensagent leparisien fr Arhiv originalu za 15 lyutogo 2017 Procitovano 15 grudnya 2016 Na cyu stattyu ne posilayutsya inshi statti Vikipediyi Bud laska rozstavte posilannya vidpovidno do prijnyatih rekomendacij