Будинок Іпатєва — будинок, що був розташований у місті Єкатеринбург на розі Вознесенського проспекту і Вознесенського провулку (тепер ріг вулиць Карла Лібкнехта і Клари Цеткін відповідно), у підвалі якого в ніч з 16 на 17 липня 1918 року було розстріляно разом з сім'єю й прислугою останнього російського імператора Миколу II.
Будинок Іпатьєва | |
---|---|
![]() | |
56°50′37″ пн. ш. 60°36′32″ сх. д. / 56.843611° пн. ш. 60.608889° сх. д. | |
Країна | ![]() ![]() ![]() |
Місто | Єкатеринбург |
Тип | пам'ятка архітектури[d] і d |
Тип будівлі | особняк |
Поверхів | 3 |
Стиль | еклектика |
Дата заснування | 1880-ті |
Стан | зруйнований |
![]() ![]() Будинок Іпатьєва Будинок Іпатьєва (Свердловська область) | |
|
Будинок було побудовано на початку 1880-х років. У 1908 році його придбав інженер М. М. Іпатьєв, у 1918 році будинок в нього було реквізовано радянською владою для розміщення царської сім'ї. Після вигнання більшовиків з Єкатеринбурга будинок був переданий знову у власність М. Іпатьєва, однак він в ньому більше не жив.
У 1927—1932 роках в будинку містився Музей Революції, пізніше — контори різноманітних відомств. У 1975 році Політбюро ухвалило рішення про знесення будинку, яке було виконано першим секретарем Свердловського обкому КПРС Б. Єльциним у вересні 1977 року.
У 2003 році на місці будинку було побудовано Храм на Крові.
Розташування будинку і його опис
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODVMemxoTDBsd1lYUnBaWFpmU0c5MWMyVmZMVjlFYVc1cGJtZGZjbTl2YlM1cWNHY3ZNakl3Y0hndFNYQmhkR2xsZGw5SWIzVnpaVjh0WDBScGJtbHVaMTl5YjI5dExtcHdadz09LmpwZw==.jpg)
Будинок був побудований на західному, найурвистішому, схилі Вознесенської гірки — височини Єкатеринбурга, на якій стоїть Вознесенська церква у 100 метрах від місця будинку, зведена у 1792—1818 роках. Квартал, в якому було побудовано будинок, формувався з першої третини XVIII століття. Місцевість входила у межі першої фортеці міста. Неподалік розташовувалися садиби Татищева В. М. і Харитонових-Расторгуєвих. На місці Іпатьївського будинку у XVIII столітті стояла дерев'яна церква, побудована у 1766 році. Пізніше там, де розташовувався її вівтар, було поставлено капличку, що проіснувала до 1920-х років.
Будинок являв собою двоповерховий кам'яний особняк. Його архітектура враховувала рельєф гірки. Східний фасад був одноповерховим, західний — двоповерховим. До західної стінки будинку був прибудований ґанок. У східній частині будинку був підвальний поверх, з якого був вихід на південний фасад будинку. Довжина будинку становила 31 м, ширина — 18 м. Головний вхід був з Вознесенського проспекту, тобто зі східного боку будинку. У будинку був водопровід і каналізація, до нього була проведена електрика і телефонний зв'язок.
Власники будинку
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODBMelJpTDA5MWRITnBaR1ZmVG1samIyeGhjMTlKY0dGMGFXVjJMbXB3Wnk4eE1EQndlQzFQZFhSemFXUmxYMDVwWTI5c1lYTmZTWEJoZEdsbGRpNXFjR2M9LmpwZw==.jpg)
Будинок було побудовано на початку 1880-х років гірничим чиновником статським радником І. І. Редикорцевим. У 1898 році, щоб виправити фінансовий стан, його вдова продала будинок золотопромисловцю І. Шаравьєву. На початку 1908 року будинок придбав М. Іпатьєв (1869—1938), виплативши колишньому власнику 6 тис. рублів. Родина Іпатьєва жила у приміщеннях верхнього поверху, а у приміщеннях на нижньому поверсі розташовувалася його контора підрядних робіт.
27 квітня 1918 року Іпатьєву було запропоновано протягом двох діб звільнити будинок. Навесні 1918 року Іпатьєв був у від'їзді. 22 липня 1918 року йому повернули ключі від будинку, але він в ньому більше не жив і згодом виїхав з Росії.
Романови у будинку
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWhMMkUwTDBsd1lYUnBaWFpmU0c5MWMyVmZhVzVmTVRreE9DNXFjR2N2TWpJd2NIZ3RTWEJoZEdsbGRsOUliM1Z6WlY5cGJsOHhPVEU0TG1wd1p3PT0uanBn.jpg)
Після виселення Іпатьєва будинок оточили подвійним парканом, що закривав вікна й мав лише одну хвіртку, перед якою постійно чергував вартовий. Більшовики називали його будинком особливого призначення. 28 квітня 1918 року у будинок було привезено Миколу II, його дружину й дочку Марію й пізніше — інших членів родини. У будинку Іпатьєва царська родина утримувалася 78 днів.
В ніч з 16 на 17 липня 1918 року Микола II з родиною й прислугою були розстріляні у підвалі будинку.
Примітки
- (рос.)
- Конец последнего свидетеля [ 5 липня 2018 у Wayback Machine.]. // Урал 2003, № 8. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет