Бородіно (селище)

Бородіно́ (у минулому — Село № 1) — селище в Болградському районі Одеської області. Адміністративний центр Бородінської селищної громади Болградського району. За 12 км на північний схід від залізничної станції Березине, на шляху Бендери—Ізмаїл.

селище Бородіно
Братська могила радянських воїнів у Бородіні Братська могила радянських воїнів у Бородіні
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Болградський район
Громада	Бородінська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51060050010081046
Облікова картка	Бородіно (селище)
Основні дані
Засновано	(1814)
Колишня назва	Село № 1
Статус	із 2024 року
Площа	3 км²
Населення	▼ 1484 (01.01.2022)
Густота	503 осіб/км²;
Поштовий індекс	68540
Телефонний код	+380 4847
Географічні координати	46°18′02″ пн. ш. 29°14′34″ сх. д. / 46.30056° пн. ш. 29.24278° сх. д. / 46.30056; 29.24278Координати: 46°18′02″ пн. ш. 29°14′34″ сх. д. / 46.30056° пн. ш. 29.24278° сх. д. / 46.30056; 29.24278
Висота над рівнем моря	56 м
Водойма	р. Сака, (Арса)
Відстань
Найближча залізнична станція:	Березине
До станції:	12 км
До райцентру:
- автошляхами:	19 км
До обл. центру:
- автошляхами:	136 км
Селищна влада
Адреса	68540, Одеська область, Болградський район, смт. Бородіно, вул. Миру, 132
Голова селищної ради	Арнаутов Степан Степанович
Карта
Бородіно
Бородіно
Бородіно у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: (Бородіно).

Історичні відомості

Засноване на початку 19 століття німецькими колоністами.

Назване на честь перемоги російських військ над французькою армією Наполеона І в Бородінській битві під Москвою.

За даними 1859 року у німецькій колонії Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1618 осіб (812 чоловічої статі та 806 — жіночої), налічувалось 149 дворових господарств, існувала лютеранська церква та сільське училище.

Станом на 1886 рік у колонії Клястицької волості мешкало 2903 особи, налічувалось 151 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок, школа, поштова станція та лавка.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2027 осіб (1014 чоловічої статі та 1013 — жіночої), з яких 1947 — лютеранської віри.

У 1912 році поблизу селища було знайдено Бородінський скарб, що складається із золотих, срібних, бронзових виробів, має рідкісні породу нефриту і тальку. Він датується 2 тис. р. до н.е.

22 квітня 1941 року село Бородіно передане з Тарутинського району до Манзирського, райцентр перенесений з Манзиру до Бородіно і район перейменований на Бородінський.

У роки Другої світової війни 157 жителів Бородіно брали участь у боях з нацистськими окупантами, 58 з них загинули.

30 грудня 1962 р. Бородінський район ліквідований і Бородіно увійшло до складу Тарутинського району Одеської області.

У липні 1995 Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію Бородінського колгоспу.

10 квітня 2024 року (Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування) підтримав перейменування селища на Буджак. Остаточне перейменування відбудеться лише після успішного голосування у Верховній Раді.

Сучасний стан

Від районного центру до селища можна дістатися автошляхом Т 1644.

У Бородіно є промисловий і харчокомбінат, інкубаторна станція, лісництво, РТС, середня школа, дитячий садок "Сонечко", будинок культури, 2 бібліотеки. В районі — посіви озимої пшениці, кукурудзи; виноградники, сади.

Постаті

• (Стоянов Юрій Миколайович) — російський актор театру і кіно.
• (Черкасов Вадим Віталійович) (* 1995) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Джерела

• Бородіно (селище) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Бородіно — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [ 2 серпня 2018 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
• Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 213-214.

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
2. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 341)
3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
5. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 22 квітня 1941 «Про перечислення села Бородіно з Тарутинського району, Ізмаїльської області, до складу Манзирського району, перенесення районного центру та перейменування Манзирського району, Ізмаїльської області»
6. Указ Президії Верховної Ради УРСР № 10/9 від 30 грудня 1962 «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
7. "03566601 Радгосп "Бородинський", смт Бородіно Тарутинського району"
   Постанова Кабінету міністрів України № 538 від 20 липня 1995 р. «Про доповнення переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році» [ 27 грудня 2018 у Wayback Machine.]
8. Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.