Ардуїн I (король Італії)

Ардуїн I (італ. Arduino; бл. 955 — 14 грудня 1015) — король Італії у 1002—1014 роках.

Ардуїн I італ. Arduino лат. Arduin
король Італії
1002 — 1014
Попередник:	Оттон III
Спадкоємець:
Народження:	955^[1] Помбія, Провінція Новара, П'ємонт, Італія
Смерть:	14 грудня 1015 ^d, (Сан-Беніньо-Канавезе), Провінція Турин, П'ємонт, Італія
Поховання:	^d
Рід:	(Іврейська династія)
Батько:	^d
Шлюб:	^d
Діти:	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Маркграф

Походив з династії Анскаридів. Син Дадо, графа Помбії, двоюрідного брата останнього незалежного італійського короля (Адальберта I). Народився у 955 році. У 980 році після смерті батька успадкував графство Помбію. У 990 році отримав від свого родича Конрада маркграфство Іврею. У 991 році став графом Святого Латеранського палацу.

Втім невдовзі вступив у конфлікт з єпископами, які підтримували імператорську владу в Італії. У 997 році захопив Верчеллі, за що імператор Оттон III позбавив Ардуїна прав на Іврейське маркграфство.

У 1000 році в Римі вів перемовини з папою римським Сильвестром II та імператором, проте не зміг домогтися відновлення своїх прав. Тому повернувся до Івреї, звідки розпочав війну проти Гібелінів. Зумів захопити міста Новару і Кома, а також частину П'ємонту. У відповідь Оттон III розпочав підготовку до боротьби з Ардуїном, але раптово помер біля Риму 1002 року.

Король

У 1002 році в Павії Ардуїна було оголошено королем Італії та володарем усієї Ломбардії. Всі частини знаті та духівництва на чолі з Фрідріхом, архієпископом Равенни, виступили проти цього.

В свою чергу Генріха II, обрано королем Німеччини, який також не визнав Ардуїна I королем Італії. Того ж року відправив проти останнього Оттона I, герцога Каринтії та маркграфа Верони. Втім Ардуїн I завдав йому поразки у битві біля річки Брента.

У 1004 році Ардуїн I стикнувся з великою потугою, з якою прийшов Генріх II. Усі союзники залишилися Іпрейського, а Генріх II сам коронувався королем Італії в Павії. Втім німці своїми злочинами та жорсткістю налаштували населення північної Італії проти себе.

Скориставшись відходом взимку 1005 року основних ворожих військ, Ардуїн I швидко повернув собі втрачену владу. В подальшому зберігав контроль на владу, незважаючи на призначення Генріхом II італійських канцлерів, проте ті були лише номінальними.

У 1014 році до Італії знову вдерся Генріх II, який захопив значну частину Ломбардії та Центральної Італії. Ардуїн I чинив запеклий спротив, але не зміг здобути вирішальної перемоги. Після коронування Генріха II у Римі як імператора Священної римської імперії, Ардуїн I уклав угоду, за якою зрікся італійської корони, натомість забезпечив володіння маркграфством Іврейським за своїм старшим сином.

У 1015 році Ардуїн Іврейський помер в монастирі Фруттуарія.

Родина

Дружина — Берта, донька (Отберта II д'Есте), маркграфа Мілану.

Діти:

• Ардуїн (д/н-1050), маркграф Івреї у 1015 році
• Оттон
• Гуйберт

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118859269 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578

Джерела

• Arnaldi, Girolamo (1962). «Arduino, re d'Italia». Dizionario Biografico degli Italiani. 4. Rome: Istituto dell'Enciclopedia Italiana.
• Mino Milani: Arduino e il Regno italico, Istituto geografico De Agostini, Novara 1988.
• Ramella P., Yporegia — Ivrea e Canavese nel Medioevo, Ivrea, 1997.