Azərbaycanca
Dansk
Deutsch
Española
Français
Italiana
Қазақ
Lietuvos
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
Абу Амір Мухаммед бен Абдаллах ібн Абі Амір аль Мансур (*бл. 938 — 8 серпня 1002) — хаджіб і фактичний володар Кордовського халіфату. Час його володарювання є періодом найбільшого піднесення мусульманської держави на Піренейському півострові. Здійснив 57 походів проти християнських держав.
| Аль-Мансур араб. أبو عامر محمد بنفانيسا أبي عامر ابن عبد | |
 | |
| Народження: | 938 або 940[1] Альхесірас, Кадіс, Андалусія, Іспанія або Омеядський халіфат |
|---|---|
| Смерть: | 9 серпня 1010 (Медінаселі), Сорія, Кастилія і Леон, Іспанія |
| Поховання: | (Медінаселі) |
| Релігія: | сунізм |
| Батько: | Мухаммед ібн Абі Амір |
| Шлюб: | d, невідомо[3], d, d і d |
| Діти: | (Абдаррахман ібн Санчул) і (Абд аль-Малік аль-Музаффар) |
| | |
Біографія
Початок кар'єри
Походив зі впливового сарацинського єменського роду племені Маафір. Його родина брала участь у завоюванні Вестготського королівства, отримавши землі від Таріка ібн Зіяда. Піднесення родини відбулося завдяки дідові Абдаллаху, який став каді Севільї, потім оженився на доньці валі Бадахосу.
Народився в Алхесірасі близько 938 року в родині каді та знавця права. Мати майбутнього військовика походила зі знатного арабського роду, донька Ях'ї бен Закарії аль-Тамімі. Дідусь по материнській лінії Ях'я ібн Ісхак був міністром халіфа (Абд-ар-Рахмана III).
Замолоду перебрався до Кордови, де вивчав ісламське право і літературу під орудою свого вуйка та Абу Алі аль-Багдаді. Після смерті батька обрав професію правника (на кшталт нотаріуса). Потім став працювати при каді Кордови Мухаммеда ібн аль-Саліма. У 967 році став керуючим маєтностями спадкоємця трону Гішама II. Для зміцнення свого становища оженився на сестрі очільника слов'янської гвардії. У 972 році призначається очільником шурти (на кшталт поліції) Кордови.
Зумів набути підтримки впливового військовика Галіба Абу Таммана. у 973 році перейшовши до війська. У 974 році відзначився під час походу омейдяських військ до Марокко. З цього моменту став стрімко робити державну кар'єру.
У 976 році після смерті халіфа аль-Хакама II аль-Мансур разом з візиром аль-Мушафі та матір'ю спадкоємця трону Субхі зумів забезпечити владу Гішаму II, стративши родича останнього аль-Мугараха. Наступним кроком було послаблення впливу слов'янської гвардії. Разом з найвпливовішими сановниками розділив владу: аль-Мушафі зберіг посаду візира, відповідав за політичні справи, аль-Мансур війська на сході халіфату, Галіб Абу Тамман — на північному заході. Слідом за цим аль-Мансур виступив проти християн, переміг наваррські війська у битвах при Торревіценте, Осме, при Сан-Себастьян-де-Гормасі.
Хаджіб
У 977 році разом з Галібом виступив проти Кастильського графства, завдавши поразки Гарсії I, потім було сплюндровано прикордоння Леонського королівства. У 978 році здійснив похід проти Наварри, на зворотному шляху сплюндрував частину Каталонії.
У 978 році вступив у конфлікт з аль-Мушафі щодо тактики відносно християнських держав: аль-Мансур пропонував активну політику, підкорення сусідів, розширення земель халіфату, аль-Мушафі стояв за оборонну тактику. Тому аль-Мансур в союзі з військовиком Галібом та матір'ю халіфа Субхі зумів повалити візира аль-Мушафі. Того ж року отримав посаду хаджіба (на кшталт прем'єра-міністра), а Галіб став візиром. Одним з перших наказів аль-Мансура було спалення великої бібліотеки Аль-Хакама II. Того ж року уклав союз з береберським племенем (зената), за допомогою якого захопив важливе місто Сіджильмасу, чим забезпечив контроль над шляхом через Сахару. Проте невдовзі Зіриди, васали й намісники Фатімідів у Магрибі, перейшли у наступ. Намагання аль-Мансура протидіяти ворогу не принесли успіху, але він зберіг Сеуту та Танжер, завдавши поразки намаганням Зіридів захопити місто Альхесірас на Піренеях.
Невдовзі вступив у конфлікт за владу з Галібом, якому у 981 році у битві при Сан-Вісенте завдав рішучої поразки. Того ж року завдав рішучої поразки Наваррі у битві при Руеда, потім війська аль-Мансура дійшли до околиць Жирони і захопили фортеці Мон-Фарік та Вутін (сучасна Удена). Саме тоді прийняв почесне звання аль-Мансур. У 982 році прийняв посольство на чолі із Санчо II, королем Наварри, на доньці якого — Урраці (Абді) — оженився. У 984 році аль-Мансур сплюндрував усе Барселонське графство.
У 985 році розпочав нову військову кампанію у Магрибі. Спочатку зумів захопити західну частину Марокко, але після конфліктів між своїми васалами — берберськими племенами — вимушений був призупинити наступ. У 991 році зазнав поразки від Зірі ібн Атійї. Тому вимушений був перейти до оборони, надавши більше прав берберам Магрибу. Для зміцнення позицій халіфату у 994 році створив залежний емірат зі столицею у Уджді.
Війська на чолі із аль-Мансуром захопили і сплюндрували у 985 році Барселону, 987 році — міста Леон і Коїмбру, землі до річки Дора, 988 року — Самору, 994 році — Гормас і Корунна, 996—997 роках міста Асторга і Сантьяго-де-Компостела. За наказом аль-Мансура були зняті дзвони з собору в Компостелі, які переплавлені на ліхтарі для великої мечеті Кордови.
У 986 році Буррель II, граф Барселони, визнав зверхність Кордовського халіфа. У 989 році вдерся до Кастилії, сплюндрувавши значну територію, але не зміг захопити місто Гормас. Тоді ж проти нього змовився син Абдаллах разом з (Абд аль-Рахман ібн Мухаммадом), валі Сарагоси, і Абдуллахом ібн Абд аль-Азізом аль-Марвані, каді Толедо. Але вони зазнали невдачі, тому Абдаллах втік до Гарсії I, графа Кастилії. У 990 році змусив кастильського графа віддати повсталого сина, якого незабаром стратив. Водночас у 989, 991 і 992 роках війська аль-Мансура сплюндрували володіння Наварри.
У 991 році втрутився у боротьбу в Кастилії за владу, змусивши Гарсію I розділити землі із своїм сином Санчо I. У 993 році уклав новий договір з Наваррою, змусивши ту підтвердити зверхність халіфату та збільшено данину. У 994 році аль-Мансур відібрав у Кастилії міста Клун'я та Сан-Естебан-де-Гормас. У 995 році у битві при Торревіценте завдав нової поразки кастильцям. У 996 році придушив намагання Гарсії II Наваррського позбутися залежності.
Водночас аль-Малік став планувати повалення Гішама II й оголошення себе новим халіфом. Втім його правники порадили зберегти номінальну владу за династією Омеядів. Втім аль-Малік вирішив зберегти фактичну владу в халіфаті за своїм родом.
У 997 році аль-Мансур вступив у конфлікт з матір'ю халіфа Субхі. Остання запросила на допомогу Зіридів з Тунісу. Втім аль-Мансур 998 року завдав Зірі ібн Атійї рішучої поразки у битві при Сеуті. Після цього ніхто не кидав виклик владі аль-Мансура. У 997 році аль-Мансур здійснив похід проти Наварри, зруйнувавши міста Памплону і Сан-Мілан-Коголью. У 998 році знову захопив Памплону.
У 1000 році у битві при Кервера завдав нищівної поразки коаліції королівств Леоні і Наварри, графства Салданья. У 1000—1001 роках з успіхом ходив проти Барселонського графства. У 1002 році аль-Мансур виступив проти християнської коаліції з королівств Леон і Наварра, втім у битві при Каланьясорі зазнав поразки, де отримав важке поранення. Невдовзі після цього 8 серпня аль-Мансур помер (за різними версіями або від поранення, чи від подагри). Його фактичну владу в халіфаті перебрав син (Абд аль-Малік аль-Музаффар).
Економічні реформи
Завдяки збалансованій фінансовій політиці, врегульовано оподаткування ремісників, селян та торговців. Було впроваджено додатковий податок на спадщину. Разом з тим значний прибуток давала численна здобич, здобута в походах проти християнських держав: гроші з пограбованих земель, щорічна данина, захоплена велика кількість бранців.
В результаті загальні державні витрати Кордовського халіфату склали 3,5 мільйона динарів. Щомісяця аль-Мансур на зведення палаців і мечетей витрачав 200 тис. динарів, наприкінці володарювання витрати сягнули 500 тис. динарів на місяць. Незважаючи на величезні витрати після аль-Мансура залишилося у скарбниці 3 млн динарів.
Пам'ять
На його честь у Центральній Іспанії (провінції Авіла) названо гору Альмансор.
У 1989 році вийшов на екрани єгипетський серіал «Хлопчик з Андалусії», присвячений молодим рокам аль-Мансура. У 2003 році почав виходити в Сирії телесеріал «аль-Мансур».
Джерела
- Valdés Fernández, Fernando (1999). Almanzor y los terrores del milenio. Santa María la Real. p. 160. .
- Roger Collins, Caliphs and Kings, 796—1031, (Blackwell Publishing, 2012), 191.
- Vallvé Bermejo, Joaquín (1992). El Califato de Córdoba. Madrid: Editorial Mapfre. Edición de Elena Romero. p. 351. .
Посилання
- Czech National Authority Database
- Manṣūr // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 17. — P. 601–602.
- https://shamela.ws/book/17056/2500
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет