Не плутати з Перехресне запилення Алогамія англ allogamy від дав гр ἄλλος allos інший і γάμος gamos шлюб запліднення яйц

Не плутати з Перехресне запилення.

Алогамія (англ. allogamy; від дав.-гр. ἄλλος (allos) «інший» і γάμος (gamos) «шлюб») — запліднення яйцеклітини однієї особини іншої. Антонімом є автогамія — самозапліднення. У людей запліднення є прикладом алогамії. Самозапилення відбувається в гермафродитних організмів, коли 2 гамети, злиті при заплідненні, походять від однієї особини. Воно поширене в рослин (див. Розмноження рослин) і деяких найпростіших.

У рослин алогамію називають перехресним запиленням. Цим терміном позначається перенесення пилку від однієї рослини задля запліднення квітки іншої.

паразити, які мають складний життєвий цикл можуть проходити через альтернативні стадії алогамного та автогамного розмноження, і опис досі невідомої алогамної стадії може бути важливою знахідкою з наслідками для вивчення захворювань людини.

Уникнення ендогамної депресії

Алогамія зазвичай включає перехресне запліднення між неспорідненими особинами, що призводить до маскування шкідливих рецесивних алелей у нащадків. І навпаки, близький інбридинг, включаючи самозапліднення у рослин та автоміктичний партеногенез у перетинчастокрилих, має тенденцію призводити до експресії шкідливих рецесивних алелей (ендогамна депресія).

У дводомних рослин приймочка маточки може отримувати пилок від кількох різних потенційних донорів. Оскільки кілька від різних донорів проростають крізь приймочку, щоб досягти зав'язі, материнська рослина-одержувач може здійснювати відбір пилку, віддаючи перевагу пилку з менш споріднених рослин-донорів. Таким чином, відбір після запилення може відбуватися, щоб сприяти алогамії та уникнути ендогамної депресії. Крім того, насіння може бути абортовано вибірково, залежно від спорідненості батьківських особин.

Див. також

Примітки

Bernstein H., Hopf F. A., Michod R. E. (1987). The molecular basis of the evolution of sex. Adv. Genet. 24: 323—70.
Michod, R.E. (1994). «Eros and Evolution: A Natural Philosophy of Sex» Addison-Wesley Publishing Company, Reading, Massachusetts.
Teixeira S., Foerster K., Bernasconi G. (2009). Evidence for inbreeding depression and post-pollination selection against inbreeding in the dioecious plant Silene latifolia. Heredity (Edinb). 102 (2): 101—12. doi:10.1038/hdy.2008.86. PMID 18698334.

Посилання

Kai-Yi Chen, Steven D. Tanksley. . www.genetics.org. Архів оригіналу за 1 березня 2009. Процитовано 26 січня 2022.
Mulligan, Gerald. Autogamy, allogamy, and pollination in some Canadian weeds Can. J. Bot. 50(8): 1767-1771 (1972). rparticle.web-p.cisti.nrc.ca. Процитовано 26 січня 2022.^{[недоступне посилання з січня 2022]}

Це незавершена стаття з біології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[pmid-1] Bernstein H., Hopf F. A., Michod R. E. (1987). The molecular basis of the evolution of sex. Adv. Genet. 24: 323—70.

[2] Michod, R.E. (1994). «Eros and Evolution: A Natural Philosophy of Sex» Addison-Wesley Publishing Company, Reading, Massachusetts.

[Teixeira-3] Teixeira S., Foerster K., Bernasconi G. (2009). Evidence for inbreeding depression and post-pollination selection against inbreeding in the dioecious plant Silene latifolia. Heredity (Edinb). 102 (2): 101—12. doi:10.1038/hdy.2008.86. PMID 18698334.