Azərbaycanca
Dansk
Deutsch
Española
Français
Italiana
Қазақ
Lietuvos
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
Абд аль-Мумін ібн Алі аль-Гумі (*1094 -1163) — 1-й халіф держави Альмохадів у 1147-1163 роках.
| Абд аль-Мумін | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | عبد المؤمن بن علي or عبد المومن الــكـومي |
| Народився | не раніше 1094 і не пізніше 1106 d, d, Тлемсен, Алжир |
| Помер | 1163[…] (Сале), Марокко |
| Країна |  Альмохади[d] |
| Національність | бербер |
| Діяльність | суверен, політик, халіф |
| Вчителі | d |
| Титул | халіф |
| Посада | d |
| Термін | 1147—1163 роки |
| Попередник | титул засновано |
| Наступник | (Мухаммед ібн Абд аль-Мумін) |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Альмохади |
| Батько | Алі ібн Махлуф аль-Гумі |
| Діти | (Абу Якуб Юсуф) |
| |
Життєпис
Молоді роки
Походив до клану Гумія, що належав до берберського племені (зената). Син впливового бербера Алі ібн Махлуф аль-Гумі. Народився у селищі Недрома, в області Тлемсен. Замолоду (1104 року) почав навчатися в Тлемсені фікг у шейха Абдул Салаха. Потім планував вирушити на Схід на навчання. Але почув про перебування в Беджайї вченого факіха, тому вирушив туди. Після цього приєднався до проповідника Мухаммеда ібн Тумарта (майбутнього засновника руху Альмохадів).
Війни з Альморавідами
Разом зі своїм вчителем ібн Тумартом з 1117 року став подорожувати Марокко. Аль-мумін підтримав ідеї ібн Тумарта щодо відновлення чистоти ісламу серед племен Північної Африки. У 1120 році був разом з вчителем до Фесу, звідки вони рушили до Марракешу. Потім перебрався до рідного міста ібн Тумарта — Тінмела. У 1121 році разом з іншими послідовниками аль-Мумін брав участь в урочистостях, де ібн Тумарта було оголошено Махді. З цього моменту став одним з активних супротивників Альморавідів.
Абд аль-мумін відзначився у боях проти Альморавідів протягом 1121-1130 років. після нищівної поразки у битві при Бухайра, разом з ібн Тумартом відступив до Атлаських гір. Невдовзі ібн Тумарт помер, й аль-Муміна у вузькому колі було оголошено новим лідером Альмохадів. Втім він тримав смерть ібн Тумарта до 1233 року в таємниці, оголошуючи від його імені рішення та накази. За цей час він оженився на доньці шейха Абу Хафса, голови берберського племені масмуда, звідки походив Мухаммед ібн Тумарт.
Абд аль-Мумін продовжив війну, спираючись на невдоволення населення високими податками й зборами, якими Альморавіди обклали місцеве населення. При цьому створив потужне військо, яке поступово змогло кинути виклик влади Альморавідів. Водночас розпочав проповіді проти християн та жидів, оголошуючи тих ворогами мусульман.
Спочатку аль-Мумін змінився у Середньому Атласі. У 1133 році вдалося захопити область Драа і м. Сус. До 1140 року Альмохадами було зайнято хребти Атлас та Тафілальт. З цього моменту відправляв війська у походи до західного й південного Марокко. 1142 року зайняв область Ер-Ріф, міста Оран, Мелілью, Бадіс, Накур та Таса. У 1144 році аль-Мумін перетягнув на свій бік мосарабів, що мешкали у північному Марокко. У 1145 році аль-Мумін у битві при Тлемсен завдав поразки Ташфіну ібн Алі, володарю Альморавідів. Незабаром було завдано поразки військам останнім убитвах при Орані.
Скориставшись загибеллю Ташфін ібн Алі, аль-Мумін перейшов у наступ на півночі Марокок, зумів протягом 1146 року зайняти Фес, Мекнес і Сале. Водночас військовик аль-Маймун захопив Кадіс. Слідом за цим підійшов до Марракешу. Останній Альмохади тримали в облозі протягом 10 місяців. Після вступу 1147 року до столиці Альморавідів бої тривали протягом 3 днів, під час яких було вбито 30 тис. Альморавідів. Аль-Мумін власноруч вбив Ісхака ібн Алі, останнього з династії Альморавідів.
Халіф
Аль-Муміна було оголошено халіфом держави Альмохадів. Він мав намір встановити свою столицю в Марракеші. Оскільки це місто вважалося місцем єретиків, то аль-Мумін наказав знищити усі палаци та мечеті Альморавідів, після чого ставши споруджувати власні. При цьому відновив численні фортеці у країні. Для налагодження оподаткування запровадив земельний кадастр. Також намагався створити ефективний центральний уряд у поєднані з клановою організацією берберів, яких намагався тримати під контролем. В столиці створив школу, яка здійснювала навчання ідеям Мухаммеда ібн Тумарта.
Із самого початку розпочав активну загарбницьку політику. Спочатку відправив війська для підкорення Алжиру, у 1151 році вдалося захопити місто Бад ель-Хава, завдавши у битві при Сетіфі поразки бедуїнам. Після цього халіф зумів перетягнути на свій бік місцеві кочові племена. Водночас придушив повстання берберського племені масмуда. За цим впровадив принцип спадковості за своїм родом: 1154 року оголосив сина Мухаммеда ібн Абд аль-Муміна своїм спадкоємцем. У 1156 році в основні міста та області держави призначив намісниками своїх родичів.
Наступним кроком став наступ на Туніс. Протягом 1159 років війська аль-Муміна захопили Туніс. 1160 року відібрав у сицилійців місто Махдія, після чого захопив міста Сусу, Кайруан, Триполі, Сфакс, Гафса, Габес. В результаті було підкорено усю Триполітанію та узбережжя затоки Сирт до Киренаїки.
Водночас халіф відправляв війська для підкорення Піренеїв. У 1147 році було захоплено міста Мертола, Ньєбла, Херес-де-ла-Фронтера, Сілвеш, Бежу. Але того ж року не змін запобігти захопленню португальцями Лісабону. Для підтримки походів до Піренеїв звів фортецю (Шелла) як базу флоту задля походу до аль-Андалуса. У 1154 році вдалося захопити Гранаду, 1157 року — Альмерію.
У 1161 році висадився на півострові, отаборившись у Гібралтарі, де звів потужну фортецю. Після цього відправив війська на підкорення Хаєну, але вони лише пограбували область не взявши самого міста. Разом з тим вдалося зайняти Кордову й Севілью. У 1162 році аль-Мумін повернувся до Марокко. В цей час в Андалузії почалося повстання на чолі з Мухаммедом ібн Марданом. У 1163 році Абд аль-Мумін особисто планував прибути на Піренейський півострів, але помер в травні у м. Сале. Владу успадкував син Мухаммед, але невдовзі повалений (Абу Якуб Юсуфом).
Будівництво
Після рішучих перемог над Альморавідами аль-мумін розпочав свою діяльність зі зведення мечетей. Вони відрізнялися простотою, без різьблення та прикрас. Найвідомішими є велика мечеть в Таза 1145 року, мечеть Кутубія в Марракеші 1147-1157 років, мечеть в Тінмалі 1153-1154 років.
Примітки
- Абдель-Мумен // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 1. — С. 22–23.
- Абдул-Мумен // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 21–22.
- Nationalencyklopedin — 1999.
- (В. В. Г.) Альмогады // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 1–5.
Джерела
- Charles-André, Julien (1994). Payot, ed. Histoire de l'Afrique du Nord (en francés) (2ª edición). Universidad de Indiana.
- Ulrich Haarmann: Geschichte der Arabischen Welt. C.H. Beck, München 2001,
Посилання
- Абд аль-Мумін [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет