Ґрунтові горизонти

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Генетичні горизонти ґрунту — це достатньо однорідні шари ґрунту які утворилися в процесі ґрунтоутворення. Відрізняються один від одного, в тому числі і від материнської породи, забарвленням, структурою, складенням, мінералогічним складом, характером новоутворень та іншими морфологічними ознаками. Сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених генетичних горизонтів утворює профіль ґрунту.

Кольорова гама і генетичні горизонти темно-сірого опідзоленого ґрунту. Темно-сірий опідзолений грунт на лесі (Лісостеп. Полтавська область). Ґрунтовий моноліт представлено в Музеї «генезису і картографії ґрунтів» Державного біотехнологічного університету.

Позначення генетичних горизонтів

У ґрунтознавстві багатьох країн широко розповсюджена система індексів горизонтів, запропонована В. В. Докучаєвим. За цією класифікацією генетичні горизонти позначаються першими літерами латинського алфавіту: А — гумусово-акумулятивний горизонт, В — перехідний до материнської породи, С — материнська порода. Ця символіка горизонтів розроблена для чорноземів, а потім була перенесена на інші типи ґрунтів. Недоліком такого індексування було те, що ці символи вказують тільки на порядок їх розташування у ґрунтовому профілі і вони однакові в різних за генезисом ґрунтах.

Нині в Україні використовується символіка генетичних ґрунтових горизонтів, розроблена академіком О. Н. Соколовським. Згідно цієї індексації кожен генетичний горизонт у профілі ґрунту позначається початковими латинськими літерами слів, які вказують на генезис (походження) і властивості горизонту. Індексація основних генетичних горизонтів:

• Т — торфовий (складається більш ніж на 70 % з рослинних решток різного ступеня розкладу);
• ТН — торфово-перегнійний (складається зі спресованих гуміфікованих рослинних решток, має слабку пилувато-грудкувату структуру і чорний колір);
• ТС — торфово-мiнералiзований (складається із сильноподрібнених мінералізованих рослинних решток);
• Но — лісова підстилка (шар рослинних решток різного ступеня розкладу — лісовий опад Нл або залишки трав'янистої рослинності (повстина) Нс);
• Нd — дернинний (складається більше ніж наполовину з живих і мертвих коренів трав'янистої рослинності);
• Н — гумусовоакумулятивний (горизонт акумуляції гумусу, який рівномірно забарвлює його у темносірий колір i тісно пов'язаний з мінеральною частиною ґрунту, має зернисту або грудкувату структуру);
• E — елювіальний (збіднений на органічні та мінеральні колоїди речовини внаслідок їх вимивання. Характеризується ясно-сірими й білястими кольорами, плитовидною структурою);
• I — ілювіальний (збагачений колоїдами і глинистими часточками, рухомими півтораоксидами й органічними речовинами. Йому властиві бурувато-червоний, м'ясо-червоний, бурувато-брунатний, темно-сірий колір, щільний, призматичної, горіхуватої структури);
• І (SL) — солонцевий (ґрунтова маса дуже сильно пептизована, збагачена на колоїди сірого або чорного кольору, стовбчастої, призматичної, горіхуватої структури);
• Gl — глейовий (мінеральний або органо-мінеральний горизонт оливкового, сталево-сірого, блакитного чи сизого кольору, безструктурний, що утворився внаслідок відновних процесів у гідроморфних умовах);
• М — мергелистий (горизонт акумуляції мергелю гідрогенним шляхом). Перехідні горизонти позначаються символами суміжних горизонтів:
• Рf — псевдофібровий горизонт;
• R — ортзандовий горизонт;
• Rt — ортштейновий горизонт;
• EI — елювiально-ілювiальний (перехідний горизонт, у якому проявляються ознаки двох суміжних горизонтів, у даному разі елювіального та ілювіального);
• Нр — верхня частина перехідного горизонту (має місце в ґрунтах з поступовим переходом ознак гумусового горизонту до материнської породи);
• Рh — нижня частина перехідного горизонту (шар, що межує з материнською породою);
• НЕ — гумусово-елювiальний горизонт (характеризується тим, що в ньому разом з накопиченням гумусу відбувається гідроліз мінералів і частковий винос продуктів руйнування);
• НІ — гумусово-iлювiальний (горизонт, у якому акумулюються органічні і мінеральні колоїди, солі, що вимиті з верхніх елювіальних горизонтів);
• Р — материнська порода (гірська порода, з якої утворився ґрунт);
• Д — пiдстилаюча порода (порода, що залягає нижче материнської).

Майже всі ознаки, що виділяються в основних горизонтах, можуть проявлятися по-різному:можуть бути основними ознаками, або допоміжними, де вони проявляються в меншій мірі. У такому випадку їх позначають такими ж самими, але маленькими літерами і пишуть праворуч від основного символу, наприклад: Не, Нрі, Ір, тощо. Особливі властивості позначаються окремими літерами:

• k — наявність карбонатів;
• s — наявність легкорозчинних солей (Cl-, SO42-);
• g — наявність гіпсу;
• с — наявність соди;
• r — м'які Fe-Mn-конкреції;
• rt (n) — тверді Fе-Mn-конкреції;
• rk (kn) — карбонатні конкреції;
• f — наявність вохристих плям;
• mf — метаморфізований горизонт;
• les — лесивований (оглинений) горизонт;
• q — уламки щільних безкарбонатних порід;
• qk — уламки щільних карбонатних порід;
• z — копроліти, червороїни, кротовини;
• n — орний горизонт;
• df — гумусовий еолово-відкладений;
• pl — плантажований;
• ag — насипні (рекультивовані) горизонти;
• m — ознаки пов'язані з осушенням;
• mo — ознаки пов'язані зі зрошенням;
• de(eol) — еолові наносні горизонти на поверхні ґрунту;
• dl — делювіальні наносні горизонти на поверхні ґрунту;
• al — алювіальні наносні горизонти на поверхні ґрунту;
• a(орн) — орні горизонти; (h), (s), (gl), …— слабкий прояв морфологічних ознак;
• /k, /s, /h, …— прояв морфологічних ознак у нижній частині профілю.

Джерела та література

1. Охорона ґрунтів і відтворення їх родючості: навч. посібник / [Забалуєв В. О., Балаєв А. Д., Тараріко О. Г., Тихоненко Д. Г., Дегтярьов В. В., Тонха О. Л., Піковська О. В., Гавва Д. В. Жернова О. С., Козлова О. І.]. — Вид. 2-гє (змін. і доповн.) / за ред.  д-рів с.-г. н, проф. В. О. Забалуєва та В. В. Дегтярьова. — Х.: Стильиздат, 2017—348 с.
2. Агроґрунтознавство: навч. посіб. / М. І. Лактіонов; Харків. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. — Харків: Видавець Шуст А. І., 2001. — 156 с.
3. Тихоненко, Д. Г.; Дегтярьов, В. В.; Крохін, С. В.; Величко, Л. Л.; Новосад, К.Б.; Балаєв, А.Д.; Кравченко, Ю.С.; Тонха, О.Л.; Веремеєнко, С.І. (2008). Практикум з ґрунтознавства: Навчальний посібник / За редакцією Д. Г. Тихоненка і В. В. Дегтярьова (укр.). Вінниця: Нова Книга. ISBN .

Див. також

• Ґрунт