Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґао Lib Ґао Сінцзянь高行健Ґао Сінцзянь 2008Народився4 січня 1940 1940 01

Ґао Сінцзянь

Ґао Сінцзянь
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґао.

Ґао Сінцзянь
高行健
image
Ґао Сінцзянь, 2008
Народився4 січня 1940(1940-01-04) (84 роки)
image Ґаньчжоу, Цзянсі, Республіка Китай
Громадянствоimage КНР → image Франція (з 1997)
Діяльністьписьменник, драматург, художник
Alma materd і d
Мова творівкитайська
Жанрпроза, драма
Magnum opus«Гора духів»
ПартіяКПК
Преміїimage Нобелівська премія з літератури (2000)
image Ґао Сінцзянь у Вікісховищі
image  Висловлювання у Вікіцитатах

Ґао Сінцзянь (кит. 高行健, піньїнь: Gāo Xíngjiàn) (нар. 4 січня 1940, Ґаньчжоу) — китайський і французький прозаїк, романіст, драматург та критик. Лауреат Нобелівської премії з літератури 2000 року за «Твори всесвітнього значення, відмічені гіркотою за стан людини в сучасному світі».

Біографія

Ґао Сінцзянь народився в Ґаньчжоу, Цзянсі, Китай. Ґао став громадянином Франції у 1997 року. Проживає в Парижі. У 1992 році він був нагороджений орденом мистецтв і літератури від французького уряду.

Ранні роки в провінціях Цзянсі і Цзянсу

Батько Ґао був клерком в банку «Bank of China», а його мати була членом YMCA. Його мати була актрисою у анти-японському театрі під час Другої японо-китайської війни. Під впливом своєї матері, Ґао полюбив малювання, писання та театр з малолітства. Під час навчання у середній школі Ґао читав багато західної літератури в перекладі, і вивчав малювання ескізів, малювання тушшю, живопис маслом та глиняну скульптуру під керівництвом художника Юня Цзунїна (кит. трад. 鄆宗嬴, спр. 郓宗嬴, піньїнь: Yun Zōngyíng).

У 1950 році його сім'я переїхала в Нанкін, столицю провінції Цзянсу. У 1952 році Ґао пішов до середньої школи № 10 у Нанкіні, яка була середньою школою при Нанкінському університеті.

Роки в Пекіні та провінції Аньхой

У 1957 році Ґао закінчив школу, і за порадою своєї матері, вибрав Пекінський університет іноземних мов (BFSU, 北京外国语大学) замість Центральної академії мистецтв (中央美术学院), хоча він вважався талановитим у мистецтві.

У 1962 році Ґао закінчив факультет французької мови, BFSU, та став працювати перекладачем у Китайському міжнародному книжковому магазині (中国国际书店). У 1970-х, через офіційну політику «вниз до села», він пішов і залишився в селі і працював на фермах у провінції Аньхой. Короткий час він працював вчителем китайської мови у середній школі у провінції Аньхой. У 1975 році йому було дозволено повернутися в Пекін і стати керівником групи французького перекладу для журналу «Будівництво в Китаї» ("中国建设").

У 1977 році Ґао працював у Комітеті зі зовнішніх відносин Китайської асоціації письменників (中国作家协会对外联络委员会). У травні 1979 року він відвідав Париж, разом з іншими китайськими письменниками, у тому числі з Ба Цзінь, і був франко-китайським перекладачем в групі. У 1980 році Ґао став сценаристом і драматургом Пекінського народного художнього театру (北京人民艺术剧院).

Ґао відомий як піонер абсурдистської драми в Китаї, де п'єси «Сигнал тривоги» ("绝对信号", 1982) та «Автобусна зупинка» ("车站", 1983) були поставлені в період його роботи драматургом в Пекінському народному художньому театру з 1981 по 1987. Бувши під впливом європейської театральної моделі, Ґао заробив репутацію авангардистського письменника. Інші його п'єси, «Дика людина» (1985) та «Протилежний беріг» ("彼岸", 1986), відкрито критикували державне правління.

У 1986 році Ґао було помилково діагностовано на рак легенів, і він почав 10-місячний похід уздовж Янцзи, результатом якого став роман «Гора духів» («灵山»). Цей твір — частково мемуари, частково роман — був вперше опублікований в Тайвані 1989 року, змішує жанри і розповіді від різних персонажів. Він був наведений шведським Нобелівським комітетом, як «один з цих сингулярних літературних творів, що, здається, неможливо порівняти ні з чим, окрім самих себе». Книга докладно викладає його подорож з провінції Сичуань до узбережжя, і життя серед китайських меншин, таких, як цян, мяо, і ї на околицях цивілізації хань.

Роки в Європі і в Парижі

У 1987 році Ґао переїхав у Баньоле під Парижем. Політичний твір «Втікачі» (1989), який посилається на протести на площі Тяньаньмень у 1989 році, привів до заборони всіх його творів у Китаї.

Бібліографія

  • 寒夜的星辰 («“Зимові зорі», 1979)
  • 现代小说技巧初探 («Перші розвідки в мистецтво сучасної художньої літератури», 1981)
  • 绝对信号 («Сигнал тривоги», 1982)
  • 车站 («Автобусна зупинка», 1983)
  • 野人 («Дика людина», 1985)
  • 有只鸽子叫红唇儿 («“Голуб, якого називають червоногубий», 1984) — збірка повістей
  • 彼岸 («Протилежний беріг», 1986)
  • 给我老爷买鱼竿 («Вудка для мого дідуся», 1986) — збірка розповідей
  • 灵山 («Гора духів», або Дивотворні гори, 1990)
  • 没有主义 (Without -isms, «No Ideology», 1995)
  • 一个人的圣经 (One Man’s Bible, 1998)

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Французький письменник не лише за місцем проживання, але й за мовою деяких драматичних творів
  3. Biographie de Gao Xingjian sur le site des prix Nobel.
  4. Biographie de Gao Xingjian sur le site des prix Nobel.
  5. Article Universalis sur Gao Xingjian.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ґао Сінцзянь
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ґао Сінцзянь
  • Нобелівська біографія [ 17 вересня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Ґао Сіндзянь. Право літератури на існування – Нобелівська лекція. Перекл. Василь Білоцерківський(укр.)
  • Ґао Сіндзянь. Осінні квіти [ 31 січня 2020 у Wayback Machine.](укр.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gao Lib Gao Sinczyan高行健Gao Sinczyan 2008Narodivsya4 sichnya 1940 1940 01 04 84 roki Ganchzhou Czyansi Respublika KitajGromadyanstvo KNR Franciya z 1997 Diyalnistpismennik dramaturg hudozhnikAlma materd i dMova tvorivkitajskaZhanrproza dramaMagnum opus Gora duhiv PartiyaKPKPremiyiNobelivska premiya z literaturi 2000 Gao Sinczyan u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Gao Sinczyan kit 高行健 pinyin Gao Xingjian nar 4 sichnya 1940 Ganchzhou kitajskij i francuzkij prozayik romanist dramaturg ta kritik Laureat Nobelivskoyi premiyi z literaturi 2000 roku za Tvori vsesvitnogo znachennya vidmicheni girkotoyu za stan lyudini v suchasnomu sviti BiografiyaGao Sinczyan narodivsya v Ganchzhou Czyansi Kitaj Gao stav gromadyaninom Franciyi u 1997 roku Prozhivaye v Parizhi U 1992 roci vin buv nagorodzhenij ordenom mistectv i literaturi vid francuzkogo uryadu Ranni roki v provinciyah Czyansi i Czyansu Batko Gao buv klerkom v banku Bank of China a jogo mati bula chlenom YMCA Jogo mati bula aktrisoyu u anti yaponskomu teatri pid chas Drugoyi yapono kitajskoyi vijni Pid vplivom svoyeyi materi Gao polyubiv malyuvannya pisannya ta teatr z malolitstva Pid chas navchannya u serednij shkoli Gao chitav bagato zahidnoyi literaturi v perekladi i vivchav malyuvannya eskiziv malyuvannya tushshyu zhivopis maslom ta glinyanu skulpturu pid kerivnictvom hudozhnika Yunya Czunyina kit trad 鄆宗嬴 spr 郓宗嬴 pinyin Yun Zōngying U 1950 roci jogo sim ya pereyihala v Nankin stolicyu provinciyi Czyansu U 1952 roci Gao pishov do serednoyi shkoli 10 u Nankini yaka bula serednoyu shkoloyu pri Nankinskomu universiteti Roki v Pekini ta provinciyi Anhoj U 1957 roci Gao zakinchiv shkolu i za poradoyu svoyeyi materi vibrav Pekinskij universitet inozemnih mov BFSU 北京外国语大学 zamist Centralnoyi akademiyi mistectv 中央美术学院 hocha vin vvazhavsya talanovitim u mistectvi U 1962 roci Gao zakinchiv fakultet francuzkoyi movi BFSU ta stav pracyuvati perekladachem u Kitajskomu mizhnarodnomu knizhkovomu magazini 中国国际书店 U 1970 h cherez oficijnu politiku vniz do sela vin pishov i zalishivsya v seli i pracyuvav na fermah u provinciyi Anhoj Korotkij chas vin pracyuvav vchitelem kitajskoyi movi u serednij shkoli u provinciyi Anhoj U 1975 roci jomu bulo dozvoleno povernutisya v Pekin i stati kerivnikom grupi francuzkogo perekladu dlya zhurnalu Budivnictvo v Kitayi 中国建设 U 1977 roci Gao pracyuvav u Komiteti zi zovnishnih vidnosin Kitajskoyi asociaciyi pismennikiv 中国作家协会对外联络委员会 U travni 1979 roku vin vidvidav Parizh razom z inshimi kitajskimi pismennikami u tomu chisli z Ba Czin i buv franko kitajskim perekladachem v grupi U 1980 roci Gao stav scenaristom i dramaturgom Pekinskogo narodnogo hudozhnogo teatru 北京人民艺术剧院 Gao vidomij yak pioner absurdistskoyi drami v Kitayi de p yesi Signal trivogi 绝对信号 1982 ta Avtobusna zupinka 车站 1983 buli postavleni v period jogo roboti dramaturgom v Pekinskomu narodnomu hudozhnomu teatru z 1981 po 1987 Buvshi pid vplivom yevropejskoyi teatralnoyi modeli Gao zarobiv reputaciyu avangardistskogo pismennika Inshi jogo p yesi Dika lyudina 1985 ta Protilezhnij berig 彼岸 1986 vidkrito kritikuvali derzhavne pravlinnya U 1986 roci Gao bulo pomilkovo diagnostovano na rak legeniv i vin pochav 10 misyachnij pohid uzdovzh Yanczi rezultatom yakogo stav roman Gora duhiv 灵山 Cej tvir chastkovo memuari chastkovo roman buv vpershe opublikovanij v Tajvani 1989 roku zmishuye zhanri i rozpovidi vid riznih personazhiv Vin buv navedenij shvedskim Nobelivskim komitetom yak odin z cih singulyarnih literaturnih tvoriv sho zdayetsya nemozhlivo porivnyati ni z chim okrim samih sebe Kniga dokladno vikladaye jogo podorozh z provinciyi Sichuan do uzberezhzhya i zhittya sered kitajskih menshin takih yak cyan myao i yi na okolicyah civilizaciyi han Roki v Yevropi i v Parizhi U 1987 roci Gao pereyihav u Banole pid Parizhem Politichnij tvir Vtikachi 1989 yakij posilayetsya na protesti na ploshi Tyananmen u 1989 roci priviv do zaboroni vsih jogo tvoriv u Kitayi Bibliografiya寒夜的星辰 Zimovi zori 1979 现代小说技巧初探 Pershi rozvidki v mistectvo suchasnoyi hudozhnoyi literaturi 1981 绝对信号 Signal trivogi 1982 车站 Avtobusna zupinka 1983 野人 Dika lyudina 1985 有只鸽子叫红唇儿 Golub yakogo nazivayut chervonogubij 1984 zbirka povistej 彼岸 Protilezhnij berig 1986 给我老爷买鱼竿 Vudka dlya mogo didusya 1986 zbirka rozpovidej 灵山 Gora duhiv abo Divotvorni gori 1990 没有主义 Without isms No Ideology 1995 一个人的圣经 One Man s Bible 1998 PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Francuzkij pismennik ne lishe za miscem prozhivannya ale j za movoyu deyakih dramatichnih tvoriv Biographie de Gao Xingjian sur le site des prix Nobel Biographie de Gao Xingjian sur le site des prix Nobel Article Universalis sur Gao Xingjian PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Gao Sinczyan Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gao Sinczyan Nobelivska biografiya 17 veresnya 2010 u Wayback Machine angl Gao Sindzyan Pravo literaturi na isnuvannya Nobelivska lekciya Perekl Vasil Bilocerkivskij ukr Gao Sindzyan Osinni kviti 31 sichnya 2020 u Wayback Machine ukr

Дата публікації:
Топ