Лариса Іванівна Яшина 28 лютого 1941 Пенза 7 листопада 2020 радянський і російський поет член Спілки письменників Росії

Лариса Іванівна Яшина (28 лютого 1941, Пенза — 7 листопада 2020) — радянський і російський поет, член Спілки письменників Росії (1992) та Спілки журналістів СРСР — Росії (1980), лауреат літературних премій.

Яшина Лариса Іванівна
Народилася	28 лютого 1941(1941-02-28) Пенза, РРФСР, СРСР
Померла	7 листопада 2020(2020-11-07) (79 років) Пенза, Росія
Країна	СРСР Росія
Діяльність	письменниця, поетеса
Alma mater	^d
Мова творів	російська
Роки активності	з 1951
Жанр	лірика

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яшина.

Життєпис

Лариса Яшина народилася 28 лютого 1941 року в Пензі в сім'ї службовців. Рано втратила батька. Їй було 2 роки, коли він загинув на фронті в 1943 році. Ця подія справила серйозний вплив на її творчість: тематика німецько-радянської війни займає значне місце в її творчості.

Вірші почала писати в шкільні роки, навчаючись у третьому класі. Перші вірші були на найрізноманітніші теми, в тому числі політичні (боротьба за мир тощо). У березні 1953 року в районній газеті «За високий урожай!» Путятинського району Рязанської області було опубліковано її перший вірш (12-річна Лариса Яшина в цей час навчалася в п'ятому класі).

Навчаючись у старших класах середньої школи, Лариса Яшина з 1956 року стає позаштатним кореспондентом газети «Молодий ленінець» (м. Пенза) і бере участь у діяльності одного з молодіжних літературних об'єднань при Пензенській обласній організації Спілки письменників СРСР. Друкувалася в пензенських обласних газетах, альманасі «рідна Земля», брала участь у Пензенському обласному поетичному семінарі.

У 1958 році Лариса Яшина закінчила із золотою медаллю середню школу № 1 імені В. Г. Бєлінського (м. Пенза), в 1963 році — Пензенський політехнічний інститут, потім аспірантуру при кафедрі «Матеріалознавство» цього ж інституту. Близько 20 років (до вересня 1984 року) вона викладала матеріалознавство в Пензенському політехнічному інституті.

Працюючи в політехнічному інституті, Лариса Яшина керувала студентською літературною групою «Варяги», була редактором університетської газети «За інженерні кадри». Її діяльність була відзначена низкою нагород по лінії комсомолу, в тому числі Почесною грамотою ЦК ВЛКСМ.

З 1986 по 1999 роки. Лариса Іванівна працювала в Пензенській обласній філармонії як майстер художнього слова. Вона брала участь у створенні цілого ряду концертних програм в Пензі та районах Пензенської області, продовжувала писати вірші, працювала з поетами-початківцями, співпрацювала з ветеранськими організаціями, вела різні конкурси (частівок, народної пісні тощо). У цей же період часу вона написала ряд пісень для вистав Пензенського обласного драматичного театру і Пензенського лялькового театру «Орлятко». Друкувалася в центральних і пензенських газетах, журналах, альманахах, колективних поетичних збірках.

Після виходу на пенсію працювала в Об'єднанні літературних музеїв Пензенської області та Пензенської обласної бібліотеки імені М. Ю. Лермонтова.

Вірші Лариси Яшиної опубліковані в цілому ряді колективних поетичних збірок, випущених в Москві, Саратові і Пензі. У Пензі також видано понад 10 авторських збірок поетеси.

Жанр більшості творів Лариси Яшиної — лірика. Помітне місце в її творчості посідають любовні мотиви, проблеми людських відносин, військова тематика. У віршованих прийомах нерідко зустрічаються народно-пісенні мотиви.

Оцінки творчості

В рецензії на збірку «Початок», опублікованій у газеті «Літературна Росія» (№ 37, 1974 р.), зазначалося:

«Вірші Л. Яшиної… завидно відрізняються від більшості добірок … і майстерністю, і високим емоційним настроєм. Властиве талантові Яшиної сильне художнє уявлення дозволило їй до антології творів про Зою Космодем'янську вписати свою сторінку: її „Зоя“ — це вірш, у якому життєвий факт і поетичний вимисел дали сплав для глибокого філософського узагальнення.»

У сучасній «Літературній газеті», в рубриках «Губернські сторінки» та «Літературний кур'єр» також згадєються творчість Лариси Яшиної та її нові твори. Сама поетеса оцінюється газетою як «відомий літератор». Негативно оцінює творчість Лариси Яшиної в журналі «Новый мир» поет Дмитро Кузьмін:

Літературних премій в Росії досить багато, але про більшість з них ми, на щастя, ніколи не чули. Однак «Літературній газеті», наприклад, не соромно повідомляти про те, що якась поетеса Яшина удостоєна Лермонтовської премії за вірші, наприклад, такі: «Як же всеядно зло, / Але твердо засвоїла я: / Перехрещу чоло — / Кривдникам Бог суддя».

Високі оцінки творчості Лариси Яшиної багаторазово зустрічаються в пензенському

літературному журналі «Сура», у відгуках пензенських письменників і поетів, а також у регіональних засобах масової інформації.

Творчість Лариси Яшиної досить високо оцінюється і владою Пензенської області. У 2011 році поетеса першою з пензенських літераторів була удостоєна вищої регіональної нагороди — почесного знака губернатора «Во славу землі Пензенської».

27 лютого 2013 року після довгої перерви Л. І. Яшина з'явилася на публіці і виступила на презентації журналу «Сура» (№ 1, 2013), в якому представлені нові творчі плани.

Цікаві факти

Фрагмент вірша Лариси Яшиної, присвячений пензенцям — учасникам німецько-радянської війни увічнили на двох військових меморіалах в Росії — в Пензі та Москві (Зеленограді)

Камінь з віршами Лариси Яшинїй біля пам'ятника «Проводи» в Пензі

Колонны шли за горизонт,

Где ты, земляк наш, только не был…

Отсюда начинался фронт,

Отсюда виделась Победа.

Пенза

У Пензі зазначений фрагмент вірша Лариси Яшиної вибитий на пам'ятному знаку, встановленому поруч з пам'ятником «Проводи» роботи скульптора Володимира Курдова. Цей пам'ятник розташований на місці, де в роки Другої світової війни перебував призовний пункт. З цього призовного пункту пішли на фронт більше шести тисяч пензенців.

Пам'ятний знак з віршами Яшиної являє собою великий природний камінь, в який вмонтована розкрита книга, виконана з чорного мармуру. На сторінках мармурової книги вибитий наведений текст строфи. Вірші Лариси Яшиної і форма їх увічнення отримали високу оцінку з боку пензенців — учасників німецько-радянської війни.

Москва (Зеленоград)

У Зеленограді, аналогічний фрагмент вірша Лариси Яшиної вибитий на гранітній стелі, яка привезена з Пензи і встановлена біля пам'ятного знаку «Рубіж-41» — поруч з Ленінградським шосе, на початку Панфиловського проспекту на місці запеклих боїв Московської битви.

Ініціатива встановлення в Зеленограді стели з віршами Яшиної була висунута пензенськими учасниками німецько-радянської війни. Головним чином — ветеранами 354-ї стрілецької дивізії, що формувалася в Пензі і героїчно билася з ворогом в боях за село Матушкіно в 1941 році на території сучасного Зеленограда). Ця ідея була підтримана пензенською та зеленоградською владою. Сама стела з віршами була встановлена в 1991 році в дні святкування 50-річчя перемоги в Московській битві.

Звання та нагороди

Член Спілки журналістів СРСР — Росії (1980).
Член Союзу письменників Росії (1992).
Двічі Лауреат Всеросійської літературної премії імені М. Ю. Лермонтова (2005, 2007).
Лауреат Міжнародної літературної премії імені К. М. Симонова з врученням Золотої медалі (за цикл віршів Антології сучасної поезії «Созвучьє слів живих» т. 5, М, 2010 р.) (2011).
Лауреат премії «Майстер» літературного конкурсу «Гранатовий браслет» (2009).
Лауреат премії Пензенського комсомолу (1981).
Лауреат премії Міністерства культури Пензенської області
Нагороджена вищою регіональною державною нагородою Пензенської області — Почесним знаком Губернатора Пензенської області «Во славу пензенської Землі» (2011).
Нагороджена вищою муніципальної нагородою м. Пензи — Пам'ятним знаком «За заслуги у розвитку міста Пензи» (2016).
Нагороджена громадською нагородою — орденом «В ім'я життя на Землі» (2009).

Бібліографія

Публікації у періодичних виданнях:

Альманах «Поэзия». № 46. М.: «Молодая Гвардия». 1986. 70 000 экз.
Газета «Литературная Россия». № 37. 1974.
Газета «Советская Россия». 23.02.1979.
Газета «Комсомольская правда». 1.03.1980, 17.08.1980.
Журнал «Крестьянка». № 3. 1974, № 5. 1982. 6 700 000 экз.
Альманах «Земля родная». № 4. — Пенза, 1963. 3000 экз.
10 лет нашей дружбы. — Бекешчаба — Пенза, 1980.
Журнал «Сура». № 3. 1994, № 3, 1996, № 2, 3. 1999, № 4. 2008, № 1, № 4, 2009, № 1. 2011.
Газета «За высокий урожай!». № 22 (1713). 11.03.1953. — Рязанская область, Путятинский район.

Публікації в колективних поетичних збірниках:

Начало [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Сборник. Стихи. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1974. 10 000 экз.
Голос поля [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Сборник. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1985. 15 000 экз.
Край мой, единственный в мире [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Стихотворения. / Сост. и авт. предисл. О. М. Савин. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1986. — 10 000 экз.
День волжской поэзии, 1983: Ульяновск, Пенза, Саратов [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Сборник. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1983. — 10 000 экз.
Защити все живое [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Литературно-художественный сборник. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1991. — 5000 экз.
Красота спасет мир. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1992.
Милая роща. Саратов: Приволжское книжное издательство, 1993.
Венок Лермонтову [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Стихи. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1984. — 10 000 экз.
И остаётся жить строка… Сборник произведений пензенских писателей, посвящённый 50-летию областной организации Союза писателей (1958—2008 годы). — Пенза, 2008. 552 с. 1000 экз. ISBN 978-5-94321-135-5
Созвучие слов живых. Антология современной поэзии. — М.: «Московский Парнас», 2010. Том 5. Стр. 229—270. Лариса Яшина. «Я к судьбе относилась доверчиво…». ISBN 978-5-7330-0662-1

Авторські збірки віршів:

Свет от света: Поэма / Лариса Яшина; [Худож. Мария Королькова]. — Пенза: М-во культуры Пенз. обл., 1999. 58 с.: На тит. л.: К 250-летию со дня рождения А. Н. Радищева. — 2000 экз.; 2-е изд. — Пенза: РИО ПГПУ, 2001. — 62 с. — 1000 экз.
Перед простором чистого листа / Лариса Яшина. — М.: РБП, 1995. — 8 с. — (Рекламная библиотечка поэзии) (50 лет Великой Победы). 1000 экз. — ISBN 5-7612-0065-1.
Пока не занавесят зеркала: [Стихотворения] / Лариса Яшина. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1992. 72 с. — 1000 экз. — ISBN 5-7633-0549-3.
Время любви: Стихи / Лариса Яшина; [Худож. В. Ф. Найденко]. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1987. 62 с. 6000 экз.
Откровение: Стихи / Лариса Яшина; [Худож. П. А. Маскаев]. — Саратов: Приволжское книжное издательство, 1983. 55 с. 10 000 экз.
Напоминает осени пора…: [Стихи и песни] / Л. И. Яшина, 1998. 425 с.; 2-е изд. — Пенза: 2006. 421 с. 1500 экз.
Равновесие: Избранное: [Стихотворения, поэма] / Л. И. Яшина. — Пенза, 2004. 328 с. — 1000 экз.
Посвящения и живущим, и ушедшим: [стихи-штрихи] / Л. И. Яшина. — Пенза, 2005. 343 с. 500 экз.
Разноцветье / Л. И. Яшина. — Пенза, 2007. 500 экз.
Муррси / Л. И. Яшина. — Пенза, 2007. — 1000 экз. ISBN 5-90-365301-4
Молю прощенья у любви. Л. И. Яшина. Пенза: «Областной издательский центр», 2008. 1000 экз. ISBN 978-5-903653 — 01-1
«Зверские» рассказы / Лариса Яшина. Рассказы о тех, кто всегда рядом с нами, наших домашних любимцах и тех, кто доверяет нам. — Пенза: 2008. 76 c. ISBN 978-5-903653-01-1
Если б знал Куприн…: поэтические этюды / Л. Яшина. — Пенза, 2010. 48 с. ISBN 978-5-93966-046-4

Примітки

Пензенська енциклопедія. М.: Наукове видавництво «Велика Російська енциклопедія», 2001(рос.)
Пензенська поетеса Лариса Яшина відсвяткувала 70-річний ювілей^{[недоступне посилання з серпня 2019]}(рос.)
Газета «За високий урожай!», № 22 (1713), 11 березня 1953 р., Рязанська область, Путятинський район
Пенза літературна. Яшина Лариса Іванівна [ 13 вересня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
Дорошина Ст. Благаю прощення у любові. Рецензія на однойменну книгу Л. В. Яшиной^{[недоступне посилання з травня 2019]}. Журнал «Сура». 2009. № 4.(рос.)
Яковлєв А. Губернські сторінки. Літературна газета [ 8 квітня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
ЛІТЕРАТУРНИЙ КУР'ЄР. Літературна газета^{[недоступне посилання з травня 2019]}(рос.)
Литературный журнал «Сура» [ 2010-11-10 у Wayback Machine.](рос.)
Поетеса Лариса Яшина удостоєна почесного знака «Во славу землі Пензенської» [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Пам'ятник «Проводи» і про місці його встановлення [ 2 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Пам'ятник воїнам 354-ї стрілецької дивізії [ 11 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
Літературна газета про нагородження Лариси Яшиной
. Архів оригіналу за 30 березня 2010. Процитовано 6 квітня 2019.
. Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 6 квітня 2019.
Пам'ятний знак «За заслуги у розвитку міста Пензи» [ 2 листопада 2016 у Wayback Machine.], офіційний сайт Пензенської міської Думи
У Пензі відбувся творчий вечір поетеси Лариси Яшиной [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.], інформаційне агентство «PenzaNews», 28.02.2016
. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
Источник информации — электронные каталоги РНБ и пензенских библиотек

Посилання

На сайті інформаційного агентства «Penza News»^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Лірика Лариси Яшиної^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[1] Пензенська енциклопедія. М.: Наукове видавництво «Велика Російська енциклопедія», 2001(рос.)

[seventy-2] Пензенська поетеса Лариса Яшина відсвяткувала 70-річний ювілей^{[недоступне посилання з серпня 2019]}(рос.)

[3] Газета «За високий урожай!», № 22 (1713), 11 березня 1953 р., Рязанська область, Путятинський район

[penzalit-4] Пенза літературна. Яшина Лариса Іванівна [ 13 вересня 2011 у Wayback Machine.](рос.)

[5] Дорошина Ст. Благаю прощення у любові. Рецензія на однойменну книгу Л. В. Яшиной^{[недоступне посилання з травня 2019]}. Журнал «Сура». 2009. № 4.(рос.)

[6] Яковлєв А. Губернські сторінки. Літературна газета [ 8 квітня 2013 у Wayback Machine.](рос.)

[kurier-7] ЛІТЕРАТУРНИЙ КУР'ЄР. Літературна газета^{[недоступне посилання з травня 2019]}(рос.)

[8] Литературный журнал «Сура» [ 2010-11-10 у Wayback Machine.](рос.)

[voslavu-9] Поетеса Лариса Яшина удостоєна почесного знака «Во славу землі Пензенської» [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

[Provody-10] Пам'ятник «Проводи» і про місці його встановлення [ 2 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)

[11] Пам'ятник воїнам 354-ї стрілецької дивізії [ 11 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)

[12] . Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.

[13] Літературна газета про нагородження Лариси Яшиной

[14] . Архів оригіналу за 30 березня 2010. Процитовано 6 квітня 2019.

[15] . Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 6 квітня 2019.

[16] Пам'ятний знак «За заслуги у розвитку міста Пензи» [ 2 листопада 2016 у Wayback Machine.], офіційний сайт Пензенської міської Думи

[17] У Пензі відбувся творчий вечір поетеси Лариси Яшиной [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.], інформаційне агентство «PenzaNews», 28.02.2016

[18] . Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.

[19] . Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.

[20] . Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.

[21] . Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.

[22] . Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.

[23] Источник информации — электронные каталоги РНБ и пензенских библиотек