Яхневич Орися Михайлівна

|Ukrcenter= |Примітки=

Яхмевич Орися Михайлівна
Народилася	17 жовтня 1947(1947-10-17) (76 років) Семенівка
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	поетеса, прозаїк
Сфера роботи	література^[1], поезія^[1] і проза^[1]
Мова творів	українська
Роки активності	1962 — донині

Яхневич Орися Михайлівна (17 жовтня 1947, Семенівка) — українська письменниця, поетеса, авторка пісень. Лауреат премії імені Тараса Мельничука, лауреат премії імені Леся Мартовича, лауреат премій імені Григорія Никифорука. Друкується в газетах, журналах, альманахах, збірниках.

Біографічні відомості

Орися народилась в невеличкому покутському селі Семенівка на Городенківщині в селянській родині. В п'ятирічному віці захворіла на незначну хворобу, побічні прояви якої призвели до ускладнень, з того часу вона прикута до ліжка. Орися екстерном закінчує школу.

1962 року вперше надрукувала добірку своїх віршів під назвою «Життя всміхається через вікно». 

Діти бігають, граються, вчаться, — розповідає Орися Яхневич, — ось і сестричка. Завжди їй ніколи: уроки, уроки. А я? Добре, що мама поруч: то грілку до ніг прикладе, то постіль поправить. Я ж лежала, щільно замотана від ніг до голови. Чекала з нетерпінням тата з кузні, який неодмінно знаходив для мене лагідні слова. і мріяла. Згадувала першу вчительку, світ навколо, і по-дитячому щиро вірила, що скоро все погане минеться і я буду така, як усі. .

В 1977 році побачила світ перша книжка поетеси «Я іду» з передмовою Дмитра Павличка.

В 1984 році вийшла друком друга поетична книга — «Путь». В 1985 році її прийняли до Спілки письменників України. Тоді ж вона вступила до всесоюзного літературного інституту імені Горького. Їй не вдалося його закінчити — через хворобу та розпад союзу.

Мати до своєї смерті у 2007 році доглядала за Орисею, згодом цим став займатись племінник Іван Андрухович, який працює в районному відділі освіти.

Нагороди

• 2007 — почесна відзнака «За подвижництво в культурі Прикарпаття».

Творчий доробок

Є автором збірок:

• Життя всміхається через вікно (1962)
• Я іду (1977)
• Путь (1984)
• Сонце і гроза (1993)
• Нескорена (1994)
• Чари любові (1996)
• Ещё не вечер (1997)
• Молімось (2003)
• Крізь час і простір (2005)
• Тепло любистку (2006)
• Горіння (2008).

 
Мені б хоч краплинку натхнення
В цю ніч, що моєю не є.
А мама відкрила варення
І в ліжко мені подає...

Не спиться. Ікони. Портрети.
Зірки на віконних шибках...
Мене б хоч згадали поети
В цей час, коли тлумиться птах...

Стають білобучими ранки.
Ангелами зорі стають.
Я долі недоброї бранка,
Та в болю - поезії суть.

І падаю знов на коліна -
Молюся, тихіша трави.
За мною стоїть Україна
Й півсвіту, як півголови...

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. ТРК РАІ (6 січня 2014), Нескорена покутянка, процитовано 11 серпня 2016
3. ira. . kolomyya.org. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2016. {{}}: Текст «Володар поетичного слова» проігноровано ()
4. . www.history.iv-fr.net. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
5. . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 жовтня 2012.
6. . www.if.gov.ua. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
7. Фонд Президентів України. www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 11 серпня 2016.
8. . writer.if.ua. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
9. . Архів оригіналу за 15 листопада 2013. Процитовано 24 жовтня 2012.

Посилання

• Яхневич Орися Михайлівна у соціальній мережі «ВКонтакті»
• Інформація про Орисю Яхневич та добірка її творів [ 15 листопада 2013 у Wayback Machine.]