Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Янаґі та Куніо яп 柳田國男 やなぎたくにお 31 липня 1875 8 серпня 1962 японський науковий і освітній діяч філософ краєзнавець фолькл

Янаґіта Куніо

Янаґіта Куніо

Янаґі́та Куніо́ (яп. 柳田國男, やなぎたくにお; 31 липня 1875 — 8 серпня 1962） — японський науковий і освітній діяч, філософ, краєзнавець, фольклорист. Випускник Токійського університету. Працював в , Палаті перів японського Парламенту, газеті «Асахі сімбун». Займався збором і вивченням японського фольклору. За заслуги в розвитку японської науки прозваний «батьком японської фольклористики». Нагороджений . Автор піонерських праць в галузі японської етнографії та краєзнавства: «Тоноські оповідання», «Діалоги про кам'яні божества», «Теорія фольклору», «Морський шлях».

Янаґіта Куніо
яп. 柳田國男
яп. 柳田国男
image
Ім'я при народженніяп. 松岡國男
ПсевдоМацуока Куніо
Народився31 липня 1875(1875-07-31)
Помер8 серпня 1962(1962-08-08) (87 років)
Кавасакі, Канаґава
Громадянствоimage Японія
Місце проживанняd
Діяльністьфольклорист
ГалузьЯпонський фольклор
Alma materТокійський університет
Знання мовесперанто і японська[1]
Закладd, d, d, d, Університет Кейо і Таємна рада (Японія)
ЧленствоАкадемія наук Японії, Японський інститут есперанто, d і Академія мистецтв Японії
Magnum opusd, d і d
Посадаd
Батькоd
РодичіАндо Садайоші і Андо Садайоші
Брати, сестриd, d, d і d
Нагороди
IMDbID 1382104

Біографія

Молоді роки

Янаґіта Куніо народився 31 липня 1875 року в селі Хара повіту Канто префектури Хьоґо, в самурайській родині Мацуока. Його батько був лікарем і вченим-конфуціанецем місцевого уділу .

1887 року Куніо вирушив на навчання до Токіо, де познайомився із Морі Оґаєм. Під впливом останнього він розпочав літературну діяльність, друкуючи свої вірші в часописі «Світ літератури».

В липні 1900 року Куніо закінчив юридичну кафедру Токійського імперського університету й поступив на службу до відділу управління сільським господарством . Він цікавився аграрним адмініструванням, плануючи здійснити кар'єру на цій ниві. Куніо особисто подорожував японськими селами для вивчення методів адміністрування, а також читав лекції в Університеті Васеда на тему «Аграрна політика».

В травні 1901 року Куніо став названим сином , судді Верховного суду Японії. В лютому 1902 року, завдяки допомозі названого батька, він був призначений радником Законодавчого відділу Парламенту. В січні 1908 року, після чотирирічної роботи, Куніо отримав призначення на посаду секретаря , а в червні 1910 року — посаду голови архівів канцелярії Кабінету міністрів.

Паралельно зі службою Куніо продовжував займатися літературою. Він був членом клубів письменників: Суботнього Товариства та Товариства Рюдо. 1907 року Куніо заснував Ібсенівське товариство разом із поетом , драматургом та письменником Сімадзакі Тосоном.

Краєзнавчі студії

image
Музей Тоноських казок, присвячений «Тоноським оповіданням» Янаґіти Куніо (Тоно, Івате).

1908 року Куніо подорожував по острову Кюсю і відвідав гірське село Сіїба в префектурі Міядзакі. Під враженням почутих від селян переказів він склав «Записи мисливської лексики пізніших часів». 1910 року Куніо видав　збірник　північнояпонських легенд　— «Тоноські оповідання», та дослідження, присвячене місцевим віруванням, — «Діалоги про кам'яні божества». Ці три праці заклали основи японської фольклористики нового часу. Після 1910 року Куніо створив разом із однодумцями Нітобе Інадзо, та Краєзнавче товариство, яке з 1913 року почало видавати часопис «Краєзнавчі дослідження».

З 1914 по 1919 роки Куніо працював головою Секретаріату Палати перів японського Парламенту. Звільнившись з посади, він влаштувався позаштатним кореспондентом газети «Асахі сімбун». В серпні 1919 року Куніо вирушив у подорож Японією збирати фольклорний матеріал. Під час поїздки він вперше відвідав Окінаву.

1921 року Куніо був делегований японським урядом до Мандатної комісії Ліги Націй. Під час роботи в Женеві він розпочав вивчення європейського фольклору. В Лізі, де основними мовами були лише англійська і французька, Куніо відчув потребу в новій нейтральній міжнародній мові, якою би могли спілкуватися представники усіх держав. У зв'язку з цим він підтримував ініціативу Нітобе Інадзо запровадити есперанто офіційною мовою Ліги.

1923 року Куніо повернувся на батьківщину й увійшов до редакційної колегії «Асахі сімбун». З 1924 року він читав лекції з фольклору в Університеті Кей'о, а 1926 року став директором Японського інституту есперанто, де познайомився із . Паралельно з роботою, Куніо видав ряд наукових праць: «Записки з морського півдня» (1925), «Місто й село» (1929), «Історія періодів Мейдзі й Тайсьо: Суспільство» (1930—1931) та інші. Він виклав власну теорію фольклористики у монографіях «Теорія фольклору» (1934), «Методи дослідження крайового життя» (1935) й «Історія Японії та фольклористика» (1935). Куніо зібрав великий фольклорний матеріал і визначив критерії його класифікації, але особливу увагу приділяв вивченню народної творчості як основи фольклористики. У вересні 1933 року він заснував Четверговий гурток, який став центром японських фольклористичних досліджень.

Розвиток фольклористики

image
Янаґіта Куніо в похилому віці.

1935 року, під приводом святкування 60-річчя Куніо, було проведено конференцію з японської фольклористики. Організатори, в числі яких був сам іменинник, утворили Товариство фольклору, почали видавати часопис «Фольклор» та розпочали формування фольклористичних наукових відділень в регіонах. Куніо особисто популяризував нову науку під час подорожей по країні. Члени його Четвергового гуртка виїздили на практику до віддалених сіл та островів, де збирали етнографічний матеріал. 1940 року за розвиток фольклористики Куніо отримав .

У ході Другої світової війни акцент досліджень Куніо змістився у релігієзнавчому напрямку. Його цікавила проблема первісних вірувань японців, так званого регіонального недержавного синтоїзму. В липні 1945 року Куніо завершив працю «Розповідь про пращурів» та зайнявся написанням трилогії «Бесіди про нове країнознавство». У цих роботах вчений систематизував японські свята та регіональні божества удзіґамі, дослідив історію японського культу вшанування пращурів, а також проаналізував основні типи локальних вірувань в Японії.

Після Другої світової війни Куніо активно намагався запровадити вивчення фольклористики в японських школах. 1947 року він перетворив свій кабінет на Інститут фольклористики, став членом Імперської академії мистецтв, а в березні 1949 року — членом Японської академії наук. В квітні того ж року Куніо реорганізував Товариство фольклору в Товариство фольклористики Японії й був обраний його першим головою. 1951 року, за заслуги в розвитку науки, японський уряд нагородив його .

Наприкінці життя Куніо займався питаннями етногенезу японців, походженням рисівництва та японської культури. Свої дослідження з цієї теми він опублікував у фундаментальній праці «Морський шлях», яка вийшла за рік до його смерті.

Янаґіта Куніо помер 8 серпня 1962 року, у віці 87-років. Його поховали в місті Кавасакі префектури Канаґава. Наукова спадщина вченого, який намагався пізнати світогляд японців через фольклористику, складає основу японознавства новітньої доби. Пам'яті Куніо присвячені два музеї в та , споруджені в будинках, де він мешкав. Бібліотека науковця зберігається в токійському .

Праці

  • 農政学 [Аграрна політика]. — 東京: 早稲田大學, 1906.
  • 農業政策學 [Аграрна політика]. — 東京: 中央大學, 1908.
  • 後狩詞記 [Записи мисливської лексики пізніших часів]. — 東京: 柳田國男, 1909.
  • 石神問答 [Діалоги про кам'яні божества]. — 東京: 聚精堂, 1910.
  • 遠野物語 [Тоноські оповідання]. — 東京: 聚精堂, 1910.
  • 時代ト農政 [Час і аграрна політика]. — 東京: 聚精堂, 1910.
  • 山島民譚集 [Перекази горян і остров'ян]. — 東京: 甲寅叢書, 1914.
  • 赤子塚の話 [Розповіді про насип Акаґо]. — 東京: 玄文社, 1920.
  • 郷土誌論 [Теорія краєзнавства]. — 東京: 郷土研究社, 1922.
  • 祭禮と世間 [Святкові церемонії та громадскість]. — 東京: 郷土研究社, 1922.
  • 海南小記 [Записки з морського півдня]. — 東京: 大岡山書店, 1925.
  • 山の人生 [Життя в горах]. — 東京: 郷土研究社, 1926.
  • 雪国の春 [Весна в країні снігу]. — 東京: 岡書院, 1928.
  • 青年と学問 [Юнацтво і наука]. — 東京: 日本青年館, 1928.
  • 都市と農村 [Місто і село]. — 東京: 朝日新聞社, 1929.
  • 日本傳説集 [Японські легенди]. — 東京: アルス, 1929.
  • 民謡の今と昔 [Сьогодення і минувшина народної пісні]. — 東京: 地平社書房, 1929.
  • 日本昔話集 [Японські казки]. — 東京: アルス, 1929—1930.
  • 日本農民史 [Історія японського селянства]. — 東京: 刀江書院, 1931.
  • 蝸牛考 [Дослідження равлика]. — 東京: 刀江書院, 1930.
  • 明治大正史: 世相篇 [Історія періодів Мейдзі та Тайсьо: Суспільство]. — 東京: 朝日新聞社, 1930—1931.
  • 秋風帖 [Зошит осіннього вітру]. — 東京: 梓書房, 1932.
  • 女性と民間傳承 [Жінка і фольклор]. — 東京: 岡書院, 1932.
  • 桃太郎の誕生 [Народження Момотаро]. — 東京: 三省堂, 1933.
  • 地名の話その他 [Розповіді про топоніми та інше]. — 東京: 岡書院, 1933.
  • 小さき者の聲 [Голос маленьких]. — 町田町: 玉川學園, 1933.
  • 退讀書歴 [Досвід покинутих книжок]. — 東京: 書物展望社, 1933.
  • 一目小僧その他 [Одноокий хлопець та інші]. — 東京: 小山書店, 1934.
  • 民間伝承論 [Теорія фольклору]. — 東京: 共立社, 1934.
  • 郷土生活の研究法 [Методи дослідження крайового життя]. — 東京: 刀江書院, 1935.
  • 國史と民俗學 [Історія Японії і фольклористика]. — 東京: 岩波書店, 1935.
  • 地名の研究 [Дослідження топонімів]. — 東京: 古今書院, 1936.
  • 山の神とヲコゼ [Гірські божества і бородавчатка]. — 東京: 寧楽書院, 1936.
  • 信州随筆 [Записки з провінції Сінано]. — 飯田町: 山村書院, 1936.
  • 國語史: 新語篇 [Історія японської мови: Нова мова]. — 東京: 刀江書院, 1936.
  • 昔話と文學 [Казки і література]. — 東京: 創元社, 1938.
  • 木綿以前の事 [Про те, що було до бавовни]. — 東京: 創元社, 1939.
  • 稗の未来 [Майбутнє проса]. — 東京: 農村更生協会, 1939.
  • 國語の將來 [Майбутнє японської мови]. — 東京: 創元社, 1939.
  • 孤猿隨筆 [Записки мавпи-одинака]. — 東京: 創元社, 1939.
  • 食物と心臓 [Їжа і серце]. — 東京: 創元社, 1940.
  • 民謠覺書 [Пам'ятна записка про народні пісні]. — 東京: 創元社, 1940.
  • 妹の力 [Сила молодшої сестри]. — 東京: 創元社, 1940.
  • 伝説 [Легенди]. — 東京: 岩波書店, 1940.
  • 野草雜記 [Записки польових трав]. — 東京: 甲鳥書林, 1940.
  • 野鳥雜記 [Записки польових птахів]. — 東京: 甲鳥書林, 1940
  • 豆の葉と太陽 [Листя бобів і сонце]. — 東京: 創元社, 1941.
  • こども風土記 [Записи дитячих крайових звичаїв]. — 大阪: 朝日新聞社, 1942.
  • 菅江眞澄 [Суґае Масумі]. — 東京: 創元社, 1942.
  • 方言覺書 [Пам'ятна записка про діалекти]. — 東京: 創元社, 1942.
  • 木思石語 [Дерев'яні думки, кам'яні слова]. — 東京: 三元社, 1942.
  • 日本の祭 [Японські свята]. — 東京: 弘文堂書房, 1942.
  • 昔話覚書 [Пам'ятна записка про казки]. — 東京: 三省堂, 1943.
  • 神道と民俗學 [Синто і фольклористика]. — 東京: 明世堂書店, 1943.
  • 史料としての傳説 [Легенди як історичне джерело]. — 芦屋: 鷲尾三郎, 1944.
  • 火の昔 [Вогонь в давнину]. — 東京: 実業之日本社, 1944.
  • 村と學童 [Сільські школярі]. — 東京: 朝日新聞社, 1945.
  • 先祖の話 [Розповід про пращурів]. — 東京: 筑摩書房, 1945.
  • 笑の本願 [Заповітна мрія посмішки]. — 丹波市町: 養徳社, 1946.
  • 毎日の言葉 [Щоденні слова]. — 東京: 創元社, 1946.
  • 物語と語り物 [Оповідання та оповідники]. — 東京: 角川書店, 1946.
  • 家閑談 [Домашні балачки]. — 東京: 鎌倉書房, 1946.
  • 新國學談: 祭日考 [Бесіди про нове країнознавство: Дослідження святкових днів]. — 東京: 小山書店, 1946.
  • 新國學談: 山宮考 [Бесіди про нове країнознавство: Дослідження гірських святилищ]. — 東京: 小山書店, 1947.
  • 新國學談: 氏神と氏子 [Бесіди про нове країнознавство: Удзіґамі та удзіко]. — 東京: 小山書店, 1947.
  • 口承文藝史考 [Дослідження історії літератури усних переказів]. — 東京: 中央公論社, 1947.
  • 俳諧評釋 [Критика і коментарі хайку]. — 東京: 民友社, 1947.
  • 西は何方 [Де Захід?]. — 京都: 甲文社, 1948.
  • 村のすがた [Постать села]. — 東京: 朝日新聞社, 1948.
  • 婚姻の話 [Розповіді про шлюб]. — 東京: 岩波書店, 1948.
  • 北國紀行 [Подорож північним краєм]. — 東京: 実業之日本社, 1948.
  • 母の手毬歌 [Материнські пісні кемарі]. — 東京: 芝書店, 1949.
  • 年中行事 [Річні заходи] — 東京: 日東出版社, 1949.
  • 標準語と方言 [Літературна мова і діалекти]. — 東京: 明治書院, 1949.
  • 北小浦民俗誌 [Фольклор жителів Кіта-Коури]. — 東京: 刀江書院, 1951.
  • 老讀書歴 [Досвід старих книжок]. — 東京: 實業之日本社, 1950.
  • 方言と昔: 他 [Діалекти, минуле, та інше]. — 大阪: 朝日新聞社, 1950.
  • 大白神考 [Дослідження Осіракамі]. — 東京: 実業之日本社, 1951.
  • 島の人生 [Життя на островах]. — 東京: 創元社, 1951.
  • 東國古道記 [Записи про старі шляхи східного краю]. — 上田: 上小郷土研究會, 1952.
  • なぞとことわざ [Загадки і прислів'я]. — 東京: 筑摩書房, 1952.
  • 神樹篇 [Священні дерева]. — 東京: 実業之日本社, 1953.
  • 不幸なる藝術 [Мистецтво ставати нещасливим]. — 東京: 筑摩書房, 1953.
  • 月曜通信 [Понеділковий телеграф]. — 東京: 修道社, 1954.
  • 新たなる太陽 [Нове сонце]. — 東京: 修道社, 1956.
  • 妖怪談義 [Бесіди про чудовиська]. — 東京: 修道社, 1956.
  • 少年と国語 [Юнацтво та японська мова]. — 東京: 創元社, 1957.
  • 炭燒日記 [Вугільний щоденник]. — 東京: 修道社, 1958.
  • 故郷七十年 [Батьківщина за сімдесят років]. — 神戸: のじぎく文庫, 1959.
  • 海上の道 [Морський шлях]. — 東京: 筑摩書房, 1961.

Родина

image
Рідний дім сім'ї Мацуока в .
  • Названий батько: Янаґіта Наохіра — суддя Верховного суду Японії.
  • Батько: Мацуока Катацуґу — лікар і конфуціанець .
  • Матір: Таке
  • Старші брати
Мацуока Канае — лікар.
Мацуока Дзюндзі — помер в дитинстві.
(Мацуока Ясудзо) — письменник, поет, лікар.
Мацуока Йосіе — помер в дитинстві.
Мацуока Томохару — помер в дитинстві.
  • Молодші брати
 — офіцер флоту, мовознавець, етнолог.
(Мацуока Ейкю) — художник.
  • Дружина: Ямаґіта Така — четверта донька Янаґіти Наохіри.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Сучасний район Нісіда-Хара містечка префектури Хьоґо
  3. Янаґіта Куніо // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  4. яп. 文学界, ぶんがくかい, бунґаку-кай.
  5. яп. 土曜会, どようかい, дойо-кай.
  6. яп. 竜土会, りゅうどかい, рюдо-кай.
  7. яп. 郷土研究, ごうしけんきゅう, ґосі кенкю
  8. яп. 木曜会, もくようかい, мокуйо-кай.
  9. Аграрна політика // Національна парламентська бібліотека Японії
  10. Записи мисливської лексики пізніших часів // Національна парламентська бібліотека Японії
  11. Діалоги про кам'яні божества // Національна парламентська бібліотека Японії, Діалоги про кам'яні божества // Національна парламентська бібліотека Японії [ 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]
  12. . Архів оригіналу за 24 червня 2010. Процитовано 7 серпня 2010.
  13. Час і аграрна політика // Національна парламентська бібліотека Японії

Джерела та література

Янаґіта Куніо // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • 定本柳田國男集 [Стандартний збірник праць Янаґіти Куніо] / 柳田國男著. — 東京: 筑摩書房, 1968—1971. (яп.)
  • 新編柳田國男集 [Нове видання збірки праць Янаґіти Куніо] / 柳田國男著. — 東京: 筑摩書房, 1978—1979. (яп.)
  • 定本柳田国男集. 新装版 [Стандартний збірник праць Янаґіти Куніо. Оновлене видання] / 柳田國男著. — 東京: 筑摩書房, 1980. (яп.)
  • 柳田國男全集 [Повне зібрання творів Янаґіти Куніо] / 柳田國男著. — 東京: 筑摩書房, 1997. (яп.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Янаґіта Куніо
  • (яп.)
  • (яп.)
  • (яп.)
  • (яп.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Yanagi ta Kunio yap 柳田國男 やなぎたくにお 31 lipnya 1875 8 serpnya 1962 yaponskij naukovij i osvitnij diyach filosof krayeznavec folklorist Vipusknik Tokijskogo universitetu Pracyuvav v Palati periv yaponskogo Parlamentu gazeti Asahi simbun Zajmavsya zborom i vivchennyam yaponskogo folkloru Za zaslugi v rozvitku yaponskoyi nauki prozvanij batkom yaponskoyi folkloristiki Nagorodzhenij Avtor pionerskih prac v galuzi yaponskoyi etnografiyi ta krayeznavstva Tonoski opovidannya Dialogi pro kam yani bozhestva Teoriya folkloru Morskij shlyah Yanagita Kunioyap 柳田國男 yap 柳田国男Im ya pri narodzhenniyap 松岡國男PsevdoMacuoka KunioNarodivsya31 lipnya 1875 1875 07 31 Pomer8 serpnya 1962 1962 08 08 87 rokiv Kavasaki KanagavaGromadyanstvoYaponiyaMisce prozhivannyadDiyalnistfolkloristGaluzYaponskij folklorAlma materTokijskij universitetZnannya movesperanto i yaponska 1 Zakladd d d d Universitet Kejo i Tayemna rada Yaponiya ChlenstvoAkademiya nauk Yaponiyi Yaponskij institut esperanto d i Akademiya mistectv YaponiyiMagnum opusd d i dPosadadBatkodRodichiAndo Sadajoshi i Ando SadajoshiBrati sestrid d d i dNagorodiIMDbID 1382104 Mediafajli u VikishovishiBiografiyaMolodi roki Yanagita Kunio narodivsya 31 lipnya 1875 roku v seli Hara povitu Kanto prefekturi Hogo v samurajskij rodini Macuoka Jogo batko buv likarem i vchenim konfucianecem miscevogo udilu 1887 roku Kunio virushiv na navchannya do Tokio de poznajomivsya iz Mori Ogayem Pid vplivom ostannogo vin rozpochav literaturnu diyalnist drukuyuchi svoyi virshi v chasopisi Svit literaturi V lipni 1900 roku Kunio zakinchiv yuridichnu kafedru Tokijskogo imperskogo universitetu j postupiv na sluzhbu do viddilu upravlinnya silskim gospodarstvom Vin cikavivsya agrarnim administruvannyam planuyuchi zdijsniti kar yeru na cij nivi Kunio osobisto podorozhuvav yaponskimi selami dlya vivchennya metodiv administruvannya a takozh chitav lekciyi v Universiteti Vaseda na temu Agrarna politika V travni 1901 roku Kunio stav nazvanim sinom suddi Verhovnogo sudu Yaponiyi V lyutomu 1902 roku zavdyaki dopomozi nazvanogo batka vin buv priznachenij radnikom Zakonodavchogo viddilu Parlamentu V sichni 1908 roku pislya chotiririchnoyi roboti Kunio otrimav priznachennya na posadu sekretarya a v chervni 1910 roku posadu golovi arhiviv kancelyariyi Kabinetu ministriv Paralelno zi sluzhboyu Kunio prodovzhuvav zajmatisya literaturoyu Vin buv chlenom klubiv pismennikiv Subotnogo Tovaristva ta Tovaristva Ryudo 1907 roku Kunio zasnuvav Ibsenivske tovaristvo razom iz poetom dramaturgom ta pismennikom Simadzaki Tosonom Krayeznavchi studiyi Muzej Tonoskih kazok prisvyachenij Tonoskim opovidannyam Yanagiti Kunio Tono Ivate 1908 roku Kunio podorozhuvav po ostrovu Kyusyu i vidvidav girske selo Siyiba v prefekturi Miyadzaki Pid vrazhennyam pochutih vid selyan perekaziv vin sklav Zapisi mislivskoyi leksiki piznishih chasiv 1910 roku Kunio vidav zbirnik pivnichnoyaponskih legend Tonoski opovidannya ta doslidzhennya prisvyachene miscevim viruvannyam Dialogi pro kam yani bozhestva Ci tri praci zaklali osnovi yaponskoyi folkloristiki novogo chasu Pislya 1910 roku Kunio stvoriv razom iz odnodumcyami Nitobe Inadzo ta Krayeznavche tovaristvo yake z 1913 roku pochalo vidavati chasopis Krayeznavchi doslidzhennya Z 1914 po 1919 roki Kunio pracyuvav golovoyu Sekretariatu Palati periv yaponskogo Parlamentu Zvilnivshis z posadi vin vlashtuvavsya pozashtatnim korespondentom gazeti Asahi simbun V serpni 1919 roku Kunio virushiv u podorozh Yaponiyeyu zbirati folklornij material Pid chas poyizdki vin vpershe vidvidav Okinavu 1921 roku Kunio buv delegovanij yaponskim uryadom do Mandatnoyi komisiyi Ligi Nacij Pid chas roboti v Zhenevi vin rozpochav vivchennya yevropejskogo folkloru V Lizi de osnovnimi movami buli lishe anglijska i francuzka Kunio vidchuv potrebu v novij nejtralnij mizhnarodnij movi yakoyu bi mogli spilkuvatisya predstavniki usih derzhav U zv yazku z cim vin pidtrimuvav iniciativu Nitobe Inadzo zaprovaditi esperanto oficijnoyu movoyu Ligi 1923 roku Kunio povernuvsya na batkivshinu j uvijshov do redakcijnoyi kolegiyi Asahi simbun Z 1924 roku vin chitav lekciyi z folkloru v Universiteti Kej o a 1926 roku stav direktorom Yaponskogo institutu esperanto de poznajomivsya iz Paralelno z robotoyu Kunio vidav ryad naukovih prac Zapiski z morskogo pivdnya 1925 Misto j selo 1929 Istoriya periodiv Mejdzi j Tajso Suspilstvo 1930 1931 ta inshi Vin viklav vlasnu teoriyu folkloristiki u monografiyah Teoriya folkloru 1934 Metodi doslidzhennya krajovogo zhittya 1935 j Istoriya Yaponiyi ta folkloristika 1935 Kunio zibrav velikij folklornij material i viznachiv kriteriyi jogo klasifikaciyi ale osoblivu uvagu pridilyav vivchennyu narodnoyi tvorchosti yak osnovi folkloristiki U veresni 1933 roku vin zasnuvav Chetvergovij gurtok yakij stav centrom yaponskih folkloristichnih doslidzhen Rozvitok folkloristiki Yanagita Kunio v pohilomu vici 1935 roku pid privodom svyatkuvannya 60 richchya Kunio bulo provedeno konferenciyu z yaponskoyi folkloristiki Organizatori v chisli yakih buv sam imeninnik utvorili Tovaristvo folkloru pochali vidavati chasopis Folklor ta rozpochali formuvannya folkloristichnih naukovih viddilen v regionah Kunio osobisto populyarizuvav novu nauku pid chas podorozhej po krayini Chleni jogo Chetvergovogo gurtka viyizdili na praktiku do viddalenih sil ta ostroviv de zbirali etnografichnij material 1940 roku za rozvitok folkloristiki Kunio otrimav U hodi Drugoyi svitovoyi vijni akcent doslidzhen Kunio zmistivsya u religiyeznavchomu napryamku Jogo cikavila problema pervisnih viruvan yaponciv tak zvanogo regionalnogo nederzhavnogo sintoyizmu V lipni 1945 roku Kunio zavershiv pracyu Rozpovid pro prashuriv ta zajnyavsya napisannyam trilogiyi Besidi pro nove krayinoznavstvo U cih robotah vchenij sistematizuvav yaponski svyata ta regionalni bozhestva udzigami doslidiv istoriyu yaponskogo kultu vshanuvannya prashuriv a takozh proanalizuvav osnovni tipi lokalnih viruvan v Yaponiyi Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Kunio aktivno namagavsya zaprovaditi vivchennya folkloristiki v yaponskih shkolah 1947 roku vin peretvoriv svij kabinet na Institut folkloristiki stav chlenom Imperskoyi akademiyi mistectv a v berezni 1949 roku chlenom Yaponskoyi akademiyi nauk V kvitni togo zh roku Kunio reorganizuvav Tovaristvo folkloru v Tovaristvo folkloristiki Yaponiyi j buv obranij jogo pershim golovoyu 1951 roku za zaslugi v rozvitku nauki yaponskij uryad nagorodiv jogo Naprikinci zhittya Kunio zajmavsya pitannyami etnogenezu yaponciv pohodzhennyam risivnictva ta yaponskoyi kulturi Svoyi doslidzhennya z ciyeyi temi vin opublikuvav u fundamentalnij praci Morskij shlyah yaka vijshla za rik do jogo smerti Yanagita Kunio pomer 8 serpnya 1962 roku u vici 87 rokiv Jogo pohovali v misti Kavasaki prefekturi Kanagava Naukova spadshina vchenogo yakij namagavsya piznati svitoglyad yaponciv cherez folkloristiku skladaye osnovu yaponoznavstva novitnoyi dobi Pam yati Kunio prisvyacheni dva muzeyi v ta sporudzheni v budinkah de vin meshkav Biblioteka naukovcya zberigayetsya v tokijskomu Praci農政学 Agrarna politika 東京 早稲田大學 1906 農業政策學 Agrarna politika 東京 中央大學 1908 後狩詞記 Zapisi mislivskoyi leksiki piznishih chasiv 東京 柳田國男 1909 石神問答 Dialogi pro kam yani bozhestva 東京 聚精堂 1910 遠野物語 Tonoski opovidannya 東京 聚精堂 1910 時代ト農政 Chas i agrarna politika 東京 聚精堂 1910 山島民譚集 Perekazi goryan i ostrov yan 東京 甲寅叢書 1914 赤子塚の話 Rozpovidi pro nasip Akago 東京 玄文社 1920 郷土誌論 Teoriya krayeznavstva 東京 郷土研究社 1922 祭禮と世間 Svyatkovi ceremoniyi ta gromadskist 東京 郷土研究社 1922 海南小記 Zapiski z morskogo pivdnya 東京 大岡山書店 1925 山の人生 Zhittya v gorah 東京 郷土研究社 1926 雪国の春 Vesna v krayini snigu 東京 岡書院 1928 青年と学問 Yunactvo i nauka 東京 日本青年館 1928 都市と農村 Misto i selo 東京 朝日新聞社 1929 日本傳説集 Yaponski legendi 東京 アルス 1929 民謡の今と昔 Sogodennya i minuvshina narodnoyi pisni 東京 地平社書房 1929 日本昔話集 Yaponski kazki 東京 アルス 1929 1930 日本農民史 Istoriya yaponskogo selyanstva 東京 刀江書院 1931 蝸牛考 Doslidzhennya ravlika 東京 刀江書院 1930 明治大正史 世相篇 Istoriya periodiv Mejdzi ta Tajso Suspilstvo 東京 朝日新聞社 1930 1931 秋風帖 Zoshit osinnogo vitru 東京 梓書房 1932 女性と民間傳承 Zhinka i folklor 東京 岡書院 1932 桃太郎の誕生 Narodzhennya Momotaro 東京 三省堂 1933 地名の話その他 Rozpovidi pro toponimi ta inshe 東京 岡書院 1933 小さき者の聲 Golos malenkih 町田町 玉川學園 1933 退讀書歴 Dosvid pokinutih knizhok 東京 書物展望社 1933 一目小僧その他 Odnookij hlopec ta inshi 東京 小山書店 1934 民間伝承論 Teoriya folkloru 東京 共立社 1934 郷土生活の研究法 Metodi doslidzhennya krajovogo zhittya 東京 刀江書院 1935 國史と民俗學 Istoriya Yaponiyi i folkloristika 東京 岩波書店 1935 地名の研究 Doslidzhennya toponimiv 東京 古今書院 1936 山の神とヲコゼ Girski bozhestva i borodavchatka 東京 寧楽書院 1936 信州随筆 Zapiski z provinciyi Sinano 飯田町 山村書院 1936 國語史 新語篇 Istoriya yaponskoyi movi Nova mova 東京 刀江書院 1936 昔話と文學 Kazki i literatura 東京 創元社 1938 木綿以前の事 Pro te sho bulo do bavovni 東京 創元社 1939 稗の未来 Majbutnye prosa 東京 農村更生協会 1939 國語の將來 Majbutnye yaponskoyi movi 東京 創元社 1939 孤猿隨筆 Zapiski mavpi odinaka 東京 創元社 1939 食物と心臓 Yizha i serce 東京 創元社 1940 民謠覺書 Pam yatna zapiska pro narodni pisni 東京 創元社 1940 妹の力 Sila molodshoyi sestri 東京 創元社 1940 伝説 Legendi 東京 岩波書店 1940 野草雜記 Zapiski polovih trav 東京 甲鳥書林 1940 野鳥雜記 Zapiski polovih ptahiv 東京 甲鳥書林 1940 豆の葉と太陽 Listya bobiv i sonce 東京 創元社 1941 こども風土記 Zapisi dityachih krajovih zvichayiv 大阪 朝日新聞社 1942 菅江眞澄 Sugae Masumi 東京 創元社 1942 方言覺書 Pam yatna zapiska pro dialekti 東京 創元社 1942 木思石語 Derev yani dumki kam yani slova 東京 三元社 1942 日本の祭 Yaponski svyata 東京 弘文堂書房 1942 昔話覚書 Pam yatna zapiska pro kazki 東京 三省堂 1943 神道と民俗學 Sinto i folkloristika 東京 明世堂書店 1943 史料としての傳説 Legendi yak istorichne dzherelo 芦屋 鷲尾三郎 1944 火の昔 Vogon v davninu 東京 実業之日本社 1944 村と學童 Silski shkolyari 東京 朝日新聞社 1945 先祖の話 Rozpovid pro prashuriv 東京 筑摩書房 1945 笑の本願 Zapovitna mriya posmishki 丹波市町 養徳社 1946 毎日の言葉 Shodenni slova 東京 創元社 1946 物語と語り物 Opovidannya ta opovidniki 東京 角川書店 1946 家閑談 Domashni balachki 東京 鎌倉書房 1946 新國學談 祭日考 Besidi pro nove krayinoznavstvo Doslidzhennya svyatkovih dniv 東京 小山書店 1946 新國學談 山宮考 Besidi pro nove krayinoznavstvo Doslidzhennya girskih svyatilish 東京 小山書店 1947 新國學談 氏神と氏子 Besidi pro nove krayinoznavstvo Udzigami ta udziko 東京 小山書店 1947 口承文藝史考 Doslidzhennya istoriyi literaturi usnih perekaziv 東京 中央公論社 1947 俳諧評釋 Kritika i komentari hajku 東京 民友社 1947 西は何方 De Zahid 京都 甲文社 1948 村のすがた Postat sela 東京 朝日新聞社 1948 婚姻の話 Rozpovidi pro shlyub 東京 岩波書店 1948 北國紀行 Podorozh pivnichnim krayem 東京 実業之日本社 1948 母の手毬歌 Materinski pisni kemari 東京 芝書店 1949 年中行事 Richni zahodi 東京 日東出版社 1949 標準語と方言 Literaturna mova i dialekti 東京 明治書院 1949 北小浦民俗誌 Folklor zhiteliv Kita Kouri 東京 刀江書院 1951 老讀書歴 Dosvid starih knizhok 東京 實業之日本社 1950 方言と昔 他 Dialekti minule ta inshe 大阪 朝日新聞社 1950 大白神考 Doslidzhennya Osirakami 東京 実業之日本社 1951 島の人生 Zhittya na ostrovah 東京 創元社 1951 東國古道記 Zapisi pro stari shlyahi shidnogo krayu 上田 上小郷土研究會 1952 なぞとことわざ Zagadki i prisliv ya 東京 筑摩書房 1952 神樹篇 Svyashenni dereva 東京 実業之日本社 1953 不幸なる藝術 Mistectvo stavati neshaslivim 東京 筑摩書房 1953 月曜通信 Ponedilkovij telegraf 東京 修道社 1954 新たなる太陽 Nove sonce 東京 修道社 1956 妖怪談義 Besidi pro chudoviska 東京 修道社 1956 少年と国語 Yunactvo ta yaponska mova 東京 創元社 1957 炭燒日記 Vugilnij shodennik 東京 修道社 1958 故郷七十年 Batkivshina za simdesyat rokiv 神戸 のじぎく文庫 1959 海上の道 Morskij shlyah 東京 筑摩書房 1961 RodinaRidnij dim sim yi Macuoka v Nazvanij batko Yanagita Naohira suddya Verhovnogo sudu Yaponiyi Batko Macuoka Katacugu likar i konfucianec Matir Take Starshi bratiMacuoka Kanae likar Macuoka Dzyundzi pomer v ditinstvi Macuoka Yasudzo pismennik poet likar Macuoka Josie pomer v ditinstvi Macuoka Tomoharu pomer v ditinstvi Molodshi brati oficer flotu movoznavec etnolog Macuoka Ejkyu hudozhnik Druzhina Yamagita Taka chetverta donka Yanagiti Naohiri PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Suchasnij rajon Nisida Hara mistechka prefekturi Hogo Yanagita Kunio Enciklopediya Nipponika v 26 t 2 e vidannya Tokio Sogakkan 1994 1997 yap 文学界 ぶんがくかい bungaku kaj yap 土曜会 どようかい dojo kaj yap 竜土会 りゅうどかい ryudo kaj yap 郷土研究 ごうしけんきゅう gosi kenkyu yap 木曜会 もくようかい mokujo kaj Agrarna politika Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi Zapisi mislivskoyi leksiki piznishih chasiv Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi Dialogi pro kam yani bozhestva Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi Dialogi pro kam yani bozhestva Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi 19 serpnya 2014 u Wayback Machine Arhiv originalu za 24 chervnya 2010 Procitovano 7 serpnya 2010 Chas i agrarna politika Nacionalna parlamentska biblioteka YaponiyiDzherela ta literaturaYanagita Kunio 日本大百科全書 Enciklopediya Nipponika 第2版 東京 小学館 1994 1997 全26冊 yap 定本柳田國男集 Standartnij zbirnik prac Yanagiti Kunio 柳田國男著 東京 筑摩書房 1968 1971 yap 新編柳田國男集 Nove vidannya zbirki prac Yanagiti Kunio 柳田國男著 東京 筑摩書房 1978 1979 yap 定本柳田国男集 新装版 Standartnij zbirnik prac Yanagiti Kunio Onovlene vidannya 柳田國男著 東京 筑摩書房 1980 yap 柳田國男全集 Povne zibrannya tvoriv Yanagiti Kunio 柳田國男著 東京 筑摩書房 1997 yap PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Yanagita Kunio yap yap yap yap

Дата публікації:
Топ