Якса з Копаниці

Ячко або Якса (*д/н —1176) — останній князь стодорян і спревян у 1150—1157 роках.

Ячко
Народився	бл. 1125 Кепенік
Помер	1176 Мехув
Країна	Німеччина^[1]
Діяльність	політик
Титул	князь
Термін	1150—1157 роки
Попередник	Прібіслав-Генріх
Конфесія	поганство християнство
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з роду князів полабського племені спрев'ян. Водночас був племінником Прібіслава-Генріха (можливо, за материнською лінією). Народився у Кепеніку (Копаниці), нинішній район Берліна. Тому іноді його називають князь Ячко з Копаниці.

У 1150 після смерті Прібіслава-Генріха, князя стодорян, відповідно до заповіту останнього владу повинен був унаслідувати Альбрехт I, маркграф Північної марки. Проти цього спалахнуло повстання, після чого стодорянська знать запросила на князювання Ячко.

В боротьбі проти сакських загарбників Ячко отримав допомогу від Мешко III, верховного князя Польщі. Також на допомгу стодорян прийшли загони польських місцевих князів. У 1151 році після короткочасної облоги Ячко захопив Бранібор. Цей успіх спричинив загальне повстання лютичів, насамперед велетів.

В подальшому Ячко активно звільнював землі слов'ян від християнських лицарів та колоністів. У 1153 році завдав поразки Альбрехту I у битві при Кепеніку. Після цього до 1156 року повністю оволодів землями до Одеру. У 1155 році Ячко переміг німецький загін на чолі з наближеним маркграфа Альбрехта I — графом Конрадом Плоцковським, що потрапив в засідку і був знищений. Під час свого панування князь Ячко став карбувати монети.

У 1157 році, отримавши значну підтримку від імператора Фрідриха I Барбаросси, Альбрехт I Асканій разом з Віхманом, архієпископом Магдебурга, зумів перемогти Ячко й захопити Бранібор. Втім стодоряни розпочали партизанську війну. У серпні того ж року об'єднані сили стодорян, спрев'ян та поляків зазнали нищівної поразки у битві при Кепеніку, в результаті чого визнали владу Священної Римської імперії. Також він вимушений був дати свого сина в якості заручника.

У 1162 році Ячко здійснив прощу до Палестини, відвідавши Єрусалим. У 1168 році склав заповіт, за яким спадкоємцями Кепеніку ставали поморянський князь Казимир I та Богуслав I. У середині 1160-х років перебирається до Краківського князівства, де у 1167—1168 роках брав участь у змові проти Болеслава IV. Помер князь Ячко у лютому 1176 року у місті Мехуві.

Джерела

• Ritchie, Alexandra (1998). Faust's metropolis: a history of Berlin. Harper Collins. p. 18. .
• Michałek, Andrzej (2007). Słowianie Zachodni. Monarchie wczesnofeudalne. Bellona. pp. 174—179. .
• Michael Lindner: Jacza von Köpenick. Ein Slawenfürst des 12. Jahrhunderts zwischen dem Reich und Polen. Geschichten aus einer Zeit, in der es Berlin noch nicht gab. Viademica-Verlag, Berlin 2012, .

1. Catalog of the German National Library
   d:Track:Q23833686