Язичок (інструментознавство)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: язичок.

Язичок — деталь ряду музичних інструментів, насамперед духових, що виконує звукоутворюючу функцію. Язичок являє собою тонку пластину, що закріплена на одному кінці й коливається під дією струменю повітря, защипування або удару. Коливання язичка збуджують коливання стовпа повітря у корпусі інструмента.

Розрізняють вільні та ударні язички. Вільні, використовувані в акордеоні, баяні, фісгармонії, губній гармоніці, закріплюються на рамці з прорізами. Ударні язички можуть бути металевими (в органі) або тростинними (в кларнеті, гобої, фаготі, саксофоні та інших).

Джерела

• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — . (html-пошук по словнику, djvu)
• Музыкальный энциклопедический словарь. — М. : «Советская энциклопедия», 1990.