Яблунівка (Ніжинський район)

Яблуні́вка (до 2016 — Шлях Ілліча) — село в Україні, у Носівській міській громаді Ніжинського району Чернігівської області. Утворилося 1939 року в результаті колективізації. Населення становить 301 (на 01.01.2023) осіб. До 2016 орган місцевого самоврядування — Тертишницька сільська рада.

село Яблунівка
околиці села околиці села
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Ніжинський район
Громада	Носівська міська громада
Основні дані
Засноване	1939
Колишня назва	Шлях Ілліча
Населення	320
Площа	0,045 км²
Густота населення	8422,2 осіб/км²
Поштовий індекс	17139
Телефонний код	+380 4642
День села	26 серпня
Географічні дані
Географічні координати	^H G O
Середня висота над рівнем моря	130 м
Відстань до обласного центру	73 км
Відстань до районного центру	20 км
Найближча залізнична станція	Носівка
Відстань до залізничної станції	8,5 км
Місцева влада
Адреса ради	17100, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Носівка, вул. Центральна, 20
Карта
Яблунівка
Яблунівка
Мапа
Яблунівка у Вікісховищі

12 травня 2016 року Верховна Рада прийняла постанову Про перейменування деяких населених пунктів, унаслідок чого село Шлях Ілліча Носівського району було перейменоване на село Яблунівка.

Історія

Попри давню та цікаву історію, Яблунівку (Шлях Ілліча до 2015) можна вважати одним з наймолодших сіл району, бо утворилося воно вже після організації Носівського району в 1939 році з невеличких, розрізнених, але близько розташованих хутірських поселень. В минулому населений пункт складався із кріпаків, селян та козаків. Були також поміщицькі економії, де жили пани Мусіни-Пушкіни, Чмиховські, Глуздовські, які мали до 7000 десятин землі. Бідняки відробляли у поміщика на жнивах, на обмолоті та інших поденних роботах. З них ще у 1929 році було утворено колгосп, до якого увійшли лише 50 осіб. Влада того часу ставила за мету звільнення земельних ділянок для роботи першої механізованої техніки. Спочатку провели підготовку, розміряли та розмітили вулиці, проорали їх кінним плугом. Ширина всіх семи сільських вулиць складає десять метрів, а центральної — тридцять. У 1939 році почали тягти жеребки, бо було завдання за рік заселити місцевість. Збиралися родичі і з них обирали старшого, той тягнув жеребок, яку вулицю витягнув, на ту й заселялися. Хто не мав грошей на будівництво, брав позики із процентами.

З початком Великої Вітчизняної війни в селі було оголошено суцільну мобілізацію. Вся колгоспна худоба та техніка були евакуйовані, жителі брали участь у спорудженні оборонних укріплень. У вересні 1943 року село було окуповано німецько–фашистськими загарбниками. Люди знову гнули спини на общині, по десяти хатках.

Справжнього розквіту село зазнало під час головування з 1986 року Рудя М. В. Всі сільські вулиці було заасфальтовано, проведено водогін.

У 1987 році побудовано сад-ясла «Сонечко», 1988 року — будинок культури, у якому розташовувалась і сільська бібліотека.

1989 року побудовано нову двоповерхову школу, 1990 — зведено нове адміністративне приміщення, у якому знаходились правління колгоспу, відділення ощадбанку, кімната електромонтера електронного зв'язку, розпочато будівництво ФАПу. У селі працюють побуткомбінат, перукарня.

У 1996 році до села підведено газопровід.

Поезія про село

ДОРОГА ДО СЕЛА

І знову ця дорога
До спогадів в моїй
Уяві повертає,
Що смужкою із "косової"
Уліво завертає.

О, як же б'ється
Серце божевільно,
Коли ти почуваєш
Себе вільним!

"Тут рідний край,
Домівка й родовід", —
Про це казав
Колись мій дід.

Уже і дідусів немає,
Та очі все на ту
Дорогу поглядають...

Там запах хліба
І дитинства,
Там вечори, немов
Казкові дійства,

Бабусі усмішка та
Ніжний погляд,
Що каже нам вона:
"Чекаю знову поряд".

Душа та спокій
Там, у Яблунівці...

***

Люблю домівку
І село,
Бо іншої дороги
Не було...

©️Богдан Татаренко

Моя душа, моя домівка

О Яблунівко! Моя душа, моя домівко!
Я бачу завжди тебе в снах...
Я бачу вулицю й вишневі гілки
І ясно-білий яблуневий сад...

І так спокійно мені стане —
Від задоволення заплющу очі я..
Тут враз зникає все погане,
Тут серце розпачу не зна...

©️Богдан Татаренко

Населення

За переписом населення 2001 року, населення — переважно українці, 3%-росіяни та інші національності.

У селі чимала кількість дачного населення.

Чисельність населення

2001	2015	2021
433	379	340

Освіта, культура

В кінці 80-х років минулого століття були побудовані нові будівлі сільського клубу та школи.

До 2018 року в селі діяв Яблунівський НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІ ступенів (разом із садочком), після чого заклад був закритий. Учнів та педагогічний колектив переведено в інший навчальний заклад у селі Дослідне.

Вулиці

Станом на 1 жовтня 2022 року вулиці населеного пункту:

• вулиця Ветеранів;
• вулиця Вишнева;
• вулиця Зелена;
• вулиця Садова;
• вулиця Молодіжна;
• вулиця Перемоги;
• вулиця Українська (Гагаріна);
• вулиця Шевченка;
• провулок Колгоспний.

Наш час

З 2016 року село Яблунівка входить до Носівської міської громади. За неофіційними даними, станом на 01.01.2023 року населення становить близько 320 осіб. У селі діють приватні продовольчі магазини, ФАП, регулярно курсує маршрутне таксі до центру громади, щотижня приїжджає пошта. У центрі села розташована Катерининська церква.

26 серпня 2019 року село Яблунівка святкувало 80-річний ювілей заснування населеного пункту.

Галерея

• Пам'ятник
• Село Яблунівка (2021)
• Катерининська церква в Яблунівці
• Зимовий центр Яблунівки
• вул.Центральна
• Околиця села Яблунівка
• Катерининська церква
• Яблунівка (Ніжинський район)
• Вечір у Яблунівці
• Сільський центр

Особистості

Уродженці села:

• Кундюба Іван Дмитрович (1909-1975) — доктор історичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Інші:

• Комар Олександр Іванович (1939-2001) — голова Виконкому Носівськоі районної Ради, представник Президента України у Носівському районі, голова Носівськоі районної державної адміністрації, очільник колишнього сільського колективного господарства.

Примітки

1. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 13 травня 2016.

Посилання

• Погода в селі
• Верховна Рада України
• Комар Олександр Іванович
• Рудь Микола Васильович