Юфа Йосип Семенович

Йо́сип Семе́нович Юфа (Яхве) (нар. 17 січня 1915, Городня, Чернігівська губернія, Російська імперія — пом. 7 жовтня 1974, Москва, СРСР) — радянський військовик, гвардії полковник, Герой Радянського Союзу (7 лютого 1944). Начальник оперативної групи гвардійських мінометних частин 38-ї армії 1-го Українського фронту.

Юфа Йосип Семенович
Полковник
Загальна інформація
Народження	17 січня 1915(1915-01-17) Городня, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть	7 жовтня 1974(1974-10-07) (59 років) Москва, СРСР
Поховання	^d
Військова служба
Роки служби	1932—1958
Приналежність	СРСР
Війни / битви	Німецько-радянська війна Перша битва за Харків Сталінградська битва Бєлгородсько-Харківська операція Лютізький плацдарм Празька операція
Нагороди та відзнаки

Короткий життєпис

Походить з родини службовців. Був старшим із п'яти дітей в єврейській родині. Закінчив сім класів неповної середньої школи та школу фабрично-заводського навчання. Рятуючись від голоду, родина переїхала до Петербурга. Працював слюсарем-механіком на заводі в Ленінграді. З 1932 року служить в РСЧА. 1936 року закінчив , служив на території УРСР, вчився у Артилерійській академії РСЧА імені Ф. Е. Дзержинського.

З липня 1941 року — на фронтах німецько-радянської війни. По прибутті до полку з академії, командира не застав — той незадовго перед тим загинув при бомбардуванні, та призначений заступником командира полку. Наприкінці 1941 року був відряджений на перепідготовку. З оточення під Харковом вивів дивізіон без втрат. Брав участь у боях в складі Сталінградського, 1-го Українського фронтів.

Влітку 1942 року майор Йосип Юфа стає командиром дивізіону «катюш». В боях під Сталінградом Юфа командував полком мінометів. За успішні бойові дії Йосипу Юфі присвоєне звання полковника, а його полк отримав звання гвардійського.

У боях під Бєлгородом полк Юфи за 5 днів знищив 33 німецькі танки, 85 автомобілів, 3 склади з набоями, 13 артилерійських батарей, 8 піхотних рот.

Наприкінці 1943 року — начальник оперативної групи гвардійських мінометних частин 38-ї армії 1-го Українського фронту. У листопаді 1943 року брав участь в битві за Київ, під його керівництвом здійснена переправа групи з восьми полків на Лютізький плацдарм. Мінометники масованим вогнем сприяли прориву німецької оборони під час визволення Києва. Війну закінчив у Празі.

Після закінчення війни продовжував служити в Радянській армії в окупаційних військах в Австрії.

1951 року завершив навчання в Артилерійській академії імені Ф. Е. Дзержинського. У часи антисемітської кампанії в СРСР не міг нікуди дістати розподіл, врешті-решт отримав посаду на Сахаліні, потім був переведений на Камчатку.

З 1958 року перебував у запасі, проживав в Москві. Працював військовим представником на . Очолював заводське відділення товариства «Знання».

Помер 7 жовтня 1974 року в Москві. Похований в місті Красногорськ Московської області на Пенягінському кладовищі.

Родина

Був одружений з Пащенко Марією Григорією, виховали сина Леоніда.

Нагороди

• Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 лютого 1944 року за зразкове управління групою мінометників та героїзм гвардії полковнику Йосипу Юфі присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» № 2619.
• другий орден Леніна
• три ордени Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни 1 ступеня
• орден Червоної Зірки
• медалі, у тому числі польські та чеські.

Примітки

1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому и сержантскому составу артиллерии Красной Армии» от 9 февраля 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 24 февраля (№ 11 (271)). — С. 1

Джерела

• Юфа Йосип Семенович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• Йосип Семенович Юфа(рос.)
• Із записної книжки моєї пам'яті(рос.)