Юрій Чулюкін

Ю́рій Степа́нович Чулю́кін (рос. Ю́рий Степа́нович Чулю́кин; 9 листопада 1929, Москва, Російська РФСР — 7 березня 1987, Мапуту, Мозамбік) — радянський кінорежисер, сценарист, кіноактор, автор текстів пісень. Член КПРС з 1956 року. Народний артист РРФСР (1979).

Чулюкін Юрій СтепановичДата народження9 листопада 1929(1929-11-09)^[1]Місце народженняМосква, СРСРДата смерті7 березня 1987(1987-03-07) (57 років)Місце смертіМапуту, МозамбікПохованняКунцевський цвинтарГромадянство СРСРAlma materВсеросійський державний інститут кінематографії (1956)Професіякінорежисер, сценарист, актор, поетЗакладВсеросійський державний інститут кінематографіїЧленствоСК СРСРНагороди

IMDbID 0161093

Біографія

Закінчив в 1956 році режисерський факультет ВДІКа, де навчався у Г. В. Александрова та М. Е. Чіаурелі. Деякий час працював на телебаченні (зняв близько трьох десятків нарисів). В 1958 році Чулюкін починає працювати на «Мосфільмі».

З 1982 року Юрій Чулюкін викладав у ВДІКу. Неодноразово виступав як сценарист і актор.

Загинув в Мапуту, причини загибелі досі невідомі. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.

Фільмографія

Режисерські роботи

• 1955 — «Дим у лісі» (дипломний, короткометражний, у співавт. з Є. Кареловим)
• 1959 — «Непіддатливі»
• 1961 — «Дівчата»
• 1963 — «І жартома, і всерйоз...»
• 1966 — «Королівська регата»
• 1968 — (у співавт.)
• 1969 — «Король манежу»
• 1969 — «Життя, що стало легендою» (у співавт.)
• 1973 — «І на Тихому океані...»
• 1975 — «Батьківщини солдат»/ есп. Soldato de patrujo
• 1978 — «Поговоримо, брате...»
• 1979 — «Весняна Олімпіада, або Начальник хору» (у співавт. з )
• 1982 — «Не хочу бути дорослим»
• 1983 — «Комета» (у співавт. з Р. Вікторовим)
• 1985 — «Як стати щасливим»
• 1986 — (радянсько-фінський т/ф) та ін.

Сценарист

• 1963 —
• 1963 — «Юнга зі шхуни „Колумб“»
• 1965 — «Двоє» (у співавт. з )
• 1967 — «Дубравка» (у співавт. з Р. Погодіним)
• 1968 — (у співавт.)
• 1969 — «Життя, що стало легендою» (у співавт.)
• 1969 — «На шляху в Берлін» (у співавт. з К. Рапопортом i Б. Васильєвим)
• 1969 — «Король манежу» (у співавт. з Ю. Казаковим i
• 1973 — «І на Тихому океані...» (у співавт. з i )
• 1973 — (у співавт. з О. Гороховим і Роберт Меркуном)
• 1975 — «Озирнись, знайдеш друзів» (у співавт. з Г. Кушніренком i Русланом Тотровим)
• 1975 — «Батьківщини солдат»/ есп. Soldato de patrujo (у співавт. з О. Гороховим і Г. Кушніренком)
• 1977 — «Ах, любов!..»
• 1977 — «Р. В. С.»/ рос. «Р. В. С.» («революционный военный совет»)
• 1978 — «Поговоримо, брате...» (у співавт. з Г. Кушніренком i )
• 1978 — «Бунтівний „Оріон“» (у співавт. з Г. Кушніренком)
• 1980 — «Кільце старого шейха»
• 1981 — «Під свист куль» (у співавт. з О. Гороховим)
• 1982 — «Чоловіче самолюбство» (у співавт. з Русланом Тотровим)
• 1982 — «Не хочу бути дорослим» (у співавт. з Г. Кушніренком)
• 1983 —
• 1983 — «Лицарі чорного озера» (у співавт.)
• 1983 — «Справа за тобою!» (у співавт. з А. Івановим)
• 1985 — «Як стати щасливим» (у співавт. з Г. Кушніренком)
• 1986 — (у співавт. з Г. Кушніренком)
• 1986 — «Тільки ти» та ін.

Актор

• 1973 — «Райські яблучка»
• 1977 — «А у нас була тиша...»
• 1983 — «Комета» та ін.

Нагороди та досягнення

• 1960 — Головний приз ВКФ в Мінську («Непіддатливі»)
• 1962 — Почесний диплом на МКФ для молоді в Каннах («Дівчата»)
• 1976 — Срібна медаль імені О. П. Довженко («Батьківщини солдат»)
• Народний артист РРФСР (1979)
• Премія Ленінського комсомолу (1979) — за художні фільми про молодь і на героїка-патріотичну тему
• Приз XII ВКФ в Ашхабаді (1979) — за фільм «Поговоримо, брат…»
• (1984) — за фільм «Не хочу бути дорослим» (1982)

Примітки

1. MAK
   d:Track:Q105192847

Посилання

• Юрій Чулюкин на сайті кінотеатр.ру [ 23 червня 2010 у Wayback Machine.]