Юзеф Брудзінський

Юзеф Брудзінський (пол. Józef Polikarp Brudziński) — польський педіатр і невролог, громадський і політичний діяч, засновник медичного факультету Варшавського університету (пол. Wydział Lekarski Uniwersytetu Warszawskiego), перший ректор цього університету. Відомий описом кількох менінгеальних симптомів, які названі на його честь.

Юзеф Брудзінський
пол. Józef Brudziński
Народився	26 січня 1874(1874-01-26) Болево, Плоцька губернія, Російська імперія
Помер	18 грудня 1917(1917-12-18)^[1](43 роки) Варшава, Королівство Польське
Країна	Російська імперія  Республіка Польща
Діяльність	педіатр, невролог, лікар
Alma mater	Тартуський університет
Галузь	лікар
Заклад	Варшавський університет
Посада	член міської ради і ^d
Членство	Варшавське наукове товариство
Рід	Q63532196?
Автограф
Юзеф Брудзінський у Вікісховищі

Біографія

Народився в Болево Млавського повіту Плоцької губернії. Син Фелікса Брудзінського та Цецилії Катажини, уродженої Мислінської. Походив із поміщицької родини гербу Правдзіч. Закінчив 4-ту гімназію у Варшаві (^[pl]). Через високий ступінь русифікації у Варшавському університеті, куди він поступив, оскільки в розділеній Польщі наприкінці XIX століття були обмежені можливості для вивчення медицини, після першого семестру Брудзінський у січні 1892 року переїхав до Дерпту (нині Тарту в Естонії) і продовжив там медичне навчання з 1891 по 1894 рік у Дерптському університеті. Під час навчання входив до академічної організації Полонського конвенту (^[pl]). Один із його товаришів по університету згадував про Брудзінського так: «він був великим патріотом… видатним характером… Йому притаманні інтелігентність вище середнього, ерудиція та шляхетність». У 1894 році він склав перевідний екзамен і перевівся до Московського університету, який закінчив у 1897 році з дипломом лікаря.

Згідно з тодішніми принципами та звичаями навчання медицини, Брудзінський вирушив у наукову подорож, розпочавши з короткого перебування у Варшаві, щоб пройти стажування у відділенні внутрішньої медицини Православної церковної лікарні. Потім він поїхав до Кракова, де зміг познайомитися з сучасною педіатрією в Університетській клініці дитячих хвороб при госпіталі Св. Людвіка, який тоді очолював професор Мацей Леон Якубовскі. Там Брудзінський остаточно підтвердив свій вибір лікарської спеціальності.

У 1898 році він приїхав до Граца, де отримав можливість навчатися в одного з піонерів клінічної бактеріології Теодора Ешеріха, відкривача кишкової палички. Той справив велике враження на молодого лікаря, сформувавши його інтереси ло мікробіології травної системи дітей і немовлят. Брудзінський виконав там експерименти, спрямовані на боротьбу з кишковим гниттям у немовлят з диспепсією, використовуючи кислотопродукуючий Bacillus lactis aerogenenes (тепер Enterobacter aerogenes), який зброджував цукри з утворенням молочної кислоти і газу.

Восени 1899 року Брудзінський виїхав до Парижа, працюючи, зокрема, й в дитячій клініці проф. Жака-Жозефа Гранше, через рік побував у лікарнях Великої Британії, а потім у Відні та Інсбруку, а також у Швейцарії та Кельні. Коли він повернувся до Варшави наприкінці 1900 року, то був всебічно освіченим педіатром із значною медичною практикою.

Працевлаштувався у Виховному домі отця Бодуена, одному з найстаріших дитячих закладів у Польщі, де пропрацював чотири роки поспіль, разом із педіатром і фотографом Людвіком Андерсом (^[pl]). У 1904 році його запросили до Лодзі, запропонувавши посаду головного лікаря дитячої лікарні Анни Марії. Лише за кілька років лікарня значно розширилася, ставши одним із найсучасніших педіатричних закладів не лише в Польщі. На 10-му з'їзді лікарів і природодослідників у Львові в 1907 році він отримав золоту медаль за зразкову організацію цього закладу. У 1908 році започаткував перший в Польщі часопис з педіатрії. Співзасновник Польського педіатричного товариства. У 1909 році отримав без іспитів ступінь доктора медицини в Ягеллонському університеті. Восени 1910 року прийняв ще один виклик, який полягав у створенні з нуля запланованої лікарні Кароля та Марії у Варшаві, яка була урочисто відкрита в 1913 році і де його призначено головним лікарем.

Під час Першої світової війни Брудзінський активно долучився до створення основ майбутньої Польщі. Уже в 1915 році він прийняв за наказом німецького губернатора посаду ректора відродженого Варшавського університету, був членом Громадянського комітету міста Варшави, а в 1916 році почав обіймати посаду президента Варшавської міської ради. Без вагань підтримав ідею акту 5 листопада 1916 р., переконаний, що якщо щось можна зробити для майбутньої незалежності батьківщини, то не слід відкидати такий шанс, навіть якщо це означає співпрацю з загарбником. Незважаючи на наростаючі проблеми зі здоров'ям, він не відмовився від тягаря покладених на нього обов'язків. У 1917 році він намагався діяти лише легальними методами, тому суперечка між популярним тоді ректором і студентською молоддю почала розгортатися.

Восени 1917 року, спустошений політичними подіями (арешт Юзефа Пілсудського) та прогресуючою хворобою, він не погодився взяти участь у чергових виборах ректора. Передчасно помер 18 грудня 1917 року. На його надгробку викарбувано напис: «Він будував у дні сум'яття і сумнівів. Він палким серцем прийняв Вчора, Сьогодні і Завтра нації».

Науковий доробок

Залишив по собі пам'ять не лише патріота, організатора дитячих лікарень, а й видатного діагноста та науковця. У 1908 році опублікована його стаття «Про рефлекс на нижніх кінцівках у дітей», яку можна назвати проривом у діагностиці неврологічних захворювань. У ній Брудзінський описав новий симптом, який він спостерігав у дитини з геміплегією, який він назвав «реципрокним рефлексом». Він показав, що при пасивному згинанні здорової кінцівки відбувається випрямлення ураженої кінцівки. У свою чергу пасивне згинання ураженої кінцівки призводить до випрямлення здорової кінцівки ((нижній симптом Брудзінського)). Пізніші клінічні дослідження довели, що рефлекс позитивний і у хворих на менінгіт.

За рік він опублікував результати своєї подальшої клінічної роботи. У статті «Про нові симптоми менінгіту у дітей» він показав, що при огляді дитини в положенні лежачи, при пасивному, загрудинному приведенні голови, виникає характерна контрактура зігнутих у колінах ніг з одночасним, іноді дуже сильним болем у область шиї. Він назвав це «шийним» рефлексом ((верхній симптом Брудзінського)). Через сім років, у 1916 році, у своїй праці «Про нові симптоми подразнення та запалення менінгеальних оболон» описав характерний рефлекс згинання нижніх кінцівок у результаті навмисного стиснення лобкового симфізу та виличної кістки. Він зазначив, що вищевказаний рефлекс є позитивним у випадках менінгіту та менінгізму. Він отримав назву «лобковий» рефлекс ((середній симптом Бруджіньскі)).

Обидва вищеописані симптоми назвали «верхнім» (шия) і «нижнім» (лобковий) симптомами Брудзінського. Звіти польського педіатра, опубліковані також німецькою та французькою мовами, стали предметом ширшої дискусії на міжнародній арені та, окрім симптому Керніга, досі є засобами неврологічного обстеження. Безсумнівно, ім'я Брудзінського є одним із найбільш згадуваних прізвищ польських лікарів у медичній літературі.

Цікавився клінічною бактеріологією. Розробив оригінальний метод боротьби з патогенними штамами бактерій із застосуванням антагоністичних штамів. Провів багаторічні дослідження епідеміологічних особливостей краснухи, кору, туберкульозу, скарлатини. Загалом був автором 55 наукових праць.

Наукові роботи

• Ueber den Emulsionszustand des Fettes in der Gärtnerschen Fettmilch. «Therapeutische Monatshefte». 13, s. 478—486, 1899. / Про емульсійний стан жиру в жирному молоці Гертнера.
• Przyczynek do kwestyi o zatruciu rezorcynowem w wieku niemowlecym. „Gazeta Lekarska”. 19, s. 1034-1038, 1899 / Внесок до питання про отруєння резорцином у грудному віці
• Epidemia różyczki (Rubeola, Kur). „Gazeta Lekarska”. 19, s. 849; 881, 1899. / Епідемія кору

Примітки

1. Написання його прізвища має багато варіацій у літературі: Brudzińsky, Brudzinske, Brudsinski тощо

1. Who Named It?
   d:Track:Q66683
2. (Whonamedit?) Brudziñski's cheek phenomenon [1] (англ.)

Джерела

• Bojczuk (2007), Józef Polikarp Brudziński niekoronowany król pediatrii polskiej (1874—1917), «Pamiętnik Towarzystwa Lekarskiego Warszawskiego», s. 163—174. (пол.)
• Uniwersytet Warszawski. Strona główna. Uniwersytet. Historia UW. Poczet rektorów UW. Józef Brudziński (1915—1917) [2] (пол.)
• Jósef Brudziñski (Whonamedit?) [3] (англ.)
• L.F. Haas, Josef Brudzinski (1874—1917), «Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry», 72 (5), 2002, s. 664—664, DOI: 10.1136/jnnp.72.5.664, PMCID: PMC1737864 (англ.)
• Piotr Polaczek Centenary of The Death of józef Brudziński: on His Contribution To Early Bacteriology. Dev Period Med. 2017 Sep; 21(3): 293—296. [4] (англ.)
• Uniwersytet Warmińsko-Mazurskiego w Olsztynie. STRONA GŁÓWNA/ KPAT/ DZIAŁALNOŚĆ NAUKOWA Józef Brudzinski [5] (англ.)
• Michael A. Ward, Tonia M. Greenwood, David R. Kumar, Joseph J. Mazza, Steven H. Yale Josef Brudzinski and Vladimir Mikhailovich Kernig: Signs for Diagnosing Meningitis Clin Med Res. 2010 Mar; 8(1): 13–17. doi: 10.3121/cmr.2010.862 PMCID: PMC2842389 PMID: 20305144 (англ.)