Юдін Павло Федорович

Павло Федорович Юдін (7 вересня 1899(18990907), село Апраксіно Сергацького повіту Нижньогородської губернії, тепер Нижньогородської області, Російська Федерація — 10 квітня 1968, місто Москва) — радянський філософ, дипломат, громадський діяч, директор Інституту червоної професури, директор Інституту філософії АН СРСР надзвичайний і повноважний посол СРСР у Китайській Народній Республіці. Член ЦК КПРС у 1952—1961 роках. Кандидат у члени Президії ЦК КПРС з 16 жовтня 1952 по 5 березня 1953 року. Депутат Верховної Ради СРСР 3—4-го скликань. Доктор філософських наук (1936), професор (1935). Член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню суспільних наук (з 28.01.1939). Академік Академії наук СРСР по відділенню економічних, філософських і правових наук (філософія) (з 23.10.1953).

Юдін Павло Федорович
Народився	26 серпня (7 вересня) 1899 або 6 вересня 1899(1899-09-06)^[1] село Апраксіно Сергацького повіту Нижньогородської губернії, тепер Нижньогородської області, Російська Федерація
Помер	10 квітня 1968(1968-04-10)^[1] (68 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	філософ, політик
Галузь	філософія
Відомий завдяки	філософія
Alma mater	Інститут червоної професури
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Знання мов	російська
Заклад	МДУ
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	СП СРСР і Академія наук СРСР
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d]
Партія	КПРС
Нагороди
Марксизм-ленінізм про культуру і культурну революцію. M., 1933; Про радянську літературу. М., 1934 (редактор); Класичні твори марксистського філософського матеріалізму. М., 1939; Хто такі «націонал-соціалісти?», Свердловськ, 1942; Радянська держава робітників і селян. М., 1942; Г. В. Плеханов (До 25-річчя від дня смерті). Л., 1943; Плани Гітлера руйнуються. М., 1943; Радянська культура. М., 1943; Соціалізм і комунізм. М., 1946; Європейські країни народної демократії на шляхах до соціалізму. М., 1950; Значення праці І. В. Сталіна «Марксизм і питання мовознавства» для розвитку суспільних наук. М., 1952; Від соціалізму до комунізму. М., 1962; Бесіди про комунізм. М., 1963. Нагороди два ордени Леніна (6.09.1949; 5.09.1959) два ордени Трудового Червоного Прапора (10.06.1945; 1953) медаль «За оборону Москви» (1944) медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» (1947) медалі Сталінська премія І ст. (1943) — за участь у створенні I і II томів колективної праці «Історія філософії» премія Президії АН СРСР (1950) — за участь в складанні збірника «Велика сила ідей ленінізму». надзвичайний і повноважний посол Примітки Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 Джерела Юдин Павел Фёдорович [ 13 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)