Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Бджолоїдка зелена | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Merops persicus Pallas, 1773 | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Бджолоїдка зелена, або щурка зелена (Merops persicus) — вид птахів роду Бджолоїдка (Merops) родини Бджолоїдкові (Meropidae).
Таксономія
Довгий час бджолоїдку зелену, поширену в Євразії, відносили до політипного виду Merops superciliosus (sensu lato) — птаха, поширеного в Африці на південь від Сахари. Тому в літературі радянської доби та у виданнях недавнього часу бджолоїдку зелену називають науковою назвою Merops superciliosus (напр., Птахи фауни України, 2002), хоча в дійсності це окремий вид Merops persicus.
Цей вид нерідко розглядають як дуже близький до щурки філіппінської (Merops philippinus) зі Східної Азії, та щурки оливкової (Merops superciliosus) з Африки, з якими довгий час його вважали одним й тим самим видом (конспецифічним).
В межах виду розрізняють два підвиди:
- Merops persicus persicus — гніздиться в Азії, зимує у Східній та Південній Африці
- Merops persicus chrysocercus — гніздиться в північній Африці, зимує в Західній Африці.
"Зелені щурки"
«Зеленою» називають також такі види бджолоїдок:
- Merops orientalis — «зелена» англійською мовою (англ. — «The Green Bee-eater» = зелена)
- Merops viridis — «зелена» в назві латиною (англ. — «Blue-throated Bee-eater» = синьогорла)
- Merops persicus — «зелена» за назвою у визначнику птахів України.
Загальний опис
Маса тіла: близько 60 г, довжина тіла: 27-31 см, розмах крил: 46-49 см.
Оперення дорослого самця зелене, яскраве; лоб білий; через око проходить чорна смуга, по боках якої блакитний відтінок; підборіддя жовте; горло іржасто-руде; верх крил із бурим відтінком, спід — рудий; центральні стернові пера видовжені, загострені; дзьоб чорний; ноги червонувато-бурі.
Доросла самиця забарвлена менш яскраво; центральні стернові пера коротші.
Молодий птах подібний до дорослої самиці, але оперення з бурувато-вохристим відтінком; центральні стернові пера не видовжені.
Відмінності від схожих видів: від бджолоїдки золотистої (Merops apiaster) відрізняється майже суцільно зеленим забарвленням, а дорослий птах — також довшими центральними стерновими перами. У зелених щурок жовте забарвлення горла і зелекнувате грудей мають поступовий перехід, а у золотистих між ними є доволі чітка темна межа.
Варто пам'ятати, що молоді золотисті щурки мають також зеленкувате забарвлення з бурими надкрилами, яке надалі на череві синіє а поверх крил - стає яскраво-рудим і жовтим. У зеленої щурки крила зверху зелені.
Поширення
Загалом є широкоареальним видом з високою чисельністю в місцях оселення. Найпотужніші популяції відомі в дельті Нілу, в країнах Близького Сходу, на Арабському півострові, у Закавказзі, Середній Азії, і Ірані, Афганістані, Казахстані.
Найближчі до України знахідки відомі з Північного Кавказу та з .
Мапа з ареалом Merops persicus на сайті МСОП: >>> [ 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Цей вид зустрічається як рідкісний бродячий (вагрантний) вид на територіях, що лежать на північ від його основного гніздового ареалу, при цьому більшість особин-бродяг відмічено в Італії та Греції.
Зимують в Африці (див. карту на сайті МСОП >>> [ 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.]).
Статус в Україні
В Україні щурка зелена — рідкісний залітний птах, відомих тільки з території східних областей України, в межах степової смуги. Надає перевагу відкритим сухим місцевостям.
Поведінка
Гніздяться колоніями. Риють нори в урвищах, берегах річок, кар'єрах.
Політ швидкий і легкий. Звуки: крик «крі-крі-крі», який нагадує крик бджолоїдки золотистої, але нижчий за тональністю і різкіший.
Див. також
Джерела
- Бутьев В. Т., Зубков Н. И., Иванчев В. П. и др. Род: Щурки (Merops Linnaeus, 1758) [ 16 січня 2014 у Wayback Machine.] // Птицы России и сопредельных регионов. — М.: КМК, 2005. — Т. 6. — С. 242–267.
- Бучко В. В., Скільський І. В., Школьний І. С. (1996): Авіафауністичні знахідки в Чернівецькій області. — Беркут. — Том 5 (2). — С. 201.
- Воинственский М. А. (1960): Птицы степной полосы Европейской части СССР (современное состояние орнитофауны и ее происхождение). — Киев: АН УССР. — 1-292 c.
- Гудина А. Н. (2008): Редкие и малоизученные птицы Восточной Украины. — Запорожье: Днепровский металлург, 2008. — Т. 2 (Charadriiformes — Piciformes). — 1-192 c.
- Загороднюк І. Зелена бджолоїдка (Merops persicus) в Україні [ 16 січня 2014 у Wayback Machine.] // Беркут. — 2013. — Том 22, вип. 1. — С. 61-64.
- Рустамов А. К. (2005): Зеленая щурка. — Птицы России и сопредельных регионов. — М.: КМК. — 258–267.
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. − К., 2002. − 416 с.
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України (з характеристикою статусу видів). — Видання третє, доповнене. — Київ-Львів, 2007. — 111 с. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- BirdLife International 2012. Merops persicus. In: IUCN 2013 [ 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Downloaded on 22 August 2013.
- Blue-cheeked Bee-eater. Azerbajjan. Merops persicus / Колонія зелених щурок в Аггельському національному парку (Азербайджан) — відео[недоступне посилання з жовтня 2019]
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бджолоїдка зелена |
Примітки
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Фесенко Г., Бокотей А. Птахи фауни України. — Київ, 2002, с. 234–235.
- Докладніше див. Сайт МСОП.
- . Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 22 серпня 2013.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bdzholoyidka zelena Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Sivorakshopodibni Coraciiformes Rodina Bdzholoyidkovi Meropidae Rid Merops Vid M persicus Binomialna nazva Merops persicus Pallas 1773 Posilannya Vikishovishe Merops persicus Vikividi Merops persicus ITIS 554657 MSOP 22683740 NCBI 457325 Bdzholoyidka zelena abo shurka zelena Merops persicus vid ptahiv rodu Bdzholoyidka Merops rodini Bdzholoyidkovi Meropidae TaksonomiyaDovgij chas bdzholoyidku zelenu poshirenu v Yevraziyi vidnosili do politipnogo vidu Merops superciliosus sensu lato ptaha poshirenogo v Africi na pivden vid Sahari Tomu v literaturi radyanskoyi dobi ta u vidannyah nedavnogo chasu bdzholoyidku zelenu nazivayut naukovoyu nazvoyu Merops superciliosus napr Ptahi fauni Ukrayini 2002 hocha v dijsnosti ce okremij vid Merops persicus Cej vid neridko rozglyadayut yak duzhe blizkij do shurki filippinskoyi Merops philippinus zi Shidnoyi Aziyi ta shurki olivkovoyi Merops superciliosus z Afriki z yakimi dovgij chas jogo vvazhali odnim j tim samim vidom konspecifichnim V mezhah vidu rozriznyayut dva pidvidi Merops persicus persicus gnizditsya v Aziyi zimuye u Shidnij ta Pivdennij Africi Merops persicus chrysocercus gnizditsya v pivnichnij Africi zimuye v Zahidnij Africi Zeleni shurki Zelenoyu nazivayut takozh taki vidi bdzholoyidok Merops orientalis zelena anglijskoyu movoyu angl The Green Bee eater zelena Merops viridis zelena v nazvi latinoyu angl Blue throated Bee eater sinogorla Merops persicus zelena za nazvoyu u viznachniku ptahiv Ukrayini Merops orientalis Merops viridis Merops persicusZagalnij opisPara shurok zelenih bilya gnizda Bdzholoyidka zolotista Merops apiaster z yakoyu mozhna splutati bdzholoyidku zelenu Masa tila blizko 60 g dovzhina tila 27 31 sm rozmah kril 46 49 sm Operennya doroslogo samcya zelene yaskrave lob bilij cherez oko prohodit chorna smuga po bokah yakoyi blakitnij vidtinok pidboriddya zhovte gorlo irzhasto rude verh kril iz burim vidtinkom spid rudij centralni sternovi pera vidovzheni zagostreni dzob chornij nogi chervonuvato buri Dorosla samicya zabarvlena mensh yaskravo centralni sternovi pera korotshi Molodij ptah podibnij do dorosloyi samici ale operennya z buruvato vohristim vidtinkom centralni sternovi pera ne vidovzheni Vidminnosti vid shozhih vidiv vid bdzholoyidki zolotistoyi Merops apiaster vidriznyayetsya majzhe sucilno zelenim zabarvlennyam a doroslij ptah takozh dovshimi centralnimi sternovimi perami U zelenih shurok zhovte zabarvlennya gorla i zeleknuvate grudej mayut postupovij perehid a u zolotistih mizh nimi ye dovoli chitka temna mezha Varto pam yatati sho molodi zolotisti shurki mayut takozh zelenkuvate zabarvlennya z burimi nadkrilami yake nadali na cherevi siniye a poverh kril staye yaskravo rudim i zhovtim U zelenoyi shurki krila zverhu zeleni PoshirennyaLitnij areal Merops persicus sucilna zalivka gnizdovij areal za sajtom MSOP okremi znachki znahidki v litnij chas poza gnizdovim arealom u t ch 5 znahidok v Ukrayini Zagalom ye shirokoarealnim vidom z visokoyu chiselnistyu v miscyah oselennya Najpotuzhnishi populyaciyi vidomi v delti Nilu v krayinah Blizkogo Shodu na Arabskomu pivostrovi u Zakavkazzi Serednij Aziyi i Irani Afganistani Kazahstani Najblizhchi do Ukrayini znahidki vidomi z Pivnichnogo Kavkazu ta z Mapa z arealom Merops persicus na sajti MSOP gt gt gt 21 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Cej vid zustrichayetsya yak ridkisnij brodyachij vagrantnij vid na teritoriyah sho lezhat na pivnich vid jogo osnovnogo gnizdovogo arealu pri comu bilshist osobin brodyag vidmicheno v Italiyi ta Greciyi Zimuyut v Africi div kartu na sajti MSOP gt gt gt 21 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Status v UkrayiniV Ukrayini shurka zelena ridkisnij zalitnij ptah vidomih tilki z teritoriyi shidnih oblastej Ukrayini v mezhah stepovoyi smugi Nadaye perevagu vidkritim suhim miscevostyam Bdzholoyidka zelena Merops persicus source source source source Thumamah KSA 1992PovedinkaGnizdyatsya koloniyami Riyut nori v urvishah beregah richok kar yerah Polit shvidkij i legkij Zvuki krik kri kri kri yakij nagaduye krik bdzholoyidki zolotistoyi ale nizhchij za tonalnistyu i rizkishij Div takozhbrodyachi tvariniDzherelaButev V T Zubkov N I Ivanchev V P i dr Rod Shurki Merops Linnaeus 1758 16 sichnya 2014 u Wayback Machine Pticy Rossii i sopredelnyh regionov M KMK 2005 T 6 S 242 267 Buchko V V Skilskij I V Shkolnij I S 1996 Aviafaunistichni znahidki v Cherniveckij oblasti Berkut Tom 5 2 S 201 Voinstvenskij M A 1960 Pticy stepnoj polosy Evropejskoj chasti SSSR sovremennoe sostoyanie ornitofauny i ee proishozhdenie Kiev AN USSR 1 292 c Gudina A N 2008 Redkie i maloizuchennye pticy Vostochnoj Ukrainy Zaporozhe Dneprovskij metallurg 2008 T 2 Charadriiformes Piciformes 1 192 c Zagorodnyuk I Zelena bdzholoyidka Merops persicus v Ukrayini 16 sichnya 2014 u Wayback Machine Berkut 2013 Tom 22 vip 1 S 61 64 Rustamov A K 2005 Zelenaya shurka Pticy Rossii i sopredelnyh regionov M KMK 258 267 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini K 2002 416 s Fesenko G V Bokotej A A Anotovanij spisok ukrayinskih naukovih nazv ptahiv fauni Ukrayini z harakteristikoyu statusu vidiv Vidannya tretye dopovnene Kiyiv Lviv 2007 111 s 5 bereznya 2016 u Wayback Machine BirdLife International 2012 Merops persicus In IUCN 2013 21 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Downloaded on 22 August 2013 Blue cheeked Bee eater Azerbajjan Merops persicus Koloniya zelenih shurok v Aggelskomu nacionalnomu parku Azerbajdzhan video nedostupne posilannya z zhovtnya 2019 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Bdzholoyidka zelenaPrimitkiFesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Fesenko G Bokotej A Ptahi fauni Ukrayini Kiyiv 2002 s 234 235 Dokladnishe div Sajt MSOP Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2013 Procitovano 22 serpnya 2013