Щитоподібний хрящ лат cartilago thyroidea хрящ гіалінового типу найбільший в скелеті гортані Щитуватий хрящ 1 Щитуватий

Щитоподібний хрящ (лат. cartilago thyroidea) — хрящ гіалінового типу, найбільший в скелеті гортані.

Щитуватий хрящ
(1) Щитуватий хрящ. (2) Голосові зв’язки. (3) Перстенюватий хрящ. (4) Трахея (А) Локалізація конікотомії. (B) Локалізація трахеотомії
Деталі
Попередник	4 та 6 зяброві дуги
Ідентифікатори
Латина	Cartilago thyroidea
Анатомія Грея	subject #236
MeSH	D013957
TA98	A06.2.02.002
TA2	967
FMA	55099
*Анатомічна термінологія* [редагувати у Вікіданих]

Анатомія щитоподібного хряща

Щитоподібний хрящ утворює дві чотирикутні пластинки, що з'єднуються спереду з формуванням у верхніх відділах виступу, що називається виступом гортані (кадик, «адамове яблуко»), вираженіший у чоловіків, ніж у жінок, через різницю в куті з'єднання пластинок: 90° у чоловіків і 120° у жінок. Зверху виступ гортані має вирізку (верхня щитувата вирізка, incisura thyroidea superior). На нижньому краї щитуватого хряща є менш виражена нижня щитувата вирізка (incisura thyroidea inferior).

Від задніх країв пластинок направляються дві пари відростків, що називаються рогами або ріжками (верхніми і нижніми). Верхні роги відходять до розташованої вище під'язикової кістки, нижні з'єднуються з перстенюватим хрящем. За зовнішньою поверхнею пластинок щитуватого хряща проходить коса лінія, по якій кріпляться грудинощитуватий (m. sternothyroideus) і щитопід'язичний (m. thyrohyoideus) м'язи. Коса лінія розташовується на рівні верхньобокових країв щитуватої залози. В ділянці верхнього краю пластинок може розташовуватися щитуватий отвір, що пропускає верхню гортанну артерію (найчастіше проходить через розташовану вище щитопід'язичну мембрану).

З'єднання щитоподібного хряща

За допомогою широкої сполучнотканинної пластинки, щитопід'язичної мембрани, щитуватий хрящ сполучається з під'язиковою кісткою. По серединній лінії ця пластинка ущільнена та носить назву серединної щитопід'язичної зв'язки, а задні потовщені краї мембрани, що прикріплюються до верхніх рогів щитуватого хряща, називаються щитопід'язичними зв'язками.

Щитоподібний хрящ сполучається з черпакуватими хрящами за допомогою внутрішніх зв'язок гортані — голосових і вестибулярних. Обидві пари зв'язок прямують від внутрішньої поверхні кута щитоподібного хряща назад. Голосові зв'язки прикріплюються до голосових відростків хрящів, формуючи голосову щілину; значно менш виражені вестибулярні зв'язки — вище, паралельні голосовим.

З перстенюватим хрящем щитуватий хрящ з'єднується за допомогою парного перстенещитуватого суглоба, утвореного нижніми ріжками щитуватого хряща та щитуватими суглобовими поверхнями в бокових відділах перстенюватого хряща. Крім цього, спереду, закриваючи просвіт між цими хрящами, розташовується перстенещитувата зв'язка.

З надгортанником щитоподібний хрящ з'єднується щитонадгортанною зв'язкою, що прямує від стебла надгортанника до внутрішньої поверхні кута щитоподібного хряща.

Ілюстрації

Гортань
Схема трахеотомії, збоку
Хрящі гортані, ззаду
Зв’язки гортані, ззаду
Вхід у гортань, ззаду
Місця прикріплення м’язів гортані
М’язи гортані, зверху
Вигляд шиї спереду

Див. також

Примітки

Неттер Ф. (переклад Цегельского А.А.) (2004). Атлас анатомії людини. Льві: Наутілус. с. 592. ISBN .

[1] Неттер Ф. (переклад Цегельского А.А.) (2004). Атлас анатомії людини. Льві: Наутілус. с. 592. ISBN .