Володи мир Іва нович Щербако в рос Владимир Иванович Щербаков 14 липня 1901 4 листопада 1981 радянський воєначальник ген

Володимир Іванович Щербаков
Володимир Іванович Щербаков
рос. Владимир Иванович Щербаков
Народження	14 липня 1901; (Уривки), Орловська губернія, Російська імперія
Смерть	4 листопада 1981 (80 років); Ленінград, РРФСР, СРСР
Національність	росіянин
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1919—1957
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	104-та стрілецька дивізія (СРСР)
Війни / битви	Громадянська війна в Росії; Польсько-радянська війна; Радянсько-українська війна; Радянсько-фінська війна; Німецько-радянська війна
Нагороди
	Щербаков Володимир Іванович у Вікісховищі

Володи́мир Іва́нович Щербако́в (рос. Владимир Иванович Щербаков; 14 липня 1901 — 4 листопада 1981) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант (28.04.1943).

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР (3-го скликання) (1950—1954).

Життєпис

Народився у селі (Уривки), нині Єлецького району Липецької області Росії.

У лавах Червоної армії з 17 квітня 1919 року. Учасник громадянської війни в Росії, пройшов шлях від червоноармійця до командира роти. У 1920—1921 роках у складі 212-го Московського стрілецького полку 24-ї Самаро-Ульянівської Залізної стрілецької дивізії воював в Україні проти військ армії УНР.

З листопада 1923 року проходив військову службу в 286-му стрілецькому полку 96-ї стрілецької дивізії (Українського військового округу): командир роти, командир батальйону, тво начальника штабу полку. У 1927—1928 роках навчався на Стрілецько-тактичних курсах удосконалення командного складу РСЧА «Постріл» імені Комінтерна. З листопада 1930 року — на викладацькій роботі: викладач тактики, згодом — начальник навчальної частини Школи з перепідготовки командирів запасу імені В. І. Леніна (з 1932 року — КУКС командного складу запасу).

З липня 1938 року — тво командира і помічник командира 90-ї стрілецької дивізії Ленінградського військового округу. З лютого 1939 року — командир 104-ї стрілецької дивізії того ж округу. У вересні 1939 року дивізія морем була перекинута в район півострова Рибальський і на південний беріг Мотовської затоки. З початком радянсько-фінської війни 104-та стрілецька дивізія перейшла радянсько-фінський кордон, оволоділа містом Петсамо, портом Ліїнахамарі, селищем (Луостарі) і вийшла на державний кордон з Норвегією, де зайняла оборону. 4 червня 1940 року присвоєне військове звання генерал-майор.

З січня 1941 року — командир 50-го стрілецького корпусу Ленінградського військового округу, на цій посаді зустрів початок німецько-радянської війни. У серпні 1941 року призначений командувачем 8-ї армії Ленінградського фронту. З березня 1942 року — заступник командувача (23-ї армії). З квітня 1942 року і до кінця війни — командувач 14-ї армії Карельського фронту (з січня 1945 року — (Біломорського військового округу)).

У жовтні 1945 року призначений заступником командувача військами Прибалтійського військового округу. З лютого 1946 року навчався на Вищих академічних курсах при (Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова). З лютого 1947 року — командувач військами Архангельського, а з травня 1949 року — командувач військами (Горьківського військового округів). З жовтня 1953 року обіймав посаду 1-го заступника командувача військами (Воронезького військового округу). 22 серпня 1957 року генерал-лейтенант В. І. Щербаков вийшов у відставку.

Мешкав у Ленінграді, де й помер. Похований на військовому кладовищі в Мартишкіно, поблизу Оранієнбаума.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна (21.02.1945), чотирма орденами Червоного Прапора (05.02.1940, 06.02.1942, 03.11.1944, 20.06.1949), орденами Суворова 1-го ступеня (02.11.1944), Червоної Зірки (…) і медалями.

Посилання

Біографія на сайті МО РФ [ 11 червня 2021 у Wayback Machine.]. (рос.)