Щелінєць Великий

Щелінєць Великий (пол. Szczeliniec Wielki, в XIX столітті також пол. Siennica, після 1945 року пол. Strzaskany і Spękany, пол. Stołowiec, нім. Große Heuscheuer, чеськ. Velká Hejšovina) — найвища вершина (919 м над рівнем моря) в Столових Горах, на терені національного парку Столові Гори. Належить до Корони польських гір і є однією з найбільших туристичних визначних пам'яток Судетів, з ландшафтним заповідником і оглядовими терасами з панорамою Судетів. Найвища точка — Крісло Прадіда (пол. Fotel Pradziada).

Щелінєць Великий
50°29′03″ пн. ш. 16°20′29″ сх. д. / 50.484293000027776088° пн. ш. 16.34139900002777779° сх. д. / 50.484293000027776088; 16.34139900002777779Координати: 50°29′03″ пн. ш. 16°20′29″ сх. д. / 50.484293000027776088° пн. ш. 16.34139900002777779° сх. д. / 50.484293000027776088; 16.34139900002777779
Країна	Республіка Польща
Регіон	Карлув
Тип	гора
Висота	922 м^[1]
Щелінєць Великий Щелінєць Великий (Польща)
Щелінєць Великий у Вікісховищі

Вершина Щеліньца Великого

Геологія

Щелінєць Великий, як і всі Столові гори, збудований з порід пізньої крейди, головним чином пісковика тесаного . Вони виникли в морському середовищі.

Щелінєць Малий

Знаходиться дуже близько до Щелінця Великого — трохи нижчий, але однаково розлеглий масив Щелінця Малого. Щелінєць Малий знаходиться під суворим захистом і повністю закритий для туристичного руху, хоча до середини 80-х років XX століття туди було дозволено підніматися за умови кваліфікації альпіністів.

Місцевість

Незважаючи на невелику висоту, цю вершину видно здалеку як трапецієподібний скельний блок, покритий хвойним лісом. Поверхня вершини пісковика вивітрюється і розтріскується, завдяки чому вона створює різноманітні форми гірських порід, що нагадують людей і тварин (Верблюд, Мамонт, Слон, Квочка, Мавпа, Собака, Черепаха, Сова, Крісло Прадіда) та глибокі ущелини та коридори (Пекло, Чортова кухня)) утворення гірського лабіринту. Цікавинкою є дві скелі, т. зв. балансуючі скелі: Колиска Принцеси Емілки та Серце Гірського Духу, котрі, незважаючи на значну вагу, можна рухати невелеким зусиллям. Усередині численних коридорів панує своєрідний мікроклімат, а місцями сніг тримається до липня.

Історія

Силует Щелінця, чудово видний і впізнаваний з околиць Клодзька, Бистриці чи чеського Находу, вже у далекі часи міг бути об'єктом орієтаційним, пов'язаним з перебігом давнього шляху, що з'єднує країни по обидва боки Судет. У старій німецькій назві Heuscheuer бачили навіть прагерманське походження; незалежно від правдивості цієї етимології, більш давні назви підкреслювали характерну форму гори, котру видно здалеку . Перший відомий слід людської присутності на вершині був залишений у 1576 році. На скелі, відомій як Крісло Прадіда, був вирізаний напис IHSV 1576 (In hoc signo vinces — Ви переможете під цим знаком, ймовірно, залишок хреста, встановленого там). Під час Тридцятилітньої війни (1618–1648 рр.) скелі Щелінця, ймовірно, служили притулком для переслідуваних протестантів. Біля підніжжя сусіднього Щелінця Малого з сторони Пастерки, на рубежі 1790/1791 років, перед очікуваним конфліктом між Пруссією та Австрією, була побудований форт Батарея над Пастеркою.

З кінця XVIII століття вершина ставала все більш відомим туристичним об'єктом. Його відвідали багато відомих особистостей, в тому числі Прусський король Фрідріх Вільгельм II, Йоганн Вольфганг фон Гете, а потім депутат у Пруссії, пізніше президент США Джон Квінсі Адамс (25 серпня 1800 р.).

Туризм

Завита стежка, що веде на вершину, складається з 665 сходів, прокладених у 1814 році Францем Пабло, солтисом ближнього Карлува, першим путівником, автором першої брошури про Щелінець. З півночі стежка веде з Пастерки на перевал між Щелінцями. На круговому, односторонньому маршруті довжиною приблизно 5 км, що проходить верховиною Щелінця, є також туристичне сховище ПТТК «На Щеліньцю», побудоване у 1846 році в тирольському стилі (тоді як швейцарський). Вступ до заповідника, включаючи верхні частини гори, оплачується протягом туристичного періоду.

Кругова стежка починається і закінчується біля платної стоянки в Карлуві.

Цікавинки

На Щелінцю, а точніше в ущелині Пекло, знято фільм «Хроніки Нарнії: Принц Каспіан».

Галерея

Щелінєць Великий з чеської сторони Щелінєць Великий з чеської сторони  Масив з боку Карлува Масив з боку Карлува  Скеля Крісло Прадіда Скеля Крісло Прадіда  Одне з скельних утворень на Щелінцю Одне з скельних утворень на Щелінцю  Скеля Квочка Скеля Квочка  Вид із західної галереї Вид із західної галереї  Скеля Мавпа Скеля Мавпа  Скеля Верблюд Скеля Верблюд  Шлях під вершиною Шлях під вершиною  Ущелина Пекло Ущелина Пекло  Оглядовий майданчик Оглядовий майданчик  По стежці до вершини Щелінця По стежці до вершини Щелінця  Сховище PTTK "Na Szczelińcu" Сховище PTTK "Na Szczelińcu"

Зимова панорама з Щелінця Великого

Літня панорама з Щелінця Великого

Див. також

• Блукаючі скелі
• Адршпашсько-Теплицькі скелі
• Національний парк Столові гори

Примітки

1. https://www.igig.up.wroc.pl/?menu=Aktualnosci&id=453
2. Mapa WIG z 1947
3. . redakcja . T. 13: Góry Stołowe. Warszawa-Kraków: Wydawnictwo PTTK „Kraj”, 1992, ss. 231–235. . 
4. Jarosław Malicki, "Hejszowina. Przyczynek do badań nad dziejami nazewnictwa górskiego Sudetów", [w:] Nazwy własne a społeczeństwo 2, red. R. Łobodzińska, Łask 32010
5. Henryk Grzybowski. Bateria nad Pasterką – zapomniana kłodzka fortyfikacja. Geneza powstania i charakterystyka. ”. 2013 (nr 226), ss. 8–12, maj 2013. Wydawnictwo Ziemia Kłodzka. ISSN 1234-9208. 
6. John Quincy Adams, Letters on Silesia: Written During a Tour Through that Country in the Years 1800, 1801, London 1804
7. , архів оригіналу за 12 квітня 2021, процитовано 7 січня 2020

Бібліографія

• . (redakcja). T. 13: Góry Stołowe. Warszawa-Kraków: Wydawnictwo PTTK „Kraj”, 1992,

Посилання

• Я піду в Столові гори… [ 4 лютого 2020 у Wayback Machine.]