Щезник

Щезник — персонаж слов'янської міфології.

На думку Іванни Блажкевич, це — добрий дух, з яким треба вміти говорити.

На думку Валерія Войтовича, тотожний чорту, нечистому, дідьку, бісу. На думку В. Товстого — це чорт, нечистий, дідько, біс, клятий, лукавий, рогатий, хвостатий, він тотожний чорту.

У літературі

Вище, по безводних далеких недеях, нявки розводять свої безконечні танки, а по скелях ховається щезник.

На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру. «Нема моїх кіз… Нема моїх кіз…» — розливалась жалем флояра. Та ось ріжки піднялись вгору, щоки надулись і розплющились очі. «Є мої кози… Є мої кози…» — заскакали радісно згуки… — М. М. Коцюбинський «Тіні забутих предків»

Примітки

1. Сорока П. Ярмо і тягар, сповідь перейшлих літ // Дзвін. — 2014. — Ч. 10. — С. 38.
2. . Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 10 липня 2016.