Софія Олексіївна Щеглова (18 вересня 1886, Пенза — 1 червня 1965, Москва) — літературознавець, бібліограф, педагог, професор, доктор філологічних наук (з 1941 року), член Неофілологічного товариства при Петербурзькому університеті, історико-літературного товариства, історичного товариства Нестора-літописця при Київському університеті, історико-філологічного товариства при , Археологічної комісії ВУАН, член-кореспондент Товариства любителів давньої писемності та інше. Учениця та сподвижник Володимира Миколайовича Перетца.
Софія Олексіївна Щеглова | |
---|---|
Народилася | 18 вересня 1886 Пенза, Російська імперія |
Померла | 1 червня 1965 (78 років) Москва, СРСР |
Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
Країна | Російська імперія→ СРСР |
Діяльність | літературознавиця, бібліографознавиця, викладачка університету |
Alma mater | Імператорський Київський університет Святого Володимира (1913) |
Заклад | Самарський державний університет Саратовський університет |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] |
Життєпис
Народилась 18 вересня 1886 року в Пензі. З 1907 року ввійшла до складу членів Семінарії російської філології професора В. Перетця, де досліджувала український вірш. В 1910 році закінчила історико-філологічний факультет Вищих жіночих курсів в Києві. В 1913 році склала державні іспити в Київському університеті і була зарахована для підготовки до професорського звання.
- В 1905—1915 роках викладач київських жіночих гімназій та одночасно викладач Вищих жіночих курсів;
- В 1916—1917 роках — викладач Петроградської громадської жіночої гімназії та Вищих педагогічних курсів;
- В 1918—1922 роках професор Самарського університету, педагогічного інституту та Археологічних курсів;
- В 1922—1934 роках науковий співробітник рукописного відділу Бібліотеки АН СРСР, одночасно читала лекції в Ленінградському університеті, на курсах при Інституті історії мистецтв та бібліотечних курсах;
У листопаді 1933 року Софію Щеглову заарештовують за так званою «Справою славістів». І хоча після арешту, Щеглову кілька місяців утримувалася в одиночній камері, не дозволяючи не тільки читати, але навіть і спати, Софія Олексіївна винною себе не визнала. У квітні 1934 її засудили до заслання на три роки в «віддалені райони Радянського Союзу».
Софія Щеглова була «спрямована етапом» в Киргизію, де у 1934—1936 роки працювала методистом в бібліотеці міста Фрунзе.
З 1937 року Софії Щегловій дозволили жити в Саратові.
- В 1937—1939 роках — викладач середніх шкіл Саратова;
- В 1939—1951 роках викладач, професор (з 1941 року) Саратовського педінституту та університету.
У 1945 році з Софії Щеглової було знято судимість і в 1951 році вона змогла повернутися до Києва.
Померла 1 червня 1965 року в Москві. Похована в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 27, ряд 1, місце 7).
Джерела
- Л. Проценко, Ю. Костенко. Лук'янівське цивільне кладовище, путівник. — «Інтерграфік». — С. 192. .
- Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник [ 9 липня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sofiya Oleksiyivna Sheglova 18 veresnya 1886 Penza 1 chervnya 1965 Moskva literaturoznavec bibliograf pedagog profesor doktor filologichnih nauk z 1941 roku chlen Neofilologichnogo tovaristva pri Peterburzkomu universiteti istoriko literaturnogo tovaristva istorichnogo tovaristva Nestora litopiscya pri Kiyivskomu universiteti istoriko filologichnogo tovaristva pri Arheologichnoyi komisiyi VUAN chlen korespondent Tovaristva lyubiteliv davnoyi pisemnosti ta inshe Uchenicya ta spodvizhnik Volodimira Mikolajovicha Peretca Sofiya Oleksiyivna SheglovaNarodilasya18 veresnya 1886 1886 09 18 Penza Rosijska imperiyaPomerla1 chervnya 1965 1965 06 01 78 rokiv Moskva SRSRPohovannyaDerzhavnij istoriko memorialnij Luk yanivskij zapovidnikKrayinaRosijska imperiya SRSRDiyalnistliteraturoznavicya bibliografoznavicya vikladachka universitetuAlma materImperatorskij Kiyivskij universitet Svyatogo Volodimira 1913 ZakladSamarskij derzhavnij universitet Saratovskij universitetVchene zvannyaprofesorNaukovij stupindoktor filologichnih nauk d ZhittyepisNarodilas 18 veresnya 1886 roku v Penzi Z 1907 roku vvijshla do skladu chleniv Seminariyi rosijskoyi filologiyi profesora V Peretcya de doslidzhuvala ukrayinskij virsh V 1910 roci zakinchila istoriko filologichnij fakultet Vishih zhinochih kursiv v Kiyevi V 1913 roci sklala derzhavni ispiti v Kiyivskomu universiteti i bula zarahovana dlya pidgotovki do profesorskogo zvannya Mogila Sofiyi SheglovoyiV 1905 1915 rokah vikladach kiyivskih zhinochih gimnazij ta odnochasno vikladach Vishih zhinochih kursiv V 1916 1917 rokah vikladach Petrogradskoyi gromadskoyi zhinochoyi gimnaziyi ta Vishih pedagogichnih kursiv V 1918 1922 rokah profesor Samarskogo universitetu pedagogichnogo institutu ta Arheologichnih kursiv V 1922 1934 rokah naukovij spivrobitnik rukopisnogo viddilu Biblioteki AN SRSR odnochasno chitala lekciyi v Leningradskomu universiteti na kursah pri Instituti istoriyi mistectv ta bibliotechnih kursah U listopadi 1933 roku Sofiyu Sheglovu zaareshtovuyut za tak zvanoyu Spravoyu slavistiv I hocha pislya areshtu Sheglovu kilka misyaciv utrimuvalasya v odinochnij kameri ne dozvolyayuchi ne tilki chitati ale navit i spati Sofiya Oleksiyivna vinnoyu sebe ne viznala U kvitni 1934 yiyi zasudili do zaslannya na tri roki v viddaleni rajoni Radyanskogo Soyuzu Sofiya Sheglova bula spryamovana etapom v Kirgiziyu de u 1934 1936 roki pracyuvala metodistom v biblioteci mista Frunze Z 1937 roku Sofiyi Sheglovij dozvolili zhiti v Saratovi V 1937 1939 rokah vikladach serednih shkil Saratova V 1939 1951 rokah vikladach profesor z 1941 roku Saratovskogo pedinstitutu ta universitetu U 1945 roci z Sofiyi Sheglovoyi bulo znyato sudimist i v 1951 roci vona zmogla povernutisya do Kiyeva Pomerla 1 chervnya 1965 roku v Moskvi Pohovana v Kiyevi na Luk yanivskomu cvintari dilyanka 27 ryad 1 misce 7 DzherelaL Procenko Yu Kostenko Luk yanivske civilne kladovishe putivnik Intergrafik S 192 ISBN 966 532 012 2 Osobovi arhivni fondi Institutu rukopisu Putivnik 9 lipnya 2011 u Wayback Machine