Штучна гібернація

Шту́чна гіберна́ція (лат. hibernatio — зимівля, зимова сплячка, від лат. hibernus — зимовий) — штучно створений стан уповільненої життєдіяльності організму теплокровних тварин, зокрема й людини, що нагадує стан тварини в період зимової сплячки, що досягається за допомогою нейроплегічних засобів, які блокують нейроендокринні механізми терморегуляції (глибока ).

Переваги

На тлі штучної гібернації організм тварини або людини набуває значно більшої стійкості до кисневого голодування (гіпоксії), травм та інших несприятливих впливів. У цьому стані можливе досягнення хірургічної стадії наркозу за застосування малих доз наркотичних речовин, що важливо при виконанні великих за обсягом і тривалістю оперативних втручань. Тим не менш, в умовах штучної гібернації теплокровного організму знеболювання стає складним і малокерованим процесом. Саме з цієї причини штучна гібернація не набула значного поширення в клінічній практиці. У сучасній медичній практиці як медикаментозну підготовку до знеболювання (премедикації) застосовують зменшені дози нейроплегічних засобів.

Примітки

Література

• Общее обезболивание. — М.: Медицина, 1964.
• Лабори А., Гюгенар П. Гибернотерапия (искусственная зимняя спячка) в медицинской практике / Пер. с франц. — М.: Государственное издательство медицинской литературы, 1956. — 271 с.