У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Штрихування Штрихува ння англ hatching фр hachure пол kreskowanie п

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Штрихування.

Штрихува́ння (англ. hatching, фр. hachure, пол. kreskowanie, порт. trama) — у геральдиці метод умовної передачі кольорів герба в чорно-білому зображенні. Сучасна система запропонована в 1630-ті ^[en] і Маркусом Вульсоном де ла Коломб'єром. Вперше тинктури були передані за допомогою штрихування фламандським гравером Яном Баптистом Зангрієм в 1600 році, а згодом Яковом Франкаром в 1623 році. Пропонувалися й інші варіанти, які, однак, не набули поширення. Також — шрафірува́ння (нім. Schraffierung, пол. szrafowanie, рос. шраффировка).

Кольорова і штрихована версії герба Мінден-Люббеке.

Таблиця

Системи штрихування
Клас	Метали		Емалі (кольори)
Тинктури	Золото Or	Срібло Argent	Червінь Gules	Лазур Azure	Зелень Vert	Чернь Sable	Пурпур Purpure	Murrey	Sanguine	Tenné
Тинктури
Сучасна
Історичні
Зангрій (1600)							Н/Д	Н/Д	Н/Д	Н/Д
1623							Н/Д	Н/Д	Н/Д	Н/Д
1626							Н/Д	Н/Д	Н/Д	Н/Д
1634							Н/Д	Н/Д	Н/Д	Н/Д
"" 1636								Н/Д	Н/Д	Н/Д
1638, 1639								Н/Д	Н/Д	Н/Д
1639-1642							Н/Д	Н/Д	Н/Д	Н/Д
1645							Н/Д	Н/Д	Н/Д	Н/Д
1645							Н/Д	Н/Д	Н/Д	Н/Д
1654								Н/Д	Н/Д	Н/Д

Написи, літери і символи планет

Позначення тінктур початковими літерами їх назв у гербі роботи Джона Брауна, 1591

Потреба у відтворенні гербів без застосування фарб виникла в XVI столітті, коли мистецтво гравюри на дереві і міді стало розвиватися і досягло великої досконалості. З цього часу стали з'являтися друковані гербовники, серед яких уваги заслуговують виданий у Нюрнберзі в 1555 році Вергілієм Солісом і більш пізні гербовники Брентеля (1584), Зібмахера (1605) і Фюрста (1655).

У цих друкованих гербовниках вперше було застосовано нові способи умовного позначення геральдичних кольорів і металів. Спочатку для цієї мети використовували пояснювальні написи, що позначали тінктури і метали, а потім лише окремі літери. Цей метод знайшов застосування в працях Соліса, Мартіна Шрота (1576), Християна Урстиса (1580) і Зібмахера. Вони позначали кольори і метали початковими літерами їх німецьких, а іноді і латинських, назв: так, наприклад, R (roth) — червоний, В (blau) — синій, Sch (schwarz) — чорний, Рр — пурпур, G (gold) — золото, S (silber) — срібло і так далі.

У 1654 році Генріх Спільман застосував для зображення фініфтів і металів астрономічні символи: знак (Сонце) позначав золото; (Місяць) — срібло; ( Марс) — червлень; ( Юпітер) — блакить; ( Венера) — ; ( Сатурн) — чернь і ( Меркурій) — пурпур.

Обидва ці методи були незручні у використанні: вони виявилися абсолютно непридатними при зображенні гербів з дрібними і численними фігурами, особливо при зображенні складних гербів на малюнках малого розміру.

Точки і штрихи

Система Петра Санкти. Варіант 1634 р. без позначення для пурпуру

Незручність згаданих вище способів викликала запровадження позначення геральдичних тінктур і металів за допомогою рисок і точок, якими покривається поле щита, відповідно їх умовному значенню. Перший досвід застосування подібного способу був зроблений в 1600 році Ян Баптист Зангрієм у своїй презентації гербів герцогства Брабант.

Наступним, хто застосував цей метод, був Яків Франкарт, який в 1623 році видав у Брюсселі опис поховання ерцгерцога Альберта Австрійського, прикрашене гравюрами на міді, до якого доклав таблицю штрихів для визначення геральдичних кольорів. Золото він запропонував зображати горизонтальними штрихами, срібло — залишаючи чисте місце, червлень — вертикальними, зелень — діагональними рисами ліворуч, чернь — взаємно пересічними діагональними, лазур — точками.

Такий графічний спосіб виявився найдоцільнішим і зручним і незабаром увійшов у загальне вживання, хоча і піддався згодом деяким змінам. У даний час загальноприйнятий метод зображення гербів за допомогою штрихування наступний: червоний колір (червлень) зображується через вертикальні штрихи; лазур — через горизонтальні; зелений — діагональними рисами, проведеними з геральдичного правого боку щита до лівого; чорний — вертикальними і горизонтальними пересічними рисами; золото — через пунктир (засіяння поля або фігур точками); срібло — залишається білим, тобто без рисок і точок; пурпур — діагональними рисками, проведеними від лівої сторони до правої (протилежно зеленому).

Сучасні графічні позначення геральдичних тінктур були запропоновані вченим єзуїтом Сільвестром Петра Санктою в його творі «Tesserae gentilitiae», виданому в Римі в 1638 році, а потім були прийняті всюди завдяки французькому геральдисту Марку Вульсону де ла Коломб'єру, який виклав їх у творі «Nouvelle methode de cognoistre les metaux et les couleurs sur la taille douce» (Париж, 1639).

Сам Коломб'єр стверджував, що Петра Санкта просто скопіював його систему без всяких змін, але точно така ж система (за винятком відсутності штрихування для пурпуру) зустрічається і в більш ранній роботі Петра Санкти, що належить до 1634 року.

Інші системи штриховки, запропоновані в XVII ст. нідерландцем ^[en], іспанцем Хуаном Карамуелем, нідерландцем ^[en], а також ^[en], виявилися менш зручними і розповсюдження не набули.

Позначення геральдичних кольорів через штриховку при пластичному (en relief) зображенні гербів у більш давні часи не застосовувалося взагалі, і при цьому різниця кольорів пізнавалась через опуклість або заглиблення, у новіший же час штриховку дуже часто застосовують на печатках, монетах і на різних рельєфах, особливо для означення фону (тобто щитового поля), гербові ж фігури при цьому звичайно даються без штриховки.

Другорядні геральдичні кольори, що додалися згодом, також позначаються графічним способом. Натуральний колір не отримує, звичайно, ніякого особливого позначення, щоб відрізнити предмети натурального кольору від срібних, їх злегка відтіняють (художньої тінню або штрихуванням).

Штрихування завжди проводиться відносно сторін щита в незалежності від його положення.

Галерея

Неприйняті системи штрихування
Ян Баптиста Зангріус, 1600
Яків Франкар, 1623
Кристофор Буткенс, 1626
Карамуель, 1636
де Рук, 1645
Геленіус, 1645

Див. також

Штрихування (геометрія)

Примітки

Лакиер А. Б. Русская геральдика [ 10 серпня 2009 у Wayback Machine.]. — СПб., 1855. — С. 32.
Арсеньев Ю. В. Геральдика. Лекции, читанные в Московском Археологическом институте в 1907–1908 году. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, 2001. — 384 с. — С. 156–161.
Jean Baptiste Zangre. Representation de l'Ancienne et Souveraine Duche de Brabant, ses Villes, Dignitez et Dependences, Comme Lothier, Limborghe et Pays de Outre Meuse. — Louvain, 1600.
Schroeder, Johann Karl von. Über Alter und Herkunft der Heraldischen Schraffirungen // Herold. — 7. — N. F. Berlin, 1969/71. — P. 67-68. — L.

Джерела

Fox-Davies, Arthur Charles. A Complete Guide to Heraldry. London: T.C. & E.C. Jack, 1909.
Арсеньев Ю. В. Геральдика. Лекции, читанные в Московском Археологическом институте в 1907–1908 году. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, 2001. — 384 с. — С. 156–161.
Слейтер Стивен. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия" (2-е издание). -М.: Эксмо, 2008.
Джованни Санти-Мадзини Геральдика. История, терминология, символы и значения гербов и эмблем, АСТ, Астрель, 2007. — 594 с. , 978-5-271-10044-4, 88-370-2290-5 (рос.)
Donna M. Hrynkiw, (August 20, 1998).
Carol Rose, Giants, Monsters, and Dragons: An Encyclopedia of Folklore, Legend, and Myth, (2000) New York City: W.W. Norton. .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Schraffieren
Grundlagen des Zeichnens und Übungen
Die Arten der Schraffur in der künstlerischen Zeichnung

[1] Лакиер А. Б. Русская геральдика [ 10 серпня 2009 у Wayback Machine.]. — СПб., 1855. — С. 32.

[Арсеньев-2] Арсеньев Ю. В. Геральдика. Лекции, читанные в Московском Археологическом институте в 1907–1908 году. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, 2001. — 384 с. — С. 156–161.

[3] Jean Baptiste Zangre. Representation de l'Ancienne et Souveraine Duche de Brabant, ses Villes, Dignitez et Dependences, Comme Lothier, Limborghe et Pays de Outre Meuse. — Louvain, 1600.

[4] Schroeder, Johann Karl von. Über Alter und Herkunft der Heraldischen Schraffirungen // Herold. — 7. — N. F. Berlin, 1969/71. — P. 67-68. — L.