Шмигельська Леся Василівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Варварук.

Леся Василівна Шмигельська (Варварук), нар. 3 листопада 1972(19721103) в селі Камінь Рожнятівського району Івано-Франківської області) — українська поетеса, член Національної спілки письменників України, лавреатка літературних премій: імені Марійки Підгірянки (2015) (Івано-Франківської обласної організації Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка), Василя Стефаника (2018), (2020), (2020), лауреатка ІІІ , дипломантка ряду літературних конкурсів, член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, заступник голови районної літстудії «Горгани», авторка восьми поетичних збірок.

З життєпису

Закінчила , Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Працює бібліотекарем.

Творчість

У творчому доробку поетеси Лесі Шмигельської поетичні збірки: «Поцілунок літа» (2008), «Жінка з осені» (2010), «Тепло незвіданих доріг» (2012), «Всеобрій» (2014), «ПроСвіт» (2016), «Осанна осені» (2016), «Сьоме небо» (2018), «Поміж миттю і вічністю» (2020).

Вірші авторки друкувалися в літературних та періодичних виданнях в Україні та за рубежем, а також у колективних збірках «З горіха зерня», «Вічний Павло»  (спогади про Павла Казимировича Добрянського), «Рожнятівщина літературна», «Відлуння Майдану», «Воїнам Світла», «Мислити і жити українно» та ін.

Примітки

1. . Клуб поезії. Архів оригіналу за 1 січня 2015. Процитовано 1 січня 2015.
2. . Наукова бібліотека ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». Архів оригіналу за 23 січня 2022.

Посилання

• . Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2015.