Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шепілов Дмитро Трохимович Шепілов рос Дми трий Трофи мович Шепи лов 23

Шепілов Дмитро Трофимович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем (Шепілов).

Дмитро Трохимович Шепілов (рос. Дми́трий Трофи́мович Шепи́лов; 23 жовтня (5 листопада) 1905, Асгабат, Російська імперія — 18 серпня 1995, Москва, Росія) — радянський державний і партійний діяч, економіст. Член ЦК КПРС (1952—1957), кандидат у члени Президії ЦК КПРС (з 27 лютого 1956 по 29 червня 1957 року), секретар ЦК КПРС (1955—1956, 1957). Депутат Верховної Ради СРСР 3-4-го скликань, Міністр закордонних справ СРСР (1956—1957).

Шепілов Дмитро Трохимович
image
Народився5 листопада 1905(1905-11-05)[1]
Асхабад, Російська імперія
Помер18 серпня 1995(1995-08-18)[1] (89 років)
Москва, Росія
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країнаimage СРСР
Діяльністьполітик, економіст, військовослужбовець, дипломат
Alma materd, Інститут червоної професури і МДУ
Науковий ступіньдоктор економічних наук[d]
Знання мовросійська
ЗакладМДУ
УчасникДруга світова війна, Сталінградська битва, Битва на Курській дузі, Корсунь-Шевченківська операція і Яссько-Кишинівська операція
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Роки активностіз 1941
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове званнягенерал-майор
ПартіяКПРС
Нагороди
image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image

Біографія

Ранні роки

Народився в родині робітника залізничних майстерень. Після переїзду сім'ї в Ташкент навчався спочатку в гімназії, потім у середній школі.

У 1926 закінчив судовий відділ факультету радянського права 1-го Московського державного університету імені М.В. Ломоносова. Член ВКП(б) з жовтня 1926 року.

З 1926 по 1928 рік працював прокурором Головного суду Якутської АРСР, заступником прокурора Якутської АРСР, в.о. прокурора Якутської АРСР.

У 1928—1929 роках — помічник прокурора Західної області РРФСР.

У 1929—1931 роках — слухач аграрного факультету московського Інституту червоної професури, економіст-аграрник.

У 1931—1933 роках — відповідальний секретар редакції журналу «На аграрном фронте».

У 1933—1935 роках працював начальником політвідділу одного з сибірських радгоспів.

На партійній роботі

У 1935—1937 роках — заступник завідувача сектору сільськогосподарської науки ЦК ВКП(б). Після публікації ряду помітних статей був запрошений в .

У 1937—1941 роках — вчений секретар Інституту економіки Академії наук СРСР. Одночасно викладав політекономію у Московському інституті радянської кооперативної торгівлі та у Вищій партійній школі при ЦК ВКП(б).

Під час німецько-радянської війни добровольцем пішов на фронт, хоча мав законні підстави уникнути призову як науковий робітник. У 1941—1942 роках — начальник політичного відділу Московського ополчення. У 1942—1943 роках — начальник політичного відділу 24-ї армії. У 1944—1946 роках — начальник політичного відділу та член Військової ради (4-ї гвардійської армії).

У лютому — серпні 1946 року — заступник начальника Управління пропаганди і агітації Головного політичного управління Збройних Сил СРСР.

З серпня 1946 по 17 вересня 1947 року — редактор газети «Правда» по відділу пропаганди.

1947 року в газеті «Правда» опублікував статтю «Радянський патріотизм», яка стала початком кампанії зі звинувачення діячів культури у космополітизмі.

З 17 вересня 1947 по 10 липня 1948 року — перший заступник начальника Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП(б), який очолював М.А. Суслов.

10 липня 1948 — 20 липня 1949 року — завідувач Відділу пропаганди та агітації ЦК ВКП(б), утвореного на базі скасованого Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП(б).

У липні 1949 року знятий з посади завідувача відділу пропаганди ЦК ВКП(б). Не мав роботи до 31 січня 1950 року, коли Георгій Маленков запропонував йому посаду інспектора ЦК ВКП(б), а фактично свого неофіційного помічника, який допомагав в теоретичному обґрунтуванні промов. Надалі за пропозицією Йосипа Сталіна призначений керівником авторського колективу зі створення першого в СРСР підручника політекономії соціалізму.

З 20 жовтня 1952 року — голова постійної комісії ЦК КПРС з ідеологічних питань.

З 18 листопада 1952 до 1956 року — головний редактор газети «Правда».

25 жовтня 1953 року обраний членом-кореспондентомАкадемії наук СРСР по Відділенню економічних, філософських та правових наук (політична економія).

12 липні 1955 — 24 грудня 1956 року і 14 лютого — 29 червня 1957 року — секретар ЦК КПРС. Допомагав Хрущову готувати доповідь ХХ з'їзду «Про культ особи та його наслідки».

З 27 лютого 1956 по 29 червня 1957 року — кандидат у члени Президії ЦК КПРС.

Міністр іноземних справ СРСР

1 червня 1956 указом Президії Верховної Ради СРСР був призначений міністром закордонних справ СРСР, змінивши на цій посаді В.M. Молотова.

У червні 1956 як Міністр закордонних справ СРСР вперше в історії здійснив турне по Близькому Сходу, відвідавши Єгипет, Сирію, Ліван, а також Грецію. Під час переговорів у Єгипті з президентом Насером в червні 1956 року дав секретну згоду СРСР спонсорувати будівництво Асуанської греблі. Переконав Хрущова в форсуванні налагодження відносин з арабськими країнами Близького Сходу на противагу нормалізації відносин з Ізраїлем.

У своєму виступі на ХХ з'їзді КПРС закликав до насильницького експорту соціалізму за межі СРСР. У той же час брав участь в підготовці доповіді Хрущова «Про культ особи і його наслідки», однак підготовлений варіант доповіді був істотно змінений.

15 лютого 1957 року звільнений з посади міністра закордонних справ СРСР у зв'язку із призначенням секретарем ЦК КПРС.

В опозиції до Хрущова

У червні 1957 року в результаті поразки угруповання Молотова В.М., Маленкова Г.М., Кагановича Л.М. на Пленумі ЦК КПРС 22 червня 1957 року народилося формулювання («Антипартійна група Молотова, Маленкова, Кагановича, Булганіна і Шепілова що долучився до них»). Був позбавлений звання члена-кореспондента АН СРСР 26 березня 1959 року (відновлений 1991 року).

У листопаді 1957 — серпні 1958 року — директор Інституту економіки Академії наук Киргизької РСР.

У серпні 1958 — 1960 року — заступник директора Інституту економіки Академії наук Киргизької РСР із наукової частини.

У 1960—1977 роках — вчений археограф, у 1977—1982 роках — старший археограф Головного архівного управління при Раді Міністрів СРСР. 21 лютого 1962 року виключений із партії, поновлений в членах КПРС 18 лютого 1976 року.

З листопада 1982 року — на пенсії в Москві. Помер 18 серпня 1995 року в Москві.

Звання

Нагороди

Примітки

  1. The Fine Art Archive — 2003.
    d:Track:Q10855166
  2. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
    d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
  3. . Архів оригіналу за 12 березня 2007. Процитовано 11 серпня 2017.

Література

Посилання

  • Шепилов Дмитрий Трофимович (министр иностранных дел СССР 1956—1957): к 200-летию МИД России // Дипломатический вестник. № 8, 2002. С.138-141.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Shepilov Dmitro Trohimovich Shepilov ros Dmi trij Trofi movich Shepi lov 23 zhovtnya 5 listopada 1905 Asgabat Rosijska imperiya 18 serpnya 1995 Moskva Rosiya radyanskij derzhavnij i partijnij diyach ekonomist Chlen CK KPRS 1952 1957 kandidat u chleni Prezidiyi CK KPRS z 27 lyutogo 1956 po 29 chervnya 1957 roku sekretar CK KPRS 1955 1956 1957 Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 3 4 go sklikan Ministr zakordonnih sprav SRSR 1956 1957 Shepilov Dmitro TrohimovichNarodivsya5 listopada 1905 1905 11 05 1 Ashabad Rosijska imperiyaPomer18 serpnya 1995 1995 08 18 1 89 rokiv Moskva RosiyaPohovannyaNovodivichij cvintarKrayina SRSRDiyalnistpolitik ekonomist vijskovosluzhbovec diplomatAlma materd Institut chervonoyi profesuri i MDUNaukovij stupindoktor ekonomichnih nauk d Znannya movrosijskaZakladMDUUchasnikDruga svitova vijna Stalingradska bitva Bitva na Kurskij duzi Korsun Shevchenkivska operaciya i Yassko Kishinivska operaciyaChlenstvoAkademiya nauk SRSRRoki aktivnostiz 1941Posadadeputat Verhovnoyi radi SRSR d Vijskove zvannyageneral majorPartiyaKPRSNagorodi Mediafajli u VikishovishiBiografiyaRanni roki Narodivsya v rodini robitnika zaliznichnih majsteren Pislya pereyizdu sim yi v Tashkent navchavsya spochatku v gimnaziyi potim u serednij shkoli U 1926 zakinchiv sudovij viddil fakultetu radyanskogo prava 1 go Moskovskogo derzhavnogo universitetu imeni M V Lomonosova Chlen VKP b z zhovtnya 1926 roku Z 1926 po 1928 rik pracyuvav prokurorom Golovnogo sudu Yakutskoyi ARSR zastupnikom prokurora Yakutskoyi ARSR v o prokurora Yakutskoyi ARSR U 1928 1929 rokah pomichnik prokurora Zahidnoyi oblasti RRFSR U 1929 1931 rokah sluhach agrarnogo fakultetu moskovskogo Institutu chervonoyi profesuri ekonomist agrarnik U 1931 1933 rokah vidpovidalnij sekretar redakciyi zhurnalu Na agrarnom fronte U 1933 1935 rokah pracyuvav nachalnikom politviddilu odnogo z sibirskih radgospiv Na partijnij roboti U 1935 1937 rokah zastupnik zaviduvacha sektoru silskogospodarskoyi nauki CK VKP b Pislya publikaciyi ryadu pomitnih statej buv zaproshenij v U 1937 1941 rokah vchenij sekretar Institutu ekonomiki Akademiyi nauk SRSR Odnochasno vikladav politekonomiyu u Moskovskomu instituti radyanskoyi kooperativnoyi torgivli ta u Vishij partijnij shkoli pri CK VKP b Pid chas nimecko radyanskoyi vijni dobrovolcem pishov na front hocha mav zakonni pidstavi uniknuti prizovu yak naukovij robitnik U 1941 1942 rokah nachalnik politichnogo viddilu Moskovskogo opolchennya U 1942 1943 rokah nachalnik politichnogo viddilu 24 yi armiyi U 1944 1946 rokah nachalnik politichnogo viddilu ta chlen Vijskovoyi radi 4 yi gvardijskoyi armiyi U lyutomu serpni 1946 roku zastupnik nachalnika Upravlinnya propagandi i agitaciyi Golovnogo politichnogo upravlinnya Zbrojnih Sil SRSR Z serpnya 1946 po 17 veresnya 1947 roku redaktor gazeti Pravda po viddilu propagandi 1947 roku v gazeti Pravda opublikuvav stattyu Radyanskij patriotizm yaka stala pochatkom kampaniyi zi zvinuvachennya diyachiv kulturi u kosmopolitizmi Z 17 veresnya 1947 po 10 lipnya 1948 roku pershij zastupnik nachalnika Upravlinnya propagandi i agitaciyi CK VKP b yakij ocholyuvav M A Suslov 10 lipnya 1948 20 lipnya 1949 roku zaviduvach Viddilu propagandi ta agitaciyi CK VKP b utvorenogo na bazi skasovanogo Upravlinnya propagandi i agitaciyi CK VKP b U lipni 1949 roku znyatij z posadi zaviduvacha viddilu propagandi CK VKP b Ne mav roboti do 31 sichnya 1950 roku koli Georgij Malenkov zaproponuvav jomu posadu inspektora CK VKP b a faktichno svogo neoficijnogo pomichnika yakij dopomagav v teoretichnomu obgruntuvanni promov Nadali za propoziciyeyu Josipa Stalina priznachenij kerivnikom avtorskogo kolektivu zi stvorennya pershogo v SRSR pidruchnika politekonomiyi socializmu Z 20 zhovtnya 1952 roku golova postijnoyi komisiyi CK KPRS z ideologichnih pitan Z 18 listopada 1952 do 1956 roku golovnij redaktor gazeti Pravda 25 zhovtnya 1953 roku obranij chlenom korespondentomAkademiyi nauk SRSR po Viddilennyu ekonomichnih filosofskih ta pravovih nauk politichna ekonomiya 12 lipni 1955 24 grudnya 1956 roku i 14 lyutogo 29 chervnya 1957 roku sekretar CK KPRS Dopomagav Hrushovu gotuvati dopovid HH z yizdu Pro kult osobi ta jogo naslidki Z 27 lyutogo 1956 po 29 chervnya 1957 roku kandidat u chleni Prezidiyi CK KPRS Ministr inozemnih sprav SRSR 1 chervnya 1956 ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR buv priznachenij ministrom zakordonnih sprav SRSR zminivshi na cij posadi V M Molotova U chervni 1956 yak Ministr zakordonnih sprav SRSR vpershe v istoriyi zdijsniv turne po Blizkomu Shodu vidvidavshi Yegipet Siriyu Livan a takozh Greciyu Pid chas peregovoriv u Yegipti z prezidentom Naserom v chervni 1956 roku dav sekretnu zgodu SRSR sponsoruvati budivnictvo Asuanskoyi grebli Perekonav Hrushova v forsuvanni nalagodzhennya vidnosin z arabskimi krayinami Blizkogo Shodu na protivagu normalizaciyi vidnosin z Izrayilem U svoyemu vistupi na HH z yizdi KPRS zaklikav do nasilnickogo eksportu socializmu za mezhi SRSR U toj zhe chas brav uchast v pidgotovci dopovidi Hrushova Pro kult osobi i jogo naslidki odnak pidgotovlenij variant dopovidi buv istotno zminenij 15 lyutogo 1957 roku zvilnenij z posadi ministra zakordonnih sprav SRSR u zv yazku iz priznachennyam sekretarem CK KPRS V opoziciyi do Hrushova U chervni 1957 roku v rezultati porazki ugrupovannya Molotova V M Malenkova G M Kaganovicha L M na Plenumi CK KPRS 22 chervnya 1957 roku narodilosya formulyuvannya Antipartijna grupa Molotova Malenkova Kaganovicha Bulganina i Shepilova sho doluchivsya do nih Buv pozbavlenij zvannya chlena korespondenta AN SRSR 26 bereznya 1959 roku vidnovlenij 1991 roku U listopadi 1957 serpni 1958 roku direktor Institutu ekonomiki Akademiyi nauk Kirgizkoyi RSR U serpni 1958 1960 roku zastupnik direktora Institutu ekonomiki Akademiyi nauk Kirgizkoyi RSR iz naukovoyi chastini U 1960 1977 rokah vchenij arheograf u 1977 1982 rokah starshij arheograf Golovnogo arhivnogo upravlinnya pri Radi Ministriv SRSR 21 lyutogo 1962 roku viklyuchenij iz partiyi ponovlenij v chlenah KPRS 18 lyutogo 1976 roku Z listopada 1982 roku na pensiyi v Moskvi Pomer 18 serpnya 1995 roku v Moskvi Zvannyapolkovnik general major 19 04 1945 Nagorodiorden Lenina 4 11 1955 dva ordeni Chervonogo Prapora 14 02 1943 18 05 1944 orden Kutuzova I st 28 04 1945 orden Bogdana Hmelnickogo I st 13 09 1944 orden Suvorova II st 29 06 1945 dva ordeni Vitchiznyanoyi vijni I st 03 1944 1 03 1985 orden Chervonoyi Zirki 10 01 1944 orden Legion poshani SShA 1945 medal Za oboronu Stalingrada medal Za oboronu Moskvi medal Za vzyattya Budapeshta medal Za vzyattya Vidnya medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr medaliPrimitkiThe Fine Art Archive 2003 d Track Q10855166 Identifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570 Arhiv originalu za 12 bereznya 2007 Procitovano 11 serpnya 2017 Literatura Bilousov M M Shepilov Dmitro Trohimovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 PosilannyaShepilov Dmitrij Trofimovich ministr inostrannyh del SSSR 1956 1957 k 200 letiyu MID Rossii Diplomaticheskij vestnik 8 2002 S 138 141
Топ