Шахох кіче вінак історична драма народу мая післякласичного періоду Записана у 1850 х роках французьким дослідником Шарл

Шахох кіче-вінак — історична драма народу мая післякласичного періоду. Записана у 1850-х роках французьким дослідником Шарлем-Ет'єном Брассером де Бурбуром. Назва перекладається як «Танок людей кіче».

Історія

Створена напочатку або середині XVI ст. Оригінадбний текст не зберігся, тому дослідникам доволі важко визначити час створення. У 1857—1858 роках перекладено французькою мовою. На думку Брассера де Бурбура в основі цієї драми лежить дійсна подія, припускає, що юнак з народу мая-какчикелей міг якимось чином чути від мандрівних торговців про висадку іспанців на Антильських островах і про їх жорстокості. На думку радянського дослідника Ростислава Кинжалова, створення «Шахох кіче-вінак» слід віднести до більш пізнього часу — до періоду, що безпосередньо слідував за іспанським завоюванням.

Зміст

Один з головних володарів Ішимче, столиці какчикелей мав славу найвідомішого чарівника у всій країні. Він був заклятим ворогом правителя кіче і тому часто переносився на ніч у К'умаркаах, на дах його палацу. Стоячи там, він, перетворившись на тварину або яку-небудь птаха, страшно завивав і постійно викрикував образливі слова на адресу правителя кіче. Останній, не бажаючи більше переносити такі образи, скликав чарівників своєї країни і пообіцяв велику нагороду тому з них, хто зможе втихомирити ворога.

Один з чарівників зголосився здійснити це. Говорили, що у нього велика магічна сила і що він дуже обізнана в чаклунстві. Проте впоратися з чарівником какчикелей виявилося не просто: він одним стрибком переносився з гірської вершини на іншу, накладені на нього пута миттєво розривалися. Нарешті, чарівник кіче зумів зв'язати ворога зачарованими мотузками. Переможеного привели до правителя кіче. На питання: чи він протягом такого тривалого часу порушував нічний спокій, какчикель гордо відповів ствердно. Тріумфуючий повелитель кіче Вахшакі-Каам наказав принести його в жертву.

Знать і простий народ, «вояки-орли» і «вояки-ягуари» зібралися у дворі храму. Вони почали танцювати навколо бранця, обсипаючи його образливими жартами, але він переносив всі з вражаючим спокоєм. Коли ж жерці були вже готові завдати йому смертельний удар, какчикель крикнув, зробивши їм знак рукою: «Почекайте трохи і вислухайте те, що я зараз скажу вам. Знайте, що близько вже час, коли ви будете в відчаї через несподівані біди, що впадують на вас. А цей огидний старий, — додав він, вказуючи на Вахшакі-Каам, — помре ще раніше. Знайте ж, що, можливо, завтра, а може бути, післязавтра прийдуть сюди не напівголі, як ви, а одягнені і озброєні з голови до ніг люди. Вони зруйнують ці будівлі, і в них будуть жити тільки сови та дикі коти. Тоді настане кінець вашій величі і вся слава вашої країни зникне назавжди». Сказавши ці слова, бранець серед загального заціпеніння сам ліг на жертовник.

Джерела

Brasseur de Bourbourg C. E. 1857—1858. Hisloire des nations civilisees du Mexique et de l'Amerique Centrale durant les siecles anterieurs a Christophe Colomb, Paris, t. II, pp. 543—545
Correa G., Cannon C., Hunter W.A., Bode. B. 1961. The Native Theatre in Middle America. TUMARIP, v. 27.
Кинжалов Р. В. Культура древних майя, Изд-во: Наука, Л., 1971