У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Шапошников Євген Іванович Шапошников 3 лютого 1942 хутір Великий Ло

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шапошников.

Євген Іванович Шапошников (* 3 лютого 1942, хутір Великий Лог, Аксайський район Ростовська область — 8 грудня 2020) — радянський та російський військовий і політичний діяч, маршал авіації (26 серпня 1991 року), останній міністр оборони СРСР (серпень 1991 — лютий 1992), головнокомандувач Об'єднаних Збройних Сил СНД (1992—1993), головнокомандувач ВПС — заступник міністра оборони СРСР (1990—1991). Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках.

Євген Іванович Шапошников

Евгений Иванович Шапошников

Народження

3 лютого 1942
Великий Лог, Аксайський район, Ростовська область

Смерть

8 грудня 2020 (78 років)
Москва, Росія
коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)

Поховання

Троєкуровське кладовище

Країна

СРСР→

Приналежність

Освіта

Харківське вище військово-авіаційне училище льотчиків, Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна

Роки служби

1959—1993

Партія

КПРС

Член

ЦК КПРС

Звання

Маршал авіації

Командування

Міністр оборони, головнокомандувач ВПС СРСР, 16-та повітряна армія

Війни / битви

Афганська війна

Нагороди

Орден Пошани
	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Ювілейна медаль «300 років Російському флоту»		Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)	Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)	Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

Шапошников Євген Іванович у Вікісховищі

Останній, хто мав звання маршала роду військ СРСР. Останній (за датою) в історії СРСР, кому було надано військове звання «маршал авіації» і взагалі зі словом «маршал» у найменуванні рангу.

Життєпис

Шапошников Євген Іванович народився 3 лютого 1942 року на хуторі Великий Лог Аксайського району Ростовської области. 1963 року закінчив Харківське вище військово-авіаційне училище льотчиків імені двічі Героя Радянського Союзу С. І. Грицевця. Член КПРС з 1963 року.

Офіцерську службу розпочав у Прикарпатському військовому окрузі. З 1963 року був льотчиком, старшим льотчиком та штурманом полку, командував ескадрильєю. 1966 року поступив на навчання до Військово-повітряної академії ім. Ю. А. Гагаріна, яку закінчив у 1969. У період із 1971 по 1975 рік служив заступником командира авіаційного полку з політичної частини, потім командиром авіаційного полку. У 1975 році повернувся до Прикарпатського військового округу на посаду заступника командира авіаційної винищувальної дивізії, потім став командиром дивізії. У 1979 році призначений заступником командувача військово-повітряних сил Прикарпатського військового округу. У 1984 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил СРСР.

У 1984 році посів посаду заступника командувача ВПС Одеського військового округу, а з 1985 року — командувач ВПС Одеського військового округу.

У 1987 році Шапошников призначений командувачем ВПС Групи радянських військ у Німеччині. З 1988 року очолив 16-ту повітряну армію у складі Групи радянських військ у Німеччині. У 1988 році призначений першим заступником головнокомандувача ВПС, а 13 липня 1990 року — головнокомандувачем ВПС — заступником міністра оборони СРСР.

23 серпня 1991 року, після провалу ГКЧП, президент Горбачов підписав указ про призначення Шапошникова міністром оборони СРСР і виніс це рішення на розгляд сесії Верховної Ради СРСР. 26 серпня Шапошникову присвоєно військове звання маршал авіації. 29 серпня Верховна Рада СРСР, згідно з пунктом 3 статті 113 Конституції СРСР, затвердила кандидатуру Шапошникова міністром оборони. 23 серпня вийшов із КПРС і сприяв департизації Збройних сил СРСР. З 1 жовтня до 25 грудня 1991 — член Ради оборони при президенті СРСР.

З листопада 1995 до березня 1997 року працював генеральним директором «Аерофлоту».

Був помічником президента Росії.

З 2003 року входив до керівництва ДКБ Сухого.

8 грудня 2020 року останній радянський міністр оборони маршал авіації Шапошников Євген Іванович помер у Москві у віці 78 років. За даними ЗМІ, причиною смерті стала коронавірусна інфекція. Похований на Троєкурівському цвинтарі.

Нагороди

орден Пошани (Російська Федерація) (2.02.2002)
орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІ ст.
орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ст.
орден Червоної Зірки
медалі
Заслужений військовий льотчик Російської Федерації (1992)

Джерела

Помер останній міністр оборони СРСР /Гордон, 8.12.2020/ [ 25 січня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання

Біографія [ 15 листопада 2005 у Wayback Machine.]

Попередник: маршал авіації Єфимов Олександр Миколайович	Головнокомандувач ВПС СРСР 1990 — 1991	Наступник: генерал армії
Попередник: Маршал Радянського Союзу Язов Дмитро Тимофійович 1987 — 1991	Міністр оборони СРСР 23 серпня — грудень 1991	Наступник: посада ліквідована