Чумальово

Чумальо́во — село в Буштинській селищній громаді Тячівського району Закарпатської області України.

село Чумальово
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Тячівський район
Громада	Буштинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA21080030090086221
Основні дані
Засноване	1359
Населення	3041
Площа	20,2 км²
Густота населення	132,03 осіб/км²
Поштовий індекс	90510
Телефонний код	+380 3134
Географічні дані
Географічні координати	^H G O
Середня висота над рівнем моря	331 м
Водойми	р. Теребля
Місцева влада
Адреса ради	90510, с. Чумальово, вул. Центральна, 112
Карта
Чумальово
Чумальово
Мапа
Чумальово у Вікісховищі

Легенда про походження назви села

За легендою, назва села походить від прізвища його першого жителя Чумаля: він на початку XIV ст. втік від феодала з Углі та поселився тут, на правому березі річки Тереблі (угорською — Талабор). Як пише угорський історик В. Белої, правобережна частина тієї місцевості, де Теребля збігає з гір і виходить на широку долину, була заселена близько 1350 року. За даними історичних актових документів, 1406 року в поселенні Чумальово (угорською мовою звучало як Чоманфолво - Csománfalva) нараховувалося вже 12 дворогосподарств.

Географія

На східній околиці села річка Становець впадає у Тереблю.

Історія

Перші поселення чумалівців з'явилися в урочищі Забереж, тобто у західній частині нинішньої території села, на підвищенні. Уздовж урочища, краєм рельєфного кордону, утвореного самою природою, у давнину проходив берег річки Теребля. Про це сьогодні свідчать будова ґрунту та характер місцевості. В пізніші часи річка перемістилася на схід і нині протікає посередині між селами Чумальово та Кричево.

Перші статистичні відомості про Чумальово відносяться до 1839 року. Тоді село входило до Хустського округу Мараморської жупи, тут проживала 621 особа. А в 1901 році Чумальово нараховувало вже 1394 мешканців, і на той час воно вже належало до Тячівського округу Марамороської жупи.

В 1939—1940 рр. з Чумальова нелегально перейшли до СРСР 78 юнаків і дівчат.

Під час Другої світової війни, розправляючись з непокірним населенням, кинули до в'язниці 27 і вивезли на каторжні роботи 83 мешканців села.

В селі споруджений обеліск Слави односельцям-добровольцям, які загинули під час Другої світової війни.

Забереж

Забереж - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Чумальово рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Перша згадка 1892: Záberes (Hnt.), інші згадки 1898: Záberes (Hnt.), 1904: Záberes, Dombtelep (Lelkes 68), 1907: Dombtelep (Hnt.), 1913: Dombtelep (Hnt.), 1944: Záberezs, Забережъ (Hnt.), 1967: Забережъ.

Перші поселення чумалівців з'явилися в урочищі Забереж, тобто у західній частині нинішньої території села, на підвищенні. Уздовж урочища, краєм рельєфного кордону, утвореного самою природою, у давнину проходив берег річки Теребля. Ця частина села знаходиться вище від низинної його частини на 20-150 метрів.

Росохи

Росохи - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Чумальово рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Перша згадка у кінці ХІХ століття

Школа

В 1878 році в Чумальові почала діяти церковно-приходська початкова школа, в перший клас якої вступили діти, народжені в 1870—1871 роках. Першим учителем був угорець на прізвище Ліхтей. У 1945-му, нова влада відкрила в Чумальові семирічну школу, яка в 1961 році стала восьмирічкою. І лише починаючи з 1991 року учні села почали здобувати базову середню освіту в школі І-ІІ ст., яку в 2001 році реорганізовано в загальноосвітню школу І-ІІІ ст.

Духовне життя села

Щодо духовного життя села, то у церковній статистиці за 1893 рік про село Чумальово говорилося: «Чумальово — це стародавня сільська і церковна громада. Церковна парафія цього села входить до складу Тереблянського церковного повіту. У парафії є кам'яна церква Покрова Пресвятої Богородиці, що була освячена у 1878 році».

У 1925 році в селі було створено окрему православну громаду, священиком якої був Василь Країло. А з 1929-го розпочинає свою духовну діяльність чернеча обитель — Свято-Вознесенський монастир; першою ігуменею була Марія Рибар з Дубового. Інших релігійний конфесій, крім православної, тут немає.

храм Покрови пр. богородиці. 1878.

Назва села, за переказом, постала від імені першого поселенця Чумака. У 1751 р. є згадка про церкву

“дерев’яну з вежею із части тепер будованною… Образами всіми украшена, шинґлями крита, благословенна от епископа Стойки… Свіщник єден і тройца… книги церковні всі. Звони два… Посвященна св. Іоану Предтечі”. відомо, що її почали будувати шість сімей, взявши за зразок план церкви у Кошіце. Стіни мурували з каменю, який возили волами зі скель поблизу села.

У 1925 р. біля Чумальова заснували жіночий православний монастир. Село перейшло у православ’я.

Муровану базилічну греко-католицьку церкву, яку датують також 1872 р. (1878 є роком посвячення) востаннє відремонтовано в 1935 році, а згодом церкву занедбали. Іконостас поставили у православній церкві, збудованій 1938 р. Ще в 1956 р. місцеві цигани викували велетенський обруч, яким для зміцнення мурів оперезали стіни зовні, а всередині з’єднали металевими перемичками. Та вже 5 вересня 1961 р. церкву знято з реєстрації, в 1963 р. – розібрано дахи, цегляне склепіння та вежу, до чого доклав зусиль тодішній голова села і тепер лишилися тільки поруйновані стіни. Великий дзвін реквізували на військові потреби в 1914 р., два малі дзвони перенесено у православну церкву, а ще один – передано монастиреві. Церква Покрови пр. богородиці. 1939.

храм Покрови пр. богородиці. 1939.

Як згадують Михайло Іванович Ковач (1930 р. н.) та Василь Сутула, муровану з каменю церкву збудували з 1937 до 1938 р. на місцині, що зветься Задвурки. Дахові конструкції зробили із смереки, а дзвіницю з дуба, дахи вкрили бляхою.

Кожен з 412 дворів мав здати на будівництво по 200 чехословацьких корон. Роботи з каменем очолював майстер з Вишкова, а верх клали місцеві майстри Ю. Глинка, І. Івась, В. Гаврило, М. Бабурнич. Спочатку в церкві встановили новий іконостас, а згодом перенесли іконостас із зруйнованої 1963 р. базилічної греко-католицької церкви, зменшивши його з боків. Дзвіницю біля церкви збудували в 1984 р.

з 1929-го розпочинає свою духовну діяльність чернеча обитель — Свято-Вознесенський монастир; першою ігуменею була Марія Рибар з Дубового. Церква Вознесіння Господнього Свято-Вознесенського монастиря. 1995.

храм Вознесіння Господнього Свято-Вознесенського монастиря. 1995.

Монастир заснувала в 1925 р. ігуменя Марія в місцевості Заберег або Осеряк. Пропагував православ’я і брат Марії Іван Рибар, який став православним у російському полоні. У 1920 р. Марія стала черницею, а в 1924 вирішила заснувати монастир. Землю під обитель дав священик Іван Бабич, але селяни порекомендували урочище Осеряк, бо років з 30 тому якийсь юродивий пророчив, що там буде монастир. Урочище виміняли на ділянку Бабича. Марія та її двоюрідна сестра продали свої ділянки в Дубовому, закупили матеріали і незабаром брат Марії, тоді вже ієромонах Іларіон, освятив фундамент церкви.

З 1991 до 1995 р. біля старої церкви спорудили нову муровану церкву. Провідну роль у будівництві відіграв місцевий майстер Василь Сутула. Три аналої виготовив різьбяр Михайло Росада. До старої церкви вирізьбив свій перший іконостас відомий в околиці різьбяр Йосип Довганич.

Туристичні місця

- Свято-Вознесенський монастир

- храм Покрови пр. богородиці. 1878.

- храм Покрови пр. богородиці. 1939.

- храм Вознесіння Господнього Свято-Вознесенського монастиря. 1995.

Відомі особистості

• Антоній (Паканич), Митрополит Бориспільський і Броварський УПЦ МП.
• Бедзір Василь Олександрович, журналіст, голова Закарпатської організації Незалежної медіа-профспілки України
• Ковач Антон Михайлович, живописець
• Ковач Іван Іванович, голова міста Тячів
• , автор русинських віршів, член світової ради підкарпатських русинів
• Власта Лазур, телеведуча, політичний журналіст Радіо Свобода

Галерея

Посилання

• Сайт села Чумальова [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Погода в селі [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]