У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чуйко Оле г Анато лійович Чуйко літературний псевдонім Олекса Білобров

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чуйко.

Оле́г Анато́лійович Чуйко́ (літературний псевдонім Олекса Білобров, військовий позивний Мамай) (21 лютого 1962(19620221), м. Камишлов Свердловської обл., РРФСР) — український письменник, публіцист.

Чуйко Олег Анатолійович
Псевдонім	Олекса Білобров
Народився	21 лютого 1962(1962-02-21) (62 роки) м. Камишлов Свердловської обл., РРФСР
Громадянство	СРСР → Україна
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, публіцист
Мова творів	українська

Біографічні відомості

Закінчив Свердловське вище воєнно-політичне танково-артилерійське училище. Служив у Афганістані у провінції Пактія (на сході країни) 19 місяців. Почав зі звання старший лейтенант. Літом 1988 року, коли відбувався перший етап виводу радянських військ, повернувся в Україну. Потім був капітаном, а коли закінчив академію — став полковником. Звільнився зі служби у 2000 р.

У 1996 році закінчив Київський військовий гуманітарний інститут Міноборони України.

У грудні 2009 року він ще раз відвідав Афганістан .

Переможець конкурсу «Золотий лелека —2009» у номінації «Пригодницька повість» (друга премія) за твір «Не-тинейджер» .

Російсько-українська війна

З серпня 2014 року Олег Чуйко перебував на фронті разом із бійцями 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» та 25-го батальйону тероборони «Київська Русь», які влітку допомагав формувати. Він взяв собі позивний «Мамай».

У 2015 році очолив 5-ту батальйонно-тактичну групу.

Зараз мешкає в м. Ірпіні Київської області.

Одружений і має двох дітей: доньку Анастасію та сина Данила. Впродовж кількох років викладав психологію у київських вишах.

Творчий доробок

Білобров О. : повість/ Олекса Білобров. — К.:Грані-Т, 2011. — 232с.

Примітки

Позивний «МАМАЙ»: «афганець», «АТОвець», письменник, український козак та справжній полковник. Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 24 грудня 2023.
. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 17 червня 2011.
. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.
Афганський ветеран: це не військова поразка СРСР (ВІДЕО)
. Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 17 червня 2011.
Відбулося нагородження переможців конкурсу «Золотий лелека»^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.
«Ми вже не маємо нічого спільного з російським десантом». www.facebook.com. ГШ ЗСУ. Процитовано 24 грудня 2023.

Посилання

Олекса Білобров. Афганський щоденник [ 29 лютого 2012 у Wayback Machine.]
Оксана Лущевська: Між можливим і реальним (рецензія на книжку «На межі можливого») [ 20 червня 2011 у Wayback Machine.]

[:0-1] Позивний «МАМАЙ»: «афганець», «АТОвець», письменник, український козак та справжній полковник. Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 24 грудня 2023.

[2] . Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 17 червня 2011.

[3] . Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.

[4] Афганський ветеран: це не військова поразка СРСР (ВІДЕО)

[5] . Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 17 червня 2011.

[6] Відбулося нагородження переможців конкурсу «Золотий лелека»^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

[7] . Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.

[8] «Ми вже не маємо нічого спільного з російським десантом». www.facebook.com. ГШ ЗСУ. Процитовано 24 грудня 2023.