«Чо́рна кни́га» (книга) — зібрання свідчень про Голокост на території СРСР, підготовка якого відбувалася в рамках роботи Єврейського антифашистського комітету. 2020 року вперше видана українською в Києві видавництвом "Дух і літера".
Автор | Еренбург Ілля Григорович і Гроссман Василь Семенович |
---|---|
Мова | російська |
Тема | Голокост і Друга світова війна |
Жанр | нон-фікшн[d] |
Місце | США |
Видано | 1994 |
Історія підготовки й публікації «Чорної книги»
За деякими твердженнями (зокрема, наведеними в «Короткій єврейській енциклопедії») ідея про потребу видання такої збірки матеріалів 1942 року належить Альберту Ейнштейну. На користь цього твердження свідчать дані, наведені знаним дослідником «Чорної книги» Іллею Альтманом: «1943 року, під час візиту Соломона Міхоелса та Їцика Фефера до США Альберт Ейнштейн, який очолював Американський комітет єврейських письменників, науковців і художників, запропонував ЄАК брати участь у підготовці збірки документів про трагедію євреїв Європи». У передмові до вільнюського видання «Чорної книги» (1993) Ілля Альтман згадував про звернення Американського комітету єврейських письменників, науковців і художників до ЄАК наприкінці 1942 року з пропозицією розпочати збирання матеріалів про знищення радянських євреїв. Однак, у цих випадках ішлося радше не про створення власне радянської збірки, а про збір радянських матеріалів для загальної джерельної публікації про Голокост на контрольованій Німеччиною європейській території. Записка Ї. Фефера, С. Міхоелса, І. Еренбурга й В. Гроссмана до А. Жданова від 28 листопада 1946 року з приводу видання «Чорної книги» (див. нижче) містить свідчення, згідно з яким ідея підготовки книги належала спільно представникам ЄАК (імена не згадуються) та трьом діячам із Американського комітету єврейських письменників, науковців і художників: А. Ейнштейну, й . Згідно зі свідченням дочки Ірини Еренбург ініціатором створення «Чорної книги» був її батько, який і став співупорядником видання поряд із Василем Гроссманом:
Під час війни фронтовики надсилали Іллі Еренбургу величезну кількість документів, знайдених на звільнених від окупантів територіях, розповідали в листах те, що побачили або почули. Еренбург вирішив зібрати всі надіслані щоденники, передсмертні листи, показання свідків, які стосувалися знищення гітлерівцями євреїв, і видати “Чорну книгу”. Разом із письменником В. Гроссманом вони взялися за цю роботу: потрібно було відібрати найяскравіший матеріал, скоротити його, пояснити незрозумілі місця. Гроссман і Еренбург залучили до цієї роботи низку письменників і журналістів. Утворилася літературна комісія при Єврейському [антифашистському] комітеті. Уже 1943 року І. Еренбург пише до одного зі своїх читачів: «Я працюю над “Чорною книгою”».
Менш детально історію початку роботи над «Чорною книгою» переповідає сам Ілля Еренбург у своїх спогадах (частина V):
Наприкінці 1943 року, разом з В.С. Гроссманом я розпочав працю над збіркою документів, яку ми умовно називали «Чорною книгою». Ми вирішили зібрати щоденники, приватні листи, розповіді випадково вцілілих жертв або свідків поголовного знищення євреїв, яке гітлерівці здійснювали на окупованій території. До роботи ми залучили письменників Вс. Іванова, Антокольського, Каверіна, Сейфулліну, Переца Маркіша, Аліґер та інших. Мені надсилали матеріали журналісти, які працювали в армійських і дивізійних газетах, назву тут деяких із них: капітан Петровський (газета «Конногвардеец»), В. Соболєв ( «Вперед на врага»), Т. Старцев ( «Знамя Родины»), А. Левада ( «Советский воин»), С. Улановський («Сталинский воин»), капітан Сергєєв («Вперед»), кореспонденти «Красной звезды» Корзинкін, Гехман, працівники військової юстиції полковник Мельниченко, старший лейтенант Павлов, сотні фронтовиків.
Таким чином, сам Еренбург не згадав про ініціатора видання «Чорної книги», а лише навів приблизну дату початку роботи над нею. У той самий час, в іншому місці своїх спогадів Еренбург згадував, що Ейнштейн цікавився підготовкою «Чорної книги» (частина VI, оповідь про візит до Ейнштейна у травні 1946):
Я знав, що Ейнштейн цікавиться виданням «Чорної книги». Я привіз деякі опубліковані матеріали, фотографії. Ейнштейн уважно дивився, потім звів очі. Я побачив у них скорботу, його губи трохи тремтіли. Він сказав: «Не раз в своєму житті я казав, що можливості пізнання безмежні і безмежно те, що ми повинні пізнати. Тепер я думаю про те, що ницість і жорстокість також не мають меж...
При цьому роботу над книгою насправді було розпочато дещо раніше, ніж про це твердить Еренбург, оскільки вже 27 липня 1943 року у газеті ЄАК «Ейнікайт» було оприлюднено заклик до читачів надсилати свідчення про знищення євреїв нацистськими окупантами. Цікаво, що у спогадах І. Еренбурга оповідь про роботу над «Чорною книгою» містить вислови, які можна розцінювати як намагання виправдати звернення до теми Голокосту як таке:
На Нюрнберзькому процесі було встановлено, що гітлерівці в Німеччині й на захопленій ними території інших країн вбили все єврейське населення — близько шести мільйонів душ. У 1941–1942 році в нашій пресі про це мало писали: фашисти у своїх листівках переконували, буцімто вони воюють не з росіянами, не з українцями, а лише з євреями. […] Радянські журналісти (у тому числі і я) вважали за свій обов’язок показати брехливість таких тверджень. Я написав сотні статей, у яких розповідав, як гітлерівці вбивали російських дітей, вішали білоруських дівчат, спалювали українські села. 1944 року мені здавалося, що надійшов час оприлюднити документи про знищення фашистами єврейського населення.
Історію припинення роботи над «Чорною книгою» Еренбург не оповідає, обмежуючись словами про те, що він «мріяв видати “Чорну книгу”» і згадкою про те, що набір книги було розсипано після ліквідації ЄАК 1948 року. 1945 року матеріали «Чорної книги» було передано до США, Палестини, Румунії та ін. країн за лінією Радінформбюро (ЄАК був структурним підрозділом цього органу). 1946 у США було видано неавторизований І. Еренбургом і В. Гроссманом скорочений текст. Факт передачі за кордон незатверджених літературною комісією з видання «Чорної книги» матеріалів став імовірною причиною припинення роботи в ній І. Еренбурга, що зумовило розформування комісії того ж року. Її повноваження було передано безпосередньо ЄАК, який створив редакційну колегію з підготоки книги (без Еренбурга у складі). При цьому, І. Еренбург разом із В. Гроссманом продовжував клопотатися про її публікацію перед партійним керівництвом. Про це свідчить їхня записка до секретаря ЦК ВКП(б) від 28.11.1946, підписана також Соломоном Міхоелсом та Їциком Фефером. Судячи з цього документа, станом на кінець 1946 року дві третини книги вже було зверстано:
Вельмишановний Андрію Олександровичу!
Звертаємося до Вас із питання про видання «Чорної книги», присвяченої безпрецедентному в історії людства злодіянню, вчиненому німецькими фашистами над єврейським населенням в роки війни. Справа з виданням «Чорної книги» виникла наприкінці 1942 року з ініціативи членів Єврейського антифашистського комітету в СРСР й американських громадських діячів — Альберта Ейнштейна, Шолома Аша і голови Єврейського комітету науковців, письменників і художників США Гольдберга. На цей час американське видання «Чорної книги» вже вийшло з друку, викликавши широкі відгуки преси і громадських діячів. У зв’язку з виходом книги відбулися мітинги і збори. Роботу над російським, основним виданням «Чорної книги», була завершено восени минулого року, проте дотепер книга не вийшла з друку. […] Один примірник «Чорної книги» було вручено представнику радянського обвинувачення на Нюрнберзькому процесі тов. Л.Н. Смірнову, який використовував матеріали книги у своїй промові. Через Книжковий відділ Радінформбюро книгу було надіслано для видання до Нью-Йорка, Мехіко, Лондона, Парижа, Рима, Софії, Будапешта, Праги, Бухареста, Тель-Авіва, Мельбурна. Основне, російське видання «Чорної книги», дотепер не вийшло. «Чорну книгу» включило до редакційно-видавничого плану 1946 року і прийняло до видання Державне видавництво «Дер Емес». Книгу набрано, а дві третини її зверстано й підписано до друку. Однак технічна база видавництва «Дер Емес» не може забезпечити друкування книги, хоча воно й забезпечено папером. Роботу призупинено. Ми звертаємося до Вас, Андрію Олександровичу, з гарячим проханням допомогти якнайшвидшому виходу «Чорної книги», що можливо лише в разі, якщо ОГІЗ [Об’єднання державних видавництв] виділить спеціальний ліміт для надрукування в першому кварталі 1947 року. […] Від імені президії Єврейського антифашистського комітету в СРСР С. Міхоелс І. Фефер Редактори «Чорної книги» Вас. Гроссман
І. Еренбург
У лютому 1947 керівник відділу агітації і пропаганди ЦК ВКП(б) Г. Александров передав А. Жданову доповідну записку, у якій висловив переконання в недоцільності видання «Чорної книги»:
За рекомендацією Єврейського антифашистського комітету Радінформбюро без відома Управління пропаганди розіслало рукопис книги до США, Англії, Франції, Італії, Мексики, Австралії, Палестини, Болгарії, Румунії, Угорщини й Чехословаччини. У США «Чорну книгу» вже видано.
Управління пропаганди докладно ознайомилося зі змістом «Чорної книги», яка являє собою збірку літературно опрацьованих оповідань, щоденників і листів свідків звірств гітлерівців проти єврейського населення на колишніх окупованих радянських територіях. У книзі на кількох сотнях сторінок описуються знущання, катування й поголовне винищення радянських громадян-євреїв на Україні, в Білорусі, Литві, Латвії, Естонії та в областях РРФСР, що пережили окупацію. Однак читання цієї книги, особливо її першого розділу, який стосується України, створює хибне уявлення про справжній характер фашизму […]. Червоною ниткою […] проводиться думка, що німці грабували і знищували лише євреїв. У читача мимоволі складається враження, що німці воювали проти СРСР винятково з метою знищити євреїв. Стосовно ж росіян, українців, білорусів, литовців, латишів і інших національностей Радянського Союзу німці начебто ставилися поблажливо. У багатьох оповіданнях підкреслюється, що для того, щоб урятуватися, достатньо було здобути «російський паспорт», не бути схожим на єврея і т.п. […]
Виходячи з цих міркувань, Управління пропаганди вважає видання «Чорної книги» в СРСР недоцільним.
Після цього процес підготовки «Чорної книги» до друку було зупинено остаточно, хоча представники ЄАК намагалися переконати А. Жданова змінити рішення, паралельно продовжуючи підготовку до її видання. Після підписання А. Ждановим висновку про недоцільність публікації «Чорної книги» від 7 жовтня 1947 року друк книги було зупинено. Після арешту членів ЄАК 1949 року факт підготовки «Чорної книги» неодноразово ставився їм у провину у протоколах допитів (1949 і пізніше) та обвинувальному висновку 1952 року. У період роботи над книгою її фрагменти було опубліковано. Зокрема, добірка матеріалів вийшла у журналі «Знамя» російською мовою 1944 року. Розлогі виписки з книги Еренбург зміг опублікувати у 5 частині своїх спогадів «Люди. Годы. Жизнь» 1963 року (Новый мир. — 1963. — № 1-3; ці ж фрагменти надруковано в третьому томі окремого видання спогадів, що вийшов одразу після журнальної публікації). 1970 року Ірина Еренбург виявила в архіві І. Еренбурга матеріали «Чорної книги». У 1980-х їх було передано до Ізраїлю. Це відбулося після першої публікації російськомовного видання «Чорної книги» в Ізраїлі, здійсненого на основі версії, переданої Радінформбюро 1945 року. 1991 року ізраїльське видання було передруковано в Києві (К.: Оберіг, 1991). 1993 року було виявлено примірник коректурного відбитка 1947 року. Наступного року за участю Ірини Еренбург «Чорна книга» вперше вийшла у повному вигляді в Литві. 2015 року «Чорну книгу» на основі вільнюського видання передруковано в Москві (М: Corpus, 2015).
Зміст книги
Книга вміщує різноманітні матеріали, згруповані за географічним принципом. Значну частину з них являють матеріали особового походження: листи й щоденники людей, які врятувалися від Голокосту, листи й щоденники свідків, передсмертні записки загиблих. Крім них документальний блок матеріалів складають тексти показань свідків і фрагменти показань виконавців злочинів, надані Державною надзвичайною комісією зі встановлення й розслідування злочинів німецько-фашистських окупантів. Поряд із ними у книжці вміщено опрацьовані професійними письменниками оповіді свідків і тих, хто вижив, скомпоновані на основі показань для Державної надзвичайної комісії зі встановлення й розслідування злочинів німецько-фашистських окупантів, джерел особового походження та, у окремих випадках, власного досвіду (нарис про Віленське гетто). Крім Іллі Еренбурга й Василя Гроссмана в підготовці книги брали участь літератори Авром Суцкевер, Лейб Квітко, , , Володимир Лідін, Маргарита Алігер, юрист Ілля Трайнін, історик та ін. Остаточний текст книги складається зі 118 матеріалів, розподілених за розділами: «Україна», «Білорусь», «РРФСР», «Литва», «Латвія», «Радянські люди єдині», «Табори знищення» й «Кати».
Примітки
- В Україні вперше видали українською зібрання свідчень про Голокост. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 24 вересня 2020.
- Евреи в Советском Союзе в 1945–53 гг. // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.). Це ж саме твердження без посилань на джерела наведено у: https://jewish.ru/ru/stories/reviews/179433/
- Альтман И. Белые пятна "Черной книги" // Лехаим. — 2002. — №124 (Август).
- ЕАК, В.С. Гроссман, И.Г. Эренбург - в ЦК ВКП(б) с просьбой об издании "Черной книги". — http://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/68418
- Эренбург И. Вступление к вильнюсскому изданию «Черной книги» (1993) // Черная книга: о злодейском повсеместном убийстве евреев немецко-фашистскими захватчиками во временно оккупированных районах Советского Союза и в гитлеровских лагерях уничтожения на территории Польши во время войны 1941–1945 гг. / Под ред. В. Гроссмана, И. Эренбурга. — Москва: Издательство АСТ: CORPUS, 2016. — С. 7.
- Эренбург И. Люди. Годы. Жизнь. — Т. 2. — М.: Советский писатель, 1990. — С. 351.
- Там само. — Т. 3 — С. 59.
- Эренбург И. Люди. Годы. Жизнь. — Т. 2. — С. 351.
- The Black Book: The Nazi Crime Against the Jewish People. New York: The Jewish Black Book Committee, 1946.
- Начальник управления пропаганды и агитации ЦК ВКП(б) - А.А. Жданову о нецелесообразности издания "Черной книги". — http://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/68419
- С.М. Михоэлс - А.А. Жданову о необходимости завершения издания "Черной книги". — http://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/68430
- Заключение управления пропаганды и агитации ЦК ВКП(б) о невозможности издания "Черной книги". — http://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/68431
- Из показаний П.Д. Маркиша о деятельности ЕАК и его руководителей. — http://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/68507
- Обвинительное заключение по делу ЕАК. — http://www.alexanderyakovlev.org/almanah/inside/almanah-doc/87
- Черная книга / Под ред. В. Гроссмана и И. Эренбурга. — Иерусалим: Тарбут, 1980.
- Черная книга / Под ред. В. Гроссмана и И. Эренбурга. — Вильнюс: Йад, 1993. На титулі видання зазначено 1993 рік, однак у вихідних даних вказано, о її підписано до друку 2 травня 1994.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cho rna kni ga kniga zibrannya svidchen pro Golokost na teritoriyi SRSR pidgotovka yakogo vidbuvalasya v ramkah roboti Yevrejskogo antifashistskogo komitetu 2020 roku vpershe vidana ukrayinskoyu v Kiyevi vidavnictvom Duh i litera Chorna kniga AvtorErenburg Illya Grigorovich i Grossman Vasil SemenovichMovarosijskaTemaGolokost i Druga svitova vijnaZhanrnon fikshn d MisceSShAVidano1994Istoriya pidgotovki j publikaciyi Chornoyi knigi Za deyakimi tverdzhennyami zokrema navedenimi v Korotkij yevrejskij enciklopediyi ideya pro potrebu vidannya takoyi zbirki materialiv 1942 roku nalezhit Albertu Ejnshtejnu Na korist cogo tverdzhennya svidchat dani navedeni znanim doslidnikom Chornoyi knigi Illeyu Altmanom 1943 roku pid chas vizitu Solomona Mihoelsa ta Yicika Fefera do SShA Albert Ejnshtejn yakij ocholyuvav Amerikanskij komitet yevrejskih pismennikiv naukovciv i hudozhnikiv zaproponuvav YeAK brati uchast u pidgotovci zbirki dokumentiv pro tragediyu yevreyiv Yevropi U peredmovi do vilnyuskogo vidannya Chornoyi knigi 1993 Illya Altman zgaduvav pro zvernennya Amerikanskogo komitetu yevrejskih pismennikiv naukovciv i hudozhnikiv do YeAK naprikinci 1942 roku z propoziciyeyu rozpochati zbirannya materialiv pro znishennya radyanskih yevreyiv Odnak u cih vipadkah ishlosya radshe ne pro stvorennya vlasne radyanskoyi zbirki a pro zbir radyanskih materialiv dlya zagalnoyi dzherelnoyi publikaciyi pro Golokost na kontrolovanij Nimechchinoyu yevropejskij teritoriyi Zapiska Yi Fefera S Mihoelsa I Erenburga j V Grossmana do A Zhdanova vid 28 listopada 1946 roku z privodu vidannya Chornoyi knigi div nizhche mistit svidchennya zgidno z yakim ideya pidgotovki knigi nalezhala spilno predstavnikam YeAK imena ne zgaduyutsya ta trom diyacham iz Amerikanskogo komitetu yevrejskih pismennikiv naukovciv i hudozhnikiv A Ejnshtejnu j Zgidno zi svidchennyam dochki Irini Erenburg iniciatorom stvorennya Chornoyi knigi buv yiyi batko yakij i stav spivuporyadnikom vidannya poryad iz Vasilem Grossmanom Pid chas vijni frontoviki nadsilali Illi Erenburgu velicheznu kilkist dokumentiv znajdenih na zvilnenih vid okupantiv teritoriyah rozpovidali v listah te sho pobachili abo pochuli Erenburg virishiv zibrati vsi nadislani shodenniki peredsmertni listi pokazannya svidkiv yaki stosuvalisya znishennya gitlerivcyami yevreyiv i vidati Chornu knigu Razom iz pismennikom V Grossmanom voni vzyalisya za cyu robotu potribno bulo vidibrati najyaskravishij material skorotiti jogo poyasniti nezrozumili miscya Grossman i Erenburg zaluchili do ciyeyi roboti nizku pismennikiv i zhurnalistiv Utvorilasya literaturna komisiya pri Yevrejskomu antifashistskomu komiteti Uzhe 1943 roku I Erenburg pishe do odnogo zi svoyih chitachiv Ya pracyuyu nad Chornoyu knigoyu Mensh detalno istoriyu pochatku roboti nad Chornoyu knigoyu perepovidaye sam Illya Erenburg u svoyih spogadah chastina V Naprikinci 1943 roku razom z V S Grossmanom ya rozpochav pracyu nad zbirkoyu dokumentiv yaku mi umovno nazivali Chornoyu knigoyu Mi virishili zibrati shodenniki privatni listi rozpovidi vipadkovo vcililih zhertv abo svidkiv pogolovnogo znishennya yevreyiv yake gitlerivci zdijsnyuvali na okupovanij teritoriyi Do roboti mi zaluchili pismennikiv Vs Ivanova Antokolskogo Kaverina Sejfullinu Pereca Markisha Aliger ta inshih Meni nadsilali materiali zhurnalisti yaki pracyuvali v armijskih i divizijnih gazetah nazvu tut deyakih iz nih kapitan Petrovskij gazeta Konnogvardeec V Sobolyev Vpered na vraga T Starcev Znamya Rodiny A Levada Sovetskij voin S Ulanovskij Stalinskij voin kapitan Sergyeyev Vpered korespondenti Krasnoj zvezdy Korzinkin Gehman pracivniki vijskovoyi yusticiyi polkovnik Melnichenko starshij lejtenant Pavlov sotni frontovikiv Takim chinom sam Erenburg ne zgadav pro iniciatora vidannya Chornoyi knigi a lishe naviv pribliznu datu pochatku roboti nad neyu U toj samij chas v inshomu misci svoyih spogadiv Erenburg zgaduvav sho Ejnshtejn cikavivsya pidgotovkoyu Chornoyi knigi chastina VI opovid pro vizit do Ejnshtejna u travni 1946 Ya znav sho Ejnshtejn cikavitsya vidannyam Chornoyi knigi Ya priviz deyaki opublikovani materiali fotografiyi Ejnshtejn uvazhno divivsya potim zviv ochi Ya pobachiv u nih skorbotu jogo gubi trohi tremtili Vin skazav Ne raz v svoyemu zhitti ya kazav sho mozhlivosti piznannya bezmezhni i bezmezhno te sho mi povinni piznati Teper ya dumayu pro te sho nicist i zhorstokist takozh ne mayut mezh Pri comu robotu nad knigoyu naspravdi bulo rozpochato desho ranishe nizh pro ce tverdit Erenburg oskilki vzhe 27 lipnya 1943 roku u gazeti YeAK Ejnikajt bulo oprilyudneno zaklik do chitachiv nadsilati svidchennya pro znishennya yevreyiv nacistskimi okupantami Cikavo sho u spogadah I Erenburga opovid pro robotu nad Chornoyu knigoyu mistit vislovi yaki mozhna rozcinyuvati yak namagannya vipravdati zvernennya do temi Golokostu yak take Na Nyurnberzkomu procesi bulo vstanovleno sho gitlerivci v Nimechchini j na zahoplenij nimi teritoriyi inshih krayin vbili vse yevrejske naselennya blizko shesti miljoniv dush U 1941 1942 roci v nashij presi pro ce malo pisali fashisti u svoyih listivkah perekonuvali bucimto voni voyuyut ne z rosiyanami ne z ukrayincyami a lishe z yevreyami Radyanski zhurnalisti u tomu chisli i ya vvazhali za svij obov yazok pokazati brehlivist takih tverdzhen Ya napisav sotni statej u yakih rozpovidav yak gitlerivci vbivali rosijskih ditej vishali biloruskih divchat spalyuvali ukrayinski sela 1944 roku meni zdavalosya sho nadijshov chas oprilyudniti dokumenti pro znishennya fashistami yevrejskogo naselennya Istoriyu pripinennya roboti nad Chornoyu knigoyu Erenburg ne opovidaye obmezhuyuchis slovami pro te sho vin mriyav vidati Chornu knigu i zgadkoyu pro te sho nabir knigi bulo rozsipano pislya likvidaciyi YeAK 1948 roku 1945 roku materiali Chornoyi knigi bulo peredano do SShA Palestini Rumuniyi ta in krayin za liniyeyu Radinformbyuro YeAK buv strukturnim pidrozdilom cogo organu 1946 u SShA bulo vidano neavtorizovanij I Erenburgom i V Grossmanom skorochenij tekst Fakt peredachi za kordon nezatverdzhenih literaturnoyu komisiyeyu z vidannya Chornoyi knigi materialiv stav imovirnoyu prichinoyu pripinennya roboti v nij I Erenburga sho zumovilo rozformuvannya komisiyi togo zh roku Yiyi povnovazhennya bulo peredano bezposeredno YeAK yakij stvoriv redakcijnu kolegiyu z pidgotoki knigi bez Erenburga u skladi Pri comu I Erenburg razom iz V Grossmanom prodovzhuvav klopotatisya pro yiyi publikaciyu pered partijnim kerivnictvom Pro ce svidchit yihnya zapiska do sekretarya CK VKP b vid 28 11 1946 pidpisana takozh Solomonom Mihoelsom ta Yicikom Feferom Sudyachi z cogo dokumenta stanom na kinec 1946 roku dvi tretini knigi vzhe bulo zverstano Velmishanovnij Andriyu Oleksandrovichu Zvertayemosya do Vas iz pitannya pro vidannya Chornoyi knigi prisvyachenoyi bezprecedentnomu v istoriyi lyudstva zlodiyannyu vchinenomu nimeckimi fashistami nad yevrejskim naselennyam v roki vijni Sprava z vidannyam Chornoyi knigi vinikla naprikinci 1942 roku z iniciativi chleniv Yevrejskogo antifashistskogo komitetu v SRSR j amerikanskih gromadskih diyachiv Alberta Ejnshtejna Sholoma Asha i golovi Yevrejskogo komitetu naukovciv pismennikiv i hudozhnikiv SShA Goldberga Na cej chas amerikanske vidannya Chornoyi knigi vzhe vijshlo z druku viklikavshi shiroki vidguki presi i gromadskih diyachiv U zv yazku z vihodom knigi vidbulisya mitingi i zbori Robotu nad rosijskim osnovnim vidannyam Chornoyi knigi bula zaversheno voseni minulogo roku prote doteper kniga ne vijshla z druku Odin primirnik Chornoyi knigi bulo vrucheno predstavniku radyanskogo obvinuvachennya na Nyurnberzkomu procesi tov L N Smirnovu yakij vikoristovuvav materiali knigi u svoyij promovi Cherez Knizhkovij viddil Radinformbyuro knigu bulo nadislano dlya vidannya do Nyu Jorka Mehiko Londona Parizha Rima Sofiyi Budapeshta Pragi Buharesta Tel Aviva Melburna Osnovne rosijske vidannya Chornoyi knigi doteper ne vijshlo Chornu knigu vklyuchilo do redakcijno vidavnichogo planu 1946 roku i prijnyalo do vidannya Derzhavne vidavnictvo Der Emes Knigu nabrano a dvi tretini yiyi zverstano j pidpisano do druku Odnak tehnichna baza vidavnictva Der Emes ne mozhe zabezpechiti drukuvannya knigi hocha vono j zabezpecheno paperom Robotu prizupineno Mi zvertayemosya do Vas Andriyu Oleksandrovichu z garyachim prohannyam dopomogti yaknajshvidshomu vihodu Chornoyi knigi sho mozhlivo lishe v razi yaksho OGIZ Ob yednannya derzhavnih vidavnictv vidilit specialnij limit dlya nadrukuvannya v pershomu kvartali 1947 roku Vid imeni prezidiyi Yevrejskogo antifashistskogo komitetu v SRSR S Mihoels I Fefer Redaktori Chornoyi knigi Vas Grossman I Erenburg U lyutomu 1947 kerivnik viddilu agitaciyi i propagandi CK VKP b G Aleksandrov peredav A Zhdanovu dopovidnu zapisku u yakij visloviv perekonannya v nedocilnosti vidannya Chornoyi knigi Za rekomendaciyeyu Yevrejskogo antifashistskogo komitetu Radinformbyuro bez vidoma Upravlinnya propagandi rozislalo rukopis knigi do SShA Angliyi Franciyi Italiyi Meksiki Avstraliyi Palestini Bolgariyi Rumuniyi Ugorshini j Chehoslovachchini U SShA Chornu knigu vzhe vidano Upravlinnya propagandi dokladno oznajomilosya zi zmistom Chornoyi knigi yaka yavlyaye soboyu zbirku literaturno opracovanih opovidan shodennikiv i listiv svidkiv zvirstv gitlerivciv proti yevrejskogo naselennya na kolishnih okupovanih radyanskih teritoriyah U knizi na kilkoh sotnyah storinok opisuyutsya znushannya katuvannya j pogolovne vinishennya radyanskih gromadyan yevreyiv na Ukrayini v Bilorusi Litvi Latviyi Estoniyi ta v oblastyah RRFSR sho perezhili okupaciyu Odnak chitannya ciyeyi knigi osoblivo yiyi pershogo rozdilu yakij stosuyetsya Ukrayini stvoryuye hibne uyavlennya pro spravzhnij harakter fashizmu Chervonoyu nitkoyu provoditsya dumka sho nimci grabuvali i znishuvali lishe yevreyiv U chitacha mimovoli skladayetsya vrazhennya sho nimci voyuvali proti SRSR vinyatkovo z metoyu znishiti yevreyiv Stosovno zh rosiyan ukrayinciv bilorusiv litovciv latishiv i inshih nacionalnostej Radyanskogo Soyuzu nimci nachebto stavilisya poblazhlivo U bagatoh opovidannyah pidkreslyuyetsya sho dlya togo shob uryatuvatisya dostatno bulo zdobuti rosijskij pasport ne buti shozhim na yevreya i t p Vihodyachi z cih mirkuvan Upravlinnya propagandi vvazhaye vidannya Chornoyi knigi v SRSR nedocilnim Pislya cogo proces pidgotovki Chornoyi knigi do druku bulo zupineno ostatochno hocha predstavniki YeAK namagalisya perekonati A Zhdanova zminiti rishennya paralelno prodovzhuyuchi pidgotovku do yiyi vidannya Pislya pidpisannya A Zhdanovim visnovku pro nedocilnist publikaciyi Chornoyi knigi vid 7 zhovtnya 1947 roku druk knigi bulo zupineno Pislya areshtu chleniv YeAK 1949 roku fakt pidgotovki Chornoyi knigi neodnorazovo stavivsya yim u provinu u protokolah dopitiv 1949 i piznishe ta obvinuvalnomu visnovku 1952 roku U period roboti nad knigoyu yiyi fragmenti bulo opublikovano Zokrema dobirka materialiv vijshla u zhurnali Znamya rosijskoyu movoyu 1944 roku Rozlogi vipiski z knigi Erenburg zmig opublikuvati u 5 chastini svoyih spogadiv Lyudi Gody Zhizn 1963 roku Novyj mir 1963 1 3 ci zh fragmenti nadrukovano v tretomu tomi okremogo vidannya spogadiv sho vijshov odrazu pislya zhurnalnoyi publikaciyi 1970 roku Irina Erenburg viyavila v arhivi I Erenburga materiali Chornoyi knigi U 1980 h yih bulo peredano do Izrayilyu Ce vidbulosya pislya pershoyi publikaciyi rosijskomovnogo vidannya Chornoyi knigi v Izrayili zdijsnenogo na osnovi versiyi peredanoyi Radinformbyuro 1945 roku 1991 roku izrayilske vidannya bulo peredrukovano v Kiyevi K Oberig 1991 1993 roku bulo viyavleno primirnik korekturnogo vidbitka 1947 roku Nastupnogo roku za uchastyu Irini Erenburg Chorna kniga vpershe vijshla u povnomu viglyadi v Litvi 2015 roku Chornu knigu na osnovi vilnyuskogo vidannya peredrukovano v Moskvi M Corpus 2015 Zmist knigiKniga vmishuye riznomanitni materiali zgrupovani za geografichnim principom Znachnu chastinu z nih yavlyayut materiali osobovogo pohodzhennya listi j shodenniki lyudej yaki vryatuvalisya vid Golokostu listi j shodenniki svidkiv peredsmertni zapiski zagiblih Krim nih dokumentalnij blok materialiv skladayut teksti pokazan svidkiv i fragmenti pokazan vikonavciv zlochiniv nadani Derzhavnoyu nadzvichajnoyu komisiyeyu zi vstanovlennya j rozsliduvannya zlochiniv nimecko fashistskih okupantiv Poryad iz nimi u knizhci vmisheno opracovani profesijnimi pismennikami opovidi svidkiv i tih hto vizhiv skomponovani na osnovi pokazan dlya Derzhavnoyi nadzvichajnoyi komisiyi zi vstanovlennya j rozsliduvannya zlochiniv nimecko fashistskih okupantiv dzherel osobovogo pohodzhennya ta u okremih vipadkah vlasnogo dosvidu naris pro Vilenske getto Krim Illi Erenburga j Vasilya Grossmana v pidgotovci knigi brali uchast literatori Avrom Suckever Lejb Kvitko Volodimir Lidin Margarita Aliger yurist Illya Trajnin istorik ta in Ostatochnij tekst knigi skladayetsya zi 118 materialiv rozpodilenih za rozdilami Ukrayina Bilorus RRFSR Litva Latviya Radyanski lyudi yedini Tabori znishennya j Kati PrimitkiV Ukrayini vpershe vidali ukrayinskoyu zibrannya svidchen pro Golokost Zerkalo nedeli Dzerkalo tizhnya Mirror Weekly Procitovano 24 veresnya 2020 Evrei v Sovetskom Soyuze v 1945 53 gg Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros Ce zh same tverdzhennya bez posilan na dzherela navedeno u https jewish ru ru stories reviews 179433 Altman I Belye pyatna Chernoj knigi Lehaim 2002 124 Avgust EAK V S Grossman I G Erenburg v CK VKP b s prosboj ob izdanii Chernoj knigi http www alexanderyakovlev org fond issues doc 68418 Erenburg I Vstuplenie k vilnyusskomu izdaniyu Chernoj knigi 1993 Chernaya kniga o zlodejskom povsemestnom ubijstve evreev nemecko fashistskimi zahvatchikami vo vremenno okkupirovannyh rajonah Sovetskogo Soyuza i v gitlerovskih lageryah unichtozheniya na territorii Polshi vo vremya vojny 1941 1945 gg Pod red V Grossmana I Erenburga Moskva Izdatelstvo AST CORPUS 2016 S 7 Erenburg I Lyudi Gody Zhizn T 2 M Sovetskij pisatel 1990 S 351 Tam samo T 3 S 59 Erenburg I Lyudi Gody Zhizn T 2 S 351 The Black Book The Nazi Crime Against the Jewish People New York The Jewish Black Book Committee 1946 Nachalnik upravleniya propagandy i agitacii CK VKP b A A Zhdanovu o necelesoobraznosti izdaniya Chernoj knigi http www alexanderyakovlev org fond issues doc 68419 S M Mihoels A A Zhdanovu o neobhodimosti zaversheniya izdaniya Chernoj knigi http www alexanderyakovlev org fond issues doc 68430 Zaklyuchenie upravleniya propagandy i agitacii CK VKP b o nevozmozhnosti izdaniya Chernoj knigi http www alexanderyakovlev org fond issues doc 68431 Iz pokazanij P D Markisha o deyatelnosti EAK i ego rukovoditelej http www alexanderyakovlev org fond issues doc 68507 Obvinitelnoe zaklyuchenie po delu EAK http www alexanderyakovlev org almanah inside almanah doc 87 Chernaya kniga Pod red V Grossmana i I Erenburga Ierusalim Tarbut 1980 Chernaya kniga Pod red V Grossmana i I Erenburga Vilnyus Jad 1993 Na tituli vidannya zaznacheno 1993 rik odnak u vihidnih danih vkazano o yiyi pidpisano do druku 2 travnya 1994