Чопенко Олександр Анатолійович

Олекса́ндр Анато́лійович Чопе́нко (30 жовтня 1969(19691030) — 17 січня 2018) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Чопенко Олександр Анатолійович
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	30 жовтня 1969(1969-10-30) Саївка
Смерть	17 січня 2018(2018-01-17) (48 років) Гранітне
Псевдо	«Колдун»
Військова служба
Роки служби	2014-2018
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна в Афганістані (1979—1989) Війна на сході України Бої за Широкине Бої на Світлодарській дузі Оборона Маріуполя
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 1969 року в селі Саївка (П'ятихатський район, Дніпропетровська область). 1986-го закінчив 10 класів саївської школи, в СПТУ № 77 села Саксагань, у якому здобув фах «тракторист-машиніст». Також закінчив школу ДТСААФ у Жовтих Водах, здобувши фах водія. Проходив строкову службу в РА, був в Афганістані — на посаді командира відділення 340-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону, який дислокувався в місті Кундуз; займався ремонтом й евакуацією пошкодженої техніки. В Афгані Олександр зазнав поранення — були прострелені легені, але після лікування у шпиталі він знову повернувся до частини. Демобілізувавшись, працював трактористом у ТОВ «Дія», в П'ятихатському лісництві та водієм бензовоза.

У часі війни мобілізований як доброволець, з 21 серпня 2014 року по серпень 2015-го служив у 21-й бригаді охорони НГУ (в секторі М), захищав Широкине. 28 лютого 2016 року підписав контракт на 6 місяців із 93-ю бригадою, з 29 жовтня 2016-го півроку служив у 54-й бригаді — на Світлодарській дузі. 26 червня 2017 року знову підписав контракт із 93-ю бригадою і в грудні його продовжив. Старший сержант, командир кулеметного відділення кулеметного взводу 93-ї бригади.

17 січня 2018 року загинув увечері від кульового поранення під час обстрілу зі стрілецької зброї поблизу села Гранітне (Волноваський район).

21 січня 2018-го похований в селі Саївка.

Без Олександра лишились мама, сестра, дружина, син Олександр (служив у тому ж підрозділі) та чотири доньки (з них Світлана і Наталка).

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• 18 вересня 2018 року меморіальну пам'ятку Олександру Чопенку відкрили на будівлі загальноосвітньої школи села Саївка.
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня.

Примітки

1. Указ Президента України від 6 квітня 2018 року № 98/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
2. . rubryka.com. Архів оригіналу за 12 травня 2019.
3. . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
4.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube

Джерела

• Чопенко Олександр Анатолійович // Книга пам'яті
• Олександр Анатолійович Чопенко (позивний Колдун). Світла пам'ять
• Загиблі Герої січня 2018