Чикітос (плем'я)

Чикітано або Чикітос — корінне населення Болівії, невелика кількість якого проживає в Бразилії. Чіквітано в основному живуть у Чикітанії на території тропічної савани в Санта-Крус, Болівія. Невелика кількість — в Департаменті Бені і в Мату-Гросу, Бразилія. Під час перепису населення 2012 року чикітанос становили 1,45% від усього населення Болівії або 145 653 особи, що є найбільшою кількістю серед будь-яких низинних етнічних груп. Відносно невелика частка болівійських чикітаносів розмовляє . Багато людей повідомили під час перепису населення, що вони не розмовляють цією мовою і не вивчали її в дитинстві. Етнічна належність чикітано з'явилася серед соціально та лінгвістично різноманітного населення в єзуїтській місії Чикіто, де вимагали розмовляти спільною мовою.

Чикітано
Малюнок одягу чикітос, Алсид д'Орбіньї, 1831

Назва

Назва в перекладі з іспанської означає «маленькі». Зазвичай кажуть, що цей етнонім обраний іспанськими конкістадорами, коли вони побачили маленькі двері індійських хатин у цьому регіоні. Чикітанос також відомі як Монококс (у множині: Монокока),Чикіто або Тарапекосі.

Мова

Регіон, де широко розмовляють мовою чикітано

Приблизно 40 000-60 000 людей говорять на в Болівії, що робить її четвертою найбільш поширеною корінною мовою в цій країні. Мова , можливо, належить до мовної родини . Мовлення чоловіків і жінок відрізняються між собою граматично. На письмі послуговуються латинським шрифтом. Опубліковано декілька граматик для «чикітано» та визначено чотири діалекти: Манасі, Пеньокі, Піньоко і Дао.

Історія

Різноманітні корінні етнічні групи населяли Чикітанію до прибуття іспанців, які заснували Санта-Крус-де-ла-Сьєрра в 1559 році в точці, розташованій на схід від теперішнього місця міста. Місіонерські контакти були невдалими протягом перших дев'яти десятиліть 1600-х років.

Чикіто були добре сформовані та сильні, середнього зросту та з оливковою шкірою. Це сільський народ, що майже два століття чинив опір іспанцям. У 1691 р. вони запросили місіонерів-єзуїтів. Мова чикіто була прийнята як засіб спілкування серед новонавернених, які незабаром налічували 50 000, що представляло майже п'ятдесят племен.

Формотворчим досвідом етнічної належності чикітано стали їхнє спільне хрещення та проживання в містах під владою місіонерів-єзуїтів від їх прибуття в 1692 році до Сан-Хав'єр-де-лос-Піньокас (провінція Суфло-де-Чавес) і до вигнання з іспанських колоніальних володінь. Місії керували населеними пунктами Сан-Хав'єр-де-лос-Піньйокас, Консепсьйон, Сан-Ігнасіо, Санта-Ана, Сан-Рафаель, Сан-Хосе, Сан-Хуан, Сантьяго, Санто-Корасон і Сан-Мігель. Кожне місійне місто налічувало від однієї до трьох тисяч мешканців. Єзуїти наголошували на молитві та праці як на головній діяльності гідного життя. Вони сприяли осідлості, скотарству та ткацтву на ткацьких верстатах. Шведський антрополог Ерланд Норденскельд так описав спадщину єзуїтів: «Єзуїти захищали індіанців від інших білих, але позбавляли їх свободи і робили їх такими залежними, що після вигнання місіонерів вони були легкою здобиччю для недобросовісних білих. Насправді вони створили основу для вимирання багатьох індіанських племен»

Після вигнання єзуїтів деякі чикітано залучались на роботах на ранчо та ферми, що належали метисам, де вони служили невільними робітниками; інші відступали в села.Каучукова лихоманка по всій Південній Америці принесла у регіон нову галузь з 1880 по 1945 рік, в якій знову працюють робітники чикітано. Робота часто була примусовою, а умови надзвичайно суворими, що призвело до смертей від нещасних випадків на робочому місці, недоїдання, таких захворювань, як малярія, авітаміноз та цинга. Чикітанос також будували залізницю Санта-Крус-Корумба.

Політична організація

У Болівії народ чикітано представлений організацією корінних організацій Чикітано (Organización Indígena Chiquitana, OICH). OICH на чолі з Хосе Баілаба, який виступає в якості касик.

У Бразилії Чікітано намагаються отримати власну територію корінного населення.

Див. також

• Єзуїтські місії Чікітос

Примітки

1. . Instituto Nacional de Estadística, República de Bolivia. с. 29. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
2. Albó, Xavier; Carlos Romero (2009). (PDF). La Paz: Vicepresidencia del Estado Plurinacional de Bolivia. с. 19. Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
3. Comisión Económica para América Latina y el Caribe (CEPAL) (2005). Los pueblos indígenas de Bolivia: diagnóstico sociodemográfico a partir del censo del 2001. Santiago, Chile: United Nations. с. 39.
4. Sans, Pierric and Lucas Chorez Quiviquivi (2013). Elementos de la gramática del Bésɨro. San Antonio de Lomerío: Laboratoire Dynamique du Langage. с. 1.
5. «Chiquitano: Language.» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Instituto Socioambiental: Povos Indígenas no Brasil. Retrieved 31 March 2012
6. Riester, Jürgen (1975). Indians of Eastern Bolivia: Aspects of their present situation. IWGIA document. Copenhagen: IWGIA. с. 20.
7.  Hugh Chisholm, ред. (1911). Chiquitos . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 6. Cambridge University Press. с. 239. (англ.)
8. Murrieta, Cynthia Radding (28 грудня 2005). Landscapes of power and identity: comparative histories in the Sonoran desert and the forests of Amazonia from colony to republic. Duke University Press. с. 58. ISBN .
9. Riester, Jürgen (1975). Indians of Eastern Bolivia: Aspects of their present situation. IWGIA document. Copenhagen: IWGIA. с. 17—26.
10. Nordenskiöld, Erland; Ignaz Schlosser (1922). Indianer und weisse in Nordostbolivien. Stuttgart: Strecker und Schröder. Translated and quoted in Riester, Jürgen (1975). Indians of Eastern Bolivia: Aspects of their present situation. IWGIA document. Copenhagen: IWGIA. с. 19.
11. Riester, Jürgen (1975). Indians of Eastern Bolivia: Aspects of their present situation. IWGIA document. Copenhagen: IWGIA. с. 19.
12. Riester, Jürgen (1975). Indians of Eastern Bolivia: Aspects of their present situation. IWGIA document. Copenhagen: IWGIA. с. 20.
13. . Agencia Intercultural de Noticias Indígenas. 3 серпня 2011. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 4 серпня 2011.