Чикл загальний термін на позначення натурального соку латексу що виділяється з дерев роду Manilkara zapota при їх поране

Чикл — загальний термін на позначення натурального соку — латексу, що виділяється з дерев роду (Manilkara zapota, ) при їх пораненні. Він дає природну камедь, відому як каучук, яка традиційно використовується в створенні жувальної гумки та інших продуктів.

Пази на дереві *Manilkara zapota*, що вказують на проведене збирання латексу (підсочку)

Чикл, свіжий сік дерева, схожий на (коров'яче молоко), швидко гусне на повітрі і перетворюється на жовтувату липку масу. Її доводять до консистенції крему кип'ятінням, після чого продукт осаджують і ріжуть на шматки.

В склад чикла входять гутта (трансполіізопрен, який надає йому еластичність), смоли, вуглеводи, воски, таніди і необмежені речовини. Якість чиклу залежить від співвідношення гутти і смол, яке в свою чергу залежить від умов, в яких виросло дерево.

Етимологія

Слово «чикл» походить з мови науатль, яке можна перевести як «липка речовина», був добре відомий науатль-мовним ацтекам і мая, які цінували його за тонкий смак та високий вміст цукру і традиційно використовували як жувальну гумку.

Виробництво

Місцеві збирачі чиклу називаються «chicleros». Техніка збору полягає в утворенні зиг-загоподібних надрізів на стовбурі дерева з наступним збором рідкої субстанції (смоли), що капає, в невеликі пакети. Після чого зібрану речовину кип'ятять і доводять до потрібної консистенції.

Технологія збору

На стовбурі саподіли (Manilkara zapota) на висоті 10 метрів, коли дерево досягає 25-річного віку, роблять косі надрізи, які сходяться до основи дерева в один великий канал. Таким чином латекс стікає надрізами і збирається в нижній частині дерева. Сік цього дерева на 25-30% складається з каучуку. За шість годин збирають незначно більше 100 кілограм смоли. Ця процедура може бути повторена не частіше, ніж один раз в декілька років, але навіть у цьому випадку 15% дерев гине.

Збір латексу триває 6 місяців у році. За цей час одна людина встигає опрацювати 200-300 дерев, а за сезон заготовити до тони сирого чуклу. Зібраний сік збирають у спеціальний посуд і кип'ятять його до видалення близько 67% води. В результаті отримують сіру напівтверду масу, яку відливають у блоки по 10 кг.

Саподіла культивується Центральноамериканських країнах, Азії (Індії, Шрі-Ланці, Філіппінах).

На сьогоднішній день лише декілька компаній досі роблять жувальну гумку з натурального каучуку. Це тому, що у 1960, чикл був замінений бутадієном, на основі якого отримують синтетичний каучук, який дешевший у виробництві.

Примітки

Ральф Уитлок: Майя. Быт, религия, культура / Переводчик: Федяев О. А., Редактор: Шенгелая Ю. И. Издательство: Центрполиграф, 2005. С.:191
А.В. Гранин, В.С. Воробьев, Научно-исследовательский институт стоматологии. Жевать или не жевать? / «Химия и жизнь» 1970, №10, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. (с.:94)
ВЕЩИ И ВЕЩЕСТВА: Ю.Л.Пирумян. Превращения жевательной резинки / «Химия и жизнь» 1981, №03, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. ISSN 0130-5972 (с.:72)
Э. Киллер. Чикли из джунглей Кинтана-Роо. Скорочений переклад з англійського журналу «Chemistry» (1969, №8) / «Химия и жизнь» 1970, №10, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. (с.: 94-95)
Артамонов В.И. Зеленая лаборатория планеты. — М.: «Агропромиздат», 1987. (с.: 132)

Див. також

Жувальна гумка

Ця стаття є . Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити .

[1] Ральф Уитлок: Майя. Быт, религия, культура / Переводчик: Федяев О. А., Редактор: Шенгелая Ю. И. Издательство: Центрполиграф, 2005. С.:191

[Гранин-2] А.В. Гранин, В.С. Воробьев, Научно-исследовательский институт стоматологии. Жевать или не жевать? / «Химия и жизнь» 1970, №10, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. (с.:94)

[Пирумян-3] ВЕЩИ И ВЕЩЕСТВА: Ю.Л.Пирумян. Превращения жевательной резинки / «Химия и жизнь» 1981, №03, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. ISSN 0130-5972 (с.:72)

[Киллер-4] Э. Киллер. Чикли из джунглей Кинтана-Роо. Скорочений переклад з англійського журналу «Chemistry» (1969, №8) / «Химия и жизнь» 1970, №10, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. (с.: 94-95)

[Артамонов-5] Артамонов В.И. Зеленая лаборатория планеты. — М.: «Агропромиздат», 1987. (с.: 132)