Чжу Юсун

Чжу Юсун (кит.: 朱由崧; піньїнь: Zhu Yousong), храмове ім'я Аньцзун (кит.: 安宗; піньїнь: Anzong; 5 вересня 1607 — 23 травня 1646) — перший імператор династії Південна Мін.

Чжу Юсун
1-й Імператор Південної Мін
19 червня 1644 — 15 червня 1645 року
Спадкоємець:	Чжу Юйцзянь
Народження:	5 вересня 1607(1607-09-05) Лоян, ^d
Смерть:	1646 Пекін, Династія Цін
Причина смерті:	обезголовлення
Поховання:	^d
Країна:	Китай, імперія Мін^[1] і Династія Цін^[1]
Рід:	^d
Батько:	^d
Шлюб:	^d і Q8254614?

Життєпис

Був сином Чжу Чаньсюня, третього сина імператора Чжу Їцзюня. Батько Чжу Юсуна, хоч і не став офіційним спадкоємцем престолу династії Мін, був матеріально забезпечений, а також мав земельні володіння в Хенані й сусідніх Шаньдуні та Хубеї. Коли 1640 року повстанці на чолі з Лі Цзиченом захопили Лоян Чжу Чаньсюня засмажили, а його плоть роздали повстанцям. Однак його дружина з сином, Чжу Юсуном зуміли втекти, а 1643 року останній отримав від імператора Чжу Юцзяня титул великого князя Фу.

Відповідно до свідчень сучасників Чжу Юсун пішов у батька, тобто, полюбляв алкоголь і розваги, тому коли після смерті імператора Чжу Юцзяня та захоплення Пекіна маньчжурами нанкінські мандарини в травні 1644 почали вирішувати, кому доручити зайняти престол, кандидатура Чжу Юсуна викликала у багатьох значні сумніви. Тим не менше, він був наступним у порядку спадкування трону після синів покійного імператора, тому прибічники князя Фу на чолі з Ма Шиїном зуміли швидко організувати його доправлення з берегів річки Хуайхе на півночі Цзянсу до Нанкіна, де його 5 червня урочисто зустріли чиновники. За два дні його було проголошено регентом. Уже 19 червня його проголосили імператором.

Втім правління Чжу Юсуна виявилось нетривалим. Ані фінансово, ані організаційно, ані у військовому сенсі Південна Мін не мала значної сили. Реальний контроль Нанкіна не простягався за межі кількох прилеглих провінцій, і навіть там стягнення податків часто ускладнювалось тим, що місцеве населення було розграбовано розбійницькими загонами. Сам уряд також мав значні внутрішні суперечності, а військо подекуди складалось із місцевих розбійників. Багато хто при дворі вважав, що головну небезпеку державі складають не маньчжури а повстанці Лі Цзичена й інші бандити, тому певною мірою вітали антиповстанську діяльність маньчжурів на півночі країни.

Після нищівної поразки мінських сил у Янчжоу та виходу маньчжурів до Янцзи імператор Чжу Юсун утік зі столиці 3 червня 1645 року. Втім він ніде не зміг знайти притулку. 15 червня його взяли в полон війська Цін. 18 червня маньчжури привезли його до Нанкіна, після чого перевезли до Пекіна, де стратили 1646 року.

Девіз правління

• Хунґуан (弘光) 1644—1645

Примітки

1. China Biographical Database
   d:Track:Q13407958
2. Wakeman, 1985, с. 338-339
3. Wakeman, 1985, с. 345-346
4. Struve, 1993, с. 55-66
5. Wakeman, 1985, с. 404
6. Wakeman, 1985, с. 572
7. Wakeman, 1985, с. 580-581

Джерела

• Wakeman, Frederic E. (1985). . Т. 1. University of California Press. ISBN . Архів оригіналу за 29 квітня 2016. Процитовано 30 березня 2019.
• Struve, Lynn A.; Fairbank, John King (1988). Southern Ming. У Mote, Frederick W.; Twitchett, Denis (ред.). . Volume 7 of The Cambridge History of China. Cambridge University Press. с. 641 sq. ISBN . Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 30 березня 2019. {{}}: Пропущено |author2= ()