Чехівська сільська рада колишня адміністративно територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Погребищенсько

Чехівська сільська рада — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Погребищенському і Ружинському районах Бердичівської округи, Вінницької та Житомирської областей Української РСР з адміністративним центром у селі Чехова.

Чехівська сільська рада

Основні дані

Країна

СРСР—

УРСР

Область

Бердичівська округа
Вінницька область
Житомирська область

Район

Погребищенський район
Ружинський район

Адм. центр

с. Чехова

Утворена

1923 року

Ліквідована

11 серпня 1954 року

Склад

Кількість членів

Голова ради

Територія та населення

Населення

667 (1931)

Населені пункти

1 (1946)

Контактні дані

Адреса

с. Чехова, Ружинський р-н, Житомирська обл., Українська РСР

У Вікіпедії є статті про інші ради з назвою: Чехівська сільська рада.

Населені пункти

Сільській раді на час ліквідації були підпорядковані населені пункти:

с. Чехова.

Населення

Відповідно до перепису населення СРСР, станом на 17 грудня 1926 року чисельність населення ради становила 614 осіб, з них, за статтю: чоловіків — 313, жінок — 301, етнічний склад: українців — 180, євреїв — 2, поляків — 429, інших — 3. Кількість господарств — 155, з них несільського типу — 8.

Кількість населення ради станом на 1931 рік становила 667 осіб.

Історія та адміністративний устрій

Створена 1923 року в с. Чехова Топорівської волості Сквирського повіту Київської губернії. 7 березня 1923 року включена до складу новоутвореного Погребищенського району Бердичівської округи. 17 червня 1925 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля», сільську раду передано до складу Ружинського району Бердичівської округи. 2 лютого 1926 року, відповідно до рішення Бердичівської ОАТК (протокол № 2/5), реорганізована в польську національну сільську раду. Станом на 17 грудня 1926 року в підпорядкуванні значилася лісова сторожка , яка, на 1 жовтня 1941 року, не перебувала на обліку населених пунктів.

Станом на 1 вересня 1946 року сільська рада входила до складу Ружинського району Житомирської області, на обліку в раді перебувало с. Чехова.

Ліквідована 11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», територію ради та с. Чехова приєднано до складу Березянської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

Примітки

(PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів. 1927. с. 106. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 20 квітня 2024.
Панчук М., Ковальчук О., Чирко Б. . Інститут історії України НАН України. Київ: Інститут національних відносин і політології НАН України, 1995. с. 58. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 20 квітня 2024.
Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (PDF). Інститут історії України НАН України. Житомир: видавництво «Волинь», 2007. с. 185, 494, 524, 528, 551. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 квітня 2024.
Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1947. с. 185. Процитовано 20 квітня 2024.

[1] (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів. 1927. с. 106. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 20 квітня 2024.

[2] Панчук М., Ковальчук О., Чирко Б. . Інститут історії України НАН України. Київ: Інститут національних відносин і політології НАН України, 1995. с. 58. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 20 квітня 2024.

[Довідник-3] Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (PDF). Інститут історії України НАН України. Житомир: видавництво «Волинь», 2007. с. 185, 494, 524, 528, 551. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 квітня 2024.

[4] Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1947. с. 185. Процитовано 20 квітня 2024.