Черіковський Микола Васильович

Черіко́вський Мико́ла Васи́льович (8 листопада 1836(18361108) р. — 27 листопада 1900 р., м. Київ) — визначний інженер, науковець, винахідник, директор Смілянського цукрового заводу, директор (куратор) Смілянських технічних класів — першого навчального закладу для підготовки фахівців цукрової промисловості.

Черіковський Микола Васильович
Народився	8 листопада 1836(1836-11-08)
Помер	27 листопада 1900(1900-11-27) (64 роки)
Діяльність	інженер, науковець
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут
Спосіб та снаряди для виготовлення рафінаду та пробілювання утфелю. Привілей 1873 року. Спосіб рафінування цукру (виробництво рафінаду з цукрового піску), патент Німеччини, 1887. Удосконалений спосіб виготовлення рафінованого кристалічного цукру. Привілей 1891 року. Спосіб отримання рафінадного утфелю з білого піску та формування рафінаду у вигляді малих головок з рафінадного піску. Привілей 1891 р. Участь у виставках із власними винаходами та науковими розробками 1871. Київська сільськогосподарська виставка. 1873. Лондонська всесвітня виставка харчових продуктів Наукові інтереси Враховуючи те, що у середині 19 сторіччя у науковій літературі було недостатньо даних (або взагалі відсутня інформація) щодо вибору раціональних параметрів процесів харчових, зокрема, цукрових виробництв, а також раціонального вибору технологічного обладнання і режимів його роботи, всім винаходам Миколи Черіковського передувала значна дослідницька робота. Микола Черіковський досліджував практично всі процеси виробництва цукру: Очищення цукру Кристалізації цукру Центрифугування утфелю Формування цукрової маси Сушіння цукру Подрібнення цукрових форм Слід звернути увагу, що викладачі Технічних класів, якими керував Микола Черіковський, крім викладацької діяльності, активно займались дослідницькою роботою. Цим Технічні класи були подібні до закладу вищої освіти — університету, який крім освітньої, також виконує наукову (дослідницьку) функцію. Нагороди 1855 (за іншими даними — 1860). Золота медаль «За успіхи у науках» Петербурзького технологічного інституту. 1871. Золота медаль за новий спосіб рафінування цукру, видана Вільним економічним товариством по представленню комітету Київського товариства природознавців на Київській сільськогосподарській виставці. 1873. Золота медаль Лондонської всесвітньої виставки харчових продуктів. 1894. Смілянські технічні класи отримали Золоту медаль на російській гігієнічній виставці. 1897. Смілянські технічні класи отримали Золоту медаль на Київській сільськогосподарській виставці за презентацію власної експозиції. 2.06.1889 року за поданням Міністерства народної освіти, за «особое внимание по улучшению матеріального благосостояния рабочих Смелянского рафінадного завода и их нравственности» Микола Черіковський нагороджений Золотою медаллю «За усердие» на Володимирській стрічці. 5.10.1890, за поданням міністра народної освіти за «працю над кураторством над Технічними класами» Микола Черіковський нагороджений Золотою медаллю «За усердие» на Андріївській стрічці. 1895 року М. В. Черіковський за корисну діяльність на ниві промисловості та народної освіти був нагороджений орденом Святого Станіслава ІІІ ступеня. У березні 1900 року, за клопотанням колишніх вихованців Смілянських технічних класів, Рада Київського відділення російського технічного товариства запровадила премію імені М. В. Черіковського для заохочення кращих учнів навчального закладу. Останні роки життя Восени 1900 року Микола Васильович приїхав до Києва на лікування. 27 листопада М. В. Черіковського не стало. Відспівували Миколу Черіковського у київському Володимирському соборі, поховали у власному маєтку у селі Троїцьке Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Згадки сучасників Миколи Черіковського Сучасники — друзі і колеги згадували Миколу Черіковського такими словами: «Ти створив величезну справу, яка притягла до себе усе місцеве життя, біля якої кормилось тисяча народу… Ти думав не тільки про сьогодення … ти думав про людей майбутнього і зробив для них все, що міг», а також «І довго, можливо не одне століття, у весь час свого існування вона (школа) буде говорити про тебе». Публікації Чериковский Н. В. (1896). Производство сахара на сахарных заводах графов Бобринских Киевской губернии". Часть І. Общий обзор и рафинадное дело. Київ. (1887). Описание изобретенного инженер-технологом Николаем Васильевичем Чериковским упрощенного и ускоренного способа приготовления рафинированного кристаллического сахара в виде белой плотной массы в разнообразных формах, как то: в виде малых конических голов, прямоугольных пластин, бюстов, фігур и тому подобн.; при чем маса получаемого рафинаду по качеству совершенно тождественна по качеству с приготовляемой по обыкновенному старому способу приготовления. Типография Л. Г. Фронцкевича. Київ. (1871). Новый способ отбеливания сахара на тюрбинах и получение рафинадов в виде плиток Н. В. Чериковского. (1871). Прибавление к докладу "О новом способе отбелки сахара и приготовлении рафинада в виде плиток. Записки ИРТО по свеклосахарной промышленности. Т.1.Київ, С. 433—434 Продовження справи Миколи Черіковського Смілянські технічні класи, засновані Миколою Черіковським, згодом підвищили свій статус. У 1917 Класи реорганізовано у Середнє хіміко-технічне училище, у 1921 — технікум цукрової промисловості, у 1929 — у Смілянський інститут цукрової промисловості. У всіх цих установах здійснювалася підготовка фахівців механіків і технологів для цукрової промисловості, а викладачі крім навчальної роботи займались науковими дослідженнями процесів і обладнання цукрових виробництв. Випускник Смілянських технічних класів у 1922 році на базі Київського політехнічного інституту створив науково-дослідну кафедру сільськогосподарських виробництв, на якій досліджувались процеси кристалізації цукру, дифузії, сатурації та були видані перші підручники для підготовки інженерів-механіків, а також вперше залучено студентів до науково-дослідної роботи у напрямі удосконалення процесів і обладнання. Випускники Класів (зокрема, Іван Кухаренко [3, 5]) створили навчальну і наукову бази для підготовки фахівців у галузі харчової науки в інших університетах. У 1929 році Смілянський інститут цукрової промисловості переводиться до Києва, де на його базі, із залученням деяких інших навчальних закладів, у 1930 році створюється Київський технологічний інуктитут цукрової промисловості, нині це Національний університет харчових технологій. При цьому у місті Сміла продовжив свою роботу технікум цукрової промисловості, нині — Смілянський коледж харчової промисловості. Жодна із згаданих установ для підготовки фахівців харчової (зокрема, цукрової) промисловості не була створена «з нуля». Освітні, наукові та організаційні традиції формувались поступово, починаючи від вступу Миколи Черіковського на Механічне відділення Петербурзького Технологічного інституту і закінчуючи сучасним Національним університетом харчових технологій та його кафедрами. Примітки Антоніна  Ферчук (20015), Солодких справ майстер Черіковський Микола Васильович, Збірник наукових праць «Дослідження з історії техніки», 21, Режим доступу: http://journal.museum.kpi.ua/archive/2015-vol-21/ . journal.museum.kpi.ua. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 13 жовтня 2019. Олександр Гавва, Володимир Теличкун, Олексій Губеня, Олександр Саєнко, Іван Сінченко (2018). До питання витоків Кафедри. Матеріали 85 Ювілейної Міжнародної наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів «Наукові здобутки молоді — вирішенню проблем харчування людства у XXI столітті», присвяченої 135-річчю Національного університету харчових технологій, 11–12 квітня 2019 р. — К.: НУХТ, 2019 р. — Ч.2. — С. 10-11. Єлесіна К. О. (2012), Розвиток цукровиробництва на середньому Подніпров'ї в кінці 1830-х1860-х рр. у промислових та суспільних ініціативах О. О. Бобринського, Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, XXXII, с.135. Левицька Н. М., Коцюбанська О. О. (2011). Історія Смілянських технічних класів як одна з сходинок розбудови вищої технічної освіти на теренах України. Матеріали 10-ї всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки». 7-9 жовтня 2011 р., м. Київ, с. 67 Антоніна Ферчук (20015), Солодких справ майстер Черіковський Микола Васильович, Збірник наукових праць «Дослідження з історії техніки», 21, Режим доступу: http://journal.museum.kpi.ua/archive/2015-vol-21 Теличкун В. І., Гавва О. М., Теличкун Ю. С., Губеня О. О., Десик М. Г., Чепелюк О. М. (2017). Технологічні комплекси харчових виробництв: Навчальний посібник. Видавництво «Сталь», Київ. С. 270—271. Антоніна Ферчук (20015), Солодких справ майстер Черіковський Микола Васильович, Збірник наукових праць «Дослідження з історії техніки», 21, Режим доступу: http://journal.museum.kpi.ua/archive/2015-vol-21 Віталій Таран, Олександр Гавва, Володимир Теличкун, Олексій Губеня, Валентин Решетняк (2013), Історичні фрагменти розвитку кафедри машин і апаратів харчових та фармацевтичних виробництв НУХТ, Ukrainian Food Journal, 2(4), pp. 618—624. Решетняк В. Ф. (2009), Сторінки історії Смілянського технікуму харчових технологій, Промінь, 9, С. 2-5. (1923), Київський політехнічний і київський сільсько-господарський інститути. 25 років. 1898—1923. Ювілейний збірник, Київ-Друк, Київ. Решетняк В. Ф. (2009), Сторінки історії Смілянського технікуму харчових технологій, Промінь, 9, С. 2-5. Олександр Гавва, Володимир Теличкун, Олексій Губеня, Олександр Саєнко, Іван Сінченко (2018). До питання витоків Кафедри. Матеріали 85 Ювілейної Міжнародної наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів «Наукові здобутки молоді — вирішенню проблем харчування людства у XXI столітті», присвяченої 135-річчю Національного університету харчових технологій, 11–12 квітня 2019 р. — К.: НУХТ, 2019 р. — Ч.2. — С. 10-11.