Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
І́гор Григо́рович Черваньо́в (рос. Игорь Григорьевич Черванев, 17 квітня 1937) — український вчений в галузі геоморфології, фізичної географії та геоекології, заслужений професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (2004), доктор технічних наук (1982), кандидат географічних наук (1969), заслужений діяч науки і техніки України (2009), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004).
| Ігор Григорович Черваньов | |
|---|---|
| | |
| Народився | 17 квітня 1937 (87 років) Вовчанськ |
| Місце проживання | Харків, Україна |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна |
| Галузь | Геоморфологія, Фізична географія, Геоекологія |
| Заклад | Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна |
| Посада | професор кафедри фізичної географії та картографії |
| Вчене звання | Професор |
| Науковий ступінь | Доктор технічних наук |
| Нагороди |   |
Життєпис
Народився Ігор Черваньов у м. Вовчанськ, Харківської області,17 квітня 1937 р.
Закінчив з відзнакою Вовчанське педагогічне училище і по його закінченні вступив у 1955 р. до Харківського державного педагогічного інституту імені Г. Сковороди на природничо-географічний факультет, в 1956 році разом з факультетом переведений до Харківського державного університету імені О. М. Горького.
Закінчив з відзнакою географічний факультет цього ВНЗ, розпочав роботу в Галузевій лабораторії структурної геоморфології і неотектоніки Географічного товариства України під керівництвом професора С. І. Проходського, що стала одним з відомих в СРСР осередків новітнього напряму вивчення рельєфу як індикатора глибинних тектонічних структур, перспективних на поклади нафти і газу. Брав участь у дослідженнях структурно-геоморфологічних проявів Шебелинського газового родовища, що на той час було в стадії активної розробки, та регіональній характеристиці перспективних майданчиків (більше ніж 160 об'єктів, з них близько 10 стали згодом родовищами) в межах Дніпровсько-Донецької западини. Особисто очолював аналогічні дослідження на Волино-Подільській окраїні Руської платформи.
У 1968 році захистив кандидатську дисертацію з геоморфології «Структурний аналіз рельєфу басейну р. Стир (західне Волино-Поділля)».
З 1973 р. очолював піонерні роботи з математичного моделювання й структурного аналізу продуктивних відкладів газового родовища «Медвеже» — на той час найбільшого у світі. Згодом продовжував аналогічні дослідження на інших крупних родовищах — Уренгойському, Ямбурзькому, Вуктильському, а вУкраїні — Шебелинському, Західно-Хрестищенському, Медведівському. Наукові засади моделювання рельєфу та прикладні результати його аналізу стали основою докторської дисертації (захистив у 1979, отримав ступінь доктора технічних наук в 1982 р.).
З 1962 року і понині — на викладацьких посадах в Харківському державному університеті імені О. М. Горького (ХДУ) / з 1999 р. — це Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (ХНУ): викладач, з 1967 — старший викладач, з 1972 доцент, з 1984 — професор. В 1982 році очолив кафедру раціонального використання природних ресурсів та охорони природи, що в 1995 році перепрофільована на кафедру геоморфології і природоохоронних комп'ютерних технологій. У 2002 році створив кафедру географічного моніторингу і охорони природи, завідував нею до 2010 року. З 2010 року — професор кафедри фізичної географії та картографії (з якої розпочинав наукову й навчальну діяльність.
Наукова діяльність
Наукову діяльність розпочав на 1 курсі природничо-географічного факультету Харківського педагогічного інституту імені Г. Сковороди під керівництвом геолога І. М. Ремізова, дослідивши гранулометричний і мінералогічний склад пісків одного зі стратотипів полтавської серії неогену. В 1957—59 рр. працював у студентських наукових загонах в Кавказькій високогірній експедиції Харківського державного університету імені О. М. Горького за програмою ІІ Міжнародного геофізичного року під керівництвом доцента (з 1963 — професора) П. В. Ковальова. Досліджував сучасне й давнє зледеніння, дослідив і паспортизував 114 льодовиків Центрального Кавказу, що стало змістом дипломної роботи та першої публікації.
Закінчивши з відзнакою географічний факультет Харківського державного університету, розпочав роботу в Галузевій лабораторії структурної геоморфології і неотектоніки Географічного товариства України, де під керівництвом доцента (з 1974 р. — професора) С. І. Проходського вивчав локальні тектонічні структури Дніпровсько-Донецької западини та Волино-Подільської окраїни Руської платформи.
Очоливши з 1973 року розробки з математичного моделювання і структурного аналізу сеноманських продуктивних покладів родовища газу «Медвеже» (північ Зах. Сибіру), вперше виявив в них мережу палеодолин, що характеризуються покращеними ємнісно-колекторськими властивостями, тим самим визначають підвищену продуктивність свердловин і контролюють основні газопромислові властивості. Це відкриття, що згодом підтвердилося на інших крупних газопромислових об'єктах, дало змогу розробникам покладу суттєво змінити стратегію газовидобування, а надалі поширити цей структурно-палеогеоморфологічний підхід на інші родовища подібної структури (в тому ж регіоні — Ямбурзьке, Уренгойське, в суміжному Тимано-Печорському басейні — Вуктильське). В Україні структурно-пагеогеоморфологічний підхід було застосовано до продуктивних пермських відкладів Шебелинської брахіантикліналі, Кегичівського та Медведівського родовищ (метод структурного аналізу соляного тіла визнано винаходом (1982). Разом з групою науковців, яку очолював, у співпраці з СОЮЗГАЗАВТОМАТИКОЮ" (1977—1985) застосував новітні методи геоінформатики для опрацювання матеріалів свердлування й сейсморозвідки у вигляді низки типових газопромислових задач АСУ розробкою найкрупніших покладів газу Півночі Зах. Сибіру та Сходу Європейської частини СРСР. В 1984 році удостоєний почесного диплома Тюменського товариства нафтовиків імені І. М. Губкіна.
В 1979 році, після перебування в докторантурі Харківського університету захистив Московському державному університеті докторську дисертацію «Структурний аналіз рельєфу» з геоморфології та палеогеографії, в якій обґрунтував науковий напрям структуралізму щодо дослідження морфології сучасного й давнього рельєфу: виділив метричну й топологічну структури, встановив їх типи й порядки, виявив і структурував топологічний інваріант рельєфу й розробив алгоритми структурного аналізу в наукових і прикладних цілях. Одним з перших запровадив, поряд з цифровими моделями рельєфу, що на той час були ледь відомі, структурно-цифрові, структурно-каркасні та структурно-лінгвістичні моделі. Це дало змогу докорінно змінити (у порівнянні зі світовим досвідом) спосіб відображення, аналізу й синтезу реальних і уявних (згодом — віртуальних) рельєфів та їх складових (моно- та полірельєфи, базисні й вершинні поверхні різних порядків) В теоретичному відношенні, першим почав розробку засад теорії самоорганізації геоморфологічних систем. Основні положення структуралізму надруковано в монографії разом з О. В. Поздняковим (1990). Надалі, разом з Б. Н. Воробйовим та С. В. Костріковим, розробив основи вчення про флювіальні геоморфосистеми та дослідив (разом із С. В. Костріковим) самоорганізацію флювіального рельєфу на засадах синергетичної парадигми природознавства, її прояви в ангулярних властивостях флювіальних мереж, топологічній структурі русел та ін.. фундаментальні риси такого рельєфу. Для цієї мети було вперше використано математичний апарат та ГІС-технології вияву й строгого доказу таких особливостей рельєфу. Брав участь за цією тематикою у декількох пленумах Геоморфологічної комісії РАН (1983, 2003, 2011, 2012).
Започаткував інвайронментологію як сучасний напрям пізнання навколишнього середовища й людини як холістичного цілісного об'єкту. Використовував генеральні ідеї інвайронментології в розробці міжнародної програми. GIWA (2001—004) та державних і громадських експертизах (1987—2000). В цьому науковому напрямку підготував 2 докторів та 31 кандидата наук, серед яких 10 іноземних громадян з Німеччини, В'єтнаму, Йорданії, Гвінеї-Бісау, Буркіна-Фасо, Чад, Малі, Ефіопії.
Разом з В. О. Боковим здійснив розробку міждисциплінарного напрямку інвайронментальної енергетики, створивши разом з ним авторський спецкурс.
Брав участь у розробках методології та методики оцінювання екологічних ситуацій.
Брав участь (разом з академіками НАН України М. В. Багровим та Л. Г. Руденком) у розробці парадигми, науково-методологічних засад і системи методів «нової» географії, що мусить стати авангардною галуззю знання про комплексний територіальний ресурс людства та його раціональне використання як природного капіталу.
Має близько 300 друкованих праць, серед них 27 монографій (автор, співавтор, науковий редактор).
Викладацька діяльність
Викладацька діяльність переважно зосереджена на географічних кафедрах Харківського університету (50 років науково-педагогічного стажу). Також 10 років викладав природоохоронні дисципліни в Харківському інституті бізнесу і менеджменту.
З 1983 по 2010 рр. очолював першу в СРСР природоохоронну кафедру, що стала праматір'ю низки подібних кафедр у всіх ВНЗ Росії та України. Очолював розробку навчального плану спеціалізації кафедри для географів університету. Майже 50 років викладає в Харківському університеті курс «Загальне землезнавство», надавши йому (разом з В. А. Боковим) сучасного змісту теорії географічної оболонки — природної геосистеми, що самоорганізується. Цей новітній підхід дав змогу пояснити як автономні (через природні механізми саморегулювання й самоорганізації) низку властивостей, процесів і явищ, які раніше вважалися за реакцію на зовнішні впливи.
Читав вибрані теми землезнавства та загальної геоморфології в університетах Польщі та Югославії.
Розробив і викладав декілька навчальних курсів для бакалаврів, спеціалістів та магістрів географії: загальне землезнавство, глобальна екологія (інвайронментологія), теорія та методологія географічної науки, математичні методи в географії, оцінка природних ресурсів, історія географії в Україні, геосистемні основи управління навколишнім середовищем, менеджмент територій, альтернативна енергетика. Автор і співавтор 14 підручників і навчальних посібників. Разом з співавторами надрукував підручник з загального землезнавства для ВНЗ СРСР (1984), для університетів Росії (1998) та університетів України (1993, 2000). Підручник видання 2000 р. отримав Державну премію України в галузі науки і техніки (2004). Разом з В. О. Боковим, І. Є. Тимченко надрукував навчальний посібник з авторського курсу «Геосистемні основи керування навколишнім середовищем» для навчання географів та екологів основам інвайронментального менеджменту.
З 2000 р. керує розробкою наукових засад і навчально-методичного забезпечення викладання в університетах серії спеціальних курсів з розвитку альтернативної енергетики. Був координатором міжнародного проекту Темпус-Тасис (2001—2004), розробив (разом з В. О. Боковим) спецкурс «Основи енергетики навколишнього середовища (інвайронментальної енергетики)» (два навчальні посібники 2004, 2005) та сприяв виданню серії з 9 авторських навчальних посібників (очолював редакційну колегію Міжнародного проекту). В Харківському національному університеті брав участь у запровадженні на фізико-енергетичному факультеті спеціалізації «Альтернативна енергетика» (з 2008) та на геолого-географічному факультеті — спеціалізації географів «Регіональний розвиток альтернативної енергетики» (2003—2010).
Всього ж є автором (співавтором) 14 підручників і навчальних посібників для вищої школи.
Професійна громадська діяльність
- Позаштатний консультант Постійної комісії Верховної ради України з питань екологічної політики та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1994—1999);
- Учасник міжнародних школ-семінарів Центрально-Європейського університету з EIA та SEA (1996, 1998);
- Член редакційної колегії Географічної Енциклопедії України (1985—1993);
- Співголова Харківської обласної громадської експертної комісії (1988—1991);
- Член Президії Харківського обласного товариства охорони природи (1983—1991);
- Заступник Голови навчально-методичної комісії Міносвіти України з екології та раціонального природокористування (1986—1992);
- Науковий керівник Міжнародного ЕІА центру оцінки впливу на довкілля Харківського університету (1998—2000).
- Науковий керівник Українсько-Німецького центру енергозбереження та відновлюваної енергетики (з 2011 р.)
- Член Експертної ради з географічних наук ВАК України (1998—2006).
- Член Президії та Наукової ради Українського Географічного товариства (з 1986 р.)
- Член секції навколишнього середовища Наукової ради Міносвіти України (1998—2010);
- Член редакційної колегії 1-го тому Екологічної енциклопедії (2004—2006);
- Член Національного комітету географів України (з 2009 р.);
- Член редколегій «Українського географічного журналу» (з 2008 р.) журналу "Геополитика и экогеодинамика регионов (з 2003 р.), «Вісника Харківського національного університету: Геологія. Географія. Екологія» (з 1983 р.)
- Керівник багатьох (більше ніж 10) науково-дослідницьких розробок з вивчення об'єктів природного середовища, оцінки впливу на довкілля господарських об'єктів менеджменту територій за координаційними планами Міносвіти СРСР, Міносвіти України та екологічних експертиз Мінприроди України (з 1973 р. по цей час).
Почесні звання
В 1992 році, з появою громадських академій наук, був обраний дійсним членом Академії наук технологічної кібернетики України за цикл робіт з саморегулювання й самоорганізації геоморфологічних систем. З 1996 року є номінантом Кембриджського міжнародного біографічного видання «Dictionary of International Biography» (з 1996 р.).
Того ж року став дійсним членом Української Екологічної Академії наук за роботи з раціонального природокористування й охорони природи. У 2004 році отримав почесне звання Лауреата Державної премії України за підручник для університетів «Землезнавство», того ж року здобув почесне звання Заслуженого професора Харківського національного університету. У 2005 році, з нагоди 200-річчя Харківського університету, удостоєний почесного знаку Міносвіти України «Василь Сухомлинський». 2009 року отримав почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України за сукупність наукових досягнень.
Примітки
 | Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
I gor Grigo rovich Chervano v ros Igor Grigorevich Chervanev 17 kvitnya 1937 ukrayinskij vchenij v galuzi geomorfologiyi fizichnoyi geografiyi ta geoekologiyi zasluzhenij profesor Harkivskogo nacionalnogo universitetu imeni V N Karazina 2004 doktor tehnichnih nauk 1982 kandidat geografichnih nauk 1969 zasluzhenij diyach nauki i tehniki Ukrayini 2009 laureat Derzhavnoyi premiyi Ukrayini v galuzi nauki i tehniki 2004 Igor Grigorovich ChervanovNarodivsya 17 kvitnya 1937 1937 04 17 87 rokiv VovchanskMisce prozhivannya Harkiv UkrayinaKrayina UkrayinaDiyalnist naukovecAlma mater Harkivskij nacionalnij universitet imeni V N KarazinaGaluz Geomorfologiya Fizichna geografiya GeoekologiyaZaklad Harkivskij nacionalnij universitet imeni V N KarazinaPosada profesor kafedri fizichnoyi geografiyi ta kartografiyiVchene zvannya ProfesorNaukovij stupin Doktor tehnichnih naukNagorodiZhittyepisNarodivsya Igor Chervanov u m Vovchansk Harkivskoyi oblasti 17 kvitnya 1937 r Zakinchiv z vidznakoyu Vovchanske pedagogichne uchilishe i po jogo zakinchenni vstupiv u 1955 r do Harkivskogo derzhavnogo pedagogichnogo institutu imeni G Skovorodi na prirodnicho geografichnij fakultet v 1956 roci razom z fakultetom perevedenij do Harkivskogo derzhavnogo universitetu imeni O M Gorkogo Zakinchiv z vidznakoyu geografichnij fakultet cogo VNZ rozpochav robotu v Galuzevij laboratoriyi strukturnoyi geomorfologiyi i neotektoniki Geografichnogo tovaristva Ukrayini pid kerivnictvom profesora S I Prohodskogo sho stala odnim z vidomih v SRSR oseredkiv novitnogo napryamu vivchennya relyefu yak indikatora glibinnih tektonichnih struktur perspektivnih na pokladi nafti i gazu Brav uchast u doslidzhennyah strukturno geomorfologichnih proyaviv Shebelinskogo gazovogo rodovisha sho na toj chas bulo v stadiyi aktivnoyi rozrobki ta regionalnij harakteristici perspektivnih majdanchikiv bilshe nizh 160 ob yektiv z nih blizko 10 stali zgodom rodovishami v mezhah Dniprovsko Doneckoyi zapadini Osobisto ocholyuvav analogichni doslidzhennya na Volino Podilskij okrayini Ruskoyi platformi U 1968 roci zahistiv kandidatsku disertaciyu z geomorfologiyi Strukturnij analiz relyefu basejnu r Stir zahidne Volino Podillya Z 1973 r ocholyuvav pionerni roboti z matematichnogo modelyuvannya j strukturnogo analizu produktivnih vidkladiv gazovogo rodovisha Medvezhe na toj chas najbilshogo u sviti Zgodom prodovzhuvav analogichni doslidzhennya na inshih krupnih rodovishah Urengojskomu Yamburzkomu Vuktilskomu a vUkrayini Shebelinskomu Zahidno Hrestishenskomu Medvedivskomu Naukovi zasadi modelyuvannya relyefu ta prikladni rezultati jogo analizu stali osnovoyu doktorskoyi disertaciyi zahistiv u 1979 otrimav stupin doktora tehnichnih nauk v 1982 r Z 1962 roku i ponini na vikladackih posadah v Harkivskomu derzhavnomu universiteti imeni O M Gorkogo HDU z 1999 r ce Harkivskij nacionalnij universitet imeni V N Karazina HNU vikladach z 1967 starshij vikladach z 1972 docent z 1984 profesor V 1982 roci ocholiv kafedru racionalnogo vikoristannya prirodnih resursiv ta ohoroni prirodi sho v 1995 roci pereprofilovana na kafedru geomorfologiyi i prirodoohoronnih komp yuternih tehnologij U 2002 roci stvoriv kafedru geografichnogo monitoringu i ohoroni prirodi zaviduvav neyu do 2010 roku Z 2010 roku profesor kafedri fizichnoyi geografiyi ta kartografiyi z yakoyi rozpochinav naukovu j navchalnu diyalnist Naukova diyalnistNaukovu diyalnist rozpochav na 1 kursi prirodnicho geografichnogo fakultetu Harkivskogo pedagogichnogo institutu imeni G Skovorodi pid kerivnictvom geologa I M Remizova doslidivshi granulometrichnij i mineralogichnij sklad piskiv odnogo zi stratotipiv poltavskoyi seriyi neogenu V 1957 59 rr pracyuvav u studentskih naukovih zagonah v Kavkazkij visokogirnij ekspediciyi Harkivskogo derzhavnogo universitetu imeni O M Gorkogo za programoyu II Mizhnarodnogo geofizichnogo roku pid kerivnictvom docenta z 1963 profesora P V Kovalova Doslidzhuvav suchasne j davnye zledeninnya doslidiv i pasportizuvav 114 lodovikiv Centralnogo Kavkazu sho stalo zmistom diplomnoyi roboti ta pershoyi publikaciyi Zakinchivshi z vidznakoyu geografichnij fakultet Harkivskogo derzhavnogo universitetu rozpochav robotu v Galuzevij laboratoriyi strukturnoyi geomorfologiyi i neotektoniki Geografichnogo tovaristva Ukrayini de pid kerivnictvom docenta z 1974 r profesora S I Prohodskogo vivchav lokalni tektonichni strukturi Dniprovsko Doneckoyi zapadini ta Volino Podilskoyi okrayini Ruskoyi platformi Ocholivshi z 1973 roku rozrobki z matematichnogo modelyuvannya i strukturnogo analizu senomanskih produktivnih pokladiv rodovisha gazu Medvezhe pivnich Zah Sibiru vpershe viyaviv v nih merezhu paleodolin sho harakterizuyutsya pokrashenimi yemnisno kolektorskimi vlastivostyami tim samim viznachayut pidvishenu produktivnist sverdlovin i kontrolyuyut osnovni gazopromislovi vlastivosti Ce vidkrittya sho zgodom pidtverdilosya na inshih krupnih gazopromislovih ob yektah dalo zmogu rozrobnikam pokladu suttyevo zminiti strategiyu gazovidobuvannya a nadali poshiriti cej strukturno paleogeomorfologichnij pidhid na inshi rodovisha podibnoyi strukturi v tomu zh regioni Yamburzke Urengojske v sumizhnomu Timano Pechorskomu basejni Vuktilske V Ukrayini strukturno pageogeomorfologichnij pidhid bulo zastosovano do produktivnih permskih vidkladiv Shebelinskoyi brahiantiklinali Kegichivskogo ta Medvedivskogo rodovish metod strukturnogo analizu solyanogo tila viznano vinahodom 1982 Razom z grupoyu naukovciv yaku ocholyuvav u spivpraci z SOYuZGAZAVTOMATIKOYu 1977 1985 zastosuvav novitni metodi geoinformatiki dlya opracyuvannya materialiv sverdluvannya j sejsmorozvidki u viglyadi nizki tipovih gazopromislovih zadach ASU rozrobkoyu najkrupnishih pokladiv gazu Pivnochi Zah Sibiru ta Shodu Yevropejskoyi chastini SRSR V 1984 roci udostoyenij pochesnogo diploma Tyumenskogo tovaristva naftovikiv imeni I M Gubkina V 1979 roci pislya perebuvannya v doktoranturi Harkivskogo universitetu zahistiv Moskovskomu derzhavnomu universiteti doktorsku disertaciyu Strukturnij analiz relyefu z geomorfologiyi ta paleogeografiyi v yakij obgruntuvav naukovij napryam strukturalizmu shodo doslidzhennya morfologiyi suchasnogo j davnogo relyefu vidiliv metrichnu j topologichnu strukturi vstanoviv yih tipi j poryadki viyaviv i strukturuvav topologichnij invariant relyefu j rozrobiv algoritmi strukturnogo analizu v naukovih i prikladnih cilyah Odnim z pershih zaprovadiv poryad z cifrovimi modelyami relyefu sho na toj chas buli led vidomi strukturno cifrovi strukturno karkasni ta strukturno lingvistichni modeli Ce dalo zmogu dokorinno zminiti u porivnyanni zi svitovim dosvidom sposib vidobrazhennya analizu j sintezu realnih i uyavnih zgodom virtualnih relyefiv ta yih skladovih mono ta polirelyefi bazisni j vershinni poverhni riznih poryadkiv V teoretichnomu vidnoshenni pershim pochav rozrobku zasad teoriyi samoorganizaciyi geomorfologichnih sistem Osnovni polozhennya strukturalizmu nadrukovano v monografiyi razom z O V Pozdnyakovim 1990 Nadali razom z B N Vorobjovim ta S V Kostrikovim rozrobiv osnovi vchennya pro flyuvialni geomorfosistemi ta doslidiv razom iz S V Kostrikovim samoorganizaciyu flyuvialnogo relyefu na zasadah sinergetichnoyi paradigmi prirodoznavstva yiyi proyavi v angulyarnih vlastivostyah flyuvialnih merezh topologichnij strukturi rusel ta in fundamentalni risi takogo relyefu Dlya ciyeyi meti bulo vpershe vikoristano matematichnij aparat ta GIS tehnologiyi viyavu j strogogo dokazu takih osoblivostej relyefu Brav uchast za ciyeyu tematikoyu u dekilkoh plenumah Geomorfologichnoyi komisiyi RAN 1983 2003 2011 2012 Zapochatkuvav invajronmentologiyu yak suchasnij napryam piznannya navkolishnogo seredovisha j lyudini yak holistichnogo cilisnogo ob yektu Vikoristovuvav generalni ideyi invajronmentologiyi v rozrobci mizhnarodnoyi programi GIWA 2001 004 ta derzhavnih i gromadskih ekspertizah 1987 2000 V comu naukovomu napryamku pidgotuvav 2 doktoriv ta 31 kandidata nauk sered yakih 10 inozemnih gromadyan z Nimechchini V yetnamu Jordaniyi Gvineyi Bisau Burkina Faso Chad Mali Efiopiyi Razom z V O Bokovim zdijsniv rozrobku mizhdisciplinarnogo napryamku invajronmentalnoyi energetiki stvorivshi razom z nim avtorskij speckurs Brav uchast u rozrobkah metodologiyi ta metodiki ocinyuvannya ekologichnih situacij Brav uchast razom z akademikami NAN Ukrayini M V Bagrovim ta L G Rudenkom u rozrobci paradigmi naukovo metodologichnih zasad i sistemi metodiv novoyi geografiyi sho musit stati avangardnoyu galuzzyu znannya pro kompleksnij teritorialnij resurs lyudstva ta jogo racionalne vikoristannya yak prirodnogo kapitalu Maye blizko 300 drukovanih prac sered nih 27 monografij avtor spivavtor naukovij redaktor Vikladacka diyalnistVikladacka diyalnist perevazhno zoseredzhena na geografichnih kafedrah Harkivskogo universitetu 50 rokiv naukovo pedagogichnogo stazhu Takozh 10 rokiv vikladav prirodoohoronni disciplini v Harkivskomu instituti biznesu i menedzhmentu Z 1983 po 2010 rr ocholyuvav pershu v SRSR prirodoohoronnu kafedru sho stala pramatir yu nizki podibnih kafedr u vsih VNZ Rosiyi ta Ukrayini Ocholyuvav rozrobku navchalnogo planu specializaciyi kafedri dlya geografiv universitetu Majzhe 50 rokiv vikladaye v Harkivskomu universiteti kurs Zagalne zemleznavstvo nadavshi jomu razom z V A Bokovim suchasnogo zmistu teoriyi geografichnoyi obolonki prirodnoyi geosistemi sho samoorganizuyetsya Cej novitnij pidhid dav zmogu poyasniti yak avtonomni cherez prirodni mehanizmi samoregulyuvannya j samoorganizaciyi nizku vlastivostej procesiv i yavish yaki ranishe vvazhalisya za reakciyu na zovnishni vplivi Chitav vibrani temi zemleznavstva ta zagalnoyi geomorfologiyi v universitetah Polshi ta Yugoslaviyi Rozrobiv i vikladav dekilka navchalnih kursiv dlya bakalavriv specialistiv ta magistriv geografiyi zagalne zemleznavstvo globalna ekologiya invajronmentologiya teoriya ta metodologiya geografichnoyi nauki matematichni metodi v geografiyi ocinka prirodnih resursiv istoriya geografiyi v Ukrayini geosistemni osnovi upravlinnya navkolishnim seredovishem menedzhment teritorij alternativna energetika Avtor i spivavtor 14 pidruchnikiv i navchalnih posibnikiv Razom z spivavtorami nadrukuvav pidruchnik z zagalnogo zemleznavstva dlya VNZ SRSR 1984 dlya universitetiv Rosiyi 1998 ta universitetiv Ukrayini 1993 2000 Pidruchnik vidannya 2000 r otrimav Derzhavnu premiyu Ukrayini v galuzi nauki i tehniki 2004 Razom z V O Bokovim I Ye Timchenko nadrukuvav navchalnij posibnik z avtorskogo kursu Geosistemni osnovi keruvannya navkolishnim seredovishem dlya navchannya geografiv ta ekologiv osnovam invajronmentalnogo menedzhmentu Z 2000 r keruye rozrobkoyu naukovih zasad i navchalno metodichnogo zabezpechennya vikladannya v universitetah seriyi specialnih kursiv z rozvitku alternativnoyi energetiki Buv koordinatorom mizhnarodnogo proektu Tempus Tasis 2001 2004 rozrobiv razom z V O Bokovim speckurs Osnovi energetiki navkolishnogo seredovisha invajronmentalnoyi energetiki dva navchalni posibniki 2004 2005 ta spriyav vidannyu seriyi z 9 avtorskih navchalnih posibnikiv ocholyuvav redakcijnu kolegiyu Mizhnarodnogo proektu V Harkivskomu nacionalnomu universiteti brav uchast u zaprovadzhenni na fiziko energetichnomu fakulteti specializaciyi Alternativna energetika z 2008 ta na geologo geografichnomu fakulteti specializaciyi geografiv Regionalnij rozvitok alternativnoyi energetiki 2003 2010 Vsogo zh ye avtorom spivavtorom 14 pidruchnikiv i navchalnih posibnikiv dlya vishoyi shkoli Profesijna gromadska diyalnistPozashtatnij konsultant Postijnoyi komisiyi Verhovnoyi radi Ukrayini z pitan ekologichnoyi politiki ta likvidaciyi naslidkiv avariyi na ChAES 1994 1999 Uchasnik mizhnarodnih shkol seminariv Centralno Yevropejskogo universitetu z EIA ta SEA 1996 1998 Chlen redakcijnoyi kolegiyi Geografichnoyi Enciklopediyi Ukrayini 1985 1993 Spivgolova Harkivskoyi oblasnoyi gromadskoyi ekspertnoyi komisiyi 1988 1991 Chlen Prezidiyi Harkivskogo oblasnogo tovaristva ohoroni prirodi 1983 1991 Zastupnik Golovi navchalno metodichnoyi komisiyi Minosviti Ukrayini z ekologiyi ta racionalnogo prirodokoristuvannya 1986 1992 Naukovij kerivnik Mizhnarodnogo EIA centru ocinki vplivu na dovkillya Harkivskogo universitetu 1998 2000 Naukovij kerivnik Ukrayinsko Nimeckogo centru energozberezhennya ta vidnovlyuvanoyi energetiki z 2011 r Chlen Ekspertnoyi radi z geografichnih nauk VAK Ukrayini 1998 2006 Chlen Prezidiyi ta Naukovoyi radi Ukrayinskogo Geografichnogo tovaristva z 1986 r Chlen sekciyi navkolishnogo seredovisha Naukovoyi radi Minosviti Ukrayini 1998 2010 Chlen redakcijnoyi kolegiyi 1 go tomu Ekologichnoyi enciklopediyi 2004 2006 Chlen Nacionalnogo komitetu geografiv Ukrayini z 2009 r Chlen redkolegij Ukrayinskogo geografichnogo zhurnalu z 2008 r zhurnalu Geopolitika i ekogeodinamika regionov z 2003 r Visnika Harkivskogo nacionalnogo universitetu Geologiya Geografiya Ekologiya z 1983 r Kerivnik bagatoh bilshe nizh 10 naukovo doslidnickih rozrobok z vivchennya ob yektiv prirodnogo seredovisha ocinki vplivu na dovkillya gospodarskih ob yektiv menedzhmentu teritorij za koordinacijnimi planami Minosviti SRSR Minosviti Ukrayini ta ekologichnih ekspertiz Minprirodi Ukrayini z 1973 r po cej chas Pochesni zvannyaV 1992 roci z poyavoyu gromadskih akademij nauk buv obranij dijsnim chlenom Akademiyi nauk tehnologichnoyi kibernetiki Ukrayini za cikl robit z samoregulyuvannya j samoorganizaciyi geomorfologichnih sistem Z 1996 roku ye nominantom Kembridzhskogo mizhnarodnogo biografichnogo vidannya Dictionary of International Biography z 1996 r Togo zh roku stav dijsnim chlenom Ukrayinskoyi Ekologichnoyi Akademiyi nauk za roboti z racionalnogo prirodokoristuvannya j ohoroni prirodi U 2004 roci otrimav pochesne zvannya Laureata Derzhavnoyi premiyi Ukrayini za pidruchnik dlya universitetiv Zemleznavstvo togo zh roku zdobuv pochesne zvannya Zasluzhenogo profesora Harkivskogo nacionalnogo universitetu U 2005 roci z nagodi 200 richchya Harkivskogo universitetu udostoyenij pochesnogo znaku Minosviti Ukrayini Vasil Suhomlinskij 2009 roku otrimav pochesne zvannya Zasluzhenogo diyacha nauki i tehniki Ukrayini za sukupnist naukovih dosyagnen PrimitkiCe nezavershena stattya pro ukrayinskogo naukovcya Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi